З 17 по 20 листопада 2022 року у французькому місті Бріансон пройде церемонія нагородження найпрестижнішої в альпінізмі премії "Золотий Льодоруб".
Це буде 31-ша номінація в історії цієї премії.
Сама церемонія вручення нагород не стане сюрпризом ні для кого, адже переможців номінації журі конкурсу оголошують наперед.
На початку тиждня ми дізналися ім'я переможця нагороди "За життєві досягнення" (Lifetime Achievement Award) - ним став видатний словенський альпініст Сільво Каро (Silvo Karo)
Вчора сталі відомі і переможці головних нагород.
Цьогоріч жюрі премії, до якого входили Конрад Анкер (Conrad Anker) (США); Алекс Блюмель (Alex Blümel), Австрія; Генкі Нарумі (Genki Narumi) (Японія), Пол Рамсден (Paul Ramsden) (Велика Британія), Патрік Ваньон (Patrick Wagnon), Франція та Микель Забальза (Mikel Zabalza) (Іспанія) обрали кращі сходження, що були виконані в сезоні 2021 року.
Як і в усі минулі роки, переможці премії визначалися за критеріями, що відповідають духу премії Золотий Льодоруб (чистий альпійський стиль на великій висоті разом із технічно складним сходженням, здійснені за період минулого року).
Золотий Льодоруб відзначає сходження в альпійському стилі та відданість справі, що стоїтьна зихисті досліджень, інновацій та чудового командного духу.
Премія підтримує широко поширену філософію сучасного альпінізму, згідно з якою альпіністи намагаються зробити більше з меншими витратами, і де сходження в «хорошому стилі» загалом важливіше, ніж досягнення мети.
Неприйнятними є сходження, що були виконані з допомогою ШТО (штучних точок опори), додатковіих засобів, які можуть поставити під сумнів чистоту сходження та зменшити інтенсивність досвіду ( це можуть бути такі засоби, як кісневі балони, провішені перирила, допомога шерп).
Серед десятків видатних сходжень сезону 2021 року жюрі премії відзначили дві найвидатніші команди, що і стали переможцями премії:
- Грузинські альпіністи: Арчіл Бадріашвілі ( Archil Badriashvili), Бакар Гелашвілі (Bakar Gelashvili) та Гіоргі Тепнадзе (Giorgi Tepnadze)
Які здійснили перше в історії сходження на північно-західну вершину гори Сараграр (Saraghrar NW) заввишки 7300 метрів.
В цьому сходженні жюрі відзначило такі критерії як: вибір високої вершини, яка не була пройдена та знаходилася в менш відомому районі, традиційний підхід, раніше ніким не пройдену стіну, невелику команду, довге сходження в чистому альпійському стилі зі значними технічними труднощами вище 6200 м, а також високий командний дух.
перше в історії сходження на північно-західну вершину гори Сараграр Північно-Західна (Saraghrar NW) заввишки 7300 метрів
Арчіл Бадріашвілі ( Archil Badriashvili), Бакар Гелашвілі (Bakar Gelashvili) та Гіоргі Тепнадзе (Giorgi Tepnadze)
Команда пройшла маршрут довжиною 2300 метрів, з трудностями ED2 (6B, 6b M5+ A3+ 80-90°), через північно-західну стіну, з 3 по 10 вересня 2021 року.
Гора Сараграр, головний пік якої є четвертою за висотою у Гіндукуші (і 78 за висотою у світі) розташована на території Пакистану в провінції Хайбер-Пахтунхва.
Сараграр Північно-Західна (7300 м) залишався непройденим, незважаючи на тривалі й відважні спроби піднятися на південно-західний контрфорс трьома сильними іспанськими експедиціями в 1970-х і на початку 80-х років.
Остання з них досягла відмітки приблизно на 7150 м на північно-західному хребті, у точці, яку вони назвали Saraghrar Northwest II.
Грузини Арчіл Бадріашвілі, Бакар Гелашвілі та Георгій Тепнадзе вибрали раніше непробовану ніким північно-західну стіну, у верхній частині якої стрімка скельна стіна переходить у північно-західний хребет. Вони також вирішили зробити спробу у вересні, пізніше, ніж зазвичай, щоб зменшити денну спеку та, як наслідок, вірогідність каменепадів.
З базового табору на висоті приблизно 4200 м у долині Рош-Гол, після невеликої попередньої акліматизації, трійка «розігрілися», здійснивши перше в історії сходження на південну стіну та східний хребет (1800 м, TD 60°-лід 75°- сніг) гори Лангута-е-Барфі (Languta-e-Barfi) заввишки 6827 метрів, з одним бівуаком на 6400 м.
Це було четверте сходження на вершину, але перше з Пакистану.
Приблизно через дев'ять днів, 3 вересня, грузини почали сходження на північно-західну стіну Сараграра Північно-Західна приблизно на висоті 5000 м, продовжуючи проходити величезний сніговий і льодовий кулуар, який є ключовим в нижній половині, щоб зробити перший бівуак на 6200 м.
Вгорі крута гранітна стена утворювала ще одну проблему. Долаючи складні мікстові ділянки, вільне альпіністське сходження та скелелазіння, вони поставили табори на висотах 6400 м, 6600 м, 6750 м, 6850 м і приблизно на 7000 м на вершині стіни.
П’ятий і шостий дні були витрачені на важку, вертикальну, 250-метрову стіну, де на одну мотузку потрібно було витратити сім годин.
Над вершиною стіни лежав довгий складний карнизний хребет із 300-метровою висотою. Свій останній бівак троє грузинів зробили біля виходу на "іспанський маршрут" і на восьмий день швидко піднялися на вершину. Того ж дня вони змогли повернутися до бівуаку над головною стіною, а наступного ранку почали спускатися по північно-західній стіні, продовжуючи всю ніч, поки не досягли підніжжя. - Бельгійський альпініст та скелелаз Шон Віллануева О’Дрісколь (Sean Villanueva O’Driscoll)
який здійснив перше в історії соло-проходження траверса хребта масиву Фіцрой у Патагонії, так званого завдання: "Fitz Traverse"! (І друге за всю історію масиву)!
Сам Шон назвав свій маршрут: "The Moonwalk Traverse" (4000 м+, 6c 50°).
Пройдений з 5 по 10 лютого, соло.
The Moonwalk Traverse" (4000 м+, 6c 50°)
В цьому сходженні жюрі Золотого Льодоруба звернуло увагу на вибір елегантної та важкої лінія, яку спробували пройти кілька команд, хоча до сих пір ніхто не розглідів її як сольну прогулянку
Це досягнення недосяжне для більшості скелелазів.
Незважаючи на те, що, окрім кількох ділянок, жоден рельєф не був новим, стиль був видатним, поєднуючи технічне скелелазіння, витривалість, розумову роботу та значний досвід Патагонії.
Шон Віллануева О’Дрісколь (Sean Villanueva O’Driscoll) на маршруті "The Moonwalk Traverse" (4000 м+, 6c 50°)
Протягом п’яти днів у лютому 2014 року американці Томмі Колдвелл (Tommy Caldwell) і Алекс Хоннольд (Alex Honnold) здійснили дивовижний і бажаний перший в історії траверс по хребту, коли вони перетнули всю групу ФітцРой з півночі на південь – від вершини Агуха-Гійоме до вершини Агуха-де-л'С.
У 2015 роціце проходженя маршруту "Fitz Traverse" було нагороджено Золотим Льдорубом!
На початку 2020 року, застрягши в Ель-Чальтені після початку пандемії та маючи, здавалося б, набагато більше варіантів обмежень у Європі, бельгієць Шон Вільянуева О’Дрісколл вирішив залишитися на цьому гігантському майданчику.
На початку лютого 2021 року він був готовий здійснити свою мрію: перетнути весь масив ФітцРой самостійно, з півдня на північ.
Це був проект довжиною понад п’ять кілометрів із загальним набором висоти понад 4000 метрів, що йшов вершинами Aguja de l‘S, Aguja de Saint Exupéry, Aguja Rafael Juárez, Aguja Poincenot, Aguja Kakito, Cerro Fitz Roy, Aguja Val Biois, Aguja Mermoz, Aguja Guillaumet Sur, Aguja Guillaumet.
Віллануева О'Дрісколл взяв з собою легкий рюкзак (який пізніше зламався та став непридатним), їжу на 10 днів, спальний мішок, маленький намет і сопілку. Початкова вага спорядження становила близько 30 кг.
У перший день мотузка, яку він використовував, витримала три удари каміння і протрималася лише до кінця траверсу. Незабаром він втратив френди, коли зламалася петля на поясній обв'язці.
Він проходив маршрут вільним стилем і самостраховувався за допомогою Grigri на всіх ділянках, крім найпростіших.
У нього не було жодного пристрою зв’язку, і на своєму шляху він зустрів лише три інші команди.
Видатний американський альпініст Колін Хейли (Colin Haley) вважає, що це, безсумнівно, було найвражаюче сольне сходження, яке будь-коли здійснювалося в цьому регіоні.
І, нарешті, премія "Спеціальна нагорода жюрі" була присуджена укаїнській команді у складі: В'ячеслав Полежайко (м. Черкаси), Микита Балабанов (м. Київ), Михайло Фомін (м. Київ)
Які здійснили сходження на вершину Аннапурна III (Annapurna III 7555 метрів) у Непалі, пройшовши маршрут "Терпіння" ("Patience") по раніше ніким не пройденому південно-східному гребню гори.
Команда провела на маршруті 16 днів (22 жовтня – 6 листопада). Спуск з вершини, який вони здійснили по західній стіні, зайняв ще три дні.
маршрут "Терпіння" ("Patience") по раніше ніким не пройденому південно-східному гребню гори Аннапурна III (Annapurna III 7555 метрів) у Непалі
Від редакції:
Детальніше читайте в статті: НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МАРШРУТ У ГІМАЛАЯХ: ЗДІЙСНЕНО ПЕРШЕ В ІСТОРІЇ ВИХОДЖЕННЯ ПО Південно-східному ГРЕБНИ ГОРИ АННАПУРНА III (ANNAPURNA III 7555 МЕТРІВ)
А також в інтерв'ю з Микитою Балабановим для американського журналу Climbing: УКРАЇНСЬКИЙ МАРШРУТ НА ВЕРШИНУ АННАПУРНА ІІІ: ПЕРШЕ ІНТЕРВ'Ю З УЧАСНИКАМИ КОМАНДИ
А також в інтерв'ю Михайла Фоміна порталу ExplorersWeb: УКРАЇНСЬКИЙ МАРШРУТ НА АННАПУРНУ ІІІ. ІНТЕРВ'Ю З МИХАЙЛОМ ФОМІНИМ: «СПРАВА В ТЕРПІННІ»
В'ячеслав Полежайко (м. Черкаси), Микита Балабанов (м. Київ), Михайло Фомін (м. Київ)
І хоча таке сходження однозначно мало б бути нагороджене головною премією, деякі аспекти експедиції не відповідають духу "Золотого Льодоруба":
Південно-східна сторона Аннапурни III піднімається від цирку на вершині Сеті Хола (Seti Khola). Підхід до цього цирку завжди вважався дуже важким і небезпечним, він перетинає крутий, нестабільний склон гори над ущелиною Сеті-Кхола.
Кілька інцидентів зі зсувами породи призвели до того, що експедиції в 2007 і 2010 роках не змогли досягти гори, оскільки члени команди або іхні шерпи оголосили місцевість надто небезпечною. З того часу чотири експедиції, включно з українською у 2019 та 2021 роках, використовували гелікоптер, щоб транспортувати себе та все спорядження до базового табору.
Після спуску з дальнього схилу гори трійка українців вилетіли на гелікоптері з висоти базового табору 5000 метрів. Незабаром після цього одного члена команди було доставлено назад до цирку, щоб зібрати базовий табір.
Усі троє були в Катманду того ж дня.
Метою «Золотого Льдоруба» є не лише визнання найбільш значущих сходжень минулого року, а й використання цих сходжень для просування чітких етичних повідомлень щодо визначення діяльності альпіністів, відповідно до класифікації ЮНЕСКО, де відзначено альпінізм як нематеріальну культурну спадщину.
Хартія ЮНЕСКО говорить, що «стиль і засоби сходження мають перевагу над досягненням самої мети».
Підхід до маршруту як такий не є частиною самого сходження, але, вочевидь, є важливою етичною та екологічною проблемою.
Дух Золотого Льодоруба говорить про те, що коли до маршруту неможливо дістатися іншими гірськими маршрутами або по землі «справедливими засобами», його слід залишити для майбутніх поколінь.
Хартія також містить такий критерій як «повага до навколишнього середовища». За останнє десятиліття використання авіації для доступу в Гімалаї значно зросло, особливо в Непалі, де використання гелікоптерів було в основному нерегульованим.
Наймання приватного гелікоптера для досягнення базових таборів восьмитисячників і перельотів від базового табору до базового табору, щоб здійснити серію швидких сходжень, стало дуже звичним для тих, хто має фінансові ресурси.
Це в країні, де традиційно до базових таборів можна дістатися пішки за допомогою місцевих носіїв.
Ті, хто відвідує високі гори, бачать більше, ніж більшість: величезну шкоду, яку глобальне потепління завдає навколишньому середовищу. Значну частину вуглецевого сліду експедиції можна віднести до перельотів до країни, але систематичне використання вертолітного чартеру в Непалі та в інших країнах стає дуже проблематичним. Ми, як альпіністи, зобов’язані діяти відповідально та обмежити наш вплив на навколишнє середовище.
"Золотий Льодоруб" хоче надіслати чітке повідомлення про те, що високі гори та люди, які живуть під ними, все більше страждають від зміни клімату. Тому ми не підтримуємо використання гелікоптера під час експедиції.
Жюрі погоджується, що з точки зору альпінізму новий маршрут на Аннапурну III є одним із головних сходжень за останні роки. Однак використання гелікоптера не відповідає духу премії Золотий Льодорбу.
Розглянувши обидва пункти, жюрі премії вирішило, що не можна присуджувати премію «Золотий Льодоруб» і натомість присуджує Спеціальну нагороду жюрі.
Від редакції:
Золотий льодоруб (фр. Piolets d'Or, англ. The Golden Ice Axe) — міжнародна нагорода за видатні досягнення в альпінізмі, що присуджується французьким журналом Montagnes і The Groupe de Haute Montagne (GHM) щороку з 1992 року.
Золотий льодоруб / Piolets d'Or / The Golden Ice Axe
Вручення "Золотого льодоруба" (The Piolets d'Or) – одна з найзначніших подій в альпінізмі: глобальна вистава найвражаючих сходжень року на вершини різних куточків планети.
Номінантів відбирає GHM та журнал Montagnes за підсумками альпіністського сезону. Потім спеціальне журі розглядає сходження, здійснені номінованими учасниками та присуджує найвищу нагороду — Золотий льодоруб. Ця нагорода є найпрестижнішою у світі альпінізму.
Золотий Льодоруб ставить за мету представити публіці найкращі сходження року, скоєні в різних куточках планети, звеличити дух пригод і відкриттів, мистецтво здійснювати сходження. Це свято альпінізму, товариства, солідарності, особистого чи командного духу.
У сучасному альпінізмі немає місця дорогим проектам під гаслом: «Мета виправдовує кошти», як немає місця перильним мотузкам, кисневим балонам, висотним шерпам, стимулюючим препаратам, і т.д.
Стиль, у якому скоєно сходження, значно важливіше, ніж досягнута вершина.
Золотий Льодоруб оцінить кожного, хто підійде з уявою до пошуку нових маршрутів і скромними засобами здійснить сходження.
Докладніше про всіх призерів премії Piolets d'Or за всі її роки існування читайте у нашій статті: Оглядаючись на історію премії золотого льодоруба (PIOLETS D'OR) >>>>>
