https://4sport.ua/Всі новини спорту, календар та анонси подій, всі результати та статті. Все про спорт на 4sport.uaruadmin@4sport.uahttps://4sport.ua/img/site/100x100.gifhttps://4sport.ua/https://4sport.ua/Tue, 03 Dec 2024 00:49:37 +020010 searchhttps://4sport.ua/search.php скелелазіння https://4sport.ua/news?id=36857 IMAGE[[94125||center||Со Чхе-хьон (Seo Chae-hyun)]] Скелелазка з Південної Кореї, учасниця перших у скелелазінні Олімпійських Ігор (Токіо 2020), та у Парижі-2024, де посіла 6 місце, Со Чхе-хьон (Seo Chae-hyun), повідомила про проходження одного з найскладніших маршрутів світу "Open your mind direct", що розташований у іспанському регіоні Санта Лінья (Santa Linya). Від редакції: Оригінальний маршрут "Open Your Mind" вперше було пройдено Дані Андраде (Dani Andrada) на склепінні однієї з печер у скельному масиві Санта-Лінья. Лінія на початку збігалася з 15-ти метровим маршрутом "Trio Ternura" складності 8а і була оцінена Дані складністю 8с/+. Через деякий час іспанець Рамон Джуліан Пігбланк (Ramon Julian Puigblanque) пройшов нову варіацію лінії, ліворуч від "Trio Ternura", вона була більш прямою і мала більш високу складність, оцінену Рамоном як 9а+. Ця лінія була названа "Open your mind direct" Однак, у наступних численних повтореннях "Open your mind direct" був знижений у категорії до 9а. У 2013 році польський клаймер Матеуш Халадай (Mateusz Haladaj) став останнім, хто пройшов оригінальний маршрут "Open your mind direct". Після нього виявилося, що на маршруті було зламано кілька зачепів, і ті скелелази, які намагалися пройти маршрут після Матеуша, зазначали, що тепер його вже точно можна оцінювати як 9а+, хоча вони так і не досягли успіху. Усього ж за історію маршруту "Open your mind direct" (9а) його пройшли: Рамон Джуліан (08/12/2008), Адам Ондра (17/02/2008), Кріс Шарма (24/12/2008), Томаш Мражек (20/11/2009), Дані Андрада (02/03/2010), Том Болджер (06/04/2010), Магнус Мідтбо (30/12/2011), Акіто Масушима (01/12/2012), Якоб Шуберт (01/03/2013), Матеуш Халадай (30/03 / 2013), Ашима Шираїші (17 / 03/2015), Со Чхе-хьон (Seo Chae-hyun) (14/11/2024) Другу версію маршруту пройшли лише Еду Марін у 2015 році, Джонатан Сігріст (Jonathan Siegrist) у 2022 році, Лоїк Зеані (Loic Zehani) у 2022 році та Кай Лайтнер (Kai Lightner у 2024 році Посмотреть эту публикацию в Instagram Публикация от seochaehyun (@chaehyun.s) Відповідно до історії маршруту та повідомлення Со Чхе-хьон в соцмережах, де вона відмітила категорію лінії як 9а, вона скоріш за все пройшла лінію по оригінальному, першому варіанту з більш легкими зачіпками. Зі свого боку зазначимо, що з цим проходженням, 21-річна Со Чхе-хьон стає однією з 25 скелелазок свіу, що пройшли два та більше маршрутів категорії 9а та складніше (перший маршрут категорії 9а вона пройшла у 2018 році на лінії "Bad Girls Club" 9а). Також нагадаємо, що у активі Со є ще й маршрут "La Rambla Extension" категорії 9а+, який вона пройшла у 2022 році. Про жіночу статистику в прохождении маршрутов читайте в статті: Жіночі проходження найскладніших у світі скелелазних маршрутів з цим проходженням, 21-річна Со Чхе-хьон стає однією з 25 скелелазок свіу, що пройшли два та більше маршрутів категорії 9а та складніше Mon, 02 Dec 24 12:29:06 +0200 36857 4sport.ua скелелазіння https://4sport.ua/articles?id=36855 Інтерв'ю з австрійкою Барбарою Зангерль (Barbara Zangerl) після першого в історії проходження флешем 1000-метрового маршруту "Freerider" Mon, 02 Dec 24 11:51:43 +0200 36856 4sport.ua скелелазіння https://4sport.ua/articles?id=36855 IMAGE[[94109||center|| Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) ]] Як ми повідомляли раніше, наприкинці листопада, австрійська альпіністка та скелелазка Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) стала першим у світі скелелазом, хто зміг подолати флешем класичний 1000-метровий маршрут "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітан в долині Йосеміті, США. Це означає, що вона подолала всі 1000 метрів з першої спроби (без попередніх спроб), без жодного зриву! 36-річна австрійка довго готувалася, для того, щоб зробити спробу відкрити новий рівень лазіння на BigWall маршрутах. Бо навіть для такої видатної скелеазки, на рахунку якої пролази, які, навідь серед чоловиків, мало хто виконував, закрема в долині Йосеміті, де за останнє десятиліття вона повторювала такі маршрути, як: "El Niño" (2015 рік), "Zodiac" (2016 рік), "Magic Mushroom" (2017 рік), "Pre-Muir Wall" (2019 рік) та "The Nose" (2019 рік). IMAGE[[94039||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] Це невелике інтерв'ю Барбара дала сайту Planetmountain після нового неймовірного досягнення на Ель-Капітані Віаємо Барбара! Що Ви можете сказати після такого пролазу? Дякую! Думаю, перше, що я хочу сказати, це те, що мені справді пощастило! На маршруті майже не було інших альпіністів, прогноз погоди був поганий, але врешті він покращився, умови на скелі були насправді дуже хороші, і коли ми піднімалися вгору, здавалося, що все стало на свої місця. А по-друге? Хіба що те, що Якопо трохи не пощастило. Він був так, так близько до того, щоб також пройти флешем весь маршрут! Він йшов лідером на ділянці "Boulder Problem" переді мною, але не розрахував утримання зачіпки і зірвався. Потім він швидко, вже з другої спроби пройшов цю ділянку та більше не зривався на маршруті. Завдяки йому я отримала набагато більше інформації про ключ маршруту і якимось чином мені вдалося утримати всі зачіпки. Я так і не зрозуміла, як я пройшла всі ці труднощі. Розкажіть з самого початку, як відбувалось це сходження? Ви приїздили сюди останнє десятиліття, тож, чому саме цієї осені Ви вирішили: «Що ж, давай спробуємо пройти "Freerider"? IMAGE[[94110||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] Скажімо так, ми не планували проходити "Freerider" флешем, просто так все вийшло. Раніше з Якопо ми вже проходили маршрути по центру та з правого боку ккелі Ель-Капітан, але ніколи не проходили маршрути ліворуч, такі як "Golden Gate", "Salathé" та "Freerider", тому що ми завжди дуже боялися ключової ділянки "Monster Offwidth" [від ред: ця ділянка являє собою величезну скельну тріщину, яка піддається "натискам" далеко не кожного, навіть сильного, скелелаза]. Ми чули дуже багато історій про це місце, і намагалися триматися подалі від цієї частини стіни. Після нашого вільного сходження на маршрут "The Nose", наш друг і колишній співробітник компанії Black Diamond Колін Повік запропонував нам спробувати пройти маршрут "Freerider". Чесно кажучи, ми не надто думали над цією пропозицією, просто тому, що ця ідея здавалася нам неможливою, але, коли Лара Ноймаєр (Lara Neumeier) і я піднялися на маршрут "El Corazon" у листопаді 2023 року, ми вибрали старт з ділянки Muir Blast, а не Freeblast, спеціально, щоб не лазити по будь-якій з версій маршруту Freerider. Ви і Якопо пройшли "The Nose" у 2019 році. Тож маршрут Freerider був у Ваших думках як мінімум п'ять років? Припускаю, що так, але, як я вже сказала, ідея успішного швидкого сходження флешем здавалася нереальною. Цього сезону наша мета полягала в тому, щоб побачити, як далеко ми зможемо зайти на цьому маршруті. Ми навіть припускали, що не зможемо зайти дуже далеко. У цьому проблема всього Ель-Капітана: навіть ті ділянки, які на папері здаються легкими, ніколи не бувають легкими! Насправді, на Ель-Капітані немає нічого легкого! IMAGE[[94111||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] Ви згадали сумнозвісну ділянку Monster Offwidth Так. Після сходження на маршрут "Magic Line" ми з Якопо обидва зрозуміли, що якщо ми хочемо мати шанс піднятися на цю ділянку, нам доведеться спеціально готуватися для неї. Таким чином, ми витратили 4 дні, займаючись лише спеціальними тренуваннями. Ділянки "Generator Crack", "Twilight Zone", та інші, також були дуже важливими для нас і ми тренувалися доки не стали почувати себе трохи комфортніше в цьому стилі лазіння. IMAGE[[94123||center||Ель-Капітан в долині Йосеміті, США.]] І як все пройшло? Це був справжній бій! Ключова ділянка має довжину 60 метрів, і приблизно через 40 метрів у мене почалися судоми і я задихалася! Я думала, що впаду, але потім пригадала, що сказав нам Алекс Гоннольд (Alex Honnold): якщо ситуація буде складною, він запропонував мені нахилитися, щоб ліва нога могла заклинитися тріщині, і я мала змогу трохи відпочити. І це саме те, що я й зробила! Слава Богу, що ми випадково зустріли його в кафе за кілька днів до пролазу! IMAGE[[94121||center||Ель-Капітан в долині Йосеміті, США.]] Розкажіть про прогрес і стиль сходження? Ви змінювали лідера на легких ділянках і одночасно були лідерами на на бульш склданих ділянках, як ви робили в минулому? Так, більш-менш. У перший день ми піднялися на ділянки "Freeblast" повз "Heart Ledges" до "Hollow Flake", де ми зробили наш перший бівак. У другий день ми пройшли повз "Monster Offwidth" до "El Cap Spire", піднялися ще на дві мотузки, закріпили їх та встановили другий бівак. На третій день ми пройшли "Round Table" та провели ще одну ніч на стіні. Потім на четвертий день ми пройшли останню ділянку та останні три мотузки до вершини. Наша домовленість полягала в тому, що я буду йти лідером на ключі "Monster Offwidth", а Якопо буде першим на ключовій боулдеринговій ділянці, потім ми знову поміняємось ролями. На всіх інших ділянках ми йшли одночасно. Під час нашого сходження до нас приєдналися Ерік Біссел і Мія, які знімали наше сходження, і Вілсон, який займався їхньою страховкою. IMAGE[[94112||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] IMAGE[[94119||center||Фото Miya Tsudome]] На початку нашої розмови ви говорили про ділянки "Boulder pitch" та "Huber Pitch", як було їх проходити? Як я вже сказала, я відчуваю, ніби мені дуже сильно пощастило. Я спробувала пройти ці ділянки після Якопо, тому що ми домовлялись про це ще перед початком пролазу. Я мала спочатку пройти лідером ділянку "Monster Offwidth", він мав пройти лідером "Boulder pitch". На жаль, він не впорався з утриманням специфічної зачіпки; це невиликий твір у скелі, який ви не можетеп обачити, а тільки намацати і ця зачіпка дуже важлива для подальшого перехоплення; тож я скористалася його баченнм пролазу. Але перед цією ділянкою я зіткнулася з проблемою, версія Якопо не працювала для мене… Я не могла дотягнутися до зачіпки, якою він користувався. Тому мені довелося трохи спуститися, відпочити, а потім спробувати знову. Цього разу я використовувала ближчу, вищу точку опори, і мені вдалося пройти ділянку дуже динамічно. Я ризикнула абсолютно всім, щоб пройти це, і якимось чином не зірвалася. Я не очікувала, що пройду ключ, фактично, я була на грані зриву, коли моя рука почала зіскользувати з зачіпки, але моя права нога уперлася в кут і я втрималася на місці! Що ви відчували після ділянки "Boulder Pitch"? Ви вже думали що маршрут у вас у кармані? Я дуже нервувала! І ні, я точно не відчувала, що все закінчилося, навпаки. Перша ділянка Freeblast вже була напруженою, і тепер ми якимось чином були на шляху до вершини. Але знаменитий кут "Enduro Corner" все ще лежав над нами, і він також виявився дуже важким. М знали з досвіду, що навіть легкі мотузки можуть бути дуже складними. Нам справді довелося битися до самого вершини! IMAGE[[94113||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] IMAGE[[94118||center||Фото Miya Tsudome]] Ви завжди кажете про "ми" Я розглядаю всі свої сходження з Якопо як успішні командні зусилля. Без нього нічого б не було, і я безмежно вдячна йому, що нам вдалося це зробити. Ви відмітили це сходження як "флеш" Так. Незважаючи на те, що ми раніше не проходили жодної з 30 мотузок цього маршруту і багато з них ми пролізли он-сайтом, ми доволи багато знали про маршрут перед тим, як вирушити до нього. Ми знаємо багатьох альпіністів, які повторювали маршрут до нас, тому ми намагалися дізнатися від них якомога більше, і, звичайно, ми бачили деякі пролази на Youtube раніше. Також ми дивилися й фільм "Free Solo", коли він вийшов у прокат. Тому ми не можемо визначити наше сходження як онсайт. IMAGE[[94114||center||Якопо Ларше (Jacopo Larcher) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] IMAGE[[94117||center||Якопо Ларше (Jacopo Larcher) та Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] Ви вирішили піднятися наприкінці листопада. Наш час у долині закінчувався, і ми відчували, що "зараз або ніколи". У середу та четвер прогнозували сніг, але ми все-таки вирішили піти у вівторок і подивитися, як підуть справи. Ця тактика спрацювала на нашу користь, тому що зрештою снігу так і не було і завжди було похмуро, тому умови на скелі були хороші. Крім того, на маршруті майже нікого не було, мабуть, через той прогноз. Ще два тижні тому маршрут був переповнений, і нам би точно не вдалося пройти маршрут у натовпі. Рішення піти в умовах, які здавалися неоптимальними, зробило ситуацію менш напруженою; очікування були нижчими, ми менше відчували тиск на себе. IMAGE[[94122||center||Ель-Капітан в долині Йосеміті, США.]] Як це було, стояти на вершині? Коли ми піднялися на вершину, це було щось нереальним. Я була рада за себе, і водночас сумувала за Якопо. Сходження онсайт або флеш виглядає так: у вас є лише один шанс, а на 1000-метровій стіні це може здатися ще жорстокішим. Але Якопо сприйняв свій зрив спокійно, і його непохитна, 100% підтримка на всьому шляху до вершини була фундаментальною. Це справжнє свідчення його характеру, і, як я вже казала раніше, вдячна йому за все. IMAGE[[94115||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] Чому для пролазу Ви вибрали ключ "Boulder pitch" а не "Teflon variation", який є легшим? Це також варіант маршруту, саме який Гоннольд обрав під час свого вільного пролазу. Тому що це була саме оригінальна лінія, яку брати Губер відкрити у 1995 році і яку вперше пройшли вільним лазінням у 1998 році. Відома фраза яку сказала Лінн Гілл піля свого історичного пролазу на Ель-Капітані: «Ну що, хлопці, як справи?». Тепер Ви можете сказати "Ну що, хлопці, як справи знову?" Неможливо порівняти мої досягнення з досягненнями Лінн Гілл (Lynn Hill). Вона була легендою на великих скелях. Вона першою змогла пройти вільним стилем 1000-метровий маршрут "The Nose". Через рік вона знову пройшла маршрут "The Nose", встановивши швидкісний рекорд з часом менше 24 години! І ці досягнення не повторювалися після Лінн ще 15 років! Вона настільки випередила свій час, що це важко навіть зрозуміти. IMAGE[[94116||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] IMAGE[[94120||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl]] Тим не менш, ваше досягнення є історичним Ну, якщо чесно, я трохи пишаюся тим, чого досягла на цьому маршруті, хоча не до кінця ще зрозуміла це. Для пролазу 30 мотузок мені необхідно було викластись на всі 100%. Безперечно, це було найбільше психологічне випробування, з яким я коли-небудь стикалася в моїй скелелазній кар’єрі. Від редакції: IMAGE[[94037||center||Маршрут "FreeRider"]] Маршрут "Freerider" на південно-західній стороні скелі Ель-Капітан в долині Йосеміті, США. вважається класичним BigWall маршрутом і відомий тим, що крім традиційного сходження він дуже складний для проходження онсайтом або флешем, навіть на здавалося б найлегших його ділянках. Маршрут є важливою точкою відліку в історії кожного скелелазу на Ель-Капітані. Підтвердження цього служить той факт, що лише через 19 років після створення маршруту (в 1998 році він був відкритий братами Губерами (Томасом та Александром), його вдалося пройти у стилі вільного соло - з цим неймовірним завданням впорався легендарний Алекс Гоннольд (Alex Honnold) . У 2004 році Стеф Девіс (Steph Davis) першою з жінок подолала маршрут вільним лазінням І тільки через 26 років маршрут вперше було пройдено флешем, з цим завданням впоралася австрійка Барбара Зангерль (Barbara Zangerl). Загалом, маршрут "Freerider" на своїй більшій частині слідує маршруту "The Salathé Wall route" (5.13b/c), з кількома варіаціями, щоб уникнути деяких більш важчих ділянок. Для його проходження потрібні всі резерви організму – сила пальців та передпліч, ніг, преса, однаково з гнучкістю та витривалістю. Маршрут "FreeRider" має загальну категорію 7с/+ (VI 5.13a), та має низку примітних ключових ділянок. Одна з цих ділянок має власну назву "The Monster Offwidth" та представляє собою величезну скельну тріщину, яка піддається "натискам" далеко не кожного, навіть сильного, скелелаза. Інша ділянка з назвою "The Boulder Problem" - вважається ключем всієї лінії, не дивлячись на те, що по довжині це лише одна мотузка по мізерам. Ця ділянка оцінюється складністю 7с (17 мотузок - складність полягає у виконанні перехоплення на відкидний дзьоб, який частково був відламаний у 2008 році) Інтерв'ю з австрійкою Барбарою Зангерль (Barbara Zangerl) після першого в історії проходження флешем 1000-метрового маршруту "Freerider" Mon, 02 Dec 24 11:51:40 +0200 36855 4sport.ua альпінізм https://4sport.ua/news?id=36854 IMAGE[[94106||center||Йошт Кобуш (Jost Kobusch)]] У зимовому сезоні 2024/2025 року німецький альпініст Йошт Кобуш (Jost Kobusch) організував вже третю свою спробу зійти на вершину Евересту взимку, соло і не по стандартному маршруту! 32-річний німець вибрав для свого проекту не стандартний маршрут сходження, а дуже складний кулуар Хорнбейна - маршрут яким і в найбільш сприятливий весняний сезон не ризикують підніматися навіть досвідчені альпіністи. На вершину Евересту взимку альпіністи не піднімалися з 1993 року! А без використання кисневих балонів із 22 грудня 1987 року... Детальніше про проект Йошта та новини про його експедицію Ви можете прочитати у нашій спецтемі: Зимовий Еверест Йошта Кобуша (Jost Kobusch): експедиція сезону 2024/2025 Новини з експедиції за 29 листопада Прибувши до долини Кхумбу у Непалі, де він продовжує акліматизацію, сьогодні Йошт повідомив про головну мету своєї цьогорічної спроби зимового сходження на Еверест - перевершити рекорд сходження, що був встановлений французькою командою 1983 року. Тоді альпіністи піднялися на відмітку 7500 метрів по західному гребню. "Так, я перейшов до наступної фази проєкту. Зараз я проводжу акліматизацію в долині Кхумбу перед тим, як перейти до Евересту взимку, та провести час в солосходженні на Західному хребті. У сезонах 2019/20 та 2021/22 я витратив час на маршруті, працюючи над версією лінії сходження, тоді я багато чому навчився та напрацював навички. Минулої зими я готувався до 3-ї спроби, все вже було заброньовано та готово, але життя мало на мене інші плани - я пошкодив спину через перетренованість за кілька днів до від'їзду. Здається, я був надто схвильований і тренувався більше, ніж моє тіло могло витримати. Це буде моя четверта експедиція. Цього разу моєю метою буде побити рекорд висоти, встановлений французькою командою в 1983 році. Вони досягли 7500 м взимку на західному хребті, і я хотів би піднятися вище і дослідити верхню частину. Я з нетерпінням чекаю початку зими - 22 грудня, коли я розпочну проєкт." - повідомив Йошт Новини експедиції за 29 листопада Fri, 29 Nov 24 17:46:18 +0200 36854 4sport.ua скелелазіння https://4sport.ua/news?id=36853 IMAGE[[94102||center||Лоїк Зеані (Loic Zehani) на маршруті "Harder Better Faster Stronger" категорії 9b. Фото Lunar Fox]] Французький скелелаз Лоїк Зеані (Loic Zehani) повідомив у своєму блозі в соцмережах про відкриття ним нового, одного з найскладніших маршрутів світу, що отримав назву: "Harder Better Faster Stronger" та був категорований як 9b. Маршрут розміщений на скелях масиву Оргон (Orgon) на південному сході Франції. "Маршрут починається з п'яти рухів лінії «La chicha», потім йде праворуч із 4 надважкими боулдеринговими рухами (приблизно 8A+), потім йде ще одна важка боулдерингова ділянка (приблизно 7C). Ці дві секції розташовані на мізерах на дуже великому виступі. Потрапивши туди, Ви опинитеся на початку «форсажу», довгої та важкої ділянці категорії 9а. Підводячи підсумок: маршрут починається з лінії "La chicha" і закінчується на "Joli son de clarine net". Я дуже радий пройти цей маршрут, тому що це величезна робота на великому нависанні (загалом це більше ніж 60 рухів!), і я був дуже близький до свого ліміту на першому ж ключі. Загалом лінія та рухи дуже красиві та оригінальні, і по ним дуже классно лізти. Це один з найважчих моїх маршрутів, що я коли небуть проходив" - повідомив Лоїк в невеликому інтерв'ю сайту 8a.nu Зі свого боку зазначимо, що для Лоїка Зеані цей маршрут став 22-м пройденим маршрутом категорії 9а+ та вище (враховуючи 7 маршрутів категорії 9b). За цим показником 22-річний французский скелелаз посідає 10 місце серед найсильніших скелелазів світу! Докладніше про це читайте у статті: НАЙСКЛАДНІШІ СКЕЛЕЛАЗНІ МАРШРУТИ У СВІТІ для Лоїка Зеані цей маршрут став 22-м пройденим маршрутом категорії 9а+ та вище (враховуючи 7 маршрутів категорії 9b) Thu, 28 Nov 24 15:39:49 +0200 36853 4sport.ua альпінізм https://4sport.ua/news?id=36852 IMAGE[[94098||center||Яса Тхак (Yasa Thak) заввишки 6141 метрів. Фото Seven Summit Treks]] Двійка непальськіх шерпів Нгіма Таші Шерпа (Ngima Tashi Sherpa) та Фура Шерінг Шерпа (Fura Tshering Sherpa) здійснили перше в історії сходження на вершину гори Яса Тхак (Yasa Thak) заввишки 6141 метрів. Ця гора, що розташована у Непальських Гімалаях була відкрита для сходжень лише у жовтні 2024 року, коли уряд країни дозволив альпіністам сходження на додаткові 57 вершин! IMAGE[[94100||center||Яса Тхак - це найвища точка південно-сходного хребта більш відомої вершини Тенгі Рагі Тау (Tengi Ragi Tau 6938м) у гірському масиві Ролвалінг Гімал, на захід від популярної долини Кхумбу. Фото Seven Summit Treks]] Яса Тхак - це найвища точка південно-сходного хребта більш відомої вершини Тенгі Рагі Тау (Tengi Ragi Tau 6938м) у гірському масиві Ролвалінг Гімал, на захід від популярної долини Кхумбу. Найлегщий підхід до неї можна здійснити від гірського притулку Нголе Портер (Ngole Porter), на південь від озера Дог Тшо (Dog Tsho) та на схід від перевалу Таші (Тесі) Тапча (Tashi / Tesi / Tapcha). Підхід до гори здійснюється через південний схід, де Нгіма та Фура встановили свій базовий табір, а східний хребет був обраний як маршрут сходження. Команда за підтримки непальського туроператора Seven Summit Treks здійснила сходження 27 листопада 2024 року. IMAGE[[94103||center||Нгіма Таші Шерпа (Ngima Tashi Sherpa) та Фура Шерінг Шерпа (Fura Tshering Sherpa)]] IMAGE[[94104||center|| Яса Тхак (Yasa Thak) заввишки 6141 метрів.]] Ця гора була відкрита для сходжень лише у жовтні 2024 року, коли уряд країни дозволив альпіністам сходження на додаткові 57 вершин! Thu, 28 Nov 24 11:12:11 +0200 36852 4sport.ua скелелазіння https://4sport.ua/news?id=36851 IMAGE[[94085||center||]] 24 листопада 2024 року в Черкасах відбувся відкритий чемпіонат Черкаської області зі скелелазіння, в дисципліні швидкість. Чемпіонат проводився на скеледромі Черкаської ФАіС, на базі КЗ ОСДЮСШОР Черкаської ОДА, при підтримці Управління у справах сім'ї молоді та спорту Черкаської ОДА та Відділення НОК України в Черкаській області. В змаганнях прийняли участь 82 спортсмени з Черкас, Золотоноши, Білої Церкви, Дніпра, та Кропивницького. Це було справжнє спортивне свято! За що ми щиро вдячні, в першу чергу, всім спортсменам, які подарували справжній змагальний драйв. Вітаємо всіх чемпіонів та призерів а також батьків зі здобутими на городами, виконаними спортивними нормативами та особистими результатами! GAL[[36850]] Це результат і вашого повсякденного вкладу в їх майбутнє! Кожен Старт - це вже власне досягнення! І окремі вітання Кудряшову Денису з виконанням спортивного звання "Кандидат у майстри спорту України"! Так тримати, і подальших успіхів Живемо, працюємо, допомагаємо! Віримо в світле майбутнє! Дякуємо захисникам! Слава Україні! Героям Слава! В змаганнях прийняли участь 82 спортсмени з Черкас, Золотоноши, Білої Церкви, Дніпра, та Кропивницького Wed, 27 Nov 24 15:08:55 +0200 36851 4sport.ua інші https://4sport.ua/news?id=36849 IMAGE[[94075||center||Катерина Садурська стала першою жінкою у світі, яка досягла глибини 82 метри!]] Українка продовжує творити історію світового фрідайвінгу. До цього, в жовтні вона пірнула 80 метрів на Чемпіонаті світу. Минув всього місяць, і на міжнародних змаганнях Катерина поглибила рекорд на 2 метри у Домініці у дисципліні занурення без ласт. Єдина представниця з України встановила новий абсолютний світовий рекорд — 82 метри. Міжнародні змагання з фрідайвінгу за версією AIDA стартували 25 листопада на мальовничому острові Домініка, з гірськими ландшафтами та тропічними лісами. Змагання триватимуть шість днів: три з них відведені для занурень, а решта — для відновлення спортсменів після складних і енерговитратних нирків. IMAGE[[94076||center||Катерина Садурська стала першою жінкою у світі, яка досягла глибини 82 метри!]] IMAGE[[94077||center||Катерина Садурська стала першою жінкою у світі, яка досягла глибини 82 метри!]] Хоча Домініка зазвичай славиться сприятливими умовами для рекордів, цього разу погода випробовувала учасників. 25 листопада Катерина анонсувала рекордну глибину 82 метри в дисципліні CNF (Constant Weight No Fins) — занурення без ласт та додаткового обладнання. Але природа внесла свої корективи: за 10 хвилин до її занурення почався сильний дощ, який посилився прямо перед стартом. "Мені було складно підготуватися через дощ та вітер, щоб зробити правильний вдих. Адже це ключовий момент у фрідайвінгу. На глибині 30 метрів я вирішила не ризикувати та повернулася на поверхню", — розповіла Катерина. IMAGE[[94078||center||Катерина Садурська стала першою жінкою у світі, яка досягла глибини 82 метри!]] IMAGE[[94079||center||Катерина Садурська стала першою жінкою у світі, яка досягла глибини 82 метри!]] На другий день змагань Катерина повторила спробу в тій самій дисципліні. І хоча день знову був похмурим, перед самим зануренням українки, небо прояснилося. Катерина успішно виконала нирок, встановивши новий абсолютний світовий рекорд у дисципліні CNF — 82 метри! "Цю перемогу я присвячую Україні, нашим захисникам і всім, хто підтримує нашу країну в цей нелегкий час", - зазначає Катя. Попередній абсолютний рекорд був 80 м і також належав Катерині, який вона встановила в Калиматі на Чемпіонаті світу. IMAGE[[94080||center||Катерина Садурська стала першою жінкою у світі, яка досягла глибини 82 метри!]] IMAGE[[94081||center||Катерина Садурська стала першою жінкою у світі, яка досягла глибини 82 метри!]] Це вже 6 світовий рекорд Катерини Садурської! За 2024 рік Катерині вдалось заглибити рекорд на 7 метрів. Найближча суперниця нашої Каті - це Мірелла Кардашевич з Хорватії, якій вдавалась глибина максимальна 75 метрів. Тому цим рекордом українка зробила значний прорив для світового фрідайвингу. IMAGE[[94082||center||Катерина Садурська стала першою жінкою у світі, яка досягла глибини 82 метри!]] IMAGE[[94083||center||Катерина Садурська стала першою жінкою у світі, яка досягла глибини 82 метри!]] До цього, в жовтні вона пірнула 80 метрів на Чемпіонаті світу. Минув всього місяць, і на міжнародних змаганнях Катерина поглибила рекорд на 2 метри у Домініці Wed, 27 Nov 24 11:17:43 +0200 36849 4sport.ua скелелазіння https://4sport.ua/news?id=36848 IMAGE[[94063||center||ІІ етап Кубка України зі скелелазіння в дисципліні болдеринг. Фото Деніс Колісниченко ]] 15–16 листопада відбувся ІІ етап Кубка України зі скелелазіння в дисципліні болдеринг у рамках змагань «The WALL CUP». Змагання пройшли у фестивальному форматі, що дало змогу навіть початківцям випробувати свої сили у власній категорії. Це дуже важливий крок, адже вже другий рік поспіль такий формат сприяє залученню більшої кількості учасників та, що не менш важливо, формує міцну підтримку в спортивній спільноті. Вітаємо переможців і призерів категорії PRO на ІІ етапі Кубка України з болдерингу: Жінки: 1 місце: Софія Рожко 2 місце: Єлизавета Лаврикова 3 місце: Анастасія Лукашина Чоловіки: 1 місце: Дмитро Кравченко 2 місце: Дмитро Вишневський 3 місце: Євген Константинов GAL[[36847]] Ми щиро вітаємо всіх учасників із завершенням змагань! Дякуємо спортсменам та їхнім групам підтримки за створення неймовірної атмосфери. Окрема вдячність скеледрому The Wall (@thewalllviv) та @xzone.com.ua за організацію цієї чудової події. Увесь прибуток від продажу футболок було направлено на підтримку ГУР. Протоколи змагань незабаром будуть доступні на сайті Федераціїї альпінізму та скелелазіння України Змагання пройшли у фестивальному форматі, що дало змогу навіть початківцям випробувати свої сили у власній категорії. Tue, 26 Nov 24 13:10:41 +0200 36848 4sport.ua інші https://4sport.ua/news?id=36846 IMAGE[[94061||center||]] Переваги флісових кофт: основні характеристики Фліс — це синтетичний матеріал, виготовлений із поліестеру. Його унікальні властивості роблять цей матеріал ідеальним для різних умов: Теплоізоляція. Матеріал ефективно зберігає тепло, залишаючись легким і м’яким. Відведення вологи. Фліс швидко відводить вологу від тіла, забезпечуючи сухість навіть під час фізичних навантажень.Легкість. Кофти з флісу практично не обтяжують тіло, їх можна носити як окремий шар або під куртку. Швидке висихання. Навіть після намокання фліс висихає в рази швидше, ніж натуральні тканини. Дихаючі властивості. Структура флісу забезпечує хорошу вентиляцію, не затримуючи зайвого тепла. Види флісових кофт та їх особливості Фліс буває різної щільності, що впливає на його теплоізоляційні властивості: Мікрофліс. Тонкий і легкий, чудово підходить як нижній шар одягу для спорту чи прогулянок. Середній фліс. Універсальний варіант для походів, подорожей і щоденного носіння в прохолодну погоду. Товстий фліс. Ідеальний для екстремально низьких температур. Чоловічі та жіночі флісові кофти: у чому різниця? Попри схожість функціональних характеристик, чоловічі та жіночі флісові кофти мають відмінності: Крій та посадка. Чоловічі моделі мають пряміший крій і ширші плечі, тоді як жіночі фліски створені з урахуванням вигинів тіла та забезпечують кращу посадку на фігурі. Розмірна сітка. Жіночі моделі часто трохи коротші й компактніші, ніж чоловічі. Дизайн. Фліски для жінок частіше представлені в яскравих кольорах та з естетичними деталями, такими як декоративні шви чи кольорові вставки. Чоловічі моделі переважно мають стримані кольори та мінімалістичний дизайн. Функціональність. Обидва варіанти оснащуються кишенями, капюшонами чи посиленням у критичних зонах, однак чоловічі моделі зазвичай орієнтовані на міцність, тоді як жіночі — на легкість і комфорт. Порівняння: Флісові кофти чоловічі більше підходять для суворих умов чи тривалих походів завдяки посиленню та стриманості в дизайні. Флісові кофти жіночі краще пасують для активностей середньої складності або повсякденного носіння завдяки їхній легкості та елегантності. Як вибрати фліску: практичні рекомендації Призначення. Для інтенсивного спорту обирайте моделі з мікрофлісу. Для зимових умов підійдуть товстіші варіанти. Крій. Фліска має прилягати до тіла, але не сковувати рухів. Функціональні деталі. Звертайте увагу на капюшон, посилені вставки та наявність кишень. Щільність. Для активного руху потрібен тонший фліс, для зимових прогулянок — щільний. Бренд. Відомі виробники гарантують довговічність і якість. Фліс — це синтетичний матеріал, виготовлений із поліестеру. Його унікальні властивості роблять цей матеріал ідеальним для різних умов: Tue, 26 Nov 24 11:52:05 +0200 36846 4sport.ua скелелазіння https://4sport.ua/news?id=36845 IMAGE[[94058||center||Ніколай Русев (Nikolay Rusev) після відкриття маршруту "Kuche Marka" категорії 9а+. Фото Alexandra Totkova]] Болгарський скелелаз Ніколай Русев (Nikolay Rusev) повідомив на своїй сторінці в соцмережах про відкриття ним нового, одного з найскладніших скельних маршрутів світу. Маршрут, що розміщений на склепінні печери Прохідна (Prohodna Cave) у Карлуково (Karlukovo) отримав назву "Kuche Marka" Його категорію Ніколай відмітив як 9а+. З цим проходженням Ніколай встановив відразу два нацональних досягення, окрім особистого: маршрут "Kuche Marka" став першим у Болгарії категорії 9а+ а Ніколай - першим болгарським скелелазом, який пройшов категорію 9а+! "Цей маршрут - один з найважчих моїх проєктів, який я коли небудь проходив; божевільні перехвати та божевільна лінія! Я такий щасливий, що зміг відкрити першру у Болгарії категорію 9а+! Коли я ще пробував цей проєкт, я вже тоді відчував, що маршрут може вийти значно складнішим ніж просто категорія 9а. Категорія більше не була для мене важливою, тому що я хотів пройти саме цей маршрут, а не будь-який інший 9a+. Процес роботи над маршрутом був постійним нагадуванням мені ніколи не здаватися; особливо тому, що минулого року я ледь не здався. Сама печера Прохідна дуже відома своїми «Очима бога» (два отвори на даху печери, схожі на очі). Це дуже популярне туристичне місце, але також воно й популярне для скелелазіння. Все почалося з того, що у 2020 році Фаза Бруше (Faza Brushes) пробив три нові лінії у невеликому секторі за рогом печери. У 2022 році ми вирішили спробувати «найпростіший» з цих маршрутів, і спочатку, пам’ятаю, я не мав ентузіазму, тому що взвгвлі не міг зробити й половину рухів, але через кілька тижнів я пройшов їх усі. Цього сезону у першій своїй сесії спроб я почувався сильним, а м'язова пам’ять зробила свою роботу та швидко повернулася у форму. У мене були сили зробити лише одну вдалу спробу за день, тому я зазвичай приходив на маршрут рано, розминався і пробував пролаз ще до сходу сонця, тому що під час сонячного світла неможливо піднятися; і навіть після заходу сонця це важко зробити. Зранку маршрут в гарному стані, а потім у більшості випадків з’являється якась волога, яка перешкоджає пролазу" - повідомив Ніколай Зі свого боку зазначимо, що 18-річний Ніколай Русев з цим проходженням додає у свій актив перший маршрут категорії 9а+ і стає одним з 186 скелелазів світу, що подолали категорію 9а+. На цей час в активі Ніколая є 7 місце на Чемпіонаті Європи та перше проходження маршруту категорії 9а: "Burzum" на скелях Лакатник у Болгарії. Докладніше про це читайте в нашій статті: НАЙСКЛАДНІШІ СКЕЛЕЛАЗНІ МАРШРУТИ У СВІТІ IMAGE[[94059||center||Ніколай Русев (Nikolay Rusev) після відкриття маршруту "Kuche Marka" категорії 9а+. Фото Alexandra Totkova]] Маршрут, що розміщений на склепінні печери у Карлуково (Karlukovo) отримав назву "Kuche Marka" Tue, 26 Nov 24 10:25:16 +0200 36845 4sport.ua альпінізм https://4sport.ua/news?id=36843 IMAGE[[94045||center||Девід Геттлер (David Göttler) та Ніколас Годжак (Nicolas Hojak) на вершині гори Ганченпо (Gangchenpo / Ganchempo) заввишки 6378 метрів . Фото David Goettler]] Німецький альпініст Девід Геттлер (David Göttler) та швейцарець Ніколас Годжак (Nicolas Hojak) повідомили про походження північної стіни гори Ганченпо (Gangchenpo / Ganchempo) заввишки 6378 метрів у долині Лангтанг Гімал (Langtang Himal), на кордоні між Непалом і Тибетом. Це доволі рідкісне сходження, бо гора не така вже й популярна серед альпіністів, проте Девід зізнається, що не володіє інфомацією щодо свого маршруту: нова це лінія, або хтось вже її проходив раніше. Щоб розгадати загадку, їм може знадобитися співпраця альпіністської спільноти. У невеликому інтерв'ю сайту ExplorersWeb девід розповів, що вони побачили стіну у відмінному стані, що забезпечувало швидке сходження у один штурмовий вихід і без необхідності тягнути за собою велику бухту мотузки протягом більшої частини маршруту. Альпіністи стартували з села Кянджінг Гомпа. Після п’ятигодинного трекінгу вони встановли табір на відмітці 4700 метрів, прямо перед льодовиком гори Ганченпо також відомої як Fluted Peak через свою крижану, рифлену північну сторону. Геттлер і Годжак спершу планували піднятися по мікстовій лінії, що проходить уздовж правого боку північної стіни, але там умови не були такими, як очікувалося. На цій стороні був брак суцільного льоду, і на багатьох ділянках виднівся лише голий, розсипчастий камінь. Після деякої дискусії пара вирішила піднятися по центру стіни, яка була повністю вкрита льодом та снігом. IMAGE[[94046||center||Маршрут Девіда Геттлера (David Göttler) та Ніколаса Годжака (Nicolas Hojak) по північній стіни на вершину гори Ганченпо (Gangchenpo / Ganchempo) заввишки 6378 метрів. Маршрут 2023 року проходить трохи лівіше від цієї лінії. Фото David Goettler]] «У нас із собою не було спорядження для бівуаку, тому наш стиль полягав у тому, щоб просто підніматися та спускатися якомога швидше», — написав Годжак в Instagram. «Також нас дуже турбував прогноз погоди , який повідомляв про шквальний вітер з поривами до 70 км/год на висоті віще 7000 метрів». Наступного дня вони перетнули льодовик і бергшрунд, підійшовши до підніжжя північної стени. Потім вони, без мотузок, піднялимся на один з льодових ярів на 60 метрів. Тут вони вийшли на "цукровий" сніг і п’ятиметрову ділянку льоду з нахилом у 80º, яка закінчувалася на хребті поруч із вершиною. «Ми зробили кілька останніх кроків до вершини і потиснули один одному руки», — сказав Годжак. «Як чудово було стояти на цій вершині! Удалині ми могли розгледіти восьмитисячник Шишабангма і ліворуч гору Лангтанг-Лірунг». Усе сходження по маршруту зайняло приблизно чотири годлини Для спуску з гори альпіністи обрали стандартний маршрут, який вивів їх до намету на висоті 4700 метрів. Звоторній шлях зайняв 12 годин. «Незважаючи на сильний вітер у прогнозі, нам дуже пощастило, що коли ми були на вершині, вітру майже не було», — сказав Геттлер. GAL[[36844]] Годжак також повідомив, що спочатку вони планували сходження по стандартному маршруту: «Хоча по стандартному маршруту на вершину вже підіймалися раніше щонайменше дві команди, це все одно дуже крутий маршрту» Гетлер був менш впевнений, що їхню лінію хтось колись вже проходив, принаймні легально (з пермітом). «Наша лінія відрізняється від тієї, яку пройшли минулого року американець Джошуа Жаррін (Joshua Jarrin) та еквадорець Освальдо Фрейре (Oswaldo Freire), але можливо, хтось інший (без перміту), підіймався саме ціє лінією раніше», — сказав він ExplorersWeb. Відповідно до записів Гімалайської Бази Даних сходження Освальдо та Джошуа минулого року було першим на північній стіні гори. Кілька інших сходжень на гору були здійснені іншими командами з півдня та заходу. Проте ця гора має довгу історію несанкціонованих сходжень, починаючи з 1970-х років, і цілком можливо, що одна або кілька експедицій могли піднятися на вершину по північній стороні і навіть пройти лінією Геттлера та Годжака. Девід зізнається, що не володіє інфомацією щодо свого маршруту: нова це лінія, або хтось вже її проходив раніше Mon, 25 Nov 24 18:36:26 +0200 36843 4sport.ua скелелазіння https://4sport.ua/news?id=36842 IMAGE[[94039||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] Видатна австрійська альпіністка та скелелазка Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) повідомила про проходження класичного 1000-метрового маршруту (32 мотузки) "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітан в долині Йосеміті, США. Інтерв'ю з Барбарою після пролазу читайте в статті: Барбара Зангерль: "Ну що, хлопці, як справи знову"? Від редакції: IMAGE[[94037||center||Маршрут "FreeRider"]] Маршрут "Freerider" на південно-західній стороні скелі Ель-Капітан в долині Йосеміті, США. вважається класичним BigWall маршрутом і відомий тим, що крім традиційного сходження він дуже складний для проходження онсайтом або флешем, навіть на здавалося б найлегших його ділянках. Маршрут є важливою точкою відліку в історії кожного скелелазу на Ель-Капітані. Підтвердження цього служить той факт, що лише через 19 років після створення маршруту (в 1998 році він був відкритий братами Губерами (Томасом та Александром), його вдалося пройти у стилі вільного соло - з цим неймовірним завданням впорався легендарний Алекс Гоннольд (Alex Honnold) . У 2004 році Стеф Девіс (Steph Davis) першою з жінок подолала маршрут вільним лазінням І тільки через 26 років маршрут вперше було пройдено флешем, з цим завданням впоралася австрійка Барбара Зангерль (Barbara Zangerl). Загалом, маршрут "Freerider" на своїй більшій частині слідує маршруту "The Salathé Wall route" (5.13b/c), з кількома варіаціями, щоб уникнути деяких більш важчих ділянок. Для його проходження потрібні всі резерви організму – сила пальців та передпліч, ніг, преса, однаково з гнучкістю та витривалістю. Маршрут "FreeRider" має загальну категорію 7с/+ (VI 5.13a), та має низку примітних ключових ділянок. Одна з цих ділянок має власну назву "The Monster Offwidth" та представляє собою величезну скельну тріщину, яка піддається "натискам" далеко не кожного, навіть сильного, скелелаза. Інша ділянка з назвою "The Boulder Problem" - вважається ключем всієї лінії, не дивлячись на те, що по довжині це лише одна мотузка по мізерам. Ця ділянка оцінюється складністю 7с (17 мотузок - складність полягає у виконанні перехоплення на відкидний дзьоб, який частково був відламаний у 2008 році) IMAGE[[94040||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] 36-річна австрйка з цим пролазом стала першою у світі, хто зміг пройти цей маршрут флешем! Це означає, що вона подолала всі 1000 метрів з першої спроби (без попередніх спроб), без жодного зриву! Її постійний напарник, італієць Якопо Ларше (Jacopo Larcher), який сходив слідом за Барборою був в одному кроці від флешу маршруту - він зірвався на єдиній ділянці (на головному ключі)... Доволі примітною у цій новині є й тє, що в "далекому" 1993 році на скелі Ель-Капітан з подібним світовим досягненням засяяла зірка Лінн Гілл (Lynn Hill). Тоді видатна американська скелелазка стала першою у світі, яка змогла пройти вільним стилем 1000-метровий маршрут "The Nose". Тоді, як і Барбара зараз, Лінн встановила новий рівень у скельних пролазах великих маршрутів! IMAGE[[94041||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] Загалом доволі багато скелелазів намагалися раніше пройти цей маршрут флешем, проте досі це нікому не вдавалося. Найбільш примітними спробами є, наприклад, пролаз британців Піта Віттакера (Pete Whittaker) та Тома Ренделла (Tom Randall). У 2014 році вони заявили про перше проходження маршруту флешем; проте згодом з'ясувался, що двійка лізла через діляку "Teflon Corner" - яка обходить головний ключ маршруту, що робить загальну категорію значно легшою; до того ж багатьом у скелелазній спільноті був не довподоби сттль з яким британці лізли на маршруті: вони двічі спускалися з маршруту на відпочинок і загалом витратили на пролаз 3 дні! IMAGE[[94042||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) на маршруті "Freerider" (VI 5.13a/7с+) на скелі Ель-Капітані в долині Йосеміті, США. Фото Miya Tsudome]] Серед інших спроб були наступні: 1997 рік – Юджи Гіраяма (Yuji Hirayama), Японія, зривався на маршруті тричі, ключ маршруту обійшов по ділянці Teflon Corner 2005 рік – Лео Голдінг (Leo Houlding), Велика Британія, для пролазу не вистачило однієї ділянки 2009 рік – Улі Штек (Ueli Steck), Швейцарія, для пролазу не вистачило однієї ділянки 2009 рік – Седрік Лачат (Cédric Lachat), Швейцарія, перші 10 мотузок проходив кількома днями раніше, а ключ маршруту обійшов по ділянці Teflon Corner 2018 рік — Адам Ондра (Adam Ondra), Чехія, намагався пройти стіну он-сайтом, але зірвався з маршруту. Наразі детальних подробтць проходження Барбари ще немає, очікуємо її розгорнуту історію. IMAGE[[94043||center||Барбара Зангерль (Barbara Zangerl)]] Видатна австрійська альпіністка та скелелазка Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) Sun, 24 Nov 24 21:16:45 +0200 36842 4sport.ua альпінізм https://4sport.ua/news?id=36841 Команда британських альпіністів: Натан Вайт (Nathan White), Джек Морріс (Jack Morris), Коннор Голдсворт (Connor Holdsworth) і Дейв Шарп (Dave Sharpe) цієї осені здійснили експедицію до Непальських Гімалаїв. Скориставшись періодом гарної погоди минулого місяця, вони відкрили два нових маршрута на вершини шеститисячників у долині Ролвалінг (Rolwaling Valley). Команда прибула до долини Ролвалінг 22 жовтня та провела акліматизацію на горі Марчамо (Marchamo), легкій трекінговій вершині в цій долині. Коли вони повернулися з гори, вони виявили, що ворони спустошили їхній базовий табір, і значна кількість їжі була або з’їдена, або забруднена. Оскільки їхні запаси були зведені до мінімуму, альпіністи тепер не мали вільного часу. Вони відразу повернулися до вершин, пристосувавшись до невеликого погодного вікна, яке щойно відкрилося. Для ефективності експедиції, команда розділилася на дві окремі команди. Такарго Східна (Takargo East, 6152 м). IMAGE[[94030||center||Сходження на Такарго Східна (Takargo East, 6152 м). Фото Nathan White]] Після дводенного підходу до підніжжя гори, Дейв Шарп і Коннор Голдсворт здійснили перше в історії сходження по східній стіні на вершину Такарго Східна (Takargo East, 6152 м). На цю гору вперше альпіністи зійшли у 2014 році. Тоді команда під керівництвом непальського шерпи Німа Тенджі (Nima Tenji Sherpa) пройшла маршрут по північно-східному хребту. У 2016 році американець Джон Патрік Келлі (John Patrick Kelley) здійснив соло-проходження південної стіни. Цього разу британці Дейв і Коннор намагалися зв’язати одним маршрутом вершини Такарго Східна із вершиною Такарго-Головна (Takargo Main, 6771 м), але після досягнення першої вершини вони змушені були відступити через хворобу. Голсворт повідомив, що вони піднялися по 600-метровій стіні взагалі без мотузок. Трудність цієї ділянки вони відмітили як «за шотландською шкалою це як II категорія з деякими ділянками III категорії і, нарешті, одним ключем IV категорії прямо на вершині». IMAGE[[94029||center|| Коннор Голдсворт (Connor Holdsworth) на фоні гори Такарго Східна (Takargo East, 6152 м). Фото Dave Sharpe]] Альпіністи встановили свій перший табір незабаром після досягнення вершини. Неймовірно, але вранці навколо їхнього намету були сліди лап снігового барса. Наступні два дні вони провели на довгому хребті, що веде до вершини Такарго Головна але, за винятком коротких льдових ділянок, вони знайшли лише «дуже пухку скелю та бездонний нетрансформований сніг», — сказав Холсворт. IMAGE[[94028||center|| Коннор Голдсворт (Connor Holdsworth) і Дейв Шарп (Dave Sharpe). Фото Dave Sharpe ]] На третій день здоров'я Голсворта погіршилося. «Відтоді, як ми покинули льодовик, я почувався досить погано, і деякі цятки крові в моїй блювоті викликали відчуття, що було правильним рішенням йти вниз», — сказав він. Погода також погіршувалася, і альпіністи повернулися до табору незадовго до того, як почалася хуртовина. Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів) IMAGE[[94027||center||Сходження на Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів). Фото Nathan White]] Тим часом Натан Вайт і Джек Морріс вирушили на вражаючий хребет, який розділяє північну та північно-західну стіни 6659-метрової гори Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів). Ця вершина була вперше пройдена у 2019 році. Тоді міжнародна команда відкрила маршрут через західний хребет до західної вершини. «Хоча вкриті сераками стіни були дуже активними, лінія хребта забезпечувала неймовірно прямий і об’єктивно безпечний прохід крізь цей хаос», — повідомили альпіністи. Кулуар привів альпіністів до хребта, де вони проходили більш важкі труднощі та спірне місце для бівуаку. Врешті-решт вони піднялися за «точку неможливості відступу» на дуже крутій місцевості, сподіваючись, що маршрут полегшиться біля вершини. Але навпаки... «Ми зіткнулися з останньою дуже важкою скельною групою, тому нам довелося пройти до сераку на північно-західній стороні, щоб обійти фланг і пролізти останню частину маршруту», — написав Вайт. Таким чином вони досягли північно-західної вершини. Альпіністи перервали свій план продовжити сходження до головної точки що була всього за пару сотень метрів від них, оскільки на гору насувався неминучий шторм, і команді ще потрібно було знайти відповідний маршрут спуску. IMAGE[[94031||center||До північно-західної вершини Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів). Фото Nathan White]] «Через неущільнений сніг, пухку скелю та відсутність льоду, лінія сходження була дуже ризикована для спуску і тому нам довелося перейти на західний хребет», — написав Вайт. «Ми прибули до базового табру саме тоді, коли гору вже накрив шторм». Команда відмітила свій новий маршрут категорією ED2, M6, WI3, його довжина складає 2500 метрів. Маршрут було пройдено за 4 дні. IMAGE[[94032||center||Натан Вайт (Nathan White), Джек Морріс (Jack Morris) піднялися на Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів), по маршруту, який проходить правим хребтом на лінії між тінню і сонцем на фото. Фото: Nathan White]] Скориставшись періодом гарної погоди минулого місяця, вони пройшли на вершини шеститисячників у долині Ролвалінг (Rolwaling Valley) Sat, 23 Nov 24 10:59:35 +0200 36841 4sport.ua альпінізм https://4sport.ua/news?id=36840 IMAGE[[94022||center||Сімон Гітль (Simon Gietl) на маршруті "Blutsbrüder" (650 метрів,21 мотузка, 8b). Фото Silvan Metz]] Видатний італійський альпініст Сімон Гітль (Simon Gietl) повідомив про завершення свого давнього проєкту на 650-метровій південній стороні вежі Торре Тріесте (Torre Trieste, 2458 метрів) в Доломітових Альпах. Ця історія розпочалася у 2022 році, коли трійка альпіністів: Сімон Гітль разом з австрійцем Вітторіо Мессіні (Vittorio Messini) та Матіасом Вурцером (Matthias Wurzer) вперше пройшли надзвичайно важкий маршрут на вершину Торре Тріесте. За словами альпіністів, це був однин з найважчих маршрутів в усіх Доломітах! IMAGE[[94025||center|| Сімон Гітль (Simon Gietl), Вітторіо Мессіні (Vittorio Messini), Матіас Вурцер (Matthias Wurzer) у першому проходженны маршруту "Blutsbrüder". Фото Simon Gietl]] Маршрут, який отримав назву "Blutsbrüder" мав довжину приблизно 650 метрів (21 мотузка) і відзначений скельною категорією 8b, був пройдений трійкою альпіністів без використання шлямбурів. Справжнім викликом для них було покладатися виключно на традиційне страхування та свої особисті навички! IMAGE[[94023||center||Сімон Гітль (Simon Gietl) на маршруті "Blutsbrüder" (650 метрів,21 мотузка, 8b). Фото Silvan Metz]] Тепер, через два роки після першого проходження, Сімон зміг пройти цю лінію повністю вільним стилем! У сходженні, на різних ділянках, його страхували Вітторіо Мессіні, Андреа Обербахер, Давід Прандіні та Сімон Месснер. "Blutsbrüder" — один із найскладніших альпіністських маршрутів у Доломітах, що був пройдений та прокладений без використання ШТО. Ця лінія дуже важка в фізичному і технічному плані. Крім того, це справжній психологічний виклик, коли проходиш такий маршрут лише з традиційною страховкою" - повідомив Сімон IMAGE[[94024||center||маршрут "Blutsbrüder" (800 метрів,21 мотузка, 8b). Фото Silvan Metz]] Вільне проходження маршруту відбулося у жовтні цього року під час семиденного штурму гори. При цьому Гітль використовував 60-метрову мотузку, два набори закладок Totem і Alien (максимум до №3 ), набір скайхуків і молоток. IMAGE[[94026||center||Сімон Гітль (Simon Gietl) на маршруті "Blutsbrüder" (800 метрів,21 мотузка, 8b). Фото Silvan Metz]] Це один із найскладніших альпіністських маршрутів у Доломітах Fri, 22 Nov 24 16:14:16 +0200 36840 4sport.ua альпінізм https://4sport.ua/news?id=36839 IMAGE[[91402||center||Алекс Тікон (Alex Txikon)]] Видатний іспанський (з Країни Басків) альпініст Алекс Тікон (Alex Txikon) знову збирається у зимові Гімалаї! Цього разу його метою стане не Еверест, пройти який у зимовий період він намагався чотири рази (у 2017, 2018, 2020 та 2021 роках) і не Манаслу, на вершину якої він намагався зійти також чотири рази у зимку (у 2021, 2022 та 2023); а інший, проте не менш вибагливий восьмитисяник - Аннапруна (Annapurna I, 8091 м), який він вже одного разу намагався пройти - взимку сезону 2023/2024 років Детальніше про хід експедиції Алекса ми будемо повідомляти у спецтемі: Аннапурна у зимовому сезоні 2024/25. Експедиція Алекса Тікона У зимовий період на вершину Аннапурни сходили двічі: вперше це було 3 лютого 1987 року, коли польська команда у складі Артура Гайзера (Hajzer Artur) та Єжи Кукучки (Jerzy Kukuczka) досягла вершини. Друге сходження відбулося 20 грудня, того ж 1987 року, коли на вершину зійшла японська команда у складі Кобаяші Тосіюкі (Kobayashi Toshiyuki), Саегуса Теруо (Saegusa Teruo), Сайто Ясухіра (Saito Yasuhira), Ямада Нобору (Yamada Noboru). Проте, оскільки японці виконали сходження 20 грудня (до настання періоду астрономічної зими), багато альпіністів сучасності не вважає це сходження зимовим. Детальніше Ви можете дізнатись з нашої статті: Статистика усіх перших зимових сходжень на восьмитисячники IMAGE[[91404||center||Улі Штек (Ueli Steck) на фоні восьмитисячника Аннапруна (Annapurna I, 8091 м)]] Отже, 21 листопада Алекс оголосив про свою другу зимову експедицію на Аннапурну! Як і в минулому сезоні до складу його команди увійде італієць Маттіа Конте (Mattia Conte). Підтримка експедиції буде здійснюватися командою шерпів непальського туроператора Seven Summit Treks. Також у складі команди цього року будуть поляк Вальдемар Ковалевський (Waldemar Kowalewski) та молодий пакистанець Саджид Алі Садпара (Sajid Ali Sadpara) Команда планує прибути до базового табору на початку календарної зими. Але перед цим вони планують акліматизаційне сходження на Ама-Даблам. Нагадаємо, що минулорічна експедиція Алекса Тікона на Аннапурну завершилась 13 січня 2024 року через небезпечні умови на горі. Максимальна відмітка до якої дісталися альпіністи: третій висотний табір на відмітці 6400 метрів IMAGE[[94019||center||Алекс Тікон (Alex Txikon) з командою у базовому таборі Аннапурни. Фото Alex Txikon]] 21 листопада Алекс оголосив про свою другу зимову експедицію на Аннапурну! Fri, 22 Nov 24 12:53:28 +0200 36839 4sport.ua скелелазіння https://4sport.ua/news?id=36838 IMAGE[[94018||center||Джованні Плаччі (Giovanni Placci) на маршруті "Erebor" категорії 9b. Фото @CrimpFilms]] Італійський скелелаз Джованні Плаччі (Giovanni Placci), більш відомий своїми виступами та перемогами на скелелазних змаганнях, повідомив на своїй сторінці в соцмережах про проходження ним одного з найскладніших маршрутів світу "Erebor" категорії 9b, що розташований на скелях італійського міста Арко. Від редакції: Маршрут "Erebor" був відкритий на самому початку 2021 року італійцем Стефано Гізольфі (Stefano Ghisolfi), який з деяким сумнівом і призначив йому категорію 9b/+, очікуючи на підтвердження або зміни оцінки від подальших повторень маршруту іншими скелелазами. На думку Гізольфі маршрут все ж таки дещо складніший за категорію 9b, хоча до повноцінної 9b+ і не дотягує. Тим не менш, до лютого 2023 року цей маршрут вважався найважчим у всій Італії! 2021 року маршрут пройшла італійка Лаура Рогора (Laura Rogora) Варто зазначити той факт, що в той час як Стефано та Лаура порахували категорію маршруту як складну 9b, позначивши її як 9b/+, Адам Ондра, після роботи над цим проектом протягом чотирьох днів у 2021 році, позначив складність як звичайну 9b. На теперішній час маршрут повторили шість скелелазів "Це найважчий пролаз, який я коли небуть здійснював! Рухи та зічіпки були надзвичайно шаленими; чудовий пролаз!" - повідомив Джованні, додавши у невеликому інтерв'ю сайту 8a.nu: "У 2023 році я травмувався і протягом дев'яти місяців мусив відновлюватись, тож вирішив зосередитися більше на боулдерингу ніж на скелях, щоб покращити свою силу. Після того, як я закінчив змагальний сезон, я хотів спробувати щось серйозне, тому я вирішив зосередитися на маршрутах "La Rage d'Adam" (9b+) і "Erebor" (9b). На першому маршруті мені не пощастило, тому що скеля була постійно вологою, тому я зосередився на "Erebor". Робота тривала близько 10 днів і я відчував що цей маршрут повністю відповідає моєму улюбленому стилю" Зі свого боку зазначимо, що 23-річний Джованні Плаччі з цим проходженням додає у свій актив перший маршрут категорії 9b, а до цього часу він мав в три пройдених маршрута категорії 9а+ (першу таку категорію він пройшов у 2022 році) і стає одним з 45 скелелазів світу, що подолали чотири та більше маршрутів категорії 9а+ та складніше Докладніше про це читайте в нашій статті: НАЙСКЛАДНІШІ СКЕЛЕЛАЗНІ МАРШРУТИ У СВІТІ 23-річний Джованні Плаччі з цим проходженням стає одним з 45 скелелазів світу, що подолали чотири та більше маршрутів категорії 9а+ та складніше Fri, 22 Nov 24 11:04:50 +0200 36838 4sport.ua альпінізм https://4sport.ua/articles?id=36835 41-річний бельгієць є одним із найвідоміших у світі альпіністів на великих стінах гірських масивів світу і Патагонії зокрема Thu, 21 Nov 24 13:22:50 +0200 36837 4sport.ua альпінізм https://4sport.ua/articles?id=36835 IMAGE[[94013||center||Шон Віллануева О’Дрісколь (Sean Villanueva O’Driscoll). Фото Jerry Kobalenko]] Бельгієць Шон Віллануева О’Дрісколь (Sean Villanueva O’Driscoll) є одним із найвідоміших у світі альпіністів на великих стінах гірських масивів світу і Патагонії зокрема. Шон - мульти-альпініст, митець, оглядач і поліглот, який почувається як вдома скрізь, де є гірські стіни, на які можна піднятися. Якимось чином цьому альпіністові вдалося зробити так, щоб ця комбінація особистісних рис гармоніювала з дикою атмосферою патагонських вершин. О’Дрісколь знайшов час для невеликого інтервью сайту ExplorersWeb, перш ніж вирушити на скелі біля канадського Банфа на початку сезону. Він приїхав до канадських Скелястих гір на фестиваль гірських фільмів у Банфі, де він і його партнери розповідали словом (і піснями) про своє перше вільне сходження на маршрут Riders on the Storm в масиві Торрес-дель-Пайне. Він народився в рівнинній Бельгії 43 роки тому. Не дивно, що скелелазна кар'єра Шона почалася з скеледрому, а потім з лазіння на природному рельєфі: боулдерінг, скелі, а потім мультипітч. Згодом Він переїхав до Західної Європи, займався лазінням від Іспанії до Альп, потім доторкнувся до великих стін по всьому світу, від Йосеміті до Гімалаїв. Але найчастіше він асоціюється з Патагонією. «Це дуже потужне місце, погода, суворі краєвиди… Там ти почуваєшся таким маленьким і незначним… Це затягнуло мене, і я не можу перестати повертатися туди» - каже він. О’Дрісколь процитував стару патагонську легенду: «Якщо Ви їсте ягоди Калафате [Berberis microphylla , символ Патагонії і, згідно з останніми дослідженнями, суперфуд], навіть одну, Вам доведеться повертатися до Патагонії до кінця Вашого життя, і навіть більше!» Вперше він відвідав Патагонію в 2006 році під час своєї першої альпійської експедиції на велику стіну. Тоді він зробив перше повторення маршруту "Riders on the Storm" на центральній вежі Торрес-дель-Пайне разом із постійним партнером по сходженню Ніко Фаврессом (Nicolas Favressse), а також Майком Лекомтом (Mike Lecomte) і братом Фавресса, Олів’є (Olivier Favressse). Міфічний 1500-метровий маршрут, що вперше був відкритий у 1991 році німецькою командою у складі Курт Альберт (Kurt Albert), Бернд Арнольд (Bernd Arnold), Норберт Бетц, Пітер Діттріх і Вольфганг Гюлліх (Wolfgang Gullich), залишив свій відбиток у душі бельгійця. Він хотів повернутися, щоб спробувати здійснити перше вільне сходження на всіх 38 мотузках, уникаючи постійний ризик каменападів. IMAGE[[94015||center||Ніко Фавресс (Nicolas Favressse), Шон Віллануева О’Дрісколь (Sean Villanueva O’Driscoll), Сіб Ванхі (Siebe Vanhee), Дрю Сміт (Drew Smith) біля вежі Торрес-дель-Пайне. Фото Drew Smith]] І це їм нарешті вдалося, через 18 років невдалих спроб багатьох сильних команд! Як же він переживаєте знамениту важку погоду Патагонії? Справа не в розвазі чи труднощах. Це напевно щось особисте. Окрім навичок та витривалості, здійснити таке сходження – це неймовірно. «З 18 днів, які ми провели на стіні, ми змогли сходити лише шість днів», — пояснив О’Дрісколь. «Решту часу ми сиділи в порталеджах, прибиті снігом і вітром. Тобі має бути комфортно в цій ситуації, і якщо ти не зможеш отримати задоволення, ти не зможеш продовжувати сходження». І навіть після негоди, при сходженні на стіну умови були надзвичайно важкими «Дме вітер, йде сніг, на зачіпках лід, у вас болять або зовсім німіють пальці і ноги, тож якщо ви просто застрягли на виступі при спробі вільного проходження цього маршруту, вважайте що Вам це не вдасться зробити. Ви повинні набратися терпіння і отримувати задоволення від процесу.» - каже він IMAGE[[94016||center||"Решту часу ми сиділи в порталеджах, прибиті снігом і вітром". Фото Drew Smith]] «Зрештою», — додав він, — «це вибір: ви повинні вибрати, щоб насолоджуватися, розуміти, що це також величезна можливість, привілей просто бути там, на межі можливостей, у цьому неймовірному місці. Звичайно, іноді це страшно, але це також неймовірно бути там». Шон вважає, що головне – сприймати погоду як вона є, і намагатися якнайкраще використовувати умови, що склалися. В довгих очікуваннях погоди, альпіністи читали, спілкувалися та грали на музичних інструментах. На щастя, вони є дуже добре знайомі один з одним, і О’Дрісколь сказав, що вони ніколи не сварилися під час сходження. Фотограф Дрю Сміт зазначив після експедиції: «Завдяки позитивній енергії команди, вершина була досягнута набагато раніше, ніж ми стояли на ній». «Була одна ніч, коли вітер був такий сильний, і порталедж тремтів і стукав всю ніч, що неможливо було спати», — згадував О’Дрісколь. «Це було схоже на сильну турбулентність. Тоді, крім закріплення порталеджа зверху, нам також довелося прив’язати підлогу до стіни. Інакше він просто полетів би за вітром, як летючий килим». На маршруті, названому на честь пісні гурту The Doors, лунали звуки музики. IMAGE[[88611||center||Шон Віллануева О’Дрісколь (Sean Villanueva O’Driscoll)]] «Це дуже особливе місце для гри на музичних інструментах, і звісно, що наші музичні інструменти стали частиною альпіністського спорядження», — сказав О'Дрісколл. «Музика — чудовий засіб для підняття настрою. Коли ви граєте музику, ви виражаєте себе, навчаєтеся, практикуєтеся та спілкуєтеся з іншими. Ви не просто чекаєте». Відповідаючи на запитання, чи була б музика менш важливою, якби в Патагонії була краща погода і вони не так часто сиділи в наметах, О’Дрісколь відповів: «Я все ще думаю, що це допомогло б подолати невизначеність і майбутні труднощі. Але грати музику – це не те, що ми планували як розумову підготовку чи щось інше, це просто те, що ми почали робити, щоб скоротати час, і це виявилося дивовижним». IMAGE[[88617||center||Я подорожую з Ніко Фаврессом 27 років, він бере у подорожі свою гітару, і я також хотів мати свій інструмент і почав брати флейту, інструмент, який дуже легко транспортувати у експедиціях.]] "Я подорожую з Ніко Фаврессом 27 років, він бере у подорожі свою гітару, і я також хотів мати свій інструмент і почав брати флейту, інструмент, який дуже легко транспортувати у експедиціях." - каже Шон Після "Riders on the Storm" О’Дрісколь відправився в Ель-Чалтен відпочити та відвідати друзів. «Після такої виснажливої ​​експедиції я почуваюся розбитим, і мені потрібен час, щоб відновитися», — сказав він. «Я не думаю, що зміг би зробити кілька великих сходжень підряд». Однак на цей раз рідкісна хороша погода в Патагонії була надто спокусливою. «Я відновився в Ель-Чальтені, а потім побачив це вікно погоди і сказав: вау… Знаєте, у Патагонії не так багато такої погоди, тож коли це трапляється, треба бути готовим», — сказав він. . І з 22 по 25 лютого він у соло-проходженні здійснив траверс масиву Торрес-дель-Пайне (Torres del Paine). До того часу жодна команда не проходила такий травес, не дивлячись на вевеличезку популярність масиву серед альпіністів всього світу! Перед сходженням О’Дрісколь мав скромні очікування. «Я подумав, що у найгіршому випадку я просто піду на прогулянку та розвернусь, якщо умови не підходять для сходження», — сказав він. «Але я дістався до підніжжя гори, і все виглядало добре, тож я подумав, що зможу піднятися на одну мотузку і подивитися, як воно буде, тож я зробив це, потім піднявся на другу, а потім на третю, а потім я зробив увесь траверс». Незважаючи на труднощі на "Riders on the Storm", Дрю Сміту вдалося зібрати достатньо матеріалу, щоб зняти документальний фільм про сходження. Цей фільм скоро буде представлено публиці. «Є щось дивовижне в тому, як хороший фільм може дозволити нам, альпіністам, поділитися своєю історією, досвідом і гірськми місцями», — сказав О'Дрісколь. «Крім того, Дрю ніколи не втручався ні в сходження, ні в те, що ми робили. Насправді він знімав, але при цьому він також був частиною команди, сходячи та маючи справу зі спорядженням, як і всі ми». О'Дрісколь пригадав, як один з ветеранів-альпіністів під час кінофестивалю в Банфі сказав, що «якщо ти не пишеш книг, ти ніхто». Так було для його покоління. «Тож, можливо, тепер те саме справедливо й для фільмів», — засміявся О'Дрісколь. «Якщо ти не знімаєшся в кіно, ти ніхто. Але це добре для мене, бо я альпініст». За два дні до цього інтерв’ю О’Дрісколь слухав виступ у Банфі за участю Джима Доніні. У його 81 рік і з вражаючою альпіністською кар’єрою позаду Доніні все ще здійснював перші сходження в далекій частині Патагонії. Не такий технічний, як він робив раніше, але для нього це не мало значення. Доніні назвав себе «довічно ув'язненим». О'Дрісколл каже, що відчуває те саме. «Я люблю те, що роблю, і відчуваю себе привілейованим. Поки я можу це робити і продовжую любити це, у мене немає бажання робити щось інше… З плином часу я знаю, що отримаю задоволення від проходження легких маршрутів або просто катання чи походів… Мені не потрібно бути альпіністом світового класу, я просто насолоджуюсь тим, що я вмію робити». IMAGE[[92056||center||Шон Віллануева О’Дрісколь (Sean Villanueva O’Driscoll) в Патагонії]] 41-річний бельгієць є одним із найвідоміших у світі альпіністів на великих стінах гірських масивів світу і Патагонії зокрема Thu, 21 Nov 24 13:22:46 +0200 36835 4sport.ua скелелазіння https://4sport.ua/news?id=36834 IMAGE[[94011||center||Себастьян Буін (Sébastien Bouin) на маршруті "Wolf Kingdom" категорії 9b+ на на скелях Пік Санкт-Лю (Pic St-Loup) у містечка Монпелье на півдні Франції. Фото @SAM.BIE]] Видатний французький скелелаз Себастьян Буін (Sébastien Bouin) повідомив на своїй сторінці в соцмережах про відкриття ним нового, одного з найскладніших маршрутів світу. Маршрут отримав назву "Wolf Kingdom", а його категорія оцінються Себастьяном як 9b+! Він розміщений на скелях Пік Санкт-Лю (Pic St-Loup) у містечка Монпелье на півдні Франції. Враховуючи категорію, що була визначена Себастьяном, маршрут "Wolf Kingdom" є десятим у світі категорії 9b+. Себастьян каже, що маршрут є поєднанням стартової діляни категорії 9а з подальшим скельним лазінням категорії 9а+. Причому на проходження тільки стартової ділянки у Себастьяна пішло близько 50 спроб! «Неймовірна хвиля емоцій, яка захопила мене після пролазу цього проєкту! Це один із маршрутів, який найбільше надихнув мене в моїй скелелазній кар’єрі. Я пишаюся своїм пролазом і щасливий додати такий маршрут до світової сцени скелелазіння та поставити скелі Pic Saint-Loup на всесвітню карту скелелазіння. Того дня був сильний вітер і було прохолодно, але я знав, що потрібна дуже низька температура, щоб пройти фінальну ділянку лінії. Відкриваючи маршрут, ви ніколи не знаєте, що вас чекає. Потрібна велика удача, щоб складність поєдналася з красою та веселощами в одному маршруті. Дуже рідко випадає шанс втілити такий маршрут у життя. "Wolf Kingdom", безперечно, одне з моїх найкращих творіньт, одне з найвеселіших і одне з найкрасивіших. Я думаю, що це буде один із найбільш повторюваних маршрутів категорії 9b+ у майбутньому, враховуючи його стиль сходження. Тепер мені трохи сумно, що у мене більше немає цього прекрасного проекту. Процес відкриття був веселим і позитивним. Це було справжнє задоволення. IMAGE[[94012||center||Себастьян Буін (Sébastien Bouin) на маршруті "Wolf Kingdom" категорії 9b+ на на скелях Пік Санкт-Лю (Pic St-Loup) у містечка Монпелье на півдні Франції. Фото @SAM.BIE]] Я вважаю, що цей маршрут є головним поворотним моментом у моїй скелелазній кар'єрі. Успішно завершити такий великий проект, залишаючись щасливим і позитивним весь час — це неймовірне відчуття! Я вважаю, що цей маршрут – моє друге найважче досягнення. Здається, він трохи легший, ніж маршрут "DNA" категорії 9с тому оцінка категорією 9b+ здається доречною. "Wolf Kingdom" можна розбити на декілька ділянок: стартову категорією 9a, яка є ключем маршруту "Beyond", потім йде ділянка категорії 9а+, яка є ключем маршруту «les rois du lithium» категорії 9b. Першу стартову ділянку маршруту я намагався пройти більше 50 разів...” - повідомив Себастьян Зі свого боку зазначимо, що, в активі 31-річного Себастьяна значаться 46 маршрутів категорії від 9а+ та вище (включаючи десять маршрутів категорії 9b, чотири маршрути категорії 9b+ та один 9с), що робить його другим скелелазом у світі ( після Адама Ондри ) за кількістю пройдених маршрутів подібної складності! Докладніше про це читайте в нашій статті: НАЙСКЛАДНІШІ СКЕЛЕЛАЗНІ МАРШРУТИ У СВІТІ Враховуючи категорію, що була визначена Себастьяном, маршрут "Wolf Kingdom" є десятим у світі категорії 9b+. Thu, 21 Nov 24 11:42:36 +0200 36834 4sport.ua