4sport.uahttps://4sport.ua/Всі новини спорту, календар та анонси подій, всі результати та статті. Все про спорт на 4sport.uaruadmin@4sport.uahttps://4sport.ua/img/site/100x100.gifhttps://4sport.ua/4sport.uahttps://4sport.ua/Sat, 28 Jan 2023 15:04:22 +020010Пошук по сайту searchhttps://4sport.ua/search.php скелелазіння Себастьян Буін відкриває найскладніший маршрут у Португалії: "Mar de Bering" категорії 9а/+ https://4sport.ua/news?id=35556 IMAGE[[88900||center||Себастьян Буін (Sébastien Bouin) на маршруті "Mar de Bering" категорії 9а/+]] Видатний французький скелелаз Себастьян Буін (Sébastien Bouin) повідомиві на своїй сторінці в соцмережах про відкриття ним нового, одного з найскладніших скелелазних маршрутов світу "Mar de Bering" категорії 9а/+. Цей маршрут розташований на скелях Meio Mango в португальському окрузі Сетубал. Слід зазаначити, що на сьогодняшній день це найскладніший маршрту, що був відкритий на скелях Португалії! "Я був вражений бути у такому прекрасному місці." - коротко прокоментував свій маршрут Себастьян. "Meio Mango - це прихована перлина морської скелі, розташована приблизно за 45 хвилин на південь від Лісабона." - ось як Андре Нерес описав скелю ще в 2019 році, коли він івдкрив маршрут "Filipinos" категорії 9a. "Meio Mango — одна з найкращих невідомих скель у Європі, скелелази її знають вже 10 років. Це морська скеля в 45 хвилинах на південь від Лісабона в місці під назвою Cabo Espichel, де існує понад 150 маршрутів разом із новим сектором під назвою Atlântida. Тут багато легких і середніх маршрутів і багато можливостей для бульш важких ліній. З приголомшливими заходами сонця, без телефонного зв’язку, без людських споруд і дельфінами, які часто курсують навколо, це рай на березі моря. Я здійснив це перше сходження під назвою Mar de Bering. Це крутий маршрут. На ньому справді цікаво лазити. Скеля справді хороша, а зачіпки неймовірні. Є один мокрий ключ. Щодо категорії, то її важко визначити однозначно, через умови на скелі. Для мене це важче ніж маршрут "Filipinos" . Але в це важко повірити, якбі ключ маршуруту буде сухим. Я запропоную для цього маршруту категорію 9a/+." - сказав Себастьян Зі свого боку зазначимо, що з цим проходженням в активі Себастьяна значаться вже 36 маршрутів складності від 9а+ та вище (включаючи сім маршрутів категорії 9b, два маршрути категорії 9b+ та один 9с), що робить його третім скелелазом у світі (після Адама Ондри та Александра Мегоса) за кількістю пройдених маршрутів подібної складності! Докладніше про це читайте в нашій статті: НАЙСКЛАДНІШІ СКЕЛЕЛАЗНІ МАРШРУТИ У СВІТІ Meio Mango — одна з найкращих невідомих скель у Європі Fri, 27 Jan 23 19:54:55 +0200 35556 4sport.ua альпінізм Історія в кольорі: як більше ніж століття тому альпіністи досліджували схили Монблану https://4sport.ua/media?id=35554 І хоча відео займає менше хвилини, але цього достатньо, щоб мати уяву про той час альпіністської історії. Fri, 27 Jan 23 11:31:48 +0200 35555 4sport.ua альпінізм Історія в кольорі: як більше ніж століття тому альпіністи досліджували схили Монблану https://4sport.ua/media?id=35554 На папері ідея додати колір старовинним чорно-білим фотографіям або фільму може здатися легковажною або непотрібною. Чому б просто не насолодитися оригінальними монохромними версіями? Проте в цьому новому технологічному тренді є щось, безсумнівно, потужне, і канал Instagram History in Color чудово демонструє це за допомогою нещодавнього кольорового відео альпіністів у Альпах у 1899 році. Посмотреть эту публикацию в Instagram Публикация от History in Color (@historycolored) На відреставрованих кадрах видно, як альпіністи спускаються з найбільшого у Альпах льодовика Мер-де-Глас (Mer de Glace), розташованого на північних схилах гірського масиву Монблан у французьких Альпах. Згідно з дописом, оригінал, що був взятий з archive.org на цьому відео має підвищену частоту кадрів і розфарбований за допомогою технології штучного інтелекту. І хоча відео займає менше хвилини, але цього достатньо, щоб мати уяву про той час альпіністської історії. На цьому відео ми бачимо альпіністів вікторианської епохи, одягнених у костюми-трійки, і які використовують прості дерев’яні тростини, щоб долати цей крутий схил біля Шамоні. І хоча відео займає менше хвилини, але цього достатньо, щоб мати уяву про той час альпіністської історії. Fri, 27 Jan 23 11:31:42 +0200 35554 4sport.ua альпінізм Адам Білецький: "Гори, на які ми піднімаємося, вмирають" https://4sport.ua/articles?id=35551 Видатний польський альпініст має тверду думку щодо поточних дебатів про метеорологічну та календарну зиму та інші елементи стилю сходжень на найвищі вершини Гімалаїів. Thu, 26 Jan 23 12:39:12 +0200 35552 4sport.ua альпінізм Адам Білецький: "Гори, на які ми піднімаємося, вмирають" https://4sport.ua/articles?id=35551 IMAGE[[88888||center||Адам Білецький біля підніжжя піку Тілічо (Tilicho Peak). Фото Adam Bielecki]] Маючи в своєму резюме два перших зимових сходжень на восьмитисяники: Гашербрум I (Hidden Peak / Gasherbrum I, 8080 метрів) у 2012 році та Броуд-Пік (Broad Peak, 8051м) у 2013 році, видатний польський альпініст Адам Білецький (Adam Bielecki) має тверду думку щодо поточних дебатів про метеорологічну та календарну зиму та інші елементи стилю сходжень на найвищі вершини Гімалаїів. Він також підтвердив в інтерв'ю сайту ExplorersWeb, що повертається на північно-західну стіну Аннапурни навесні Новини про хід експедиції Ви можете дізнатись у нашій спецтемі: АННАПУРНА 2023. ПРОЄКТ АДАМА БІЛЕЦЬКОГО НА ПІВНІЧНО-ЗАХІДНІЙ СТІНІ. Зимові дебати Білецький вважає, що астрономічна (календарна) зима є найкращим способом визначення сезонів сходження, з логічної причини: ви можете застосувати те саме визначення по всьому світу. «Якби ми використовували метеорологічне визначення зими на основі найхолодніших днів, нам довелося б встановити різні дати для кожної гори в світі», — пояснив він. «Краще вже дотримуватися простого календаря: чотири пори року, по три місяці кожна, на основі астрономії». Від редакції: Період астрономічної зими приходить у день зимового сонцестояння та завершується у день весняного сонцестояння. Цей час з 21 (22) грудня по 21 березня - цієї точки зору дотримується Сімоне Моро (Simone Moro) та Кшиштоф Веліцький (Krzysztof Wielicki) Календарна зима – період з 1 грудня по 28 (29) лютого. (Непальські та Пакистанські зимові перміти якраз діють з 1 грудня) Метеорологічна зима – період, у який середньоденні температури повітря опускаються нижче 0 градусів за Цельсієм. Цей період в основному збігається з періодом календарної зими, проте враховуючи глобальне потепління на планеті, цей період дуже не стійкий рік у рік. І, нарешті, є ще пуристський підхід, який ґрунтується на астрономічному та календарному визначенні зими: Період такої зими: з 21 грудня по 28 (29) лютого. Цієї точки зору дотримуються багато молодих альпіністів. У зв'язку з цим при зимових сходженнях часто виникали суперечки про справжнє перше зимове сходження на вершини. Докладніше про проблему визначення періоду зими у великих горах Гімалаїв і Каракорумі, а також про статистику зимових сходжень Ви можете прочитати у статті: СТАТИСТИКА УСІХ ПЕРШИХ ЗИМОВИХ СХОДЖЕНЬ НА ВОСЬМИТИСЯЧНКИ IMAGE[[88889||center||Адам Білецький (Adam Bielecki) біля вершини К2 у липні 2012 року. Фото: Adam Bielecki]] Білецький вважає, що дати є вторинними щодо інших аспектів стилю. Вони можуть змінюватися від однієї експедиції до іншої, і не всі вони однаково важливі. Наприклад, у висотному сходженні використання кисню має набагато більше значення. Білецький не сумнівається у тому, хто визначив перше зимове сходження на Манаслу: це була польська команда 1984 року. "Вони вийшли на вершину в дуже хорошому стилі", - сказав він. «Чи можна було б покращити їхній стиль за допомогою іншої команди, яка займалася сходженням у розпал зими? Так, але якщо Ви запитаєте мене про експедицію Алекса Тікона (Alex Txikon), я відповім, що використання кисневих балонів більшістю команди затьмарює їх більш кращі дати штурму вершини». Природна еволюція У той же час Білецький ставиться практично щодо поточної еволюції гімалайських зимових сходжень, включаючи використання гелікоптерів для підходу або акліматизації в різних районах з більш комфортними умовами логістики. «Це частина природного процесу», — сказав він, — »так само, як це було в Альпах. Був час, коли Альпи були ізольовані, без доріг, без підйомників і майже без гірських притулків. Сходження на вершини тоді було дуже важким. Тепер ми можемо просто почати з долини, піднятися на висоту 4000 метрів і повернутися в ресторан наприкінці тогож дня». IMAGE[[88890||center||Адам Білецький (Adam Bielecki) на вершині Гашербрум I взимку. Фото: Adam Bielecki]] «Гімалаї такі ж, тільки у більшому масштабі. Підхід до гори можна скоротити або взагалі уникнути його, використовуючи вертольоти. Це нормально. Навіть команди, що практикують чистий альпійський стиль інколи акліматизуються… у гіпоксичній камері». Проте, для Білецького сходження є дійсним, коли воно починається і закінчується в базовому таборі. Видліт команди гелікоптером з висотних таборів перекреслює досягнення на горі. «Що мене справді хвилює щодо стилю в Гімалаях, так це використання кисневих балонів», — каже він. «Найбільша перешкода для сходження на восьмитисячник сьогодні - це брак кисню. Коли Ви нівелюєте цю перешкоду, сходження вже не стає тим самим викликом, яким воно має бути на восьмитисяниках». Білецький припускає, що якщо Ви піднімаєтеся на вершину без використання кисневих балонів, але люди навколо вас використовують його, то Ваш стиль сходження знаходиться десь посередині між використанням кисневих балонів і без них. «Якщо навколо вас є люди з кисневими балонами, завжди є шанс, що якщо щось піде зовсім не так як планувалося, вони поділяться з Вами своїми кисневими масками», — каже він. «Тільки за відсутності кисневих балонів можна довести, що Ви фізично та розумово здатні досягти вершини без кисню. Якщо Ви говорити про безкисневе сходження, то не повинно бути поряд "жодного рятувального кола"». IMAGE[[88891||center||Адам Білецький (Adam Bielecki) у сходженні на К2 у 2012 році. Фото: Adam Bielecki]] Одкровення K2 Восьмитисячник K2 (8611 метрів) - друга за висотою вершина світу, займає важливе місце в еваолюції Адама Білецького як високогірного альпініста. Окрім своїх зимових спроб, він піднявся на К2 влітку, без використання кисневих балонів, у 2012 році. Після цього він пообіцяв: «Ніколи більше я не підіймуся звичайним маршрутом на восьмитисячник у пік сезону». Він пояснив: «Того дня ще 28 альпіністів прагнули дістатись вершини. Хоча це здається нічим порівняно з нинішнім натовпом на стандартних маршрутах, для мене навіть це було занадто. Під час останнього штурму ми застрягли в пробці, хтось скористався нашим наметом у другому таборі, з’їв нашу їжу та залишив там своє сміття. Я вивчив цей урок і це не місце для мене». Цей досвід став одним із переломних моментів у його кар’єрі. Другий — коли він піднявся на пік Тілічо (7134 м), щоб акліматизуватися для своєї спроби сходження в альпійському стилі по північно-західній стіні восьмитисячника Аннапурна. «Тоді нам довелося все планувати з нуля», — згадує він. «Знайти місце для встановлення базового табору, спостерігати за горою протягом трьох днів у пошуках правильної лінії, вирішити, де ми розмістимо вистоний табір, і кріпити мотузки чи ні. Я зрозумів, що тих восьмитисячників, про які я читав у книжках, більше не існує. Але ці, менші вершини, забезпечили саме ту пригоду, яку я шукав». «Я був неймовірно щасливий опинитися на Гундж-е-Сар Західна ( Gunj-e Sar West 6150 м), а не на горі, де на вершині було майже 150 людей одночасно. Немає нічого естетичнішого, ніж два альпіністи та одна мотузка на горі». «Тим не менш, я повинен визнати, що я ще не закінчив з восьмитисячниками, тому що я також люблю бути на висоті. Тож цієї весни я повернуся до північно-західної стіни Аннапурни з Феліксом Бергом і Маріушем Гаталою». Гатала, до речі, також піднявся на восьмитисячник K2 без використання кисневих балонів минулого літа. IMAGE[[88892||center||Маршрут на вершину Гундж-е-Сар Західна ( Gunj-e Sar West 6150 м) Януша Ґолаба та Адама Білецького. Фото: Adam Bielecki]] Також у нещодавньому інтерв'ю польській газеті Polska Agencja Prasowa Адам висловився щодо ситуаціїї з глобальним потеплінням у високих горах «Я пам'ятаю, коли вперше піднявся на Кіліманджаро - я йшов по льодовику. Коли ж я повернувся через кілька років, я вже йшов по крихкому каменю і побачив льодовик десь далеко у долині. Останній раз, коли я був там, кілька років тому я взагалі не бачив жодного льодовика. Крім того, з’являється все більше проблем із пошуком будь-якого льоду в Альпах», – сказав Адам Білецький. Ви коли-небудь зустрічали в горах туристів, яким казали повернути назад, тому що йти далі небезпечно? «Я багато разів наставляв когось, давав добру пораду або навіть просто казав «поверніться, бо це погано закінчиться. Я намагаюся бути таким «янголом охоронцем», який, можливо, сам того не знаючи, врятував комусь життя, тому що спровокував його переглянути свої плани чи спосіб дій. У мене є правило: поки я не бачу ситуації, яка загрожує здоров’ю чи життю, я намагаюся не втручатися. Кожен має право на помилку, проводити час по-своєму. Проте, коли бачу, що хтось ризикує своїм здоров’ям чи життям, намагаюся м’яко, без агресії, з усмішкою звернути увагу на загрозу, яка може виникнути.». Яка була їхня реакція? Іноді люди обурюються, що на них звертають увагу, а іноді кажуть навпаки: «так, я не зрозумів» і дякую за добру пораду. У деяких країнах страхування є обов’язковим для тих, хто збирається в гори. Чи правильно це? «Це дуже складна тема. Раніше я вважав, що обов’язкове страхування – це єдине правильне рішення для забезпечення належного фінансування та оснащення екстрених служб. До речі, це було б «покаранням» для тих, хто пішов у гори без страховки, фантазії, спорядження і все одно потребував допомоги, за яку потім доведеться платити. Але з роками я змінив свою думку, головним чином завдяки розмовам з гірськими рятувальниками. Самі рятувальники стверджують, що система, яка діє в Польщі, хороша. На їхню думку, рятувальні послуги, згідно з положеннями Конституції Республіки Польща, мають бути безкоштовними для всіх. Ніхто не повинен боятися кликати на допомогу через страх фінансових наслідків, а порятунок має бути не бізнесом, а послугою.» Як можна покращити безпеку в горах? «Я вважаю, що єдиний розумний спосіб боротьби з невіглаством людей – це освіта, освіта і ще раз освіта. Варто, щоб люди знали, що між кригоступами та альпіністськими кішками є різниця, що в перших можна ходити по замерзлих тротуарах і, можливо, по стежках у долинах, але їх не обов’язково достатньо, щоб дістатися до деяких татрських притулків взимку. Пересуватися в кригоступах вище гірських притулків найчастіше безвідповідально. Потрібна постійна освіта, чи то через соцмережі, чи то через традиційні медіа, чи навіть розміщення інформаційних табличок: «Увага, туристи – сьогодні у горах знову буде темно». Така трохи жартівлива табличка деякий час стояла біля притулку на Морському Оці. Тому що справді є туристи, які мають проблеми з поверненням до притулків - вони здивовані, що у горах раптом стає темно, холодно, і вони не тільки не мають зайвого одягу, але й єдиним джерелом світла є мобільний телефон із 14% заряду батареї. Майте на увазі, що гори можуть бути небезпечними. А Татри взимку дійсно набувають небезпечного характеру. І те, що ми йдемо туристичною стежкою, не означає, що вона безпечна і з нами нічого не станеться. Тому, якщо ми йдемо в гори, подбаймо про те, щоб телефон був заряджений, щоб у нас було джерело світла з собою, навіть якщо в плані подорожі немає пересування в темряві, візьмімо хоча б елементарний комплект першої допомоги з собою (навіть автомобільний буде краще, ніж ніякий), фольга NRC (сріблясто-золота термоізоляційна фольга), запасні рукавички, додатковий одяг, термос з чаєм та відповідне взуття. Це базові речі. » Взимку краще не підійматись на високі вершини? «Якщо Ви прагнете піднятися над долинами в Татрах взимку, Ви повинні вміти використовувати льодоруб і кішки. Недостатньо просто мати цей льодоруб і кригоступи. Підготовка в галузі зимового туризму необхідна, наприклад, для того, щоб вміти оцінити ризик сходження лавини або вміти вибрати найбезпечніший маршрут підходу. Татри можуть показати "свої зуби" навіть влітку, а зима ще більше посилює ці загрози.» Останнім часом ЗМІ розповідають про двох альпіністів, які розбили табір на вершині Монблан. Тепер їм загрожують фінансові санкції. Як на Вашу думку, Вони перетнули межу чи ні? «Шукати викликів і нових пригод – це людська справа, але Ви також повинні вимірювати свої сили для намірів. Спати на вершині Монблану – це не екстрим. Люди сплять як вище, так і в гірших умовах, тому це не зовсім абстрактна ідея. Однак потрібно знати, де можна розбити такий кемпінг, як це зробити і чи законно це.» З іншого боку, кожен має право мріяти про гори. Звідси зростає популярність комерційних експедицій. Дивлячись, наприклад, на фотографії людей, які стоять у величезних чергах, щоб піднятися на Еверест, - де межа між цими мріями та здоровим глуздом? «Гори – це зона свободи, і кожен піднімається, як вважає за потрібне. Все життя полюбляючи гори і лазіння в них, я розумію, тих людей, без досвіду, які платять комусь, щоб той допоміг їм дістатися туди, куди вони не в змозі піднятися самостійно. Сьогодні я зосереджуюсь на реалізації власних проектів і уникаю скупчень людей, але раніше я сам займався комерційними поїздками і зустрічав багато таких людей.» IMAGE[[88893||center||Черга біля вершини Евереста. 22 травня 2019 року. Фото Nirmal Purja]] Проте розвиток альпіністського туризму повинен мати певні наслідки. «Чим більше людей їде в гори, тим більше гірських трагедій». Як змінилися гори порівняно з тими часами, коли Ви почали серйозно займатися сходженнями? «Я думаю, що те, що нас приваблює в горах, не змінилося – це пригоди, які ми там переживаємо, і наша мотивація. Безумовно, популярність виду спорту, яким ми займаємось, є новинкою. Скелелазіння з’явилося на Олімпійських іграх, і в кожному великому місті у нас є кілька скеледромів, тобто кількість людей, які досягають гір значно збільшилася. Ще одна зміна стосується клімату. Гори, на які ми піднімаємося, вмирають. Так можна сказати про Альпи, які за моє життя змінилися до невпізнання. Вони просто розпадаються і зникають на очах. І альпійські льодовики, і навіть самі гори.» Який масштаб загрози? « Через потепління клімату та підвищення температури вічна мерзлота, яка досі утримувала гори, тане, що призводить до обвалення цілих великих масивів гірських порід у вигляді кам’яних лавин. Мені дуже подобається мікстове лазіння, тобто поєднання льоду, скелі та снігу. І я бачу, що займаюся спортом з невеликим майбутнім. У нас все більше проблем із пошуком льоду в Альпах. Якось ми з друзями думали, чи будуть у Татрах кращі чи гірші умови для сходження, якої консистенції буде сніг, по якому ми будемо лазити. Залежно від цих умов ми обирали ціль. Сьогодні виявляється, що в Татрах немає умов для льдолазіння. Коли плюсова температура і все розтануло, ми взагалі не можемо лізти з кішками та льодорубами. Це стає майже гротескно, бо замість того, щоб лазити по льоду, ми бредем по водянистій скелі.» У більш вищих горах ці зміни клімату також помітні? «Пам’ятаю, як я вперше піднявся на Кіліманджаро – я йшов по льодовику. Коли я повернувся туди через кілька років, я йшов по каменю, і я побачив льодовик десь вдалині. Останній раз, коли я був там кілька років тому, я взагалі не бачив жодного льодовика. Через 10-15 років на Кіліманджаро вже зовсім не буде льоду.» Що найнебезпечніше у професійному альпінізмі, що є найчастішою причиною нещасних випадків? «Особисто я найбільше боюся об’єктивних небезпек – тих, над якими альпініст не має прямого контролю. Це такі явища, як лавини, тріщини, падіння каміння або сильні природні руйнування. Проблеми, пов'язані з несправним спорядженням, трапляються дуже рідко. Проте, нещасні випадки, пов'язані з неправильним використанням спорядження, відбуваються частіше.» Чи заважає Вам щось досягти вершини? «Я вважаю, що «жодна гора не варта навіть нігтя». Бувши молодим альпіністом, я був дуже амбітним, і вершина була для мене надзвичайно важливою. Можливо, я хотів щось довести собі і світу. Сьогодні я відчуваю, що не маю нічого доводити ні собі, ні комусь. Найважливіше – безпечно повернутися додому. І якщо вам вдасться потрапити на вершину, це чудовий бонус.» Що ти плануєш на цей рік? «Зараз я тренуюся до поїздки в Гімалаї. Навесні хотілося б здійснити свою давню мрію, щоб не сказати нав'язливу, провести новий маршрут, у легкому стилі, на восьмитисячнику. Я збираюся повернутися до північно-західної сторони Аннапурни, яку я пробував сходити один раз, на жаль, безуспішно. Я їду туди у складі трьох осіб: з Феліксом Бергом з Німеччини та Маріушем Гаталою з Польщі. Хто знає, можливо, цього разу ми нарешті зможемо пройти маршрут.» Видатний польський альпініст має тверду думку щодо поточних дебатів про метеорологічну та календарну зиму та інші елементи стилю сходжень на найвищі вершини Гімалаїів. Thu, 26 Jan 23 12:39:08 +0200 35551 4sport.ua спортивний туризм Глобальне потепління: зима в Альпах скоротилася на 36 снігових днів! https://4sport.ua/news?id=35550 IMAGE[[88885||center||Безсніжна зима в Альпах]] Недавнє дослідження кілець дерев кількісно оцінює зменшення снігового покриву в Альпах. Це дослідження стало важливим для кращого розуміння еволюції наявності снігу протягом століть. Дослідження було опубліковано на початку січня 2023 року в журналі Nature. Ця робота, проведена, зокрема, групами вчених з Падуанського університету, була зосереджена на сніговому покриві в Альпах. Сьогодні вже мало кого дивують відступаючі льодовики та пізнє осідання снігового покриву угорах, яке знову було наочно відчуте на початку цієї зими. Але цифри, наведені в статті, все одно вражають. Зараз в Альпах сніжних днів на 36 менше, ніж у середньому за багаторічний період. «Безпрецедентний спад за останні шість століть», уточнюють дослідники. За останні півстоліття тривалість снігового покриву зменшувалася на 5,6% за десятиліття (кількість днів зі снігом на землі). Не кажучи вже про товщину снігового покриву, який зменшувався ще швидше (-8,4% за десятиліття). IMAGE[[88886||center||Кільця ялівцю показують відхід снігового покриву]] Щоб отримати історичні дані про сніговий покрив, у тому числі за часи, коли метеорологічних записів не існувало, вчених цікавили певні породи дерева. В даному випадку ялівці. Наявність снігу взимку та його висота впливають на ріст дерева, що видно на зрізі стовбура по кільцям. У підсумку дослідження пояснюється, що «ці результати підкреслюють нагальну потребу в розробці стратегій адаптації для деяких з найбільш чутливих екологічних і соціально-економічних секторів у цьому регіоні». Недавнє дослідження кілець дерев кількісно оцінює зменшення снігового покриву в Альпах. Thu, 26 Jan 23 10:53:02 +0200 35550 4sport.ua альпінізм Вперше сліпий альпініст піднявся на патагонський массив Торрес-дель-Пайне https://4sport.ua/news?id=35548 IMAGE[[88872||center||Ерік Вейхенмаєр (Erik Weihenmayer) на врешині Торре Ноте дель Пейн (Torre Norte del Paine). Фото @senoretbrothers]] Американець Ерік Вейхенмаєр (Erik Weihenmayer), який був першою сліпою людиною, що здійснив сходження на вершини Евересту та про программі "Сім Вершин", нещодавно піднявся разом з братами Сеньоре та Феліпе Тапіа на Torre Norte del Paine та Aleta de Tiburón у массиві Торрес-дель-Пайне (Torres del Paine), у чилійській Патагонії. Ім'я Еріка Вейхенмаєра доволі відоме у альпіністському товаристві. У травні 2001 року американець із Нью-Джерсі став першим сліпим альпіністом, який зійшов на Еверест. А у вересні 2002 року він став першою сліпою людиною, яка подолала "Сім Вершин". Відтоді його пригоди та надихаючі лекції, які він проводить перед великою аудіторією, відбуваються регулярно. У 2014 році разом із також сліпим Лонні Бедвеллом (Lonnie Bedwell) вони пропливли на байдарках майже 450 км бурхливою річкою у Великому каньйоні Колорадо. Однак Ерік все одно тягнувся вгору і на цей раз він поїхав за пригодами до Патагонії, щоб піднятися на її вертикальні скелі. Цього південного літа він обрав своєю ціллю парк Торрес-дель-Пайне, що в чилійській Патагонії. Там він віддав себе в руки свого друга Феліпе Тапіа та братів Сеньйорет та їх турагентства. IMAGE[[88873||center||Ерік Вейхенмаєр (Erik Weihenmayer) піднімається на Торре-Норте-дель-Пайне. Фото @senoretbrothers]] IMAGE[[88874||center||Ерік Вейхенмаєр (Erik Weihenmayer) піднімається на Торре-Норте-дель-Пайне. Фото @senoretbrother]] Спочатку основною метою експедиції Еріка була спроба першого сходження сліпої людини на Північну вежу (Torre Norte del Paine) . За словами чилійських гідів, коли настала відповідна погода, вони вирушили на сходження по маршруту Monzino (V+, 400 м). Логістика сходження полягала в тому, що Ерік завжди йшов другим, майже разом з Феліпе Тапіа, який був на декілька метрів вище нього на стіні і переказував Еріку інформацію про стан стіни та послідовність рухів. Відеооператор Франциско Еррера доповнив команду, щоб створити аудіовізуальний запис. Ось як Крістобаль Сеньоре описав той перший досвід у своїх соціальних мережах: "Сходження зайняло у нас 5 годин, і ми провели на вершині 45 хвилин, посеред дня з ідеальною погодою. Потім 4 години на спуск, а загалом 10 годин активності на стіні. Це був наш перший раз, коли ми вели сліпого, і це був неймовірний досвід; ми багато чого від нього навчилися. Він неймовірна особистість! Він продовжував підійматись кожну секунду і жодного разу не повис на мотузці. Ми були вражені його рівнем скелелазіння, мотивацією та чудовими здібностями діяти в такій складній місцевості, як Патагонія." IMAGE[[88875||center||Ерік Вайхенмаєр (Erik Weihenmayer) і Феліпе Тапіа (Felipe Tapia) на Torre Norte del Paine. Фото @senoretbrothers)]] Повернувшись у Пуерто-Наталес, і будучи задоволені тим, що досягли своєї мети, вони побачили, що погода відкрила для них нове вікно можливостей для сходження іншим маршрутом. Крім того, як коментує Крістобаль Сеньоре, «у нас було набагато чіткіше уявлення про здібності Еріка та те, на що він здатний» . Ось так у них і виникла ідея спробувати пройти ще й скелю Shark Fin , розташовану у долині Valle del Frances. Там, як пояснює сам Сеньоре: «ми піднялися звичайним маршрутом, який передбачає лазіння по гострому гребню, по ідеальним тріщинам та цікавому рельєфу з приблизно довжиною у 12 мотузок. на все у нас вийшло 11 годин руху туди й назад до підніжжя стіни» . Це був щасливий фінал експедиції Еріка Вейхенмаєр до Торрес-дель-Пайне . Проте досвід був настільки добрим і задовільним, що він уже думає розширити свій кругозір і піти трохи далі. «Він хоче повернутися до Центральної вежі наступного року », — розповідає Крістобаль Сеньоре. Проект фінансується брендом Rab, який додасть інформацію найближчими днями. Ерік Вейхенмаєр (Erik Weihenmayer) був першою сліпою людиною, що здійснив сходження на вершини Евересту та про программі "Сім Вершин" Wed, 25 Jan 23 16:19:59 +0200 35548 4sport.ua альпінізм Алекс Гоннольд та Естебан Мена відкривають нові маршрути в Антарктиді https://4sport.ua/news?id=35547 IMAGE[[88864||center||Алекс Гоннольд (Alex Honnold) та Естебан "Топо" Мена (Esteban "Topo" Mena). Фото Alex Honnold]] Майже місяць на білому континенті провели двоє альпіністів: американець Алекс Гоннольд (Alex Honnold) та еквадорець Естебан "Топо" Мена (Esteban "Topo" Mena). За цей час вони двічі піднялися на найвищу гору континенту - пік Вінсон (mount Vinson, 4892 метрів), причому один раз по новому маршруту та по одному разу на гору Шінн (Mount Shinn, 4661м) - третьою за висотою на континенті та на гору Доленс (Dolence, 1950 м), де виконали перше сходження по східному хребту та перший траверс. IMAGE[[88865||center||Алекс Гоннольд (Alex Honnold) та Естебан "Топо" Мена (Esteban "Topo" Mena) на вершині гори Вінсон. Фото Alex Honnold]] Американський альпініст, відомий головним чином своїми сольними сходженнями, серед яких виділяється Ель-Капітан, роками вдосконалював свої навички у інших видах лазіння: альпійських сходжень чи альпінізму. Його остання експедиція, схоже, спрямована на проходження більш високих гір, і деякі альпіністи вже припускають ймовірність того, що Алекс націлився на вершини Гімалаїв у більш-менш найближчому майбутньому. Його коментар у соціальних мережах про те, що він робив «набіг на альпінізм і трохи дізнався про висоту» , здається, підтверджує цю теорію. Наразі він провів кілька тижнів у горах Елсворт в Антарктиді разом із досвідченим гідом і гімалайським альпіністом Естебаном «Топо» Меною. Разом вони піднялися на кілька гір у цьому хребті та залишили свій слід на білому континенті кількома першими сходженнями. IMAGE[[88866||center||Базовий табір під горою Вінсон. Фото Alex Honnold]] Гора Вінсон (4892 м) була першим пунктом призначення для двох альпіністів. Не минуло й двох днів після висадки на континент, як вони вже ступили на її вершину, і ці майже п’ять тисяч метрів висоти далися дуже тяжко для не добре акліматизованого Гоннольда. Американець зізнався, що «відчував себе надзвичайно погано» і що його «знову і знову вивертало протягом дня» . Після сходження на гору звичайним маршрутом дует захотів спробувати щось інше, оскільки вже трохи акліматизувався після кількох днів в Антарктиді. Вони встановили табір на піку Браскомб (Brascomb Peak), на висоті 4.520 метрів, що на західному хребті масиву Вінсон. Звідси вони піднялися новим маршрутом по західній частині Браскомба і вдруге піднялися на дах континенту. IMAGE[[88867||center||Алекс Гоннольд (Alex Honnold) та Естебан "Топо" Мена (Esteban "Topo" Mena) у сходженні на вершину гори Вінсон. Фото Esteban "Topo" Mena]] Горы Шінн - найцікавіше сходження Потім їхня пригода привела до гори Шінн, третьої за висотою вершини на континенті, але, за словами Алекса Гоннольда , набагато цікавішої для альпіністів. «Ми пішли прямо до великої засніженої стіни, а потім піднялися на гарний скелястий хребет до вершини», — пояснює американець, який зазначає, що «це сходження було трохи серйозніше, а також холодніше. Підводячи підсумок, я вважав, що Шінн був набагато красивішою вершиною, ніж Вінсон, з набагато цікавішим сходженням… як шкода, що вона не трохи вища, тому що мені здається, що вона трохи забута. оскільки не є головною, оскільки кожен перш за все хоче піднятися саме на найвищу гору». IMAGE[[88868||center||На вершині гори Шінн (Mount Shinn, 4661м). Фото Esteban "Topo" Mena]] IMAGE[[88869||center||Алекс Гоннольд (Alex Honnold) та Естебан "Топо" Мена (Esteban "Topo" Mena) на вершині гори Шінн (Mount Shinn, 4661м). Фото Esteban "Topo" Mena]] Гора Доленс - перший траверс Серед інших вершин, які вони досліджували та на які піднімалися, Алекс та Естебан виконали ще одне перше сходження на гору Доленс (1950 м). Зокрема, вони здійснили друге відоме сходження на цю вершину та перше через східний хребет, яке завершилося першим траверсом гори! Як згадує Topo, у цій пригоді їм довелося подолати відстань близько 20 км і здійснити набір висоти у 2300 метрів, пройшовши ділянку зі складністю до 4b. IMAGE[[88870||center||Алекс Гоннольд (Alex Honnold) та Естебан "Топо" Мена (Esteban "Topo" Mena) у сходженні на вершину гори Доленс (Dolence, 1950 м). Фото Esteban "Topo" Mena]] Майже місяць на білому континенті провели двоє альпіністів: американець Алекс Гоннольд (Alex Honnold) та еквадорець Естебан "Топо" Мена (Esteban "Topo" Mena) Wed, 25 Jan 23 13:05:46 +0200 35547 4sport.ua альпінізм Адам Білецький повертається до проєкту нового маршруту на восьмитисячнику Аннапурна https://4sport.ua/news?id=35546 IMAGE[[88858||center||Адам Білецький (Adam Bielecki)]] Видатний польський альпініст Адам Білецький (Adam Bielecki) у своєму нещодавньому інтрев'ю газеті Polska Agencja Prasowa повідомив про намір повернутися до восьмитисячнику Аннапурна (Annapurna I, 8091 м), для того, щоб завершити проєкт нового маршруту по північно-західній стіні. До Адама у цій експедиції приєднаються німець Фелікс Берг (Felix Berg) та поляк Маріуш Гатала (Mariusz Hatala) Новини про хід експедиції Ви можете дізнатись у нашій спецтемі: АННАПУРНА 2023. ПРОЄКТ АДАМА БІЛЕЦЬКОГО НА ПІВНІЧНО-ЗАХІДНІЙ СТІНІ. Сілд нагадати, що Адам та Фелікс вже намагалися пройти цей проєкт у 2019 році, але їхня експедиція була завершена передчасно через погану акліматизацію на важкій вершині Лангтанг Лірунг (Langtang Lirung, 7227 м) IMAGE[[88861||center||Адам Білецький (Adam Bielecki), Фелікс Берг (Felix Berg) та Маріуш Гатала (Mariusz Hatala)]] У 2017 році Алекс та Фелікс, у складі більш багаточисельної команди (до складу якої входили канадець Луї Руссо (Louis Rousseau) і шотландець Рік Аллен (Rick Allen), вперше намагалися відкрити новий маршрут по північно-західній стіні. Тоді, у 2017 році квартет піднявся на 7134 метровий пік Тілічо (Tilicho) в якості акліматизаційного сходження. Опинившись на північно-західній стіні Аннапурні, вони змогли піднятися до позначки 6700 метрів, де провели ніч у жахливих погодних умовах і потім вирішили спускатися вниз. З тих пір Адам і Фелікс відвідували великі гори в окремих один від одного експедиціях, зібравшись у парі 2018 року, коли піднялися на восьмитисячник Гашербрум II (Gasherbrum II, 8034 м) по західному схилу, що рідко відвідувається альпіністами. Це був п'ятий восьмитисячник у кар'єрі Адама (раніше він піднімався на Макалу (2011), Гашербрум I (перше зимове сходження, 2012), К2 та Броуд Пік (перше зимове сходження, 2013) "Зараз я тренуюся до поїздки у Гімалаї. Навесні мені б хотілося здійснити свою давню мрію, щоб не сказати нав'язливу, відкрити новий маршрут, пройшовши його у легкому стилі, на восьмитисячнику. Я збираюся повернутися до північно-західної сторони Аннапурни, яку я пробував сходити один раз, на жаль, безуспішно. Я їду туди у складі трьох осіб: з Феліксом Бергом з Німеччини та Маріушем Гаталою з Польщі. Хто знає, можливо, цього разу ми нарешті пройдемо цей проєт. " - повідомив Адам у інтерв'ю Від редакції: З історії північно-західної стіни Аннапурни: IMAGE[[88859||center||північно-західної стіни Аннапурни]] Згідно з інформації Гімалайської бази даних, північно-західна стіна Аннапурни бачила не менше 10 спроб проходження, і тільки одна команда змогла досягти вершини; Не дивлячись на те, що їхній маршрут не лежав повністю на стіні, багато альпіністів вважають, що таке сходження більш логічне, ніж повне проходження стіни через високий ризик сходження лавини на ній. У 1985 році легендарний італійський альпініст Райнгольд Месснер (Reinhold Messner) зі своїм напарником і співвітчизником Гансом Каммерландером (Hans Kammerlander) пройшли більшу частину північно-західної стіни Аннапурни, але в передвершинной зоні перейшли зі стіни на Північно-Західне ребро і по ньому вже й дісталися до вершини. Тому верхній "трикутник" цієї стіни досі залишається невивченим серед альпіністів, незважаючи на низку наступних після 1985 року спроб його пройти. Також у 1985 році на стіні працювала французька двійка Жан Тройє (Jean Troillet) та П'єр-Ален Штайнер (Pierre-Alain Steiner), але їхня спроба закінчилася на позначці 5600 метрів через погані погодні умови. У 2011 році Жан Тройє знову повернувся до цього проєкту в парі з Жаном-Івом Фредріксеном (Jean-Yves Fredriksen), але дійшовши до позначки 6000 метрів повернув вниз через симптоми висотної хвороби. У 1986 році дуже близько до вершини підійшли француз Патрік Габарру (Patrick Gabarrou) та непальський шерпа Пемба Норбу Шерпа (Pemba Norbu Sherpa), але діставшись позначці 7900 метрів, вони вирішили спускатися вниз через сильний вітер. Ще ближче до вершини, з позначки 7950 метрів спустилася вниз навесні 2008 року сильна міжнародна команда у складі поляків Петра Моравського (Piotr Morawski), Петра Пустельника (Piotr Pustelnik), Дарека Залуського (Darek Załuski) та словака Петера Гамора (Peter Hamor) Тієї ж осені стіну штурмували словак Додо Копольд (Dodo Kopold) і чехи Мартін Мінарік (Martin Minarik) і Петро Машек (Petr Masek), вони піднялися до позначки 7500 метрів. У 2009 році росіяни Валерій Бабанов та Віктор Афанасьєв навіть не змогли розпочати штурм стіни через надмірний ризик сходження лавин. У 2017 році поляк Адам Білецький (Adam Bielecki), німець Фелікс Берг (Felix Berg), канадець Луї Руссо (Louis Rousseau) і шотландець Рік Аллен (Rick Allen) могли піднятися до позначки 6700 метрів, де провели ніч у жахливих погодних умовах і потім вирішили спускатися вниз. У 2019 році Адам Білецький (Adam Bielecki) та Фелікс Берг (Felix Berg) знову намагалися пройти маршрут, але їхня експедиція була завершена передчасно через погану акліматизацію До Адама у цій експедиції приєднаються німець Фелікс Берг (Felix Berg) та поляк Маріуш Гатала (Mariusz Hatala) Wed, 25 Jan 23 10:37:36 +0200 35546 4sport.ua спортивний туризм Під загрозою знищення опинилася одна з найцінніших екосистем Українських Карпат — Свидовецький гірський масив https://4sport.ua/news?id=35543 IMAGE[[88844||center||Свидовецький гірський масив]] Закликаємо підписати петицію ініціативної групи Free Svydovets проти забудови однієї з найцінніших екосистем Українських Карпат — Свидовецького гірського масиву: https://freesvydovets.org/petition/ ‼️‼️ Саме тут планують звести курорт площею 1430 га, а для цього вирубати понад 850 га лісу, в тому числі частину приполонинських старовікових лісів та квазіпралісів, а також зруйнувати унікальний давньольодовиковий ландшафт. З 2016 року екоактивісти та екозахисні організації України та Європи виступають проти такого рішення. IMAGE[[88847||center||Свидовецький гірський масив]] На жаль, лише невелика частина масиву має природоохоронний статус, однак його природоохоронна цінність є значною: Гірські полонини масиву є оселищем для більш ніж 90 видів флори та фауни, включених до Червоної книги України; На масиві знаходяться великі ділянки старовікових лісів, які можуть отримати статус пралісів. Їхня найбільша цінність — збереження лісового біорізноманіття, особливо рідкісних видів та угруповань. Вони також відіграють значну роль у протидії змінам клімату та у процесах формування стоку річок; Також тут розташовуються оселища та важливі міграційні коридори рідкісних великих хижаків, зокрема ведмедя і рисі. Для існування ці види потребують значних площ не фрагментованих природних ландшафтів. Вони охороняються європейським та українським законодавством (включені до Червоної книги України); Тут бере початок одна з найбільших приток Дунаю — Тиса. Відтак ця територія має велике значення для забезпечення водними ресурсами людей не лише в Україні, але й в Угорщині, Румунії, Словаччині, Сербії; Тут знаходяться 7 льодовикових озер й трапляється рослинність льодовикового періоду. IMAGE[[88845||center||Свидовецький гірський масив]] Які загрози несе будівництво курорту на Свидовці: Втрата оселищ рідкісних видів флори та фауни, відтак і зменшення їхніх популяцій або повне зникнення деяких видів на цій території; Забруднення поверхневих та ґрунтових вод (каналізаційними стічними водами); Збільшення селевих потоків внаслідок вирубки лісу; Руйнування унікальних ландшафтів. IMAGE[[88846||center||Свидовецький гірський масив]] На Свидовецькому гірському масиві необхідно розширити чинні або створити нові природоохоронні території, а також розвивати стале лісове господарство, зелений туризм і сталі способи господарювання у громадах. WWF-Україна категорично виступає проти будь-яких подібних проєктів і закликає підписати петицію за збереження унікального Свидовецького гірського масиву https://freesvydovets.org/petition/ Закликаємо підписати петицію ініціативної групи Free Svydovets проти забудови Свидовецького гірського масиву Tue, 24 Jan 23 19:59:18 +0200 35543 4sport.ua альпінізм Китай готується відкрити Тибет для туристів та альпіністів у сезоні 2023 року? https://4sport.ua/news?id=35542 IMAGE[[88838||center||Едріан Беллінджер (Adrian Ballinger) на вершині Евересту. Фото Adrian Ballinger]] 8 січня 2023 року влада Китаю скасувала обмеження щодо COVID-19, що свідчить про те, що північний бік Евересту незабаром може знову відкритися для іноземних альпіністів та туристів. Це рішення викликало ентузіазм серед міжнародних туркомпаній, зокрема знаменитий американський гід Едріан Беллінджер (Adrian Ballinger), що володіє компанією Alpenglow. З 2015 року його компанія проводить сходження на Еверест тільки з боку Тибету. «Тепер, знову діють студентські та бізнес-візи, для в'їзду потрібен лише PCR-тест і навіть не потрібно проходити карантинні обмеження», — сказав Едріан в інтерв'ю сайту ExplorersWeb - «Зараз усі сподіваються, що Китай відкриє гори Тибету і для людей з туристичними візами». Про всяк випадок у Alpenglow вже є команда, що готова вирушити до Евересту, щойно кордони будуть відкрити для іноземців. Наразі, згідно з деякими галузевими чутками, CTMA (Тибетська Асоціація альпінізму) може зробити це вже 8 лютого, хоча з деякими обмеженнями чи заборонами. Слід зазначити, що про можливість відкриття Тибету альпіністська спільнота говорила ще наприкинці 2022 року: ЧИ ВІДКРИЄ КИТАЙ ГОРИ ТИБЕТУ У 2023 РОЦІ? Проте Беллінджер вважає, що нічого не буде відрізнятися від до-ковідного періоду. Навіщо їхати на північ Загалом Беллінджер підіймався на Еверест вісім разів, включаючи сходження на Північне сідло без використання кисневих балонів. «Мені здається, що я провів половину своєї кар’єри гіда по обидві сторони гори», – каже він. Однак він віддає перевагу північній стороні вершини з кількох причин. Альпіністи в червоних пухових костюмах, за ними могутня північна сторона, вкрита снігом. Едріан Боллінджер і клієнти в передовому базовому таборі, на задньому плані північна сторона Евересту. Фото: Adrian Ballinger IMAGE[[88839||center||Едріан Беллінджер (Adrian Ballinger) зі своїми клієнтами в передовому базовому таборі з північного боку Евересту. Фото: Adrian Ballinger]] Беллінджер і його команда вирішили перейти на північну сторону Евересту в 2015 році. Це сталося через рік після того, як з непальської сторони гори обвалився величезний серак, що призвів до загибелі 16 непальських шерпів. «Це був четвертий сезон, коли я був свідком нещасних випадків в районі льдоспаду Кхумбу після 2009, 2011, 2012 років», — сказав Едріан. «Це вже було занадто ризиковано для мене. Просити персонал, висотників, гідів і клієнтів прийняти такий рівень ризику здавалося нерозумним, коли на північному боці гори є набагато безпечніший маршрут». По статистиці Евересту, з 2000 року рівень смертності був набагато вищим саме на південній, непальській стороні, особливо серед робочого персоналу, зазначає він. Проте, рівень жертв серед альпіністів був однаковим з обох сторін, до трагедії 2014 року. Постраждалі в базовому таборі під час землетрусу 2015 року ще більше похилили терези. Суворіші правила альпіністських сходжень з тибетської сторони також додали свою вагу. Безпечніший маршрут Під час того землетрусу 2015 року Беллінджер був у базовому таборі на північній стороні. Хоча поштовхи там відчавалися сильними, як і з боку Непалу, проте наслідки були кардинально іншими. "Жертв немає", - сказав тоді він. «Звичайно, земля затряслася, були зсуви каміння та лавини. Але базовий табір Тибету знаходиться на величезному плато, далеко від гори та всього, що з неї може впасти». Ось чому сходження на Еверест з півночі безпечніший, каже Едріан. «Маршрут Північної сторони йде по вершині Північно-Східного хребта, тоді як маршрут Південної сторони йде вгору по долинах», – пояснив він. «Отже, коли на південному боку зривається серак / камінь / кусок льоду, він падає прямо на голови альпіністів. На Північній стороні такого не буває. Крім того, на стандартному маршруті зі сторони Тибету майже немає небезпечних льодових тріщин». На додаток до географічної переваги, Беллінджер підкреслює «набагато краще керування» експедиціями в Тибеті. Що він має на увазі? IMAGE[[88840||center||Едріан Беллінджер (Adrian Ballinger) (праворуч) з Карлою Перес на вершині в 2016 році. Фото Adrian Ballinger]] Більш контрольований досвід «Зі сторони Тибету відчувається сильніша присутність влади, такі правила, як відсутність дизельних генераторів (тільки сонячні батареї), суворе поводження з відходами та 5G у базовому таборі», — сказав Баллінгер, - «До базового табору мають доступ лише офіційні електричні транспортні засоби» «На самому маршруті кріпленням мотузки займається професійна, спеціально призначена урядом команда, тому ми уникаємо сутички команд і політики», — пояснив він. «Туркомпанії з поганою репутацією не мають права працювати в Китаї. За останні кілька років деякі компанії втратили ліцензії». Баллінджер не назвав імен компаній. Китай був особливо суворим у 2019 році, коли вирішив, що непальські туроператори не отримуватимуть дозволів на сходження зі сторони Тибету. Це викликало майже паніку в процвітаючій експедиціонній індустрії Непалу. Далі були розмови на політичному рівні, і деякі обмеження були пом’якшені. Але точні терміни відміни заборони так і не стали зрозумілими, оскільки пандемія вразила світ на початку 2020 року, закривши Китай аж до тепер. Зараз деякі припускають, що Китай відкриється, але не для всіх. Загалом ця невизначеність є однією з причин, чому шерпи так прагнуть відкрити маршрут на восьмитисячник Чо-Ойю з боку Непалу. Однак цей проект виявився більш "міцнішим горішком", ніж очікувалося. Більше можливостей з північного боку «Китай не видає більше ніж 300 пермітів альпіністам, які прагнуть піднятися на Еверест з боку Тибету, що, безперечно, означає менше скупчення людей на маршруті», — сказав Беллінджер. Крім того, китайські альпіністи не можуть подати заявку на сходження Еверест, доки вони не пройдуть будь-який інший восьмитисячник. «Це правило, яке я хотів би поширити також і на іноземних альпіністів», — каже Беллінджер. Його компанія Alpenglow не потребує від клієнтів попереднього сходження на восьмитисячник для подачі заявки на участь у еверестівський експедиції. IMAGE[[88841||center||Альпіністи в день сходження на вершину, північний бік Евересту. Фото: Adrian Ballinger]] Менеджери, які рекламують південну сторону Евересту, зазвичай підкреслюють вражаюче красиве розташування табору у верхній частині долини Кхумбу. Але Беллінджер не впевнений, що похід вгору по Кхумбу — найкращий спосіб акліматизації. «Хоча це чудове місце, багато людей стикаються з проблемами симптомів гірської хвороби або захворюють у чайних під час походу до базового табору», — сказав він. Нині деякі клієнти еверестівських експедицій користуються гелікоптерами для підходу до базового табору, але все ще у більшості випадків, прийнято йти пішки до базового табору та підніматися на висоту близько 6000 метрів. «На північній стороні ми зустрічаємося в Ченду, переїжджаємо в Лхасу на день огляду визначних пам’яток, а потім їдемо два-три дні через Тибетське плато», — каже Беллінджер. «Ми зупиняємося в сучасних готелях з хорошим, гігієнічним харчуванням. Ми проїзджаємо весь шлях до чистого, сучасного базового табору, який в основному знаходиться на тій самій висоті, що й той, що на південній стороні. Тож ми перевозимо все у вантажівках і не залежимо від яків, гелікоптерів чи носіїв». «Високогірне альпіністське спорядження не потрібне для того, щоб перейти до передового базового табору, який встановлюється на висоті, що приблизно відповідає висоті табору 2 на південній стороні [6400 м]», — додає він. «Тож ми акліматизуємось у зручному одязі та кросівках на сусідніх пагорбах. Така стратегія позитивно впливає на кінцевий рівень успіху». Північний маршрут З передового базового табору альпіністи, використовуючи кисневі балони, йдуть прямим маршрутом до Північного сідла. Тут вони залишаються на два дні та спускаються до другого висотного табору, а потім повертаються до передового табору або до базового. Тоді вже вони готові до сходження на вершину. Під час штурмового підйому вони починають використовувати кисневі балони після проходження Північного сідла (витрата кисню - 4 л/хв). Клієнти просуваються на один табір вище за день: табір 2 на висоті 7700 м, потім табір 3 на висоті 8300 м, що робить день штурму на вершину більш коротшим. Тим, хто пробує піднятися без використання кисневих балонів, потрібно більше часу на Північному сідлі та у другому таборі. Їм також потрібно піднятися до відмітки 8000 метрів перед останнім відпочинком, в ідеалі в базовому таборі. IMAGE[[88842||center||Едріан Беллінджер (Adrian Ballinger) спускався на лижах з восьмитисячника Макалу. Це був його третій лижний восьмитисячник у кар'єрі. Фото: Adrian Ballinger]] Чо-Ойю та Шишабангма, ймовірно, відкриються у вересні Що стосується двох інших тибетських восьмитисячників, Чо-Ойю та Шішабангма, ймовірно, вони відкриються восени, каже Беллінджер. Якщо так, то це було б гарною новиною для тих, хто займається сходженнями по програмі "14х8000", але не дуже добре для тих, хто сподівається поспішити цієї весни. 8 січня 2023 року влада Китаю скасувала обмеження щодо COVID-19, що свідчить про те, що північний... Tue, 24 Jan 23 15:33:01 +0200 35542 4sport.ua льодолазіння У французському місті Шампані-ен-Ванойс відбувся другий етап Кубка Світу з льодолазіння https://4sport.ua/news?id=35541 IMAGE[[88832||center||Фото UIAA ICE CLIMBING]] Морозні температури та атмосфера зимової казки створили фон для другого етапу змагань в рамках Кубка Світу з льодолазіння сезону 2023 року, який проходив з 20 по 21 січня у місті Шампані-ан-Вануаз у французьких Альпах. Нагадаємо, що наприкинці минулого року Міністерство молоді та спорту України зареєструвало Правила з альпінізму у нової редакції. Це було зроблено у зв'язку з тим, що до альпінізму була включена, окрім інших й дисципліна льодолазіння. Після відкриття сезону в Південній Кореї на минулому тижні спортсмени змогли випробувати себе на одному з найвражаючих місць льодолазіння в Європі. Захід, організований у партнерстві з Французською федерацією клубів гірських видів спорту (Fédération Française des clubs alpins et de montagne (FFCAM) ​​та курортом La Plagne. Окрім цього, у місті Шампані-ан-Вануаз спортсмени мали змогу позмагатися й за медалі Чемпіоната Європи Дисципліна трудність. Чоловіки На своєму домашньому чемпіонаті світу, француз Луна Ладевант ( Luna Ladevant) мав на меті справити враження. У змаганнях у Південній Кореї затримка багажу змусила французького чемпіона позичити спорядження, а проблема з його льодорубом призвела до критичного промаху у фіналі, в результаті чого 22-річний юнак фінішував за межами подіуму. У Шампані спортсмени-суперники Бенджамін Босшард (Benjamin Bosshard) зі Швейцарії та золотий медаліст першого етапу Пак Хі-йон (Park Heeyong) очолили залік на фінальному маршруті. Будучи останнім виступаючим у фіналі та отримавши фантастичну домашню підтримку, Ладевант піднявся зі швидкістю, агресією та твердою метою, подолавши трасу за 5:30, що на 45 секунд швидше, ніж Босшард. Ця перемога ставить його на друге місце в загальному заліку, і пропонуючи епічне змагання проти Парка в третьому, фінальному етапі, що відбудеться 26 - 28 січня у швейцарському місті Заас-Феє (Saas-Fee), місці, де обидва спортсмени вже вигравали золоті медалі Кубка світу. Кубок Світу 2023. Дисципліна трудність. Чоловіки 1 місце: Луна Ладевант ( Luna Ladevant), Франція 2 місце: Бенджамін Босшард (Benjamin Bosshard), Швейцарія 3 місце: Пак Хі-йон (Park Heeyong), Південна Корея Загальний залік Кубка світу (після двох етапів): 1. Пак Хі-йон (Park Heeyong), Південна Корея - 165 балів, 2. Луна Ладевант ( Luna Ladevant), Франція - 151 балів 3. Ладеван Трістан (Ladevant Tristan), Франція - 120 балів IMAGE[[88833||center||Пак Хі-йон (Park Heeyong), Південна Корея. Фото UIAA ICE CLIMBING]] Дисципліна трудність. Жінки Змагання серед жінок також пропонують вельми захоплююче дійство на майбутньому фінальному етапі у швейцарському місті Заас-Феє, адже швейцарська чемпіонка Петра Клінгер (Petra Klingler) та Шін Унсон (Shin Woonseon) з Південної Кореї завершили другий етап з підсумком однакових 180 балів! Кожна з них має золоту та срібну медалі сезону 2023 року. Клінглер здобула домінуюче золото в першому етапі, але у Франції все буле інакше. Нехарактерне падіння у півфіналі поставило під загрозу вихід швейцарської спортсменки у фінал. Зрештою вона змогла кваліфікуватися як одна з восьми фіналістів із найменшою перевагою на виліт. IMAGE[[88836||center||Фото UIAA ICE CLIMBING]] Будучи учасником фіналу з найнижчими результатами, вона піднялася першою у фіналі та залишила позаду розчарування попереднього дня, встановивши вражаючий орієнтир, не дійшовши до ТОПу лише одну відтяжку. Товариш по команді Петри, Сіна Гец (Goetz Sina) вийшла на ТОП маршруту, але була позбавлена балів за "вторгнення" в зону за межами змагальної траси. Це означало, що Шін Унсон для отримання золота достатньо було лише дістатись ТОПу не зважаючи на час лазіння. Шін показала типово спритний і витончений виступ, швидко подолавши маршрут, досягнувши вершини за 91 секунд до кінця виділеного часу. Ірландка Еймір МакШвігган (Eimir McSwiggan) виборала бронзу і тепер також посідає третє місце в загальному заліку. IMAGE[[88834||center||1 місце: Шін Унсон (Shin Woonseon, Південна Корея) 2 місце: Петра Клінгер (Petra Klingler, Швейцарія) 3 місце: Еймір МакШвігган (Eimir McSwiggan, Ірландія). Фото UIAA ICE CLIMBING ]] Кубок Світу 2023. Дисципліна трудність. Жінки 1 місце: Шін Унсон (Shin Woonseon, Південна Корея) 2 місце: Петра Клінгер (Petra Klingler, Швейцарія) 3 місце: Еймір МакШвігган (Eimir McSwiggan, Ірландія) Загальний залік Кубка світу (після двох етапів): 1 місце: Шін Унсон (Shin Woonseon, Південна Корея) та Петра Клінгер (Petra Klingler, Швейцарія) - 180 балів 3 місце: Еймір МакШвігган (Eimir McSwiggan, Ірландія) - 120 балів Дисципліна швидкість. Чоловіки На минулих вихідних команда з Південної Кореї досягла успіху в змаганнях зі швидкості серед жінок. У Шампані країна виграла своє перше золото Кубка світу серед чоловіків. Янг Мьон-вук (Yang Myung-wook), який був п'ятим на першому етапі, переміг із часом 6,93 секунди! Іранський спортсмен, чемпіон світу, Мохсен Бехешті Рад (Beheshti Rad Mohsen), золотий призер у Південній Кореї, фінішував другим із часом 6,98. Монголець Мандакхбайяр Чулуунбаатар (Mandakhbayar Chuluunbaatar) здобув у Франції другу бронзову медаль для своєї країни, пробігши трасу за 7,21 секунди. Перед останнім, фінальним етапом у Швейцарії, лідирує Мохсен Бехешті Рад, а Янг є його єдиною ймовірною загрозою для перемоги в загальному заліку Кубка світу. Раунд 2: 1. Мюнгвук Янг (KOR), 2. Мохсен Бехешті Рад (IRN), 3. Мандахбаяр Чулуунбаатар (MGL) Загальний залік Кубка світу : 1. Мохсен Бехешті Рад (IRN), 180 очок, 2. Мюнгвук Янг (KOR) ), 151 очко, 3. Кхерлен Нямду (MGL) 91 очко Кубок Світу 2023. Дисципліна швидкість. Чоловіки 1 місце: Янг Мьон-вук (Yang Myung-wook, Південна Корея) 2 місце: Бехешті Рад Мохсен (Beheshti Rad Mohsen, Іран) 3 місце: Мандакхбайяр Чулуунбаатар (Mandakhbayar Chuluunbaatar, Монголія) Загальний залік Кубка світу (після двох етапів): 1 місце: Бехешті Рад Мохсен (Beheshti Rad Mohsen, Іран) - 180 балів 2 місце: Янг Мьон-вук (Yang Myung-wook, Південна Корея) - 151 бал 3 місце: Н'ямдо Керлен (Nyamdoo Kherlen, Монголія) - 91 бал Дисципліна швидкість. Жінки Лі Сонхі (Lee Sughee) з Південної Кореї, переможниця першого етапу, не приїхала у Францію, тому за золоту нагороду змагалися європейські спортсменки. Під час останнього зі своїх трьох сходжень швейцарка Вів’єн Лабаріль (Vivien Labarile), що була шостою у першому етапі, пробігла трасу мов ракета і показала вражаючі 12,01 секунди у результаті. Інша спортсменка, Ольга Косек (Olga Kosek) з Польщі, виборола у фіналі бронзову медаль з результатом 13,93 секунди. Лорена Бек (Lorena Beck) з Ліхтенштейну здобула срібло з часом 13,75 секунди. Отже, Вів’єн Лабаріль, лідер заліку після двох етапів, сподіватиметься на повторне золото на своєму домашньому Кубку світу в швейцарії на наступних вихідних. IMAGE[[88835||center||Кубок Світу 2023. Дисципліна швидкість. Жінки 1 місце: Вів’єн Лабаріль (Vivien Labarile, Швейцарія) 2 місце: Лорена Бек (Lorena Beck, Ліхтенштейн) 3 місце: Ольга Косек (Olga Kosek, Польща). Фото UIAA ICE CLIMBING ]] Кубок Світу 2023. Дисципліна швидкість. Жінки 1 місце: Вів’єн Лабаріль (Vivien Labarile, Швейцарія) 2 місце: Лорена Бек (Lorena Beck, Ліхтенштейн) 3 місце: Ольга Косек (Olga Kosek, Польща) Загальний залік Кубка світу (після двох етапів): 1 місце: Вів’єн Лабаріль (Vivien Labarile, Швейцарія) - 147 балів 2 місце: Ольга Косек (Olga Kosek, Польща) - 120 балів 3 місце: Лі Сонхі (Lee Sughee) - 100 балів результати змагань Mon, 23 Jan 23 20:54:01 +0200 35541 4sport.ua альпінізм У бою під Соледаром загинули два видатних харківських альпініста https://4sport.ua/news?id=35540 IMAGE[[88829||center||Олександр Заколодній та Григорій Григор'єв]] Сумна новина прийшла до Харківського клубу альпіністів... Як повідомив на своїй сторінці в соцмережах Геннадій Копейка, 21 січня у битві під Соледаром проти російських окупантів загинули наші друзі, члени харківського альпклубу: Олександр Заколодній та Григорій Григор'єв. Вони були друзями по життю, обом було по 35 років, вони разом тренувалися, змагалися та їздили в гори. У перші дні військового вторгнення вони разом добровільно пішли захищати українську землю, разом воювали у Спеціальному підрозділу та загинули поруч в одному бою. Нажаль, бій був тяжкий і товариші не змогли забрати тіла загиблих. Тому є надія, але вона мізерна… Інформація буде доповнюватись. Світла пам’ять героям!!! Олександр Заколодній (35 років) IMAGE[[88827||center||Олександр Заколодній]] Майстер спорту з альпінізму, Кандидат у майстри спорту зі скелелазіння та туризму. Член збірної команди України з альпінізму. Віце-президент Федерації альпінізму та скелелазіння України, голова комітету альпінізму З 2013 року адміністратор харківського скелелазного центру «Вертикаль», де організував десятки змагань з техніки альпінізму та скелелазіння, тренував дітей. Мав вищу освіту за спеціальністю тренера (Харківська державна академія фізичної культури). З 2008 року щорічно приймав участь у чемпіонатах України з альпінізму та міжнародних змаганнях, та майже у кожному змаганні займав призові місця. За сходження на п’ять найвищих вершин Паміру та Тянь-Шаню отримав звання «Сніговий барс». Сходження на восьмитисячники: Українська Національна експедиція 2010р. на в. Макалу (8481м), Експедиції Харківського клубу альпіністів на в.Чо-Ойю (8201м) та в. Нанга-Парбат (8126м). Нагадаємо, що влітку 2013 року в базовому таборі Нангапарбат терористи розстріляли 10 альпіністів, серед яких було троє харків’ян. Олександру завжди везло – він був в цей час на сходженні, але через 10 років не повезло - терористи вбили його на рідній землі… Григорій Григор'єв (35 років) IMAGE[[88828||center||Григорій Григор'єв]] Кандидат у майстри спорту зі скелелазіння, 2 розряд з альпінізму. Полюбляв різні активності: туризм, марафон, велосипед. Приймав участь у змаганнях з тріатлону. Працював в Харківській міській раді над благоустроєм міста, багато виконував громадських справ, працюючи на скеледромі «Вертикаль», завжди допомогав на змаганнях в якості судді. Чесна добра порядна людина. Останній допис в його стрічці фейсбуку датується 1 січня 2023 року. У відповідь на запрошення прийняти участь у міжнародному марафону після війни, Григорій відповів: «Я рад, что вы продолжаете наши традиции! Верю, что в этом году мы будем бегать вместе.» Війна забирає у нас кращіх!!! Нажаль, бій був тяжкий і товариші не змогли забрати тіла загиблих... Mon, 23 Jan 23 14:29:01 +0200 35540 4sport.ua альпінізм Зимове сходження на другу по висоті вершину України - гору Бребенескул (2038 м) по маршруту «Ейфорія» https://4sport.ua/articles?id=35537 Поради туристам та альпіністам Mon, 23 Jan 23 14:04:34 +0200 35539 4sport.ua альпінізм Зимове сходження на другу по висоті вершину України - гору Бребенескул (2038 м) по маршруту «Ейфорія» https://4sport.ua/articles?id=35537 IMAGE[[88818||center||Фото Павло Спінжа]] 20 січня 2023 року Павло Спінжа та Іван Орихівський піднялися на вершину другої по висоті гори України - Бребенескул (2038 м) по маршруту «Ейфорія» 2А (PD) категорії складності. Поради туристам та альпіністам у розповіді Павла: Вчора, 20.01.23, у зв’язці-двійці з Ivan Orykhivskyi піднялися на другу по висоті вершину України - гору Бребенескул (2038 м) по другому контрфорсу східної стіни (маршрут «Ейфорія» 2А (PD) категорії складності). Зауваження по маршруту: 1. Орієнтування Підхід під маршрут починається від гірської хатини «Білий слон», через 450 м розвилка - праворуч на Ґаджину (Ребра, Шпиці), ліворуч на Кізі Улоги (Бребенескул). Через ліс іде стежка, маркована помаранчевими точками та світловідбиваючими елементами. На висоті приблизно 1400 м маркування закінчується, далі по GPS. Координата R0 (початок маршруту) - 48°06′17.0″ N, 24°35′37.0″ E В умовах поганої видимості треба орієнтуватися на трикутний скельний виступ в основі контрфорсу. IMAGE[[88817||center||Фото Павло Спінжа]] IMAGE[[88821||center||Фото Павло Спінжа]] 2. Стан маршруту Початок підйому по контрфорсу ускладнюють ділянки майже вертикального жерепа (70-80°), який краще обходити ліворуч уздовж скельних поясів. По можливості треба уникати спуску в кулуар між першим та другим контрфорсами через високу лавинну небезпеку (ми бачили сліди сходу свіжої лавини). Під час та одразу після снігопадів час проходження маршруту зростає на 2-3 години через необхідність рухатись по свіжому, погано закріпленому снігу. Вихід на останній зліт контрфорсу перед вершинним куполом по заледенілих скельних поясах. Рекомендовано мати з собою 2 льодоруба/інструмента та бути готовим до проходження ділянок міксту М2-М3 довжиною до 5-ти метрів. Обходити ці місця по кулуару дуже лавинонебезпечно. Другий варіант - по контрфорсу через засніжений жереп, але як на мене, краще пролізти декілька ділянок міксту, ніж борсатися у кущах жерепа з мотузкою та залізом. Від кінця зльоту плавний підйом по широкому сніжному ребру на вершину (500-1000 м, 200 м набору по вертикалі). IMAGE[[88819||center||Фото Павло Спінжа]] IMAGE[[88822||center||Фото Павло Спінж]] 3. Спорядження - Мотузка 60-70 м - Набір закладних (на одній зі станцій поставили 10-й номер). - Скельні якорі (у нас було 2 великих і 3 маленьких від Евгений Полтавец) - Скельні гаки (2-й та 3-й номер BD, окрема подяка за них Магазин "Шамбала") - Скельний молоток зі страховочною резинкою (у нас був CT Thunder) - 5 рапідів на якорі - 8-10 віддтяжок на станції та проміжні точки (ми взяли 5, було недостатньо) - Репшнур 7 мм * 5 м на станцію - Петля нейлон 240 см на станцію - Петлі 60-120 см - 6 шт (не знадобились) - Репшнур витратний 6 мм * 5 м на дюльфер (не знадобився) - Самостраховка (4 м динаміки) - Карабіни 16 шт - 2 спускових/страховочних пристрої (ми брали стакан і вісімку, краще беріть 2 стакана) - Прусік 6-7 мм (2 шт) - 2 льодоруби/льодових інструменти для лідера - Кішки IMAGE[[88826||center||Фото Павло Спінжа]] 4. Спуск В альп. путівнику вказан напрямок спуску на східну строну хребта по відрогу Кедруватий. На мапі OsmAnd ця стежка позначена як «Do not use this part». Об’єктивно спуск по відрогу Кедруватий лавинонебезпечний, особливо при свіжому, погано закріпленому снігу. Маркування немає, на висоті 1600 м починаються щільні зарості жерепа. Якщо ви впевнені в своїх силах, та маєте достатньо часу - можете спуститись дюльфером по шляху підйому. Це буде швидше та безпечніше, аніж шукати спуск на іншу сторону хребта в умовах недостатньої видимості або погано закріпленого снігу. IMAGE[[88820||center||Фото Павло Спінжа]] IMAGE[[88823||center||Фото Павло Спінжа]] 5. Примітки - Беріть 2-3 комплекти рукавичок та запасні шкарпетки (фліс, основні, верхонки). В умовах снігопаду, або свіжого снігу речі дуже швидко намокають і одразу замерзають. Є небезпека отримати обмороження пальців. - Будьте готові до того, що доведеться чистити місця під станції: скельні пояси замітає снігом та на них намерзає крига. - Обов’язково записуйте свій трек. Це зекономить вам дуже багато психічних та фізичних сил. IMAGE[[88824||center||Фото Павло Спінжа]] IMAGE[[88825||center||Фото Павло Спінжа]] Поради туристам та альпіністам Mon, 23 Jan 23 14:04:30 +0200 35537 4sport.ua скелелазіння Адам Ондра робить перше вільне проходження маршруту в печері на глибині 138 метрів https://4sport.ua/news?id=35529 IMAGE[[88812||center||Адам Ондра (Adam Ondra) на маршруті «Příklepový strop» в 138-метровій печері "Macocha Abyss" (Безодня Макоча) в Чехії. Фото Petr Chodura, Pavel Klement]] Видатний чеський скелелаз Адам Ондра (Adam Ondra) розкрив деталі свого нового проекту, що відбувся в 138-метровій печері "Macocha Abyss" (Безодня Макоча) в його рідній Чехії. Від редакції: Слід зазначити, що в історії скелелазіння проходження маршрутів на скелях справжніх печер не в новинку. Так, ще у 2014 році американець Кріс Шарма (Chris Sharma) та німець Штефан Гловац (Stefan Glowacz) відкрили мультипітчевий маршрут "Into the Light" (13 мотузок, 8b+ / 5.14a) в печері Меджліс аль Джінн (Majlis al Jinn) в Омані Вперше цей скелелазний проект, що отримав назву «Příklepový strop» почали розроблювати чеські скелелази в 1990-х роках, використовуючи в якості скайхуків компоненти друкарської машинки. Потім, вже сучасні скелелазиістилька років, намагаючись звільнити його, але холод, постіно мокра скеля та дуже важкі скелелазні випробування виявилися занадто складними. Крім того, уряд країни дозволяє проводити скелелазіння в цій печері лише 5 дній на рік! «Це має бути хтось, хто може дуже швидко піднятися на маршрут категорії 8b, 8b+ за мінусових температур», — сказав у відео давній дослідник печери, Душан Янек (Dusan Janek). «Оскільки Адам Ондра є одним із найкращих скелелазів у світі, я вірив, що він подолає цей проект», — сказав Янек. «Однак у мене перехопило подих, як швидко і легко Він це зробив». А ось як про цей проект розповів сам Адам Ондра: "Чехія (моя рідна країна) є країною з безліччю скелелазних пригод, принаймні з огляду на величезну кількість маршрутів, навіть незважаючи на те, що всі наші гори дуже низькі, і навіть на їхніх вершинах більшість гірських хребтів мають дуже мало скельних виходів. З іншого боку, дуже мало місць країни є повністю рівнинними, і Ви можете знайти шматок скелі майже скрізь. Але нам точно не вистачає великих скель. Є деякі вежі з пісковика, які можуть перевищувати 80 метрів, але це майже все. Є ще кілька вапнякових скель, які мають подібну висоту, але найбільша, найвища і, безумовно, найкрутіша скеля знаходиться в печері - глибиною 138 метрів. А частина масивної арки від дна печери ніколи ще не була пройдена вільним стилем. Тож я ніяк не міг дозволити собі пройти повз цього маршруту! Маршрут «Příklepový strop» виглядає, мабуть, гірше за всіх у скелелазінні. GAL[[35530]] Це справді епопея. Щоб потрапити туди, потрібно пройти через дивовижну печеру зі сталактитовим декором. Підхід вимощений камінням та має штучне освітлення як частина туристичного маршруту (для цього потрібен гід). І ця стежка веде на дно цієї величезної печери, прямо під масивний дах. Таке відчуття, що ти в іншому світі! Важко уявити дах, який би здавався більш страшним і більш неможливим для вільного лазіння. Лінія «Příklepový strop», яку я хотів спробувати, виглядала найгірше з усіх – можливо, це найкрутіша стіна, і, наближаючись до неї, Ви не бачите, що існує система менш крутих коротких стін, які можна пройти. Чому ж ці скелі ще не знали вільних проходжень? Не обов'язково підніматися по крутій арці/даху, щоб піднятися з дна печери. Вже в далекому 1946 році стіну, що розміщена праворуч від проекту, пройшли скелелази. Ще досить крутий і сміливий проект для тих років. Головний звис вперше був пройдений в 70-х роках за допомогою альпіністської техніки. Минуло багато часу, перш ніж скелелази змогли навіть подумали про вільне сходження по маршруту. На даний момент у печері є близько 10 маршрутів, що були пройдені за допомогою ШТО. Пам’ятаю, коли мені було 7 чи 8 років, я вперше прочитав про ШТО під час скелелазіння у печері Macocha в чеському скелелазному журналі Montana. І тоді я подумав, чому вони не лазять тут вільним стилем? Невже це неможливо? Кілька років потому я познайомився з більшістю скель у регіоні Моравський Крас, зоні неподалік від мого рідного міста Брно з багатьма різноманітними скелями, і я подумав, що ці скелі, ймовірно, такі ж важкі, як і інші скелі поблизу. Але в 2015 році Душан Янак почав працювати у печері, пробуючи різні лінії, і вирішив, що "Příklepový strop" може бути "найлегшим" для вільного лазіння, а в 2017 році разом з Яном Стракою вони змогли виконати всі перехвати на маршруті (окремими підходами), отже перший крок до вільного лазіння по цьому "монстрові" було зроблено! GAL[[35531]] Сходження в печері Macocha непросте. Вона охороняється законом з ряду причин, особливо через досить велику кількість видів ендемічних рослин, що ростуть на дні та протилежній стінці печери. Крім того, це дуже привабливе місце для туристів, і Ви скелелазите прямо над асфальтованою туристичною стежкою. Існує угода, що скелелази можуть працювати на стіні лише 5 днів на рік, у грудні, коли обмежена кількість скелелазів отримує дозвіл на сходження. Ще одна проблема – конденсат. Влітку було б неможливо підніматися, тому що холодне повітря зсередини печери зустрічається з теплим повітрям ззовні, і воно конденсується на скелі. Потрібні морозні ночі, щоб печера висохла. В принципі, чим холодніше, тим сухіше, але в той же час лазити з температурою повіря у -10°C це точно не те, що Ви б хотіли робити, а особливо висіти в страховках. Якщо ж температура повітря вище 0 °C, є велика ймовірність того, що стіна буде вологою. Моєю метою було спробувати пройти онсайтом маршрут "Příklepový strop" у печері Macocha. Від редакції: Онсайт (onsight) - це чисте проходження маршруту, з першого разу, без попередньої обробки маршрут та навіть без консультацій і інформацій з гайдбуків. Мета онсайту - пройти маршрут знизу вгору в кращому стилі. Я думав про сходження в печері Macocha протягом останніх кількох років, але ніколи не мав часу на це, але я планував проект у 2022 році. Моєю метою було спробувати онсайт, і тому я придумав наступний план. Першу ділянку маршруту потрібно пройти після 15:00, все через туристів внизу та можливий каменепад. Тож я вирішив піднятися на першу 35-метрову ділянку в перший день, зафіксувати на станції мотузку та пролазити решту маршруту вдень, використовуючи денне світло, особливо для другої мотузки. Станціїї страхування на цьому маршруті іноді викликає сумніви. Є багато крюків, ще з 1986 року, але вони мають лише 2 см у глибину та з надзвичайною вологістю, вони сильно поржавіли. Є кілька нових шлямбурів, які поставив Душан. Деякі секції містять тріщини і є можливість розміщення френдів або закладок. GAL[[35532]] Я вирушив у свою спробу онсайту з 20 відтяжками, близько 10 закладок і набором гайок на поясному ремені. Не зовсім та вага, до якої я звик під час спортивного скелелазіння. Була 16:00, зовсім темно, але на землі було дуже добре освітлення. Я пройшов значний шматок першої ділянки, незважаючи на страшний старт, де потенційне падіння означало б можливий злам точки страховки та потенційне приземлення на стартовий виступ. Ближче до кінця ділянки скеля стала більш вологою та брудною. Я застряг. Зазвичай я ніколи не вагаюся під час своєї спроби онсайту, я радше просто пробую щось зробити і сподіваюся на краще, але в цьому випадку я застряг на довгі хвилини, тому що я буквально не мав уявлення що робити далі. Зрештою, я був близький до пролазу, але просто не зробив цього. Мене опустили вниз, і я вже пройшов першу ділянку з другої спроби. Незважаючи на те, що перша мотузка не була пройдена онсайтом, я дотримувався плану й повернувся наступного дня, коли було світло. І це чудове порівняння з тими пригодами та стражданнями, які пережили всі скелелази, які проходили маршрут за допомогою ШТО, — провисання до 3 днів на морозі у відчайдушному даху. Натомість я спав у своєму ліжку. Я розминався на своїй стіні вдома, їхав 30 хвилин, знову розминався на сусідній скелі, постійно рухаючись, щоб не мерзнути при температурі близько -1 °C. Я починав сходження приблизно о 10:30, і, незважаючи на те, що довелося пройти другу мотузку з третьої спроби, о 14:00 я був на вершині маршруту. Маршрут чудовий, місцями з дійсно складною скелею з дивовижними особливостями, але дивно, що навіть з тою самою страховкою маршрут перетворився на набагато більше «спортивного сходження». GAL[[35533]] Загальний підсумок: 1 мотузка: 8b+ 35 метрів (майже все по даху) 2 мотузка: 8b+ 35 метрів (ще майже все по даху) 3 мотузка: 8a+ 20 метрів (нависання з вертикальним виходом) 4 мотузка: 7a 35 метрів 5 мотузка: 6c 35 метрів Страховка між першою та другою мотузкою, як і будь-яка інша потенційна страховка на перших 70 метрах сходження, є повною висячою страховкою. Мій план полягав у тому, щоб повернутися після 2 днів відпочинку та перелазити все, використовуючи лише уступи як страховку - це означає зв'язати першу та другу мотузки у один маршрут. На жаль, стало занадто тепло, було 6 °C, камінь був занадто вологим, і я не міг цього зробити. Я оцінюю цей мега-70-метровий проект катеорією 8c+. " Видатний чеський скелелаз Адам Ондра (Adam Ondra) розкрив деталі свого нового проекту, що відбувся... Mon, 23 Jan 23 12:24:42 +0200 35529 4sport.ua спортивний туризм Бразильська спортсменка встановила подвійний світовий рекорд швидкісного сходження на найвищу вершину Антаркдиди - пік Вінсон https://4sport.ua/news?id=35534 IMAGE[[88814||center||Фернанда Масіель (Fernanda Maciel) у сходженні на найвищу вершину Антаркдиди - пік Вінсон (mount Vinson, 4892 метрів).]] Бразильська трейланер Фернанда Масіель (Fernanda Maciel), яка народилася в Белу-Оризонті в 1980 році, здійснила сходження на найвищу вершину Антаркдиди - пік Вінсон (mount Vinson, 4892 метрів). Це сходження вона зробила на Різдво (24 грудня 2022 року), встановивши найшвидший час сходження за проектом FKT (Fastest Known Time). Час її сходження на вершину по маршруту довжиною 17 кілометрів було зафіксовано на позначці 6 годин 40 хвилин від базового табору (на відмітці 2100 метрів над рівням моря). Весь час (базовий табір-вершина-базовий табір) становив 9 годин 41 хвилину. Зазначимо, що зазвичай сходженя на вершину Вінсон займає 5-7 днів для "звичайних" альпіністів! Тим самим француженка подалала минулий світовий рекорд на Вінсон, що був встанволений Крістіаном Штанглем (Christian Stangl) у 9 годин і 10 хвилин. Здійснивши подорож туди й назад (базовий табір-вершина-базовий табір) за 9 годин 41 хвилину, вона також встановила подвійний світовий рекорд із найшвидшим підйомом і спуском! Від редакції: FKT (Fastest Known Time) існує вже декілька років, але під час COVID-обмежень вона стала трендом. Після скасування змагань із трейл-ранінгу спортсмени використовували FKT, щоб випробувати свої сили з іншими суперниками, не змагаючись у компанії. Починаючи з 2018 року Базз Бурелл і Пітер Беквін заснували fastestknowntime.com, який став неофіційним сертифікатором спортивних змагань. Першими маршрутами, до яких залучили спортсменів FKT, були міжміські маршрути Північної Америки, такі як Аппалачська стежка. Потім FKT поширився на Велику Британію, де бігуни все ще віддають перевагу терміну «рекорд швидкості». Наразі FKT уже досяг європейських Альп та інших гірських хребтів. Завдання просте: для встановлення рекорду спортсмену не потрібні свідки. Але обраний бігуном маршрут завжди має бути більше п’яти миль завдовжки та з набором висоти понад 500 футів. Найважливіше те, що спортсмену потрібен GPS-пристрій для відстеження забігу. Будь-хто може зареєструватися для змагань у FKT на веб-сайті. Існує категорія за статтю (чоловічий, жіночий, небінарний) і три стилі подолання маршруту: непідтримуваний (повне соло), самопідтримуваний (з припасами, що розміщені самим спортсменом) і з сторонньою підтримкою. Хоча змаганняч з FKT часто проводяться в горах, офіційний журнал стосується перш за все не змагальних пішохідних або бігових маршрутів, а не технічних сходжень. IMAGE[[88815||center||Фернанда Масіель (Fernanda Maciel) та Сем Хеннесі (Sam Hennessey) у сходженні на найвищу вершину Антаркдиди - пік Вінсон (mount Vinson, 4892 метрів)]] У сходженні на Вінсон Фернанду супроводжував Її супроводжував американець Сем Хеннесі (Sam Hennessey), оскільки існуючими правилами заборонено сходити на цю гору соло. Також варто уточнити, що стандартний маршрут, який ниниі є дуже популярним серед туристів, і по якому проводила свій забіг Фернанда обладнаний стаціонарними мотузками. Масіель, яка зараз живе в Шамоні та хоче зійти на вершину Евересту навесні 2023 року та прагне встановити швидкісні рекорди на всій альпіністській задачі "7 Вершин" - піднявшись на сім найвищих гір усіх континентів планети. Вона вже почала втілювати в життя цю ідею з 2016 року, коли здійснила швидкісне сходження на вершину найвищої гори Південної Америки - Аконкагуа (Aconcagua, 6962м). Тоді її час склав у сходженні: 9 годин 50 хвилин, у спуску – 4 години 30 хвилин, всього – 14 годин та 20 хвилин. Цим вона стала першою у світі жінкою, яка змогла піднялася на цю вершину менш ніж за 24 години, але потім кращий час показала еквадорка Даніела Сандоваль (Daniela "Dani" Sandoval) Як це було: Час її сходження на вершину було зафіксовано на позначці 6 годин 40 хвилин Mon, 23 Jan 23 10:38:53 +0200 35534 4sport.ua скелелазіння Себастьян Буін: "Важко оцінити скелелазний маршрут об'єктивно" https://4sport.ua/articles?id=35528 Інтерв'ю з видатним французьким скелелазом Mon, 23 Jan 23 10:16:10 +0200 35536 4sport.ua скелелазіння Себастьян Буін: "Важко оцінити скелелазний маршрут об'єктивно" https://4sport.ua/articles?id=35528 IMAGE[[88774||center||Себастьян Буін (Sébastien Bouin): "Прощавай, 2022 рік". Фото Clarisse Bompard]] У 2022 році французький скелелаз Себастьян Буін (Sébastien Bouin) вийшов на пік "своєї форми", відкривши другий у світі маршрут категорії 9с "DNA" , маршрут категорії 9b+ "Suprême Jumbo Love", маршрут категорії 9b "Nordic Marathon". А також повторив маршрут категорії 9b+ "The Change", категорії 9b: "Jumbo Love", "Iron Curtain"; категорії 9а+: "Change P1", "Thor's Hammer II", "Myr (Peace in Ukrainian)", "Ariégeois Coeur Loyal (ACL) P2" Це невелике Інтерв'ю Себастьян дав Єнсу Лассену (Jens Larssen) з сайту 8a.nu Які були Ваші найбільш емоційні моменти під час скелелазного сезону 2022 року? Звичайно, це маршрут "DNA", який був для мене надзвичайно важливим. Пройти його було чимось неймовірним. Не тільки як факт проходження. А насамперед для себе, я зміг "перейти на настуний рівень". Я надовго застряг у проекті "DNA". Навіть сама по собі подорож до Норвегії була неймовірною. Та й проходження "Nordic Marathon" і "Change" (9b+) в останній день також було чимось особливим. А потім була подорож до США, що стала вишенькою на торті. Пройти "Suprême Jumbo Love" в останні кілька днів поїздки було нереальним! Таке вже точно не часто буває в житті. А як щодо онсайтів (on-sighting)? Що було для Вас найскладнішим у 2022 році? Та не так вже й багато чого було. Моїми найкращими онсайтами були деякі маршрути, що я використовував для розминки, це маршрути категорії 8b. Протягом 2022 року я не пробував жодного важкого он-сайту. Від редакції: Онсайт (onsight) - це чисте проходження маршруту, з першого разу, без попередньої обробки маршрут та навіть без консультацій і інформацій з гайдбуків. Мета онсайту - пройти маршрут знизу вгору в кращому стилі. Як ти тренуєшся в проміжку між своїми поїздками? Коли я повертаюся додому, я тренуюсь на скелях вдень а ввечері йду до скеледрому (два заняття на тиждень). Це загалом десь місяць чи два. Але цього року це був дуже короткий період тренувань між поїздками. Багато хто вважає ваші першопроходження дуже важкими категоріями. Яке Ваше особисте ставлення до підвищення категорій? Важко оцінити все об'єктивно. Я б сказав, що спочатку проект має бути узгоджений з анаогічними на скелі, потім порівнений з іншими в регіоні, а потім по країні. Я намагаюся підтримувати узгодженість серед складних маршрутів, які я проходжу, звертаючи увагу на різні параметри: час, стиль лазіння, порівняння з іншими маршрутами, особисті відчуття, умови на скелі та власну форму. Які Ваші плани та амбіції на 2023 рік? Ви знайшли нові скелі для дослідження? Зараз я знаходжусь в Португалії, намагаючись знайти найважчий маршрут в країні. Потім планую трохи Ісанії, французського Сеюзе, Норвегії та Італії. Насправді великі подорожі я планую на 2024 рік IMAGE[[88772||center||Себастьян Буін (Sébastien Bouin) на першому ключі маршруту "Nordic Marathon" 9b/+. Фото Marco Müller]] Інтерв'ю з видатним французьким скелелазом Mon, 23 Jan 23 10:16:06 +0200 35528 4sport.ua альпінізм Ще один проєкт в альпінізмі: латвійська команда проходить дев'ять найвищих вершин Південної Америки https://4sport.ua/news?id=35527 IMAGE[[88768||center||Крістапс Лієпінс (Kristaps Liepins) зі своєю дружиною Крістін Лієпіна (Kristīne Liepiņa). Фото Kristaps Liepins ]] Цього сезону двійка альпіністів з Латвії: Крістапс Лієпінс (Kristaps Liepins) зі своєю дружиною Крістін Лієпіна (Kristīne Liepiņa) повідомили про проходження нимми дев'яти найвищих вершин Південної Америки. Десята вершина - остається загадкою для дослідників. "Так, ми це зробили! Дев'ять найвищих вершин південноамериканського континенту! Найвища з них – Аконкагуа (Aconcagua, 6961 м), це найвища гірська вершина в усій південній півкулі світу, на яку ми піднялися по стандартному польському маршруту, друга за висотою – найвищий у світі вулкан Охос-дель-Саладо (Ojos del Salado, 6893 м), а потім ще сім, усі з яких вище 6650 метрів! IMAGE[[88764||center||Крістапс Лієпінс (Kristaps Liepins) зі своєю дружиною Крістін Лієпіна (Kristīne Liepiņa). Фото Kristaps Liepins]] Вчора ми піднялися на останню з вершин цього нашого проекту: 19 січня о 9:50 було досягнуто вершини Серро-Бонете-Чіко (Cerro Bonete Chico, 6759 м), яка є п’ятою за висотою вершиною в Південній Америці та розташована в регіоні Альтос у провінції Ла-Ріоха (Аргентина), у дуже віддаленій високогірній місцевості. Напевно у багатьох виникне питання - чому 9, а не 10, так було б звучніше! IMAGE[[88765||center|| Фото Kristaps Liepins]] Справа в тому, що через неточні дані вимірювання висоти, на десяте місце в цьому списку претендує як мінімум п'ять різних гірських вершин! І це вже інший можливий альпіністський проект. Загалом ми провели шість південноамериканських експедицій, у яких піднялися на понад 20 різних вершин у парі, все організовуючи та роблячи самі. У будь-якому випадку, ми отримали величезне задоволення для цієї Великої Дев’ятки!" - повідомив Крістапс Лієпінс IMAGE[[88766||center|| Фото Kristaps Liepins]] ТОП 9 гір Південної Америки: Аконкагуа (Aconcagua, 6961 м) Охос-дель-Саладо (Ojos del Salado, 6893 м) Монте-Піссіс (Monte Pissis, 6792 м) Уаскаран (Huascaran Sur, 6768 м) Серро Бонете Чіко (Cerro Bonete Chico, 6759 м) Трес Крусес (Tres Cruces Sur, 6758 м) Льюлайяко (Llullaillaco, 6739 м) Серро Мерседаріо (Cerro Mersedario, 6730 м) Казадеро / Вальтер Пенк (Cazadero / Walter Penk 6658 м) IMAGE[[88767||center|| Фото Kristaps Liepins]] IMAGE[[88769||center|| Фото Kristaps Liepins]] Також Крістапс висловлює подяку Джонсону Рейносо (Jonson Reynoso), який організовував матеріальну-технічну підтримку "I un placer haberles hecho logistica a ustedes que son unos grandes del Montañismo Mundial!» («Радий, що впорався з матеріально-технічним забезпеченням для Вас, однихі з найкращих у світі альпіністів!») Джонсон Рейносо, один із провідних експертів у альпінізмі по цей бік Анд, пише цього листа нам. Величезна ПОДЯКА йому за консультації, поради та організацію логістики під час наших експедицій! Ми не намагалися встановити якийсь рекорд, тому що ідея проекту "Big9" прийшла поступово, під час експедицій. Ключовим є це прагнення до знань, вічний двигун, що живе у нас самих. Якщо це комусь подобається, зацікавлює, надихає – Ви щасливі! Якщо це передбачає додаткові вимірювання висоти та коригування в горах світу – ідеально! Те, що живучи в Латвії (на практичному «нулі») ми можемо зробити щось на зразок «Великої дев'ятки», цікаво саме по собі. Досягнувши вершини останньої вершини у нашому проєкті Серро Бонете Чіко, спустившись з гір, я думаю, що нам посміхнувся Бог, якщо Він дозволив нам здійснити такий план" - повідомив Крістапс IMAGE[[88770||center||Крістапс Лієпінс (Kristaps Liepins) та Джонсон Рейносо (Jonson Reynoso) під час підготовки до експедиції. Фото Kristaps Liepins]] Десята вершина - остається загадкою для дослідників. Sat, 21 Jan 23 21:16:15 +0200 35527 4sport.ua