4sport.uahttps://4sport.ua/Всі новини спорту, календар та анонси подій, всі результати та статті. Все про спорт на 4sport.uaruadmin@4sport.uahttps://4sport.ua/img/site/100x100.gifhttps://4sport.ua/4sport.uahttps://4sport.ua/Mon, 10 Feb 2025 14:51:16 +020010Пошук по сайту searchhttps://4sport.ua/search.php альпінізм Здійснено перший гірськолижний спуск з стіни "Dragon`s Back" на горі Елі де Бомонт у Новій Зеландії https://4sport.ua/news?id=37075 IMAGE[[94777||center||перший гірськолижний спуск з стіни "Dragon`s Back" на горі Елі де Бомонт у Новій Зеландії. Фото Ross Hewitt]] 16 жовтня 2024 року двійка альпіністів: канадець Бо Фредлунд (Beau Fredlund) і британець Росс Г'юїтт (Ross Hewitt) здійснили перший в історії гірськолижний спуск зі стіни "Dragon`s Back" (вона ж стіна Спенсер (Spencer Face), що проходить по центральному відрогу на горі Елі де Бомонт (Elie de Beaumont, 3109 метрів) у Південних Альпах Нової Зеландії. Далі зі звіту Росса Г'юїтта: "Крута, оголена та елегантна "Спина Дракона" ("Dragon`s Back") на горі Елі де Бомонт (Elie de Beaumont, 3109 метрів) вже довгий час була предметом наших дискусій: чи взагалі можливий там гірськолижний спуск? Вісім років тому я вперше спустився на лижах по правому флагну, тоді моїм напарником був Том Грант (Tom Grant). Цього разу ми з Бо Фредлундом стартували з гірського притулку Centennial Hut, на захід від вододілу, спустилися по льодовику Стікс і піднялися на 1400 метрів вгору по льодовику Таймс до вершини Елі-де-Бомонт через перекид Вальтер-Елі. На вершині відрогу ми чекали до 16:45, щоб розм’якшився сніг, і почали спуск. Маршрут відразу був надзвичайно крутим та проходив по надзвичайно оголеній ділянці хребта, а снігові умови постійно вимагали триматися правої частини хребта. Спустившись з льодовика Таймс і випивши останню воду, що була в наших рюкзаках ми почали виснажливе чотиригоднне сходження назад до гірського притулку Centennial Hut, йшовши вже при світлі місяця і прибувши туди після 17 годин активності. GAL[[37076]] Було важко оцінити цей спуск, враховуючи віддалене розташування гори, що ускладнює розвідку, а також замалий світловий день. Тим не менш, ми пропонуємо оцінювати його категорією "NZ alpine 4+". Це була приголомшлива поїздка до Нової Зеландії. Нам пощастило впіймати чудові погодні умови та окрім цього, здійснити другий спуск по південно-східною стіною гори Зільбергорн (Silberhorn) також з Бо, третій спуск хребтом Сайм (Syme Ridge) у Тасманії з Джі П’єррел (Gee Pierrel) і Крістіною Лусті (Christina Lusti), а також я невдалу спробу гірськолижного спуску на маршруті Джонса на горі Кук також з Джі та Крістіною" 16 жовтня 2024 року двійка альпіністів: канадець Бо Фредлунд (Beau Fredlund) і британець Росс Г'юїтт (Ross Hewitt) завершили довгоочікуваний проєкт Mon, 10 Feb 25 14:25:46 +0200 37075 4sport.ua альпінізм Скайраннінг на Евересті: весняний проєкт Карла Еглоффа https://4sport.ua/news?id=37074 IMAGE[[94773||center||]] Позавчора видатний швейцарсько-еквадорський альпініст та скайраннер Карл Еглофф (Karl Egloff) повідомив про свій швидкісний забіг на найвищу вершину Південної Америки - Аконкагуа (Aconcagua, 6960 м). Проте, це був лише "підготовчий етап" до більш амбіційної мети - виконати швидкісний забіг (FKT - Fastest Known Time) на вершину Евересту навесні сезону 2025 року, проєкт має назву "Skyrunning Everest"! Слід заувати, що сходження, а точніше забіг Карла на Еверест буде проходити безвикористання кисневих балонів у мінімальному стилі. Карл ставить для себе першу мету: зійти на Еверест та спуститись у базовий табір менше ніж за 24 години. Проте, навесні 2025 року Карл не буде єдиним претендентом на рекорд Евересту, адже про свої аналогічні плани заявляв і американець Тайлер Ендрюс (Tyler Andrews), який також є володарем численних швидкісних рекордів на найвищих веришнах світу. «Ми з Ендрюсом будемо підійматися на вершину не одночасно, а в різні дні, але обидва збережемо той самий стиль: сходження в один безкисневий штурм від базового табору до вершини і назад в базовий табір», — пояснив він. Наразі рекорд швидкосного сходження на Еверест (по маршруту з Китайського боку, без використання кисневих балонів) належить італійцю Гансу Камерландеру (Hans Kammerlander), який 24 травня 1996 року встановив час у 16 годин та 45 хвилин (базовий тбір-вершина-базовий табір), при цьому на спуску він використовував лижі! І навіть Еверест це лише один з етапів головної мети Карла! Він прагне стати першим у світі альпіністом, який провів швидкісні забіги (з встановленням рекорду швидкості) на найвищі вершини семи континентів планети, так званої програми "7 Вершин" На даний час на рахунку Карла, окрім багатьох інших швидкісних сходжень, значаться наступні вершини, що входять до проєкту "7 Вершин": Кіліманджаро (5895 метрів), 13 серпня 2014 року. Маршрут "Umbwe Gate - Вершина - Mweka Gate" за 6 годин 42 хвилини (час сходження на вершину становив 4 години 56 хвилин) - цей світовий рекорд на початок 2025 року ще не був перевершений! Аконкагуа (6962 метрів), 19 лютого 2015 р., маршрут Horcones - вершина - маршрут Horcones, загальний час - 11 годин і 52 хвилини. Ельбрус (5642 м), 7 травня 2017 р., маршрут Азау - Вершина - Азау, загальний час - 4 години 20 хвилин. Деналі (Мак-Кінлі, 6190метрів), 12 червня 2019 р., маршрут West Buttress - Вершина - West Buttress, загальний час - 11 годин 44 хвилини. Отже, для завершення місії Карлу не вистачає встановлення рекордів на вершинах: Еверест, Масив Вінсон, Піраміда Карстенсз (пік Костюшко). IMAGE[[94774||center||Карл Еглофф (Karl Egloff) у швидкісному забігу на Аконкагуа. лютий 2025 року]] «Вчора я зміг зробити сходження та спуск, який, можливо, не був завершений за 1 день. Після 7 днів тренувань на прекрасних схилах Аконкагуа я вирушив по маршруту о 7:30 ранку з базового табору Plaza de Mulas. Діставшись вершини на відмітці 6962 метрів, я перетнув весь хребет до південної вершини на відмітці 6903 метрів і знову спуститися до базового табору на відмітці 4300 метрів. Весь час склав 8 годин і 49 хвилини. [Від редакції: на теперішній час абсолютний рекорд сходження на Аконкагуа належить американцю Тайлеру Ендрюсу (Tyler Andrews), який у грудні 2024 року забіг на вершину і спустився вниз за 4 години, 35 хвилин і 20 секунд. ] Хребет до південної вершини був складним, з глибокою тропою, але я завжди мріяв пройти обидві вершини за один штурмовий вихід з базового табору. Тепер настав час відпочити, щоб я міг повернутися до тренувань найближчими днями». Від редакції: IMAGE[[94775||center||Карл Еглофф (Karl Egloff)]] Карл Еглофф (Karl Egloff) народився в сім'ї швейцарця та еквадорки. Завдяки свому батьку він відкрив у себе любов до гір і почав приймати участь у змаганнях з маунтінбайку у 2008 році. У цьому виду спорту він досяг призових місць і став справжнім профі. Потім ненадовго зацікавився футболом і під час навчання у Цюріху грав у швейцарській лізі, потім у еквадорському професійному клубі. Але згодом зрозумів, що має дар витривалості та швидкості на великій висоті, тож він почав зосереджуватись на скайраннінгу. У серпні 2014 року він отримав світове визнання у спільноті скайраннерів, встановивши швидкісний рекорд сходження (FKT - Fastest Known Time на найвищу вершину Африки - Кіліманджаро (його час у 4 години 56 хвилин досі залишається неперевершеним). Головним своїм проєктом він вважає встановлення світових рекордів швидкості по програмі "7 Вершин" - семи найщих горах на семи континентах планети. Наразі він пройшов 4 з 7 вершин. Окрім цього, він займається багатьма іншими особистими проєктами, у тому числі й швидкісних сходженнях на найвищі вершини світу і працює гірським гідом І навіть Еверест це лише один з етапів головної мети Карла: стати першим у світі, хто встановив рекорди швидкості на найвищих вершинах семи континентів планети, так званої програми "7 Вершин" Sat, 08 Feb 25 10:24:26 +0200 37074 4sport.ua спортивний туризм Протилавинна подушка врятувала життя лижнику https://4sport.ua/media?id=37072 Відео Fri, 07 Feb 25 17:39:31 +0200 37073 4sport.ua спортивний туризм Протилавинна подушка врятувала життя лижнику https://4sport.ua/media?id=37072 Нещодавно у мережу потрапило відео, у якому одного з гірськолижників зносить лавина приблизно на 300 метрів по схилу гори, під час катання на лижах у масиві Монблан. І хоча, здається, що лавина не така вже й велика, як ті, які частіше за все попадають у новини, вона була дуже небезпечна і якби не протилавинна подушка в рюкзаку лижника, ця аварія могла би закінчитись жахливо... Але, саме протилавинна подушка врятувала життя! Троє інших лижників з цієї групи стали свідками зсуву снігового покриву та утворення лавини, вони боялися найгіршого сценарію. На щастя, чоловік залишився живий. Цей інцидент має два цінні уроки: перший, що протилавинні подушки працюють, і другий, що лавини можуть зійти навіть після того, як інші лижники з’їдуть по цьому ж схилу. Відео опублікували лижники lфранцузької долини Шамоні Лео Лукс (Leo Loux) та Морган Ахурфі (Morgan Akhurfi). Це був їхній останній спуск під час гірськолижного туру при прогнозованих стабільних снігових умов. «Або, принаймні, ми так думал, що снігові умови на горі стабільні», — зізналися вони. Вони зупинилися посередині схилу, по якому каталися на лижах, щоб спостерігати за іншим лижником, який їхав за ними. Невдовзі після першого повороту чоловіка вся снігова плита обвалилася, затягнувши та одразу поховавши його. Свідки прибігли на допомогу, щойно зійшла лавина. Вони знайшли чоловіка при свідомості, зовні неушкодженого, він сидів на поверхні снігу завдяки подушці безпеки, яку він активував, коли помітив рух снігу під його лижами. Рятувальники життя Подушки безпеки, які кріпляться до деяких моделей рюкзаків для гірськолижного туризму та фрірайду, складаються з повітряної кулі, прикріпленої до газового балончика або електричного вентилятора, який надувається за три секунди, коли лижник запускає аварійну систему. Ця система створює 150-літровий, стійкий до розривів міхур навколо голови, шиї та грудей користувача, пояснює Conrad Sports. Це, безумовно, кардинальний пристрій на самий крайній випадок, але він не замінить обережності, правильної оцінки снігових умов і удачі. «Навіть якщо цьому лижнику пощастило, все ж таки не завжди все закінчується добре», — написали лижники Шамоні в соціальних мережах. «Важливо вивчати місце, куди ви йдете, знати стан снігового покриву, кататися в супроводі і ніколи не недооцінювати схид гори під приводом, того, що ви його добре знаєте. Занадто багато нещасних випадків трапляється через брак уваги та втрату концентрації». Відео Fri, 07 Feb 25 17:39:27 +0200 37072 4sport.ua скелелазіння Скелелаз з Індонезії Леонардо Веддрік визнаний найкращим спортсменом 2024 року по версії Всесвітніх Ігор https://4sport.ua/news?id=37071 IMAGE[[94770||center||Леонардо Веддрік (Veddriq Leonardo)]] Олімпійський чемпіон 2024 року та екс-рекордсмен світу, скелелаз з Індонезії Леонардо Веддрік (Veddriq Leonardo) став володарем титулу "Найкращий спортсмен 2024 року" по версії Всесвітніх Ігор. Таким чином, Леонардо, який виступає у дисципліні швидкість став третім скелелазом в історії Всесвітніх Ігор, який отримав цю нагороду. За правилами органзації Всесвітніх Ігор, кожен рік, методом он-лайн голосування. 77 045 – саме стільки голосів Веддрік. Всього за титул найкращого спортсмена змагалися 22 представники різноманітних видів спорту, що входять до складу Всесвітніх Ігор. За всю історію плебісциту титул «Спортсмен року» вигравали лише три скелелази. Першим, у 2014 році був Адам Ондра, другим у 2017 році став іранський спринтер Реза Аліпуршеназандіфар. Від редакції: «Спортсмен року» — щорічна нагорода, яку вручає Міжнародна асоціація Всесвітніх ігор (IWGA), організація, яка очолює Всесвітні ігри. Національні федерації висувають своїх кандидатів на нагороду, а потім користувачі Інтернету беруть участь і голосують за своїх фаворитів. У першому раунді за голоси змагаються 22 спортсмени, у фінальний раунд виходять десять із найбільшою кількістю голосів. Всесвітні ігри — міжнародні комплексні змагання з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор. Проводяться з 1981 року з періодичністю один раз в 4 роки, з 2001 року проходять під патронатом Міжнародного олімпійського комітету (МОК). Леонардо став третім скелелазом в історії Всесвітніх Ігор, який отримав цю нагороду Fri, 07 Feb 25 15:41:02 +0200 37071 4sport.ua альпінізм Новий маршрут на вершину гори Комбатант (Mount Combatant) у Британській Колумбії https://4sport.ua/news?id=37070 IMAGE[[94765||center||Тім Емметт (Tim Emmett) та канадець Вілл Стенгоуп (Will Stanhope) у сходженні на Маршрут "Smoke and Mirrors" (5.12+, ED2, 1370 метрів). Фото Tim Emmett, Will Stanhope ]] Влітку 2024 року двійка альпіністів: британець Тім Емметт (Tim Emmett) та канадець Вілл Стенгоуп (Will Stanhope) відкрили новий маршрут на вершину гори Комбатант (Mount Combatant) заввишки 3672 метрів, що розташована у Британській Колумбії, Канада. IMAGE[[94763||center||Маршрут "Smoke and Mirrors" (5.12+, ED2, 1370 метрів) по південному контрфорсу на вершину гори Комбатант (Mount Combatant) заввишки 3672 метрів, що розташована у Британській Колумбії, Канада. Фото Tim Emmett, Will Stanhope]] Назва нового маршруту: "Smoke and Mirrors" Категорія трудності: 5.12+ ED2 Довжина: 1370 метрів Лінія: по південному контрфорсу на вершину гори Комбатант (Mount Combatant) заввишки 3672 метрів, що розташована у Британській Колумбії, Канада. Двадцять років тому Джон Фурно (John Furneaux) і Метт Маддалоні (Matt Maddaloni) відкрили новий маршрут по південному контрфорсу на вершину, назвавши його "The Smoke Show" (5.13 / A0). Тім та Вілл пройшли у своєму сходженні варінт цього маршруту з деякми відхиленями від оригінальної лінії. До того ж теперішне сходження, на відміну від лінії Джона та Метта було виконано вільним стилем. IMAGE[[94764||center||Фото Tim Emmett, Will Stanhope]] IMAGE[[94768||center||Фото Tim Emmett, Will Stanhope]] Весь 1370-метровий маршрут був пройдений вільним стилем, без застосування жодного шлямбуру. Ключовою ділянкою лінії є вражаюча скельна тріщина шириною 55 метрів, яка має скельну категорію 5.12+ (7а+/b). «Верхів’я льодовика Тідеман (Tiedemann Glacier) оточене найбільшими горами Берегового хребта з величезними скелястими ребрами, які чергуються з приголомшливими кулуарами та сераками. IMAGE[[94766||center||Фото Tim Emmett, Will Stanhope]] IMAGE[[94767||center||Фото Tim Emmett, Will Stanhope]] У 2004 році я тільки закінчив середню школу і мене вже вразила розповідь Метта Маддалоні про їх пригоду з Джоном Фурно на маршруті "The Smoke Show" під час першого сходження по маршруту на вершину гори Комбатант, яка супроводжувалася неймовірними фотографіями. Їхнє сходження лежало на плечах Грега Чайлда (Greg Child), Стіва Маскіолі (Steve Mascioli) та Грега Коллума (Greg Collum) які пройшли маршрут "Belligerence" у 8-денній експедиції під час першого сходження на цю стіну у 1994 році. Це була одна з найкращих і найповноцінніших гірських пригод, які я коли-небудь проводив." - повідомили Тім та Вілл. Нещодавно в мережі з'явився і фільм про це сходження: Відео Fri, 07 Feb 25 13:16:29 +0200 37070 4sport.ua скелелазіння Себастьян Берт виконав другий в історії повтор найскладнішого у світі мультипітчевого маршруту "Dawn Wall" https://4sport.ua/news?id=37069 IMAGE[[94756||center||Себастьян Берт (Sébastien Berthe) на маршруті "Dawn Wall". Фото Victoria Kohner-Flanagan]] Бельгійський скелелаз Себастьян Берт (Sébastien Berthe) повідомив на своїй сторінці в соцмережах про проходження ним найскладнішого у світі мультипітчевого маршруту "Dawn Wall" на скелі Ель-Капітан у долині Йосеміті (Yosemite National Park) у США. «31 січня 2025 року, о 8 ранку, після 14 днів на стіні, я стояв на вершині Ель-Капітан, завершивши проект, який забрав у мене чимало часу та інвестицій: сльози та кров, 2 поїздки в Йосеміті, 3 переправи через Атлантику на вітрильному човні, незліченна кількість спроб на стіні та тисячі метрів зривів на мотузці…» - повідомив Себастьян. Страхувала Себастьяна на цьому маршруті Соліне Кентцель (Soline Kentzel). Від редакції: IMAGE[[94757||center||Маршрут "Dawn Wall" на скелі Ель-Капітан]] IMAGE[[94758||center||Маршрут "Dawn Wall" на скелі Ель-Капітан]] Ця лінія, що має довжину маже 1000 метрів та складається з 32 мотузок розміщена на скелі Ель-Капітан в долині Йосеміті (США). Загальна скельна категорія маршруту становить 9а! Вперше цей маршрут був відкритий у 2015 році двійкою американських скелелазів Кевином Йоргесоном (Kevin Jorgeson) та Томмі Колдвеллом (Tommy Caldwell). Вони працювали над маршрутом 7 років! А першопроходження зайняло у двійки 19 днів! Перший повтор маршруту було здійснено через рік - у листопаді 2016 року його повторив чех Адам Ондра (Adam Ondra). У нього на пролаз пішло 8 днів! Другий повтор машруту було виконано через 9 років: у січні 2025 року його повторив бельгієць Себастьян Берт (Sébastien Berthe). У нього на пролаз пішло 19 днів! IMAGE[[94759||center||Себастьян Берт (Sébastien Berthe) на маршруті "Dawn Wall". Фото Victoria Kohner-Flanagan]] "Найнапруженіші два тижні в моєму житті закінчилися вранці в п'ятницю, 31 січня. Соліне Кентцель (Soline Kentzel) і я вийшли на заключний шторм дуже вчасно, як раз перед настанням великого шторму, після 14 днів на стіні та цілої ночі лазіння, щоб завершити останні 12 мотузок. Кілька разів протягом цих 14 днів з різних причин ця пригода була на грані зриву, а останні години були такими болісними, що я щиро вірю, що вперше в житті зіткнувся віч-на-віч зі своїми фізичними та розумовими обмеженнями. За ті останні дні я досяг найкращого результату, заради якого так наполегливо боровся. Проходження "Dawn Wall" це здійснення мрії, неймовірне досягнення та важлива віха в моєму скелелазному житті, якою я більш ніж пишаюся! IMAGE[[94760||center||Себастьян присвячує своє сходження кампанії проти фашизму "Anti-Fascist Struggle!"]] Я присвячую своє сходження кампанії проти фашизму "Anti-Fascist Struggle!" Звичайно, це «просто» сходження, спортивне досягнення. Але це сходження особливо важливе для мене — мабуть, найважливіше в моєму житті як скелелаза. Я також знаю, що це, ймовірно, матиме певний вплив на світ скелелазіння. Ось чому я хочу використовувати Dawn Wall, щоб винести це питання на перший план. Те, що зараз відбувається в Бельгії, Франції, Європі загалом і Сполучених Штатах, викликає глибоке занепокоєння. Ми всі зіткнемося з наслідками, навіть у привілейованому "міхурі" скелелазного співтовариства. Фашизм — це не лише риторика ненависті — він проявляється у поліцейському насильстві, системному расизмі та дискримінації, а також у нападах на права жінок і гендерних меншин. Бути антифашистом означає відкидати всі форми гноблення. Давайте говорити про це, організовуватися, протестувати, протистояти... Мої думки та солідарність з усіма тими, хто страждає і постраждає найбільше від цього розквіту фашизму. Такий проект, як Dawn Wall, ніколи не буде сольним проектом. Це залежить від підтримки багатьох людей, і мені неймовірно пощастило бути оточеним дивовижними людьми, які зробили цю пригоду можливою." - сказав Себеастьян Своє сходження Себастьян присвячує кампанії проти фашизму "Anti-Fascist Struggle!" Fri, 07 Feb 25 12:13:14 +0200 37069 4sport.ua скелелазіння Себастьян Буін відкриває найскладніший скелелазний маршрут у Китаї: "El Gran Cabrón" категорії 9b https://4sport.ua/news?id=37068 IMAGE[[94754||center||Себастьян Буін (Sébastien Bouin) на маршруті "El Gran Cabrón" категорії 9b. Фото Riff Solo]] Видатний французький скелелаз Себастьян Буін (Sébastien Bouin) повідомив на своїй сторінці в соцмережах про відкриття ним нового, одного з найскладніших маршрутів світу. Маршрут, що розташований на склепінні печери Шегенг (Shegeng cave) у Гуансі-Чжуанському автономному районі отримав назву "El Gran Cabrón", а його категорію Себастьян відмитив як 9b. З огляду на вказаку категорію, слід відмітити, що ця ліня стає першим 9b і, відповідно, найскладнішим скелелазним маршрутом у всьому Китаї! Як зазначив Себастьян маршрут "El Gran Cabrón" був давнім проєктом Девіда Гамбуса (David Gambús). "Ось я і в Китаї. Я не зовсім знаю, з чого почати. Загублений серед сотень неймовірних печер і скель, я почуваюся мов дитина посеред парку розваг — у повному захваті. Куди б я не кинув погляд, я вражений. Це неймовірне відчуття — усвідомлювати, що майже все що я бачу на скелях чекає на відкриття. Тут безліч печер, безлич несходжених скель — залишається лише вибрати ту, яка кличе мене. Кожен день захоплюючий, наповнений пригодами, відкриттями, новими враженнями та скелелазними проєктами. Занурюючись у абсолютно нову культуру, я сприймаю хвилю новизни та адаптації. То ж я почав працювати над маршрутом у печері Шегенг. Багато роботи тут вже виконано місцевими скелелазами (@riverhechuan та іншими) та іноземними скелелазами, такими як Тоні Арбонес (Toni Arbonés), Давід Гамбус (David Gambus), Дані Андрада (Dani Andrada), Джонатан Фльор (Jonatan Flor). Вони провели неймовірну роботу! Я обрав проєкт Девіда Гамбуса (David Gambús) під назвою "El Gran Cabrón" (射雕). Це неймовірний досвід — знайти такий проект і випробувати себе в такому середовищі. Китай нікого не залишає байдужим — я відчуваю, що ця подорож відкриває мій розум у багатьох аспектах. Відстань, незнайома культура і цей новий спосіб життя дезорієнтують мене так само, як і захоплюють. Під час адаптації виникає багато додаткових сумнівів, що робить пригоду ще більш захоплюючою. Я почав працювати над "El Gran Cabrón", спочатку просто перевірити його і я не міг зрозуміти всіх рухів. Скелелазіння тут неймовірно складне, з такою кількістю різноманітних варіантів, які потрібно спробувати. Я був здивований якістю скелі та стилем маршруту. Це надзвичайно красиво і неймовірно весело! " - розповів Себастьян. Зі свого боку зазначимо, що, в активі 31-річного Себастьяна значаться 47 маршрутів категорії від 9а+ та вище (включаючи одинадцять маршрутів категорії 9b, чотири маршрути категорії 9b+ та один 9с), що робить його другим скелелазом у світі ( після Адама Ондри ) за кількістю пройдених маршрутів подібної складності! Докладніше про це читайте в нашій статті: Найскладніші скелелазні маршрути у світі активі 31-річного Себастьяна значаться 47 маршрутів категорії від 9а+ та вище Fri, 07 Feb 25 10:13:53 +0200 37068 4sport.ua альпінізм Юдай Судзукі: гонитва за невідомим https://4sport.ua/articles?id=37066 Юдай Судзукі (Yudai Suzuki) - один з найяскравіших представників нового покоління японських альпіністів, які прагнуть досконалості в дослідницькому альпінізмі, зберігаючи старомодне почуття пригод і чистоти стилю. Thu, 06 Feb 25 21:36:53 +0200 37067 4sport.ua альпінізм Юдай Судзукі: гонитва за невідомим https://4sport.ua/articles?id=37066 IMAGE[[90834||center||Юу Нішіда (Yuu Nishida) демонструє розірвану каменепадом, на спуску з гори, мотузку. Фото Kei Narita]] Юдай Судзукі (Yudai Suzuki) - один з найяскравіших представників нового покоління японських альпіністів, які прагнуть досконалості в дослідницькому альпінізмі, зберігаючи старомодне почуття пригод і чистоти стилю. За останні два роки Сузукі разом з невеликою команда друзів здійснили два вражаючі перші сходження в ізольованому гірському масиві Пакистану Інду Радж: на вершину Гамубар Зом V (Ghamubar Zom V) заввишки 6400 метрів та Туі ІІ (Thui II) заввишки 6523 метрів. Також, на його рахунку вражаючі сходження на вершини перуанських гір Кітараджу (Quitaraju, 6036 метрів) та Невадо Аузангате ( Nevado Ausangate) Зараз Юдаю 30 років. Нещодавно журналісти сайту ExplorersWeb взяли у нього інтерв'ю, в якому він розповів про свою кар'єру, альпіністські цінності та невелику, але видатну альпійську спільноту в Японії, до якої він належить. Від коледжу до Гімалаїв Як і більшість японських альпіністів, Судзукі починав з університетського гірського клубу (у його випадку це був приватний Університет Васеда у Токіо). Після швидкого знайомства з Японськими Альпами у віці 18 років він приєднався до команди у сходженні на верршину непальської гори Айленд-Пік у 2015 році. «Айленд-Пік змусив мене зрозуміти, що я можу піднятися звичайними маршрутами в будь-якій точці світу», — сказав він, — «тому я вирішив, що хочу спробувати піднятися на вершини, на які раніше ніхто не сходив». IMAGE[[94744||center||Юдай Судзукі (Yudai Suzuki) - льодолаз. Фото The North Face]] Він поспішав пригод з невідомим «Альпінізм повинен дати результат до того, як тобі виповниться 30», — таку фразу сказав Судзукі у блозі Shugakuso. «У свої 20 я хотів здійснити складні сходження». Судзукі швидко продемонстрував ще одну рису сучасного японського альпінізму: винахідливість у пошуку нових цілей. У 2017 році він піднявся на дуже віддалену непальську вершину Лайо-Дада (Lajo Dada). «Цей досвід навчив мене, що авантюрний альпінізм — це набагато веселіше й захоплююче, ніж сходити по звичайним маршрутам», — сказав він, додавши: «Я хотів спробувати більш вертикальне та технічне сходження по непролазних скелях на крутих горах». Коли Юдай не в експедиціях, він багато тренується на скелях, проходячи як спортивні так і традиційні маршрути. «Ці навички необхідні для сучасного альпінізму, навіть при сходженні на 6000-метрові вершини», — каже він. «Зазвичай я часто тренуюся на скелях з середини жовтня до грудня, після своїх високогірних експедицій. Потім переходжу до зимового сходження та скі-альпінізму. Лижний альпінізм і фрірайд тренують силу, витривалість і кардіо, що так необхідно для альпійських сходжень на вершини 6000 і 7000 метрів». Зірка, що сходить Судзукі провів рік, лазячи по горам та скелям у США, Канаді, європейських Альп і Патагонії. Під час наступної поїздки до США він піднявся на Ель-Капітан по маршруту "Freerider" (VI 5.13a/7с+) та по маршруту "Moonflower Buttress" на вершину Гантер (Mt. Hunter, 4442 метрів) на Алясці. IMAGE[[94745||center||Юдай Судзукі (Yudai Suzuki) у сходженні по маршруту "Moonflower Buttress" на вершину Гантер (Mt. Hunter, 4442 метрів) на Алясці, 2022 рік. Фото Yudai Suzuki]] У 2022 році він спробував піднятися на вершину гори Гашербрум VI (Gasherbrum VI), досягнувши відмітки 6000 метрів. Проте, початком його світового визнання був 2023 рік, коли Юдай здійснив перше сходження на північну стіну 6384-метрової вершини Невадо Аузангате ( Nevado Ausangate) у Перуанських Андах, відкривши японський маршрут («Japones Directo», 1100m, 5.10a, WI6). Потім були перше сходження по запаморочливому 2000-метровому маршруту на на Гамубар Зом V (Ghamubar Zom V) заввишки 6400 метрів та 1450-метровий маршрут на Туі ІІ (Thui II) заввишки 6523 метрів та на вершину перуанських гір Кітараджу (Quitaraju, 6036 метрів), де він зіткнувся з дуже оголеними скельними ділянками та пережив падіння з висоти 15 метрів. «Можливо, я більше ніколи в житті не зможу поровести таке складне і небезпечне сходження», — написав він після повернення додому. Судзукі також відкрив кілька нових маршрутів і багато видатних ліній фрі-райду в Японських Альпах. Житя в фургоні Як і багато японських альпіністів, Судзукі мав денну роботу (в офісі інтернет-компанії) і займався сходженням тільки під час відпустки, але пандемія COVID змусила його залишити роботу та більше часу проводити в експедиціях. Звичайно, за це потрібно було чимось пожертвувати. «Я б сказав, що займаюся альпінізмом напівповний робочий день, тому що іноді маю завдання фотографувати, пишу статті або працюю гідом у гірськолижних поїздках», — сказав він. «Я також веду секцію в університетському альпіністському клубі», — сказав він. Він зізнається, що живе «дуже економно». «Здебільшого я живу у своєму фургоні, паркуюсь поблизу гір, їду туди, де є хороші шірські умови кожного сезону». Кілька тижнів тому Судзукі попав в аварію, коли інший автомобіль врізався в його фургон на крижаній дорозі. IMAGE[[94746||center||Місяць тому фургон Юдая Судзукі потрапив в ДТП на зледенілій дорозі. Фото: Yudai Suzuki]] Чим менше відомо, тим краще У всіх своїх гірських цілях Судзукі дотримується принципів дослідницького альпінізму. «Я їду в експедиції, щоб відчути дух пригод і максимальний рівень самодостатності», — пояснив він. «Сходження на вершину важливе, але не меншважливим є й стиль сходження. Я особисто вважаю, що якщо шанс зійти на вершину складає не менше 30%, то експедицію вже можна вважати потенційно здійсненною». Він визнає, що іноді спроби піднятися на вершину навіть неможливі. Це також є частиною альпійських експедицій, особливо в Гімалаях або рідко відвідуваних хребтах. IMAGE[[94747||center||Юдай Судзукі (Yudai Suzuki) у сходженні на вершину Невадо Аузангате ( Nevado Ausangate) у Перуанських Андах. Фото Yudai Suzuki]] Тому він не любить провішувати мотузки на стандартних маршрутах. Навіть фіксація кількох ділянок у нижній частині великої стіни зменшує рівень невизначеності, відданості та пригод. «Повний он-сайт, від самого низу до вершини — це ідеальний стиль для мене», — каже він. Судзукі погоджується з володарем кількох «Золотих льдорубів» Полом Рамсденом (Paul Ramsden), що перетинати вершину, а не спускатися по маршруту сходження, є більш привабливою пригодою. Однак іноді це просто неможливо зробити. «На горі Туі ІІ (Thui II) ми спускалися здебільшого тим самим маршрутом, по якому й сходили на веришну, тому що ми були дуже втомлені та вітер був дуже сильним», — сказав він. «Гора також була перевантажена свіжим снігом, і ми були стурбовані ризиком сходження лавини з іншого боку». Він також зазначив, що спуск з Туі ІІ був далеко не простим. «Нам доводилося встановлючати міцні станції кожні 60 метрів, економлячи спорядження, тому що у нас ще було багато ділянок для спуску». IMAGE[[94748||center||Спуск з Туі ІІ (Thui II). Фото: Yudai Suzuki]] «У 2023 році на Аузангате (Nevado Ausangate) і в 2024 році на Кітараджу (Quitaraju) ми перейшли до іншого маршруту для спуску», — сказав Судзукі. «В цих обох експедиціях раніше ми використовували маршрут спуску для акліматизації. І все ж я відчував задоволення зробити гігантську петлю навколо цих великих гір». Технічний і естетичний Технічні та естетичні особливості обраних ним гір приваблюють Судзукі. «Мені подобаються круті гори», — каже він, додаючи, що він також шукає складні лінії. «Сучасні навички альпінізму та нове спорядження дозволяють дуже легко пересуватися прямою лінією до вершини», — каже він. «Тому я завжди хочу спробувати маршрути, де я обов’язково знайду складні ділянки, які включають багато типів лазіння — льод, мікст, скелі, сніг, драйтулінг та вільне лазіння». IMAGE[[94749||center||Ізоляція - це бонус для Юдая Судзукі при виборі гірської цілі. Фото: Yudai Suzuki]] Також його приваблюють довгі маршрути. «У Японії є багато маршрутів довжиною від однієї до шести мотузок, тому, коли я виїжджаю за кордон, я шукаю маршрути довжиною щонайменше 1000 метрів», — зазначає він. І останнє, але не менш важливе, місце розташування має значення: «Віддалені райони завжди веселіші, ніж добре відомі місця», — пояснює він. «Наприклад, багато гір у Непалі потребують чотирьох-п’ятиденного походу. Але, поки, до них немає доріг, ви не можете замовити вечерю у ресторані, не можете мати Wi-Fi та прийняти душ у селі. Також є багато інформації про місцевість». Пакистан, з іншого боку, і особливо масив Інду Радж, більш загадковий. «Ви не знаєте, що вас чекає попереду, поки ви туди не прийдете особисто, навіть якщо до вашої цільової вершини всього один день від автотраси», — каже він. Такі гірські райони також дешевші, ніж популярні гірські центри — це Судзукі також враховує, адже зазвичай його бюджет обмежений. Експедиції Судзукі до Інду Раджу проходили навіть без персоналу в базовому таборі. Це зменшило загальну вартість експедиції, але також дало команді відчуття незалежності. «Ми їли саме ту кількість і тип їжі, які хотіли з’їсти», — сказав він. У Пакистані У той час як більшість альпіністів ходять в гори з різними напарниками, Сузукі знайшов постійних товаришів по команді в особах Юу Нішіда (Yuu Nishida) та Кей Наріта (Kei Narita) «Ми з Кеєм Нарітою разо сходимо в гори із 2020 року», — каже Сузукі. «Ми познайомилися на Хоккайдо, коли він ще був студентом коледжу, і мав багато вихідних. Це було чудово для мене, оскільки я мав працювати більшість вихідних, і мені потрібен був напарник у будні». IMAGE[[94750||center||Юдай Сузукі (Yudai Suzuki), Кей Наріта (Kei Narita) та Юу Нішіда (Yuu Nishida) на вершині Гамубар Зом V (Ghamubar Zom V) заввишки 6400 метрів. Фото Kei Narita]] «Але найголовніше те, що у нас була однакова мотивація та однакові критерії для наших улюблених сходжень. Ми піднялися на багато льодових і складних мікстових маршрутів на Хоккайдо, а потім піднялися на Ausangate і Ghamubar Zom 5 у 2023 році та Thui 2 у 2024». Судзукі почав також сходити з Юу Нішідою, який належав до іншого університетського гірського клубу, у 2022 році, коли вони об’єдналися на горі Гантер на Алясці. Ризик у 21 столітті Ми запитали Сузукі про трагічну аварію, яка забрала життя Кадзуя Хірайде (Kazuya Hiraide) та Кенро Накаджима (Kenro Nakajima) на західній стіні восьмитисячника К2 влітку 2024 року «Я вважаю, що маршрут, який вибрали Хірайде та Накаджима був відносно ризикованим, але водночас красивим», — сказав Судзукі. «Вони були дуже професійними у швидкому сходженні на великій висоті. Я ж не дуже сильний на великій висоті, тому вибираю маршрути, які можуть бути крутішими, але безпечнішими. Thui 2 був хорошим прикладом: це сходження було дуже крутим, довгим і технічним, але маршрут був захищений від каменепадів та обвалів сераків та інших небезпек. Загалом, я завжди намагаюся зменшити неконтрольовані ризики , такі як сераки та сипучі камені». IMAGE[[94751||center||Кей Наріта (Kei Narita) на ділянці тонкого льоду на складній тріщині на горі Туі ІІ (Thui II) заввишки 6523 метрів у пакистані. Фото: Yudai Suzuki]] Він визнає, що в Гімалаях не так багато справжніх альпіністів. «Альпіністські сходження вимагають глибоких навичок і досвіду, як розумового, так і фізичного, а також багато підготовки». «Все ж я сподіваюся, що широка аудиторія зрозуміє красу альпійського сходження», — сказав Судзукі. «В Японії багато людей досі вважають, що сходження на Еверест звичайним маршрутом є найскладнішим і найтитулованішим у світі. Таке бачення альпіністсьих сходжень не має бути правильним напрямком для пошуку натхнення». IMAGE[[94752||center||Юдай Сузукі (Yudai Suzuki) на вертикальній льдовій ділянці гори Невадо Аузангате ( Nevado Ausangate). Фото: Юдай Сузукі (Yudai Suzuki)]] Тісна громада На запитання про інші японські команди, які зараз проходять цікаві маршрути, Судзукі одразу згадав хлопців "Giri-Giri Boys": Джумбо Йокояма (Jumbo Jokoyama) та Ріо Масумото (Ryo Masumoto). «Вони, беззаперечно, видатні альпіністи в невеликому японському альпіністському співтоваристві. Майже всі молоді та мотивовані японські альпіністи прочитали численні статті про їх перші сходження та нові маршрути на Алясці, Пакистані, Непалі, Індії та Патагонії». «Проте спільнота японських альпіністів настільки мала, що якщо ви лазітимете протягом 10 років, ви зможете подружитися з ними усіма. Вони справді сильні й чудові альпіністи, але, перш за все вони просто «нормальні люди» — на відміну від бейсболістів-мільярдерів». Юдай Судзукі (Yudai Suzuki) - один з найяскравіших представників нового покоління японських альпіністів, які прагнуть досконалості в дослідницькому альпінізмі, зберігаючи старомодне почуття пригод і чистоти стилю. Thu, 06 Feb 25 21:36:49 +0200 37066 4sport.ua скелелазіння Вільям Босі робить перше повторення найскладнішого маршруту Італії: „Excalibur” категорії 9b+ https://4sport.ua/news?id=37065 IMAGE[[94741||center||Вільям Босі (William Bosi)]] Видатний скелелаз з Великої Британії Вільям Босі (William Bosi) повідомив на своїй сторінці в соцмережах про повторення ним одного з найскладніших скелелазних маршрутів світу „Excalibur” категорії 9b+, що розміщений на скелях італійського міста Арко. Цей маршрут був вперше відкритий рівно два роки тому - у лютому 2023 італійцем Стефано Гізольфі (Stefano Ghisolfi) і за своєю категорією 9b+, на даний час, є найскладнішим у всій Італії! З часу першопроходження і по цей день маршрут залишався неповтореним! Більш того, для самого Вільяма цей маршрут став першим у його кар'єрі категорією 9b+; на цей час лише 10 скелелаів пройшли маршрут такої категорії. Зі свого боку зазначимо, що в активі 26-річного Вільяма значаться вже 8 маршрутів категорії 9а+ та вище (включаючи 1 маршрут категорії 9b+,1 маршрут категорії 9b та 6 маршрутів категорії 9a+). За цим показником Вільям посідає 22 місце серед найсильніших скелелазів світу! Докладніше про це читайте в статті: НАЙСКЛАДНІШІ СКЕЛЕЛАЗНІ МАРШРУТИ У СВІТІ 26-річний шотландець з Едінбургу почав працювати над проходженням наприкінці 2022 року та провів загалом 21 сеанс на „Excalibur”. Однак він зазначає, що лише десять сесій були продуктивними, оскільки погані умови обмежували його спроби в інших спробах. «Це одна з найбожевільніших і найкорисніших ліній, які мені доводилося проходити, і я назавжди запам’ятаю, як я потрапив на вершину маршруту. Excalibur був моїм найдовшим проектом на скелях з часів "Mutation" (9a+ у Raven Tor, Велика Британія), тож я був дуже натхненний, щоб нарешті пройти новий проєкт. Умови мають величезне значення для цього маршруту. Занадто жарко - і зачіпки не спрацюють, занадто волого і знов, зачіпки не спрацюють, занадто холодно - і ваші пальці німіють і не спрацюють. Нарешті, вам потрібна хороша шкіра, щоб триматися на скелі, тому, щоб пройти маршрут, потрібно було зібрати всі умови разом. У перший день все пройшло ідеально, я відчував, що у мене єсили і я досяг своєї попередньої найвищої точки, почуваючись сильним. Готуючись до останньої важкої ділянки, я був впевнений у собі, але сталася катастрофа, я просто промахнувся повз зачіпку і зірвався. Годину відпочив, розігрівся і знову пішов на маршрут. Цього разу я дійшов до останньої ділянки відчуваючи втому, я ледь не зірвався з останнього перехвату і ледь втримався на скелі, завершивши пролаз», повідомив Вільям у невеликому інтрев'ю сайту 8a.nu для самого Вільяма цей маршрут став першим у його кар'єрі категорією 9b+; на цей час лише 10 скелелаів пройшли маршрут такої категорії. Wed, 05 Feb 25 16:16:27 +0200 37065 4sport.ua альпінізм Непал планує збільшити кількість гір-восьмитисячників https://4sport.ua/news?id=37064 IMAGE[[92385||center||Вид на Еверест з літака у напрямку з Непалу в Бутан]] Департамент туризму Непалу має намір розширити свій список гір-восьмитисячників, додавши до нього шість другорядних вершин у масиві Канченджанга та Лхоцзе. Проте, ця кампанія, що основана на ідеї розширення та популяризації висотних альпіністських сходжень жодним чином не змінить міжнародних критеріїв визначення гірських вершин чи історії альпінізму на 14 найвищих вершинах світу, так званої задачі "14х8000". Більш того, мало хто знає, що поряд із всесвітньо відомими 14 восьмитисячниками світу на планеті існує ще 16 вершин заввишки більше 8000 метрів, які не входять до числа основних вершин, оскільки вченими для визначення вершин, що стоять окремо, враховуються тільки вершини, що знаходяться у значному віддаленні одна від одної. Докладніше про це читайте у нашій статті: Забуті восьмитисячники світу Отже, цього року Міністерство туризму Непала додало шість «нових» восьмитисячників на свій офіційний веб-сайт Nepal Peak Profile. І тепер Міністерство намагатиметься отримати схвалення нового списку різними зацікавленими сторонами, включаючи туроператорів, Непальську альпіністську асоціацію. Наступним кроком стане лобіювання нових вершин на міжнародних форумах, повідомляє газета The Kathmandu Post . IMAGE[[94735||center||Міністерство туризму Непала додало шість «нових» восьмитисячників на свій офіційний веб-сайт Nepal Peak Profile.]] Це не зовсім новина. Два роки тому організація Nepal Tourism процитувала думку команди місцевих експертів, які запропонували внести до списку існуючих восьмитисячників ще чотири, менші, другорядні точки масиву Кангченджанги — Ялунг-Канг (Yalung Khang, 8505 м), Ялунг-Канг Західна (Yalung Khang West, 8077 м), Кангченджанга Центральна (Kangchenjunga Centra, 8473 м) і Кангченджанга Південна (Kangchenjunga South, 8476 м), — а також дві додаткові точки на вершині гребня Лхоцзе — Лхоцзе Середня (Lhotse Middle, 8410 м) і Лхоцзе Шар (Lhotse Shar, 8400 м). З 2023 року непальські експерти зверталися до Міжнародного союзу альпіністських ассоціацій (UIAA) для отримання офіціального схвалення своєї пропозиції. Як повідомляє The Kathmandu Post, ці експерти все ще чекають схвальної відповіді від UIAA. Однак UIAA чітко озвучила свою позицію квітні 2024 року, і вона була відмінною від тієї на яку очікував Департамент туризму Непалу. Розглянувши наукові, історичні та духовні інтереси, UIAA рекомендував залишити офіційними саме 14 гірських вершин-восьмитисячників. IMAGE[[94736||center||Маршрут траверсу массиву восьмитисячника Канченджанга з позначенням головної та другорядних вершин. Проєкт Сімоне Моро та Тамари Лунгер. Фото сайт GoreTex]] Згідно з встановленими критеріями UIAA визначення гірської вершини, на прикладі чотиритисячників Європейських Альп, для того, щоб віднести вершину до окремої гори, вона потребує відмінних рис та певної рельєфності та відокремлення від головної вершини масиву. Це необхіді проте недостатні умови. Наприклад, другорядні вершини масиву Канченджанги мають певну рельєфність і чіткі риси, але експерти UIAA також розглянули значення сіккімської назви Канченджанга – «П’ять скарбів Великого Снігу». «Зрозуміло, що місцеве населення вважає п’ять вершин масиву однією горою», – підсумували в UIAA. Те саме стосується другорядних вершин Лхоцзе Шар і Лхоцзе Південна, які «вважаються частиною одного гірського масиву Лхоцзе». UIAA додає, що всесвітня спільнота альпіністів визначає лише загальновизнану класичну класифікацію з 14 восьмитисячників. «Оскільки саме громада разом із місцевим населенням найбільше зацікавлена ​​в цих горах, можливо, доцільно використовувати саме це визначення», — стверджується в документі UIAA: «Тому UIAA вважає, що «класичними» 14 вершинами визнають окремі гори висотою понад 8000 метрів. Якщо уряд Непалу з адміністративних та інших причин вирішить визнати більше вершин висотою понад 8000 метрів, вони цілком мають на це право». Тим часом одностороннє додавання нових вершин-восьмитисячників на веб-сайт Nepal Peak Profile мало б мати резонанс у альпіністській спільноті. Хоча, професійні альпіністи не використовують цей сайт як довідковий матеріал, оскільки він здебільшого застарів і містить неправильні або заплутані дані про висоти та сходження. Лобісти цієї кампанії Непалу завжди відкрито заявляли, що їх кампанія спрямована на просування туризму та індустрію висотних альпіністських експедицій. «Якщо нові вершини Непалу будуть визнані на міжнародному рівні, доходи від туризму в Непалі зростуть, оскільки альпіністи, які бажають встановити рекорди або досягти нових вершин, купуватимуть перміти на ці додаткові вершини», — повідомляє The Kathmandu Post . Слід зазначити, що усі згадані другорядні вершини вже відкриті для альпіністів, тому будь-хто може спробувати пройти їх. Але проблема в ціні пермітів. Перміт на головну вершину масиву не включає дозволи на сходження на другорядні вершини масиву, не існує навіть знижки, якщо брати "пакет" сходжень. Так, до прикладу Горія Колібашану (Horia Colibășanu) з Румунії та Петер Гамор (Peter Hamor) з Словаччини були змушені відмовитися від своєї мети пройти траверс від вершини Канченджанга Головна до Ялунг-Канг у 2022 році, тому що їм довелося б заплатити за перміт за другорядну вершину як за окремий восьмитисячник! IMAGE[[94737||center||Вершина Лхоцзе Середня - навряд чи стане привабливою для коменрційних альпіністів. Фото Yuri Koshelenko]] Також незрозуміло, чи захочуть організатори експедицій комерціалізувати ці другорядні вершини. Усі вони містять складні технічні ділянки. Сходження на Лхоцзе-Шар і Лхоцзе-Середня свого часу були визнані як видатна історична подія, але жодна з них не підходить для комерційних груп з гідом, навіть припускаючи, що клієнти будуть зацікавлені у такому сходженні. Звичайно, існує шалений ринок для встановлення усіляких "рекордів", іноді безглуздих, на найвищих вершинах світу. Однак сходження на складні та дорогі другорядні вершини сьогодні не є популярним вибором для шукачів рекордів і знаменитостей у соціальних мережах. Міністерство туризму Непала додало шість «нових» восьмитисячників на свій офіційний веб-сайт Nepal Peak Profile. Wed, 05 Feb 25 10:27:58 +0200 37064 4sport.ua альпінізм П`ять українських військових ветеранів з ампутаціями та після важких поранень, досягли вершини гори Кіліманджаро https://4sport.ua/news?id=37063 IMAGE[[94730||center||]] Ініціатив, які відкривають гори для ветеранів, стає все більше – і це справді круто! Місяць тому Тетяна Яловчак піднялася на відмітку "Stella Point" на горі Кіліманджаро разом з ветераном Степаном Коробкіним, який пройшов через 33 операції та втратив руку. А вчора п'ять українських військових ветеранів в рамках проекту SecondWindUA досягли найвищої точки Кіліманджаро - Ухуру пік (5 895 м). Це четворо чоловіків (Олександр Міхов, Михайло Матвіїв, Владислав Шатіло, Роман Колесник) з ампутаціями ніг та дівчина (Оля Єгорова) після тяжких поранень. Це сходження стало історичним: серед українських військових ще ніхто з протезом нижньої кінцівки не піднімався на вершину Африки. Ба більше, у світі немає випадків, коли одразу четверо військових на протезах, а також військова після поранень здійснили таке групове сходження. Посмотреть эту публикацию в Instagram Публикация от Друге дихання (@secondwindua) ⠀ І це все — не для рекордів, а заради тих, хто зараз бореться з травмами та сумнівами й не знає, чи зможе жити далі повним життям. Наші герої змогли підняти шестиметровий прапор України на вершині Кіліманджаро як символ незламності українського народу. ⠀ Щоб висловити свою підтримку, альпіністи з різних країн світу, які також були в цей момент на піку, допомогли військовим розгорнути прапор на знак солідарності з боротьбою України за справедливість, тим самим демонструючи свою підтримку з боку світової спільноти. Роман "Добряк" Колесник ( боєць ССО Азов Київ, теперішня Третя Штурмова Бригада): IMAGE[[94733||center||Роман Колесник "Добряк"]] Роман – кандидат в МС зі змішаних єдиноборств. Усе його життя – це суцільний спорт: тренування, участь у Чемпіонатах України та Європи, походи в гори. ⠀ Тож, коли захищаючи країну, хлопець отримав важке поранення, то вирішив не відмовлятися від своїх звичок та захоплень. ⠀ Протез не завадив Роману продовжити займатись паркуром, боксом, розвивати власний бренд одягу, писати та читати реп, активно волонтерити та вести блог. ⠀ А нещодавно «Добряк» став чемпіоном із панкратіону на Всеукраїнському турнірі «Іду на Ви». Він був єдиним протезованим бійцем на ринзі. "Ми це зробили! 5895 метрів! Кіліманджаро!!! Особисто я відчував щось подібне коли я отримав поранення та стікав кровʼю,все було як тоді,не було варіантів здатись!!!Як сказав мій друг Станіслав - «Краще смерть ніж здатись!» ми падали,в нас не було сил, ми не могли фізично дійти до вершини, ми вивозили тільки на характері!!!Але ми це зробили!!! МАМА, ПАПА, вибачте що у вас син не такий як всі! Але наш рід не зламаний, дякую вам що дали життя та вірите в мене!" Оля "Висота" Єгорова: IMAGE[[94728||center||Оля "Висота" Єгорова]] Оля до повномасштабного вторгнення займалась важкою атлетикою і навіть стала майстром спорту, а ще була тренеркою та обожнювала скелелазіння. ⠀ 24 лютого 2022 долучилась до добровольчого руху, а згодом до ЗСУ, де пройшла шлях від діловода до стрільчині. ⠀ У 2023-му отримала важке уламкове поранення, але через три місяці лікування знову повернулася на службу. Потім було ще одне поранення і ще одне повернення туди, де захищають українську землю. ⠀ Наша Оля мріє водити людей у гори, здійснити навколосвітню подорож на велосипеді та написати книгу. "ПІДТВЕРДЖУЮ! Кіліманджаро прийняла нас в гості! Мої очікування, щодо сходження були геть дитячими казочками. Виявляється, я не знала, що таке справжній головний біль. А ще, я уявлення не мала яким міцним може бути хворе тіло. І точно не очікувала, що ця експедиція стане для мене одним з найважчих випробувань. Та найцікавіше, я недооцінювала, якою потужною може бути єдність людей з характером. Слабкі сторони - ніщо, коли позаду й по переду рухається твоя зграя. Гора перемолола нас на фарш, зліпила кебаб та підсмажила. Але я присягаюсь, то була їжа богів)). Дякую, команді (ви знаєте про кого я) за водичку, за кремчик, за рукавиці, за те, що стримували натовп біля стелли, за те що тримали за плечі. За стиль «коали». За те, що не давали заснути. За те, що не давали впасти. За те, що продовжували фільмувати. За батьківську турботу. Я в такому захваті, поняття не маю, як наявні емоції розкласти по полицях. Підсумую: маємо потужний початок великих викликів та перемог!" Олександр Міхов IMAGE[[94729||center||Олександр Міхов]] Офіцер елітного спецпідрозділу Нацгвардії «Омега», проживає в Одесі. Ветеран, громадський діяч, волонтер і блогер. ⠀ У травні 2023 року під Луганськом під час бойового завдання РАГНАР втратив кінцівку нижче коліна. ⠀ А вже у жовтні 2024 року взяв перше місце в Чемпіонаті України з пара-джіу-джитсу, а в листопаді – 2 місце на Чемпіонаті світу в Абу Дабі. ⠀ Наш Сашко абсолютно переконаний, що будь-які труднощі можна здолати, а обмеження – це лише новий старт для досягнення великих цілей. "КІЛІМАНДЖАРО В мене купа ємоцій і всі одразу описати неможливо… Ніколи в житті не відчував такого фізичного навантаження і виснаження. Навіть коли відірвало ногу, здається було легше… Але я розумів для чого це потрібно і йшов до кінця не зважаючи на всі труднощі, яких було достатньо багато. Присвячую це сходження своїй сімʼї , всім хто допомагав і підтримував мене в житті і найголовніше тим, кому зараз найважче: людям з травмами і тим, кому здається що все втрачено… Будьте сильними, ніколи не здавайтеся, шукайте щастя в дрібницях але ніколи не зупиняйтесь на шляху до свого щастя, цілей та мрій Я ПІДНЯВСЯ НА ВИСОТУ 5895м, найвищу точку Африки" Владислав "Шатя" Шатіло IMAGE[[94732||center||Владислав Шатіло "Шатя"]] ШАТЯ» служить із 2014 року. У березні 2019-го біля Новолуганського під час роботи в сірій зоні втратив праву ногу нижче коліна. ⠀ Але наш Влад – ще той «фенікс». ⠀ Протез не завадив йому не лише повернутися на службу, а й у 2022 році стати золотим та бронзовим призером змагань Warrior Games в США, минулого року взяти срібло на чемпіонаті світу з бігу з перешкодами та стати членом збірної «Strong spirit games 2024». ⠀ А ще Влад мріє розвинути власну справу, побудувати будиночок та насолоджуватись життям у вільній, незалежній Україні. Михайло "Грізлі" Матвіїв IMAGE[[94734||center||Михайло Матвіїв "Грізлі"]] На службі ГРІЗЛІ з 2021 року. У грудні 2023-го він отримав поранення. Того дня в районі населеного пункту Велика Новосілка під час зачистки ворожих позицій наступив на протипіхотну міну і втратив частину ноги. ⠀ Після протезування ГРІЗЛІ не зламався. Він продовжує подорожувати, ходити в гори, захоплюватися джиу-джитсу та боксом, підкорювати вейк-серфінг і сноуборд. ⠀ А ще власним прикладом доводити, що навіть після важкого поранення життя не закінчується, його можна жити активно та рухатися вперед. "Ми це зробили!Кіліманджаро 5895! Сказати що це було важко,це нічого не сказати.Під час сходження всі болячки які могли статись,стались(температура,гірська хвороба,натерта культя,головна біль)Але незважаючи на ці всі фактори,які хотіли збити мене з курсу,я продовжував рухатись і ми все таки дійшли до кінцевої точки всією командою. Велика вдячність @gazingena за те що повірив в нас,і дав можливість показати що наш народ незламний.Дякую команді @secondwindua за підтримку протягом сходження і всім хто в нас вірив." Їх досягення показує, що після болю і втрат життя не закінчується. Що навіть з металевою ногою можна йти вперед, долати межі й змінювати уявлення суспільства про «обмеження». Ці історії мають звучати голосніше. Вони надихають, додають віри та відкривають гори для тих, хто ще вагається. Це сходження стало історичним: серед українських військових ще ніхто з протезом нижньої кінцівки не піднімався на вершину Африки. Tue, 04 Feb 25 11:54:38 +0200 37063 4sport.ua спортивний туризм Шість загиблих в горах Альп за кілька днів: жахливі наслідки сходу лавин https://4sport.ua/news?id=37062 IMAGE[[94727||center||]] За повідомленнями місцевих ЗМІ, за два дні наприкинці минулого тижня три окремі лавини забрали життя шістьох лижників в Альпах. Так, в одній аварії загинуло відразу четверо норвезьких студентів. Трагедія сталася після того, як в середу, 29 січня їх знесла лавина коли студенти каталися на лижах біля гірськолижного курорту Валь-Сені-Терміньйон (Val Cenis – Termignon). Лавина, яка зійшла на західній стороні гори Signal du Petit Mont Cenis (заввишки 3162м), сталася в умовах, коли ризик сходження лавини становив 3 бали за 5-рівневою шкалою. Жертвами, які каталися поза трасами (займалися фрірайдом), були троє чоловіків і жінка віком від 22 до 36 років, повідомляє прокуратура Альбервіля. Вони приїхали з Норвегії і навчалися на курсах з гірськолижного спорту. Їхнє навчання включало курси катання на лижах в Альпах з метою більш досконального вивчення впливу снігового покриву на гірськолижний спуск. Рятувальникам вдалося врятувати інших учасників групи, трьох молодих жінок. Троє лижників загинули на місці, четвертий під час транспортування до лікарні Гренобля. Також, на минулому тижні у горах Франції загинув гірськолижник з Швейцарії. Трагедія сталася поблизу Валлорсіна (Верхня Савойя) через кілька годин після ще однієї лавини, яка забрала життя 55-річному чоловікові в Гран Монте. Влада французької префектури Верхня Савойя закликає бути обережними та звертатися до Бюлетенів про лавинну небезпеку, які доступні на сайті https://meteofrance.com/meteo-montagne . За останні дні три окремі лавини забрали життя шістьох лижників в Альпах Tue, 04 Feb 25 10:16:00 +0200 37062 4sport.ua скелелазіння У Києві відбувся перший етап Кубку України зі скелелазіння 2025 року https://4sport.ua/news?id=37061 IMAGE[[94708||center||І етап Кубку України зі скелелазіння у дисципліні трудність 2025. Фото Вадим Шамдан]] З 30 січня по 2 лютого у Києві, на базі скеледрому Гіперіон пройшов І етап Кубку України зі скелелазіння у дисципліні трудність Це перші рейтингові оцінки змагання року, в яких участь прийняли як досвідчені спортсмени, так і нові сильні скелелази Кілька днів були дуже емоційні і напружені для спортсменів, всі показали чудову підготовку і результат! Вітаємо переможців: 1 місце: Микита Мироненко та Єлизавета Лаврикова 2 місце: Роман Васько та Анастасія Лукашина 3 місце: Микита Аврамов та Руслана Арнаут GAL[[37060]] Висловлюємо вдячність команді Скеледрома «Гіперіон» @hyperion_climbing за надану можливість провести Кубок і за постійну підтримку активних спортсменів національної збірної. Протоколи будуть викладені на сайті ФАіС України.. Наступний, другий етап Кубку України у трудності відбудеться 21 - 23 серпня у Києві. А наступні змагання Кубку України (І етап у дисципліні боулдеринг відбудеться 14 - 15 березня у Кропивницькому) Повний Календар національних змагань зі скелелазіння на 2025 рік Ви можете переглянути на нашому сайті >>>> Результати змагань Tue, 04 Feb 25 09:43:00 +0200 37061 4sport.ua альпінізм У Буковелі пройшов Чемпіонат України зі скі-альпінізму https://4sport.ua/news?id=37059 IMAGE[[94686||center||Чемпіонат України зі скі-альпінізму 2025 у Буковелі. Фото Федерація альпінізму і скелелазіння України]] З 25-26 січня у Буковелі пройшов Чемпіонат України зі скі-альпінізму в трьох дисциплінах: "Спринт" (чоловіки та жінки) — сумарний перепад висоти до 80 м "Індивідуальна гонка" (чоловіки та жінки) — перепад висоти до 1600 м, дистанція до 20 км нічний "Вертикальний забіг" GAL[[37058]] Великі вітання переможцям у дисципліні «спринт»: 1 місце Максим Козій та Поліна Захарова 2 місце Андрій Кривохижко та Олена Циганок 3 місце В'ячеслав Турок та Юлія Пігарьова Та у дисципліні "індивідуальна гонка»: 1 місце Максим Козій та Поліна Захарова 2 місце Юрій Клим та Олена Циганок 3 місце Андрій Кривохижко та Юлія Пігарьова І не офіційно Нічний «Вертикальний забіг»: 1 місце Максим Козій та Поліна Захарова 2 місце Юрій Клим 3 місце Андрій Кривохижко Окрема подяка безпосереднім організаторам: @tvoiapryhoda пригода та Олександру Олівсону! Протокли будутm розміщені на сайті ФАіС України Дякуємо всім, хто долучився до цього заходу! Результати змагань Mon, 03 Feb 25 11:49:48 +0200 37059 4sport.ua альпінізм Італійські альпіністи відкривають нові маршрути у Східній Гренландії https://4sport.ua/news?id=37056 IMAGE[[94659||center||Даніеле Бонці (Daniele Bonzi), Франческо Фумагаллі (Francesco Fumagalli) та Томас Тріболі (Thomas Triboli) провели чудову альпіністську експедицію на скелях Гренландії. Фото Thomas Triboli]] У серпні минулого року італійська команда у складі: Даніеле Бонці (Daniele Bonzi), Франческо Фумагаллі (Francesco Fumagalli) та Томас Тріболі (Thomas Triboli) провели чудову альпіністську експедицію на скелях Гренландії. Головною метою поїздки були вершини, що розміщені у цирку Fox Jaw Cirque у Східній Гренландії, де вони провели перший в історії траверс трьох веж: Baby Molar, Molar Spire і Incisor. Їхній маршрут, під назвою «Trident VI Orobica» має довжину 1000 метрів (21 мотузка), а також кілька ділянок траверсу по хребту. Крім того, 13 серпня комнада відкрила No Me Moleste Mosquito» - новий 600-метровий маршрут на південній стіні Кавіті-Рідж (Cavity Ridge). До цього часу ця стіна ще не була ніким пройдена. GAL[[37057]] Далі зі звіту команди: "Ізоляція, пошук пригод, бажання кинути виклик самим собі (без перебільшення труднощів) і чистий адреналін — ось деякі речі, які спонукали нас до подорожі у Гренландію, щоб відчути щось надзвичайне й далеке від суєти та метушні повсякденного життя. Нам хотілося відчути щось особливе, унікальне і, перш за все, справжнє. Так ми опинилися в цьому, поки що забутому, незайманому масовим туризмом краю. Ми познайомилися один з одним під час курсу гірських рятувальників, і з роками у нас виник зв’язок, який спонукав нас розпочати цю спільну мрію – пройти маршрути у Східній Гренландії. Наша пригода почалася 31 липня в Тасіілаку (Ангмагссалік), найбільшому місті Східної Гренландії. Роберт Пероні (дослідник, альпініст і письменник південнотирольського походження) зустрів нас у своєму червоному домі, і саме звідти почалася наша справжня пригода. Через 70 кілометрів навігації ми прбули до нашого кінцевого пункту - величезних гранітних стін Fox Jaw Circus (Лисяча щелепа). Наш базовий табір знаходився за 12 км від місця висадки, і за три довгих і виснажливих рейси ми переправити 200 кг вантажу, переходячи через струмки, морени та болотисті ділянки вздовж річки. Повсякденне життя тут суворе — немає ні комфорту, ні сторонньої допомоги. Ми могли розраховувати лише на власні можливості. Контакт із зовнішнім світом обмежувався кількома супутниковими повідомленнями, а їжа була нормованою. На щастя дощу не було, і ми спали під відкритим небом, зі старовинною російською рушницею як єдиним засобом відлякування диких тварин. Зважаючи на сприятливу погоду, часу на відпочинок не було, і після всього одного дня в базовому таборі ми вирушили до нашої першої мети: траверсу скель Fox Jaws, на який ми планували сходити протягом трьох днів. У перший же день ми відразу зрозуміли величезний масштаб цих стін. Нам знадобився майже цілий день, щоб піднятися на першу вершину Baby Molar заввишки 1132 метрів, пройшовши 14 мотузок. Після бівуаку на його вершині та насолоди від захоплюючої панорами ми вирушили до вершини Molar Spire. П'ять дюльферів привели нас до сідловини, що розділяє два шпилі. Звідти шість мотузок вверх вивели нас до другої вершини заввишки 1270 метрів, після чого ми продовжили сходження на ще чотири мотузки до вершини Incisor заввишки 1360 метрів, де ми поставили другий бівак на ніч. Через переривчасту лінію хребта та очевидні скельні труднощі, наступного ранку ми вирішили завершити траверс і спуститися (15 дюльферів) через маршрту "Tears in Paradise", маршрут, який у 2007 році відкрила американська експедиція. Повернувшись у базовий табір, ми були задоволені тим, що стали першими, хто пройшов траверс трьох вершин. Під час сходження ці скелі здавалися такими крихкими, величезними і дивовижно красивими. Відкриті простори величезні, але найбільше нас здивувала природа, адже в цю пору року практично немає темряви, а темніє лише дві години на добу. Ми вирішили назвати наш траверс "Trident VI Orobica", на честь італійського гірського рятувального загону CNSAS, де ми вперше зустрілися. Маршрут складається з 1000 метрів сходження з категорією до V+ на гнейсових скелях. Сходження - це типове проходження скельного хребта, з великою кількістю плитних ділянок і вертикальних сходинок, які й становлять головні труднощі. Це повністю тредовий маршрут, що проходиться без спеціального спорядження, за винятком організацій станцій для спуску, які вже були встановлені на існуючих маршрутах. IMAGE[[94660||center||Їхній маршрут, під назвою «Trident VI Orobica» має довжину 1000 метрів (21 мотузка), а також кілька ділянок траверсу по хребту. . Фото Thomas Triboli ]] IMAGE[[94661||center||Їхній маршрут, під назвою «Trident VI Orobica» має довжину 1000 метрів (21 мотузка), а також кілька ділянок траверсу по хребту. Фото Thomas Triboli]] Підзарядившись кількома днями відпочинку та риболовлі в базовому таборі, ми вирішили спробувати пройти маршрут на четвертій скелі масиву, Cavity Ridge — величезній 700-метровій гранітній поверхні, яка ще ніким не була пройдена. Ми побачили цю скелю під час спуску у третій день траверсу, і, оглянувши її в бінокль, визначилися з логічною лінією. Увечері 10 серпня ми віднесли до основи стіни спорядження: статичні мотузки, мотузки, кілки, гайки, кулачки, болти для анкерів, карабіни, стропи. Наступного дня, 11 серпня, ми мали розпочати сходження, але погана погода змусила нас відкласти спробу на наступний день. 12 серпня о 3:15 ми перенесли спорядження ближче до скелі. Приблизно через годину ми досягли підніжжя Cavity Ridge і о 6 ранку почали сходження. Умови були далеко не ідеальними — дощ і сніг зробили скелю, особливо тріщини, слизькою. Крім того, важкий вантаж з скельним спорядженням значно сповільнював нас. Згодом погода прояснилася, і сонце пригріло нас, роблячи сходження все більш приємним. Ми пройшли кути, тріщини та крихкі місця в стіні, проклавши 12 мотузок (близько 600 метрів). Проте, близько 23:30, ми вирішили відступити — від вершини нас відділяли лише кілька ділянок, але ми були вкрай виснажені. Ми всі погодилися спуститися, і після спуску вночі досягли підніжжя стіни о 5:30 ранку, майже через 24 години після виходу. Повернулися до наметів о 8:30 ранку. Наш маршрут ми назвали "No Me Moleste Mosquito", за приспівом пісні Doors і через незліченну кількість мошок. Порода на скелі в основному складається з твердого гнейсу, за винятком деяких легших ділянок. Маршрут проходить по тріщинам та двогранниками та містить трудності до VIIкатегорії. IMAGE[[94662||center||маршрут "No Me Moleste Mosquito". Фото Thomas Triboli]] IMAGE[[94663||center||маршрут "No Me Moleste Mosquito". Фото Thomas Triboli]] Хоча є невеликий жаль, що ми не досягли вершини, ми щасливі, що були першими, хто піднявся на величезний хребет Cavity Ridge майже до його вершини. Це була чудова подорож, і ми вдячні, що все пройшло так гладко. Сходження та життя в цьому середовищі дали нам усім зрозуміти, що ми не можемо дозволити собі, щоб щось пішло не так. Рятувальні операції тут рідкісні, і межа між тим, що відбувається, і тим, що може статися, дуже тонка; навіть просте розтягнення щиколотки може раптово поставити нас у складну ситуацію." Даніеле Бонці (Daniele Bonzi), Франческо Фумагаллі (Francesco Fumagalli) та Томас Тріболі (Thomas Triboli) провели чудову альпіністську експедицію на скелях Гренландії. Sat, 01 Feb 25 10:18:02 +0200 37056 4sport.ua альпінізм Пішов з життя видатний український альпініст Анатолій Якович Щерба https://4sport.ua/news?id=37055 IMAGE[[94655||center||Анатолій Якович Щерба]] 30 січня 2025 року, борючись з тяжким недугом, на сімдесят четвертому році життя, пішов у засвіти Анатолій Якович Щерба, повідомляє Кропивницький обласний альпіністський центр. Своє життя посвятив горам. КМС, інструктор 2-ї категорії по альпінізму. В 1975 році, Анатолій Якович прийшов в альпінізм. На його рахунку більше 500 сходжень на різні вершини Паміру, Тянь-Шаню, Паміро - Алаю, Кавказу. Більш 60 сходжень вищої категорії трудності (5-6 кат.тр.), в тому числі першопрохіди. В колекцію сходжень входять маршрути 5к.т. та складніше, на вершини: Чатин, Вольна Іспанія, Шхельда, Джайлик, Тютю, Свободна Корея, Замін-Карор, Мечта, Сагу, Конструкторів, Блок, Корженевської, Леніна, Комунізму, Перемоги та інші. Не один десяток років був інструктором. Маючи багатий досвід в альпінізмі, він передавав його молоді. Пишався своїми учнями, які досягли та досягають високих технічних результатів в альпінізмі. Також, за останній період, збулась його мрія побувати в Грузії та піднятись на вершину Казбек. IMAGE[[94656||center||Свою любов до гір Анатолій відтворював в картинах]] Свою любов до гір Анатолій відтворював в картинах. А в 2008 році вийшла в світ його книга віршів «ВНЕ ВРЕМЕНИ», стиль білий вірш, поглиблюючись в читання, тільки так почуваєш велич написаного. Ця книга була опублікована під псевдонимом Вишневецький - який Анатолій взяв від прізвища матері, яку він щиро любив. Його помешкання нагадує: музей - ретро альпспорядження, знайдене на маршрутах до вершин; картинну галерею, в основному гірська тематика; та бібліотеку, в тому числі книги історії альпінізму. Будемо пам’ятати, як світлу, чудову людини. IMAGE[[94657||center||в 2008 році вийшла в світ його книга віршів «ВНЕ ВРЕМЕНИ». Ця книга була опублікована під псевдонимом Вишневецький - який Анатолій взяв від прізвища матері, яку він щиро любив.]] На його рахунку більше 500 сходжень на різні вершини Паміру, Тянь-Шаню, Паміро - Алаю, Кавказу. Більш 60 сходжень вищої категорії трудності (5-6 кат.тр.), в тому числі першопрохіди. Sat, 01 Feb 25 09:09:42 +0200 37055 4sport.ua альпінізм Історія альпінізму в особистостях: Луїджі Амедео ді Савоя-Аоста (Герцог Абруцці) https://4sport.ua/articles?id=37053 Історія італійського адмірала, політика, дослідника та альпініста Fri, 31 Jan 25 18:20:01 +0200 37054 4sport.ua альпінізм Історія альпінізму в особистостях: Луїджі Амедео ді Савоя-Аоста (Герцог Абруцці) https://4sport.ua/articles?id=37053 Ми продовжуємо публікацію статей Історія альпінізму в особистостях >>>>, в цій статті ми розповімо про: Луїджі Амедео ді Савоя-Аоста - герцог Абруцці (Luigi Amedeo Giuseppe Maria Ferdinando Francesco di Savoia - Duke of the Abruzzi) 29 січня 1873, Мадрид, Іспанія - ​​18 березня 1933 (60 років), Джоухар, Італійське Сомалі) IMAGE[[94644||center||Луїджі Амедео ді Савоя-Аоста - герцог Абруцці (Luigi Amedeo Giuseppe Maria Ferdinando Francesco di Savoia - Duke of the Abruzzi)]] 29 січня 1873 року народився принц Луїджі Амадео Джузеппе Марія Фердинандо Франциско ді Савойя-Аоста, більш відомий як герцог Абруцці. Захоплення італійського герцога були дуже різноманітними та охоплювали широке коло пригод. Він був дослідником Арктики, мореплавцем, океанографом, мисливцем на велику дичину, топографом, геологом, ботаніком, зоологом, фінансистом, політиком і альпіністом. Безумовно, у нашій статті ми розкриємо лиш одне з його численних захоплень, а семе потяг до гір та альпінізму Дитинство Герцог Абруцці був членом італійського королівського дому Савойя. Він народився в Мадриді в той короткий період, коли його батько, Амадео I, герцог Аоста, правив Іспанією (1870-1873). Незабаром після його народження батько зрікся престолу, і сім'я повернулася до Італії. Його дядько, Умберто I став королем Італії у 1878 році, а його двоюрідний брат Вітторіо Емануель III став королем Італії у 1900 році. Сім'я Луїджі жила в італійчькому Турині, всього в 106 кілометрів від найвищої гори Альп - Монблану. Його мати, принцеса Марія Вітторія Карлотта Енрікетта Джованна, померла, коли герцогу було лише три роки, і юний герцог отримав суворе, дисципліноване виховання. За сімейною традицією Луїджі Амедео обрав військову кар'єру, і у 1879 році, у віці шести з половиною років, вступив юнгою у військово-морський флот. У 1884 році він вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1889 році у званні гардемарина. У 20 років він вже керував власним кораблем «Volturno» до Сомалі. IMAGE[[94645||center||Франческо Денца та Савойські брати і сестри, включаючи герцога Абруцці. Фото Mirella Tenderini]] Після закінчення академії він ніс службу на борту крейсера «Амеріго Веспуччі», на борту якого здійснив свою першу навколосвітню подорож. Любов до альпінізму У дитинстві герцог проводив більшу частину літніх канікул у сімейному мисливському будиночку в Альпах. Піші гірські прогулянки були популярним сімейним заняттям, а його тітка Маргарита була затятою альпіністкою. Протягом літа герцог і його брати і сестри проводили багато часу з монахом Франческо Денца, засновником Метерологічної обсерваторії Монкальєрі. Денза навчав їх природничих наук, метеорології та геології. IMAGE[[94646||center||Дент дю Жан (Dent du Geant)]] У супроводі гірських гідів і друзів, у тому числі Еміля Рея (Emile Rey), одного з найкращих альпіністів тієї епохи, герцог також почав займатися сходженням на вершини Альп. У 1892 році разом з Франческо Гонелла (Francesco Gonella), колишнім президентом Італійського альпійського клубу, він піднявся на пік Леванна (Peak Levanna) у Валь-дель-Орко. Наступного місяця вони піднялися на кілька вершин масиву Гран-Парадізо (Gran Paradiso) та гірського масиву Монблан. Абруцці також здійснив сходження на вершину Дент дю Жан (Dent du Geant) заввишки 4014 метрів. Це сходження у ті часи вважалось одним з найскладніших у Альпах. IMAGE[[94647||center||Маттергорн. Гребінь Цмутт праворуч. Фото: Guidezone ]] Зустріч з Маммері У 1879 році британець Альберт Фредерік Маммері (Albert Frederick Mummery) та гіди Олександр Бургенер (Alexander Burgener), Августин Гентінетта (Augustin Gentinetta) та Йоганн Петрус (Johann Petrus) здійснили перше сходження на складний гребінь Цмутт (Північно-західний гребінь) на Маттергорні. Успіх Маммері зацікавив герцога. На початку 1890-х років команда герцога піднялася на вершину Дент-Бланш (Dent Blanche, 4357м), а потім на вершину Зіналроторн (Zinalrothorn, 4221м) там Абруцці випадкового зустрів Маммері, який щойно відкрив новий маршрут. Повертаючись разом у долину, герцог сказав Маммері, що хоче піднятися на хребет Цмутт на Маттергорні. То ж вони домовилися сходити на нього разом. Після цієї зустрічі герцог поспішив до масиву Монте-Роза (Monte Rosa), щоб піднятися на вершини Дюфуршпітце (Dufourspitze) та Гніфетті (Gnifetti). Після цього герцог отримав телеграму від Маммері з проханням негайно вирушити до Церматта, оскільки погодні умови сприяли сходженню на Маттергорн. 28 серпня 1894 року Маммері, герцог Абруцці, Норман Коллі (Norman Collie) та Джозеф Поллінжер (Joseph Pollinger) піднялися на Маттергорн через хребет Цмутт. IMAGE[[94648||center||Гора Святого Іллі (Mount Saint Elias). Фото David Sinson]] Перше сходження на гору Святого Іллі У 1897 році, коли герцогу було лише 24 роки, він організував і очолив експедицію на тоді ще ніким не сходжену гору Сент-Еліас (Святого Іллі / Mount Saint Elias) заввишки 5489 метрів, що розташована на кордоні Аляски та Юкону. Шторми з сусідньої затоки Аляски майже безперервно обрушуються на гору Сент-Еліас. Тим не менш, 31 липня герцог і його напарники (зокрема, відомий італійський фотограф і альпініст Вітторіо Селла (Vittorio Sella) здійснили перше сходження. Друге сходження на цю гору відбулося лише через 48 років (у 1946 році) групою з Гарвардського альпклубу. IMAGE[[94649||center||архівна фотографія герцога Абруцці (в тонах сепії) після повернення з гори Святого Іллі. Фото: Mirella Tenderini]] Повернувшись до Альп, влітку 1898 року герцог здійснив сходження на дві вершини масиву Гран-Жорас (Grandes Jorasses), які він назвав Пік Маргарити (Punta Margherita, 4066м) і Пік Єлени (Punta Elena / Pointe Hélène, 4202м), які він так назвав на честь своєї тітки Маргарити та невістки Єлени Орлеанської. Рувензорі У 1904 році герцог був у Гонолулу, коли надійшла звістка про смерть Генрі Мортона Стенлі (Henry Morton Stanley). Газета, яка повідомляла про смерть Стенлі, містила цитату з промови, яку Стенлі виголосив у 1901 році в Королівському географічному товаристві: «Я сподіваюся, що людина, віддана своїй справі, пристрасний альпініст, візьме Рувензорі до уваги та вивчить його, дослідить його від підніжжя до самої вершини, перетинаючи його величезні хребти та глибокі кулуари». IMAGE[[94650||center||Гірський масив Рувензорі. (Ruwenzori range). Фото Geography . name ]] Наступна мета герцога була визначена: піднятися на масив Рувензорі, що знаходиться в Уганді, у східній екваторіальній Африці. Найвища вершина льодовикової гори Рувензорі має висоту 5109 метрів, а Рувензорі означає Цар Хмар, і вважалося, що цей хребет був таємничими горами Місяця, про які згадували стародавні греки. У 1906 році герцог організував експедицію, яка здійснила перші сходження на 16 вершин масиву, включаючи найвищу вершину. Десять вершин Рувензорі перевищують відмітку 4800 метрів. Найвищими з них є гора Маргарита (5109 м) і гора Олександра (5105 м), обидві вони отримали свої назви від герцога. Одна з вершин, гора «Луїджі ді Савоя», носить ім'я герцога. Найвища вершина була досягнута 18 червня 1906 року. Після своєї експедиції Абруцці склав карту хребта Рувензорі. IMAGE[[94651||center||Експедиція перетинає льодовик Балторо. 1909 рік. Фото Vittorio Sella]] Експедиція на К2 Свою наступну велику експедицію Луїджі Амедео організував у 1909 році в пакистанський Каракорум. Метою експедиції було сходження на вершину K2 (8611 метрів), другу за висотою гори у світі. Проте Абруцці не був першим, хто дістався та вивчав схили величної гори. За сім років до нього, у 1902 році до гори підійшла австрійсько-британська команда під керівництвом Оскара Екенштайна (Oskar Eckenstein). Ця команда намагалися пройти північно-східним хребтом, проте досягла максимальної відмітки у 6000 метрів. IMAGE[[94653||center||Південна сторона К2 з маршрутом по Південно-Східному Ребру Абруцці, що тепер є стандартним маршрутом сходження на вершину]] Експедиція Абруцці, склавши вичерпний план і зробивши довгий перехід до базового табору, спробували сходження двічі. Спочатку вони підійшли до Південно-Східного відрогу, на якому досягли максимальної відмітки у 6250 метрів. Сьогодні цей маршрут називається "Abruzzi Spur" і є стандартним для сходження комерційних команд. Окрім цього, у своїй другій спробі команда спробувала піднятися Північно-Західним хребтом, де досягла максимальної відмітки 6644 метрів. Перше сходження на вершину К2 відбулося майже через 50 років - у 1954 році К2 вперше в історії пройшла італійська команда під керівництвом Ардіто Дезіо (Ardito Desio).Команда вибрала для сходження варіант герцога Абруцці IMAGE[[94652||center||Восьмитисячник К2. 1909 рік. Фото Vittorio Sella]] Чоголіза Після експедиції на K2 герцог попрямував до раніше ніким не сходженої веришни Чоголізи (Chogolisa), заввишки 7665 метрів, однієї з найкрасивіших гір у Каракорумі. На Чоголізі Абруцці і двоє його напарників досягли рекордної на той час висоти у 7498 метрів. Піднятися на вершину завадили погана погода, погана видимість і глибокий сніг, і, будучи всього лиш в 150 метрах від вершини, вони змушені були повернути назад. IMAGE[[88479||center||гірський масив Чоголіза (Chogolisa) в хребті Машербрум, у Каракорумі, Пакистан]] Сомалі Луїджі Амедео ніколи не був офіційно одружений. Однак у пізні роки свого життя він мав стосунки та глибоке романтичне партнерство з Фадумою Алі, молодою сомалійською жінкою, яка залишалася поруч з ним, навіть коли він був на смертному одрі. Втративши протягом багатьох років кількох партнерів по альпінізму та частину родини, він вирушив до Італійського Сомалі. Ніхто не зміг переконати герцога залишитися в Італії. «Мені більше подобається, щоб фантазії сомалійських жінок перепліталися навколо моєї могили, а не лицемірство цивілізованих чоловіків», — сказав герцог. Герцог помер у віці 60 років 18 березня 1933 року в Джоухарі, Сомалі. 100-річчя Через сто років, у 2009 році, режисер Дейв Олсон (Dave Ohlson) виклав цей історичний момент у своєму документальному фільмі "K2: Siren of the Himalayas". З моменту першої світової прем'єри цього фільму у 2013 році на фестивалі гірських фільмів у Теллуриді, фільм здобув безліч престижних кінонагород, включаючи головний приз на найбільшому фестивалі гірських фільмів в іспанському Торелло. У головних ролях, серед інших, знялись легенди альпінізму: Герлінде Кальтенбруннер (Gerlinde Kaltenbrunner), Джейк Майєр (Jake Meyer), Кріс Шімєк (Chris Szymiec), Ральф Дуймовіц (Ralf Dujmovits) і Девід Геттлер (David Göttler). У цьому відео режисер використав поряд із сучасними зйомками, відео та фотоматеріали зроблені учасником експедиції герцога Абруцці – італійським фотографом Вітторіо Селла (Vittorio Sella). Результат вийшов приголомшливим - симбіоз історичних документальних зйомок перших, боязких спроб сходження на восьмитисячник з сучасними альпіністськими сходженнями, що протвережують реальність. Адже не дивлячись на більш ніж 100-річну історію гори К2 вона досі залишається одним із найскладніших завдань у сучасному альпінізмі. Але все-таки, згодом і на цій небезпечній вершині відбуваються зміни: від перших спроб сходження альпіністи невдовзі перейшли на "осадовий метод", використання кисневих балонів і непальських шерп для провіщення мотузок на маршруті; і останнім часом здається, що альпінізм на К2 зазнав радикальних змін. Історія італійського адмірала, політика, дослідника та альпініста Fri, 31 Jan 25 18:19:57 +0200 37053 4sport.ua