Шарль Дюбулюз (Charles Dubouloz), Саймон Велфрінгер (Symon Welfringer), та Кловіс Паулін (Clovis Paulin) на вершині Гранд-Жорас (Grandes Jorasses). Фото Mathis Dumas / Millet
Французська команда у складі Шарля Дюбулюза (Charles Dubouloz) , Саймона Велфрінгера (Symon Welfringer) та Кловіс Паулін (Clovis Paulin) повідомили про походження маршруту Direttissima (авторства Bouvard / Gabarrou) на північно-східній стороні Гранд-Жорас (Grandes Jorasses) заввишки 4208 метрів, що розташована у масиві Монблан.
Відео зі сходження Ви можете подивитись в статті: "Морозильник" на Монблані
Цей маршрут вперше був відкритий французською двійкою Ерв Бувар (Herve Bouvard) та Патрік Габарру (Patrick Gabarrou) у 1986 році. Тоді вони пройшли маршрут в літніх умовах.
До цих пір маршрут ще не був ніким повторений!
«Direttissima» (Bouvard/Gabarrou, 1986, ED3) /4, 6c-7a, A1/A2, 1200 м) на північно-східній стороні Гранд-Жорас (Grandes Jorasses) заввишки 4208 метрів, що розташована у масиві Монблан.
І ось тепер, майже через 40 років після першого успішного сходження маршрут повторила трійка французів. При чому їхне сходження стало і першим зимовим пролазом маршруту!
Команда провела провела п’ять днів і чотири ночі на стіні, коли температура повітря опускалася до -24ºC!
Більше того, вони не використовували ШТО і проходили маршрут класичним альпійським стилем
Це унікальна ситуація і вражаюче досягнення у гірському масиві Монблан!
Північно-східна сторона стовпа Волкера на Гранд-Жорас (Grandes Jorasses):
5) «Rolling Stones» (KutilProchaska/Slechta/Svejda, 1979, 1100 м, ED3, 6b/A3, 80°)
6) «Direttissima» (Bouvard/Gabarrou, 1986, ED3) /4, 6c-7a, A1/A2, 1200 м)
фото: summitpost.org
Зайве говорити, що велична стіна Гранд-Жорас вважається міфічною в гірських колах.
Тож у кількох словах.
В принципі легких маршрутів тут не буває, стіна - північна, довжина маршрутів перевищує 1000 м, а гірських небезпек повний набір.
Альпіністи роками "писали тут дивовижні історії", і, як бачимо, вони пишуть і досі.
Стовп Уокера розташований на лівій стороні північної стіни Гранд-Жорас і має частково північну та частково північно-східну експозицію.
Разом із північною стороною Ейгера та північною частиною Маттерхорну вони утворюють Альпійський триптих, тобто три північні стіни Альп, які вважаються найбільш складними.
І діреттіссіма на Гранд-Жорас є одним із найскладніших маршрутів на цій стіні.
Північна стіна Гранд-Жорасс. Фото: camptocamp
Своє сходження Шарль Дюбулюз, Саймон Велфрінгер та Кловіс Паулін розпочали 9 лютого.
Вони мали з собою альпіністське спорядження та провізію з розрахунку на кілька діб автономного сходження у не дуже дружніх умовах.
Синоптики прогнозували температуру до -30ºC.
До стіни їх проводжав сам Патрік Габарру, який ділився з молодшими колегами порадами про складний і неочевидний маршрут.
Кловіс Паулін (Clovis Paulin) та Патрік Габарру (Patrick Gabarrou). Фото фото N. Paulin / DR / lequipe .fr
Як розповідає Дубулюз, маршрту має не дуже логічну лінію, і біваки можна було ставити в дуже непомітних і не дуже зручних місцях, як правило, на снігових шапках, на яких неможливо було лягти у весь зріст.
Тож більшість часу під час чотирьох бівуаків на стіні троє французів відпочивали сидячи.
Один із чотирьох біваків. Французська команда на маршруті Direttissima (Bouvard/Gabarrou) на стовпі Уокера. Фото Mathis Dumas / Millet
Протягом наступних п'яти днів альпіністи піднімалися дуже повільно, але невпинно.
Вони боролися з холодом, особливо на численних ділянках скель, де лізли голіруч і в скельному взутті. Нарешті вони досягли вершини Пойнт-Вокер 13 лютого, близько 13:30, після 1200 м підйому на Діреттіссіму.
Французська команда на маршруті Direttissima (Bouvard/Gabarrou) на стовпі Уокера. Фото Mathis Dumas / Millet
Автори маршруту Ерв Бувар (Herve Bouvard) та Патрік Габарру (Patrick Gabarrou) оцінили свою діретиссиму як: ED3/4, 6c-7a, A1/A2, 1200 м.
Однак нагадаємо, що сходження 1986 року відбувся влітку. Тодішні літні умови на північних стінах Альп також відрізнялися від сучасних.
Французи, які здійснили перше повторення і водночас перше зимове сходження, випустили таку досить економічну зимову оціночну пропозицію: ABO-.
Це альпійська шкала, яка зазвичай використовується при оцінці високогірних і льодових доріг.
Вона була заснована в 40-х роках минулого століття. Ця шкала має відображати загальну трудність маршруту, яка складається з таких факторів, як висота, довжина, нахил, експозиція, об’єктивні небезпеки, труднощі відходу та повернення, необхідні зобов’язання.
Ці оцінки не вказують на технічні труднощі, вони однаково добре стосуються кам'янистої та льодової місцевості, більш того, зазвичай на маршрутах з таким рейтингом є і каміння, і лід.
У 1970-х роках був доданий найвищий ступінь у цій шкалі, ABO. Абревіатура походить від слова abominable, що, згідно зі словником, означає: огидний, гидкий, підлий. З точки зору сходження, це означає: «кошмар, жахливо».
Але у наданій категорії є мінус...
Варто зазначити, що ключове місце на маршруті (влітку!) автори оцінили як скельна категорі 7а – технічне лазіння по складній місцевості.
Французська команда на маршруті Direttissima (Bouvard/Gabarrou) на стовпі Уокера. Фото Mathis Dumas / Millet
Втім, сильній команді такі труднощі не страшні, і французьке тріо, безперечно, є такою командою.
Шарль Дюбулюз - рушійна сила проекту, зібрав своїх давніх друзів.
Саймон Велфрінгер (Symon Welfringer) отримав найпрестижнішу у світі альпінізму нагороду "Золотий Льодоруб" у 2021 році за новий маршрут до веришни Сані Паккуш у Каракорумі (разом із П’єрріком Фінном), а також на його рахунку віддалені та важкодоступні вершини, такі як Тенгі Рагі Тау в Ролвалінгу чи Вежа Сирен у Гренландії.
Кловіс Паулін (Clovis Paulin) — друг і сильний альпініст, також гірський гід. З непідтверджених джерел ми знаємо, що його познайомив зі світом альпінізму не хто інший, як Патрік Габарру.
Сам Шарль Дюблюз має величезний актив пройдених маршрутів і слід відзначити, що ця, нещодавня пригода на Гранд-Жорасі відбулася приблизно через рік після ще одного чудового сходження Шарля, який минулої зими пройшов маршрут поруч із діретиссимою: Rolling Stones ED WI5+ 6a M8 A3.
