Манаслу. базовий табір восени 2022 року. Фото TASHI LAKPA SHERPA
Постмусонний сезон на восьмитисячниках Непалу в самому розпалі.
Особливо це видно на восьмитисячнику Манаслу (Manaslu, 8156 м), де на схалах гори зібралися понад 700 альпіністів (іноземці та непальські шерпи), які прагнуть дістатися вершини найближчими днями чи тижнями.
Така кількість людей становить рекорд на Манаслу
Манаслу. базовий табір восени 2022 року. Фото Max Widdershoven
Маршрут на справжню вершину Манаслу вже прокладено, цю роботу зробили непальські шерпи.
Тим часом, не звертаючи уваги на всю цю "метушню", сильна французька команда альпіністів, що складається з Еліа Мійріу (Helias Millerioux), Саймона Велфрінгера (Symon Welfringer) та Шарля Дюбулюза (Charles Dubouloz) вирушила на протилежний схил гори Манаслу, де вони планують відкрити новий маршрут!
Еліа Мійріу (Helias Millerioux), Саймон Велфрінгер (Symon Welfringer) та Шарль Дюбулюз (Charles Dubouloz)
Ось як Еліа прокоментував у своїх соціальних мережах перед початком експедиції:
"Минуло п'ять років, як я повернувся до Непалу, щоб зайнятися альпінізмом.
Останній раз це було в 2017 році з Фредеріком Дегуле (Frederic Degoulet) та Бенджаміном Гігоннє (Benjamin Guigonnet) на південній стіні Нупце, де ми відкрили суперальпіністський маршрут.
Це принесло нам Золотий Льодоруб за надзвичайно важке сходження в альпійському стилі. І я можу сказати, що за три роки Непал не дуже змінився. Вулиці Катманду завжди такі ж вражаючі!
Цього разу ми об’єднуємося з Саймоном Вельфрінгером і Чарльзом Дюбулюзом, щоб спробувати відкрити маршрут у альпійському стилі на вершину Манаслу (8167 м). У нас дуже мало інформації про схил, на який ми хочемо піднятися. Це може бути неможливим або надто небезпечним для нас.
Я дивлюся на схили цього гіганта з великою скромністю, багатьма запитаннями, багатьма страхами та відвагою.
У будь-якому випадку, не має значення, чи зможемо ми поставити ногу на вершині. Ми відкриємо для себе новий регіон і познайомимося з новими людьми під час чудової подорожі, яка пройде поза зоною комфорту та з неймовірними враженнями з друзями."
Зазначимо, що на веришну Манаслу зазвичай альпіністи піднімаються північно-східною стороною, де проходить стандартний маршрут, що був відкритий у 1956 році японськими альпіністами.
Другий за популярністю маршрут (хоча й він набагато відстає від сандартного за кількістю альпіністів) пролягає по південній стороні.
Решта маршрутів дуже мало відвідувані, воні проходять як північно-західною, так і південно-східною стороною.
На західній стороні є лише кілька маршрутів, які ніколи не повторювалися.
Однією з головних проблем майбутніх поколінь альпіністів стоїть передусім повне проходження Східного ребра.
З 11 експедицій, які намагалися його пройти лише 3, змогли зійти на вершину, зробивши великий відступ від ребра (1985, 1986, 1991).
Але жодного разу досі альпіністи не піднімалися строго від початку до кінця ребра
Південно-Західна стіна Манаслу також ще ніколи не була пройдена по центру. Всі експедиції, з моменту відкриття стіни в 1972 році Месснером, йшли шляхом, зміщуючись до Північної стіни і піднімалися її краєм.
Це призвело до того, що багато альпіністів стали вважати, що Південно-Західна стіна взагалі не була ніким пройдена.
На Південно-Східну стіну Манаслу було здійснено безліч спроб проходження, але всі вони були невдалими.
Північно-Західна стіна, вперше на неї намагалися піднятися альпіністи в 1971 році, це була японська експедиція, але незабаром вони повернули на Західну стіну. З того часу жодна експедиція не намагалася пройти це стіну.
Більш детальніше про маршрути Манаслу читайте в статті: МАНАСЛУ. ВСІ МАРШРУТИ СХОДЖЕННЯ НА ВОСЬМИЙ ПО ВИСОТІ ВОСЬМИТИСЯЧНИК СВІТУ
Щодо цьогорічної французької команди, достаменно ще невідомо, який маршрут сходження виберуть альпіністи, але є свідчення, що вони йдуть на західну стіну. Принаймні цей висновок можна зробити з фото Еліа Мійріу в соцмережах, на якому він відмітив точку базового табору
Базовий табір у західній стіні Манаслу. Фото Helias Millerioux
Західна стіна Манаслу. Фото Helias Millerioux
Західна стіна по-справжньому шокувала альпіністів. Тільман, який вперше її дослідив у 1950 році, сказав, що на цю стіну неможливо піднятися без крил.
Ця стіна піднімається на 3500 метрів заввишки (від підніжжя на позначці 4000 метрів до плато на висоті 7500 метрів).
У 1981 році французька команда, що складалася з чотирьох альпіністів спробувала пройти стіну без використання допомоги шерп у чистому альпійському стилі по правій частині стіни.
Цей маршрут і досі ніким не повторений.
У 2010 році білорусько-російська команда: Микола Бандалет, Сергій Нілов та Олексій Корочков намагалися прокласти новий маршрут Північно-Західною, майже двокілометровою стіною Тулаги, що є практично продовженням західної стіни восьмитисячника Манаслу. Проте їхню спробу було зупинено на плато на позначці 6400 метрів.
Друге успішне сходження на Манаслу відбулося лише у 1971 році і знову це була японська експедиція. Цього разу японці провели сходження за новим маршрутом.
У команді взяли участь 11 осіб, а на вершину піднялися двоє з використанням кисневих балонів.
Їхній маршрут починався із Західної сторони (навіть ближче до Північної), але в нижній частині маршрут, через складний льодовик, переходить на Північно-Західну стіну. Піднімаючись вище, маршрут також виходить на передверхове плато, де з'єднується зі стандартним маршрутом (японський маршрут 1956).
Незважаючи на відносну легкість сходження і менший витрачений час на підйом, цей маршрут так і досі не був повторений жодною командою.
Західна стіна Манаслу та маршрути 1971 та 1981 років
