Джугал Гімал (Jugal Himal). Фото John Town
Трійка іспанських альпіністів: Мікель Забальза (Mikel Zabalza), Хуан Вальєхо (Juan Vallejo) та Ікер Мадоз (Iker Madoz) повідомили про нове проходження у непальських Гімалаях.
Трійка іспанців перебуває у Гімалаях вже протягом кількох тижнів і головною метою цієї експедиції є друге в історії сходження на вершину Пурбі Чуачу (Phurbi Chhyachu, 6637 метрів) і перше у легкому, альпійскому стилі.
Ця гора розміщена у віддаленому гірському масиві Джугал Гімал (Jugal Himal).
Перед цим сходженням, двоє жителів Наварри та один чоловік з Алави провели етап акліматизації, який вони завершили в неділю, 8 жовтня, першим сходженням на раніше ніким не сходжену вершину в цьому районі, яку вони назвали Пурбі Чікі (Phurbi Txiki).
Висота цієї гори була зафіксована на відмітці 6140 метрів над рівнем моря.
Відповідно до заяв Мікеля Забальзи, Пурбі Чікі представляє собою «дуже запаморочливу вершину», на якій не було місця навіть для трьох альпіністів, і вони повинні були по черзі зробити необхідну фотографію вершини.
Вони здійснили сходження в альпійському стилі та з двома бівуаками, подолавши дуже складний маршрут, який, без сумніву, дозволив їм досягти гарної акліматизації.
Отримання пермітів для сходження на Пурбі Чуачу (Phurbi Chhyachu, 6637 метрів). Фото Mikel Zabalza
Тепер, подальший план команди передбачає перехід до підніжжя гори Пурбі Чуачу та зіткнення зі справжньою головною метою експедиції. Це одна з найвидатніших гір у цьому районі Гімалаїв. Вона височіє над кордоном між Непалом і Тибетом, приблизно в двадцяти кілометрах на південь від восьмитисячника Шишабангма.
Альпіністська історія цієї гори тісно пов'язана з японськими командами.
В 1958 році експедиція під керівництвом Кюя Фуката (Kyuya Fukata) здійснила першу розвідку вершини, але тільки навесні 1982 року група з Осаки під керівництвом Ітіро Ясуда (Ichiro Yasuda) у складі 16 альпіністів і трьох непальських шерп зробила перше сходження.
При цьому вони зіткнулися з великими труднощями; їм довелося прокласти близько 2000 метрів мотузок між висотним табором 1, який вони встановили на льодовику Чх'ячунбу (Chhyachunbu, 4350 м) до вершини.
Крім того, вони забили у скелю близько 60 шлямбурів на 120 льодобурів.
Японці прийшли до базового табору (на відмітці 4170 метрів) 2 квітня 1982 року а 1 травня, команда у складі непальців Анг Пурі Лама, Пемба Лама Шерпа та японців: Хадзіме Такігамі, Шінтаро Курокава, Хіроміту Окамото, Хуміхіто Огава та Такаші Сінгакі були на вершині гори.
Решта команди зробила друге сходження 3 травня.
Японці йшли південно-західним хребтом і в своєму звіті для The Himalayan Database вони заявили, що «це єдиний шлях, який ми бачили можливим» на горі.
Вивчивши звіти японців, іспанська команда зрозуміла, що їм доведеться стикнутися з грізною метою, особливо враховучи, що вони прагнуть сходити у альпійському стилі.
Також, мікель повідомив, що вони спробують піднятися на вершину іншим маршрутом, що пролягає через центральний відріг, хоча остаточне рішення команда прийме, коли наочно побачить свій маршрут.
Відзначимо, що наприкинці 2021 року Мікель та Ікер вже були у масиві Джугал Гімал, де відкрили новий маршрут на вершину Дордже Лхакпа (Dorje Lhakpa, 6966 м)
Зі іншого боку, Мікель та Хуан вже довгий час подорожують разом і на їх рахунку спроба траверсу восьмитисячників Гашербрум, сходження на вершину Чамланг (7319 м ), новий маршрут на південній стороні піку Пайджу (6610 м), спроба сходження на Нупцзе (7861 м) в альпійському стилі та 3400-кілометрова подорож в Антарктиді.
