Як кажуть "Старі рокери не вмирають", а ветерани-альпіністи не перестають шукати складні маршрути.
Так, цього сезону видатний словацький альпініст Петер Гамор (Peter Hamor) проєднується до легендарної італійської сімейної пари (перші у світі чоловік та жінка, які пройшли спільно всі восьмитисячники світу без використання кисневих балонів ) Нівес Мерой (Nives Meroi) і Романо Бене (Romano Benet) для доволі амбітної цілі.
Метою італійсько-словацької команди стане спроба першого в історії проходження південної стіни непальського семитисячника Кангбачен (Kangbachen, 7902 метра), що є крайньою західною точкою гірського масиву восьмитисяччника Канченджанга.
Для італійської пари цей проєт не новий. Ще у 2019 році вони спробували піднятися на гору, проте досягли відмітки лише 6300 метрів.
Пітер Гамор перед приєднанням до Романо та Нівес планує здійсинти у Непалі треккінг на пару тижнів разом зі своєю дружиною.
Команда пройде акліматизацію на менших вершинах в районі Lhumba Shumba Himal, перш ніж піднятися на гору.
Саме сходження заплановано у легкому альпійському стилі, без використання допомоги шерп та кисневих балонів.
Минулого року троє старих друзів довели, що вони все ще чудово працюють як команда, незважаючи на те, що не лазили разом роками, здійснивши перше сходження по західній стіні гори Кабру Південна (Kabru South) у Непалі.
Примітно, що між ними є мовний бар’єр. Вони не розмовляють мовою один одного, і ніхто вільно не володіє англійською.
«Принаймні нам подобається слухати одні й ті ж старі історії, оскільки ми ровесники», — пожартувала Мерой в розмові з журналістами ExplorersWeb.
Наразі Мерой - 62 роки, Бенет - 61 рік, а Гамору - 59 років.
Усі троє розвинули більшість своїх гімалайських альпіністських навичок, виконуючи сходження на восьмитисяники без використання кисневих балонів та без допомоги шерп. Це було нормою на рубежі 21 століття.
Ніхто з них не має намір приєднуватись до натовпу на стандартних маршрутах на восьмитисячниках.
Коли Гамор приєднався до Горіа Колібашану під час спроби сходження на Канченджангу без кисневих балонів у 2022 році, він був приголомшений горою, яку не міг упізнати через довгі черги, масове використання кисню і вигляд неба, яке гуділо від вертольотів.
Наразі троє альпіністів хочуть продовжувати насолоджуватися дикими й самотніми Гімалаями, які вони пам’ятають.
Семитисячник Кангбачен є як найзахіднішою, так і найнижчою з п’яти допоміжних вершин масиву Канченджанга. Це єдина вершина масиву, яка не досягає 8000 метрів.
Він повністю розташований у Непалі, оточений льодовиком Кангченджанга на півночі, льодовиком Рамтанг на північному заході та льодовиком Ялунг на півдні.
У 1974 році вперше на цю вершину піднялася польська команда, пройшовши маршрут через південно-західний хребет.
Але досі ніхто не зміг піднявся на вершину з її південної сторони.
Проте, згодом, Нівес та Романо зробили уточнення щодо мети команди, пояснивши, що їх справжньою метою була вершина Ялунг (Yalung Peak, 7535 метрів) на яку вони планують піднятися через південно-східний контрформ.
«Отже, разом із Пітером ми спробуємо піднятися на південно-східний відріг піку Ялунг», — сказала Нівес Мерої журналістам сайту ExplorersWeb, - «А потім, якщо можна буде пройти, ми спробуємо піднятися і на Кангбачен.
Проте, оскільки Пік Ялунг не внесений до списку гірських вершин Департаментом туризму Непалу, тому нам довелося подати заявку на дозвіл на сходження на Кангбачен».
Дійсно, пік Ялунг (не плутати з Ялунг Канг, який на 1000 метрів вище та знаходиться ближче до головної вершини Канченджанги) зазвичай вважається «другорядною точкою» точкою Кангбачена.
На деяких мапах пік Ялунг ідентифікується як Кангбачен Західна або Пік 7535.
Його також часто плутають із сусіднім Анідеш Чулі (Anidesh Chuli), також відомим як White Wave ( японська команда спробувала пройти його минулого року).
Отже, кінцева мета команди саме — Кангбачен, навіть якщо їхній маршрут на південній стороні спочатку буде йти через вершину піка Ялунг, — пояснила Мерої. «Ми спробуємо пройти новий маршрут з льодовика Ялунг, а не той, який ми пробували протий в 2019 році».
Тоді, у 2019 році, італійське подружжя спробувало пройти маршрут прямо до вершини Кангбачен, але лабіринт сераків і тріщин уздовж маршруту змусив повернути назад.
«Щоб подолати таку перешкоду, нам потрібні були сходи, як у випадку з льодоспадом Кхумбу», — повідомили тоді Мерої та Бене.