Через кілька днів після прибуття до підніжжя Гімалаїв, трійка непальських альпіністів: Вінаяк Джалла Малла (Vinayak Jalla Malla), шерпа Пасанг Рінзі (Pasang Rinzee Sherpa) та шерпа Пасанг Камі (Pasang Kami Sherpa) здійснили перше в історії сходження на вершину пік Патрасі (Patrasi Peak, 6450 метрів), що розміщений у західному Непалі.
Сходження відбулося в чистому альпійському стилі і не залишаючи по собі жодного сліду.
Непальські гіди максимально використали свій вільний час між сезонною роботою з клієнтами.
Малла та Камі прибули до Патрасі, щойно закінчивши сходження на Еверест, а Пасанг Рінзі працював на восьмитисянику Дхаулагірі.
Для цього сходження вони отримали грант від британського еверестівського фонду, програма якого підтримує непальські команди, які прагнуть дослідницьких експедицій з мінімумом впливу на екологію.
Маючи лише мінімум необхідного спорядження, непальці піднялися на гору з 10 по 14 червня за один штурмовий вихід.
Їхній маршрут починався північно-західним хребтом з виходом на гребінь, щоб уникнути каменепаду. Після 650 метрів набору висоти троє альпіністів зупинилися на ночівлю.
«Ми не знайши зручного місця для безпечного розташування наметів, тому спали в страховці», — повідомили вони.
Наступного дня вони пройшли 11 мотузок по мікстовим ділянам (категорії IV).
Погода у цей час була вітряною, подекуди був навіть шквальний снігопад.
«Гора була складною, з пухкими скелями, а в деяких місцях не було місця для надійної страховки на ділянках довжиною 15 метрів», - сказали вони.
«У наш другий висотний табір ми прибули близько 18 години вечора.
Встановити намет було важко, і нам довелося використовувати крижані брили щоб закріпити намет».
12 червня комнада стартувала о 4 ранку і досягла вершини о 16:35, повернувшись у другий висотний табір 2 о 21:30.
«Це був довгий, виснажливий день. Ми пройшли хребтом з карнизами, перетнули блакитний лід і вийшли на сніжник. Потім ми трохи спустилися вниз і зробили довгий траверс вершинного хребта.
Погода була хмарною. Ми зробили штурм вершини, повернулися до другого висотного табору і лягли спати навіть не поївши».
Вони розбили табір ще одну ніч, перш ніж спуститися до базового табору.
«Це сходження відрізнялося від лазіння по закріпленій мотузці, до якого ми звикли», — сказав Малла, - «Але самий такий вид технічного альпінізму приносить справжню радість від сходження».
За даними Гімалайської Бази Даних (The Himalayan Database) на цю вершину раніше планували сходження три різні команди і лише одна з них, британська, під керівництваом Бредлі Морелла (Bradley Morrell) у 2014 році вийшла на схил гори.
«Наша експедиція мала на меті три основні цілі», — писав Вінаяк Малла. «Здійснити перше сходження на вершину Патрасі, популяризувати альпінізм у нашій країні, а також підкреслити красу далекого західного Непалу».
Команда також описала свій п’ятиденний похід через рідковідвідуваний туристами регіон з місцевим гідом Амрітом Непалі Саркі (Amrit Nepali Sarki), трьома робітниками базового табору та трьома носіями.
«Трекінг був легким, з пологим схилом, що йшов уздовж річки Чаудхабісе Кхола (Chaudhabise Khola) протягом перших кількох днів», — пояснили вони. «Ми прислухалися до місцевих жителів і дотримувалися їхніх давніх традицій, які включали принесення двох півнів у жертву місцевим божествам перед тим, як продовжити шлях до базового табору. Це вважалося благословенням і забезпечувало безпечний прохід поміж гір».