На найдовшому гірському маршруті України - Закарпатському туристичному шляху (ЗТШ). Фото Аліна Косовська
Як ми повідомляли раніше Аліна Косовська - досвідчена туристка з Авдіївки планує зимою 2022 року досить амбіціний проект: пройти найдовший гірський маршрут України - Закарпатський туристичний шлях (ЗТШ) довжиною 400 кілометрів.
Аліна планує зробити це соло (самстійно, без сторонньої допомоги)!
Ще Аліна планує доставити аптечки в притулки, які є по маршруту.
Зазначимо, що до цього часу цей маршрут ще не був пройдений взимку соло-мандрівниками, хоча неоднарозово такі спроби були.
На нашому сайті Ви можете слідкувати за реалізацією проєкту в спецтемі: НАЙДОВШИЙ ГІРСЬКИЙ МАРШРУТ УКРАЇНИ: ЗАКАРПАТСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ ШЛЯХ. ЗИМОВИЙ ПРОЄКТ 2022 АЛІНИ КОСОВСЬКОЇ
Наразі, знаходячись на маршруті, Аліна відповіла на найчастіші питання, щодо совєї подорожі
"А тобі не страшно одній?"
Це найчастіше питання від людей які чують, що я ходжу в гори соло. Так, звісно ж я не одразу прийшла до того щоб проходити сотні кілометрів наодинці з природою і насолоджуватись цим єднанням сповна. Перш за все потрібно було здобути чималенький гірський досвід в групах. Потім зазирнути в очі усім своїм страхам і відправити їх куди подалі. Крайній етап - чітко усвідомити, які небезпеки чатують на мандрівника-одиночку і як я можу з ними впоратись самостійно.
Поки я не пройшла всі ці етапи, магія соло-походів не відкрилась мені сповна і я розверталась на півдорозі, не усвідомлюючи що роблю. Страх з'являється від нерозуміння і невідомості і зникає, коли ми розбираємось в усьому що з нами відбувається. Ми боїмось не темряви а того невідомого, що може ховатись за нею. Боїмось не гір а тих викликів, які вони можуть поставити перед нами. І перестаємо боятись, коли навчаємось чути і відчувати стихію і знаємо, що вона може підготувати для нас.
"Одна в лісі? А як же звірі?"
Чомусь саме це питання виникає у людей найчастіше коли вони чують про зимові соло в горах, хоча насправді найбільш небезпечним є високогір'я, а зона лісу скоріше навпаки, місце де можна сховатись і перевести дух. Ну але хай будуть звірі. Найстрашніший звір планети то людина, і лісові хижаки бояться нас значно більше аніж ми їх. Жоден адекватний вовк не вийде з лісу до людини просто так, та і ведмеді не надто полюбляють тушонку із туристів. У них є простіша і безпечніша здобич, і їм геть не цікаво нападати на щось велике, гучне і яскраве, що ворушиться по маршруту і дивно пахне містом. Але якби раптом ви все ж зустріли звірів, запам'ятайте золоте правило - їх лякає гучний звук, краще металевий. Я використовую свисток або просто стукаю трекінговими палицями одна об одну, коли чую підозрілі звуки з лісу. Таким самим способом відлякую собак в селі.
На найдовшому гірському маршруті України - Закарпатському туристичному шляху (ЗТШ). Фото Аліна Косовська
"Одна в лісі? А як же люди?"
Загалом з людьми теж працює метод "постукати паличкою", тільки більш важкою і по голові. А якщо серйозно - хто вам сказав, що якийсь гуцул-маньяк буде пхатись за вами в високогір'я десяток кілометрів, роздираючи обличчя об гілки і провалюючись в снігові замети, щоб там згвалтувати вас в засніженому лісочку під зоряним небом на самонадувному килимку? Якщо в горах і зустрінуться люди то це будуть такі самі туристи, мисливці або працівники заповідника, кожен з яких йде по своїх справах, а не з метою вчинити вам зло.
"А раптом щось станеться?"
Ось це вже більш адекватне питання. Коли ви йдете в групі то можете бути впевнені, що в разі травми чи поганого самопочуття вам допоможуть спуститись або викличуть допомогу. Коли йдете самі, то зобов'язані продумати до дрібниць надання допомоги собі своїми ручками в будь-якій критичній ситуації. Це перш за все навички домедичної допомоги і адаптація їх до умов вашої мандрівки. Продумайте детально чим ви будете зупиняти кровотечу і скільки часу вам на це знадобиться, враховуючи що при пошкодженій артерії життя вимірюється кількома хвилинами. Навчіться фіксувати зламану кінцівку палицею або снігоступом. Пам'ятайте на рівні підсвідомості, в якій кишені наплічника лежить ваша аптечка, і завжди тримайте її в одному місці. Ви не помрете, навіть якщо зламаєте ногу і будете в місці де немає зв'язку для виклику допомоги. Але ви повинні чітко усвідомлювати порядок своїх дій: надати собі допомогу, облаштувати тепле укриття і спокійно сидіти, не забуваючи їсти та пити, до прибуття рятувальників. Якщо ви йдете по маршруту і маєте при собі намет, спальник і газовий пальник, з цим пунктом не має виникнути жодних проблем. Просто, на відміну від роботи в групі, тут вам знадобиться трохи зачекати. Звісно ж про ваш маршрут має знати хтось з друзів чи рідних, щоб допомогти рятувальникам звузити коло пошуку.
Прекрасна Боржава. Фото Аліна Косовська
"То ж гори, а ти одна..."
Так, в високогірних ділянках ховається головна небезпека. Карнизи, лавини, обриви, обледенілі схили випробовують на міцність всіх хто наважився підійти до суворої краси. Але тут не має значення, сам ти чи в групі, натомість має значення досвід та твереза оцінка. Мені зазвичай легше приймати рішення наодинці - там де група сказала би "фігня, проскочимо в черевиках", в соло я вдягну кішки і дістану льодоруб. В групі важко слідкувати щоб ніхто, поспішаючи, не зайшов на сніговий карниз, натомість наодинці я обдумую кожен крок і помічаю дрібниці рельєфу.
В соло я повністю відповідальна за своє життя, а це означає - зроблю все, щоб лишитись живою. Більше того - саме в ці моменти я відчуваю себе по-справжньому живою, кожною клітинкою свого тіла. Це відчуття таке справжнє і щире. Його немає більш ніде. В гори варто ходити соло щоб по-справжньому відчути всю глибину життя і вдихнути щастя на повні груди. Але не забуваючи ретельно підготуватись і обміркувати кожну дрібничку
І, відповідаючи на головне питання - ні, мені не страшно
Часом важко, часом холодно, часом боляче, але не страшно
Випити імбирного чаю над хмаринками - done. Фото Аліна Косовська
