Подорож найдовшим гірським маршрутом України: Чорногора, весь хребет від перемички до ПІЧ за день

На найдовшому гірському маршруті України - Закарпатському туристичному шляху (ЗТШ). Фото Аліна Косовська
На найдовшому гірському маршруті України - Закарпатському туристичному шляху (ЗТШ). Фото Аліна Косовська


14 лютого 2022 року Аліна Косовська, досвідчена туриска з Авдіївки, повідомила про закінчення свого досить амбітного проекту - проходження найдовшим гірським маршрутом України - Закарпатським туристичним шляхом (ЗТШ)!

Нагадаємо, що Аліна пройшла весь маршрут соло (самстійно, без сторонньої допомоги)!
Старт по маршруту Аліна розпочала 10 січня, а 14 лютого вона завершила проект!
Окрім цього Аліна доставила аптечки в притулки, які є по маршруту.
Зазначимо, що до цього часу цей маршрут ще не був пройдений взимку соло-мандрівниками, хоча неоднарозово такі спроби були!

На нашому сайті Ви можете слідкувати за реалізацією проєкту в спецтемі: НАЙДОВШИЙ ГІРСЬКИЙ МАРШРУТ УКРАЇНИ: ЗАКАРПАТСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ ШЛЯХ. ЗИМОВИЙ ПРОЄКТ 2022 АЛІНИ КОСОВСЬКОЇ

Сьогодні Аліна розповіла про частину шляху: Чорногорським хребтом (від перемички до ПІЧ за день)

Екопункт під Говерлою. Хто ремонтував двері в жовтні, дякую - вони ще цілі. Фото Аліна Косовська
Екопункт під Говерлою. Хто ремонтував двері в жовтні, дякую - вони ще цілі. Фото Аліна Косовська


Привіт всім хто вважав це неможливим

... Виходжу з колиби на перемичці опів на шосту. За ялинками, десь далеко внизу, видніються вогні селищ чи містечок. Над ними нависає сіра хмара. Я розумію, що вона прилягла десь на вершини - можливо лише на Говерлу, можливо на весь хребет. Але іду - щось підказує, що я маю йти саме сьогодні, я і не в силах суперечити своєму внутрішньому голосу.

Підйом по лісу роблю в темряві. Вчора хтось пройшов тут на лижах, вирівнявши сліди вже знайомого мені туриста в рівненьку колію. В неї зручно ставати в снігоступах, тож підйом дається доволі нескладно. Вище, біля екопункту, вже сіріє. Я заходжу в туман, але ще бачу обриси гір під собою. Обережно траверсую схил по лижних слідах - хтось ішов чітко по літньому треку, і траверсував стрімкий схил на місці літньої стежки, хоча насправді взимку доречно місцями ігнорувати трек, віддаючи перевагу безпечному гребеневому маршруту.
Крізь туманну ранкову сірість бачу знайомий трикутник на білому схилі.

Говерла.Фото Аліна Косовська
Говерла.Фото Аліна Косовська


Це екопункт - маленька хатинка в семиста метрах від вершини Говерли, що служить прихистком для туристів. Її складно використовувати як повноцінну колибу через відсутність пічки та обмежений простір, але вона захищає тебе від крижаного і мокрого вітру, поки ти п'єш підбадьорюючий імбирний чай перед штурмом вершини. Не так давно ми з волонтерською командою встановили в ній двері, виламані непогодою раніше, а навесні поремонтуємо підлогу, зіпсовану часом і стихією.

Сонце майже встало, і туманний світ забарвився у відтінки спочатку фіолетового, а пізніше жовтобагряного кольору. Я почала підйом на красуню Говерлу, насолоджуючись відчуттям світанку. Десь там, за хмарами, має бути красиво, але я бачу лише відтінок сонця, розбавлений білим. Вже під вершиною вітер сильним поривом кидає хмаринку на гостру вершину, і та розриває її на клапті, відкриваючи довгоочікуваний краєвид. За декілька секунд хмара оговтується і знов затуляє небо, але мені вистачає цього часу щоб зарядитись енергією і швидко подолати залишок шляху до вершини.

Десь на туманних схилах Чорногори.Фото Аліна Косовська
Десь на туманних схилах Чорногори.Фото Аліна Косовська


На Говерлі панує крижана казка. Стела, хрест та інші предмети цивілізації перетворені крижаними надувами на химерні постаті. Вітер здуває крижинки і швидко проносить поміж ними. Я швидко проходжу через сувору красу і спускаюсь в бік Пожижевської. Попереду довгий шлях через Чорногірський хребет. Я хочу пройти його весь за сьогодні, але не впевнена, що вистачить сил. Тож ставлю собі задачу - не думати про відстань, а просто насолоджуватись мальовничими підйомами та спусками до Туркула. Далі почнеться технічна ділянка, а поки що можна просто крокувати вверх-вниз по доброму міцному фірну, зливаючись в єдине ціле з енергією гір і намагаючись максимально економити сили. За спиною вітер продовжує розривати хмарки об вершину Говерли, і поміж їхніми клаптями визирають чарівні краєвиди високогірної зими.

Біля Туркула розвиднюється і починається краса. Фото Аліна Косовська
Біля Туркула розвиднюється і починається краса. Фото Аліна Косовська


З вершини Туркула взимку починається технічна ділянка. Влітку спуск в бік Ребер теж доволі крутий і кам'янистий, але взимку він перетворюється на стіну із снігу та фірну по якій неможливо спуститись без льодового спорядження. Я лізла на спуск обличчям до схилу, тримаючись в міцному снігу льодорубом і вирубуючи черевиками в кішках сходинки все нижче і нижче. За метр до пологої ділянки вирішила розвернутись обличчям до спуску і дійти ногами, і в цей самий момент зірвалась і полетіла головою вниз. Добре що мала льодоруб і зарубалась майже одразу, інакше могла би порахувати скельні виступи головою.

Після двох крутих сходинок Туркула спуск стає пологим, і можна знов вдягнути снігоступи. На наступній ділянці вони точно стануть в нагоді, адже там на мене чекає вузький гребінь. Він вкритий обвітреним снігом і нагадує зефірку або бізе. Справа і зліва - круті обриви, а сніг на самому гребені вигинається карнизами то в правий, то в лівий бік. Тут без перебільшення потрібно обдумувати кожен крок, бо декілька сантиметрів похибки можуть коштувати задорого. Ускладнює задачу вітер - він настільки сильний, що кидає мене в різні боки, але я не можу собі дозволити зробити крок вбік, аби втримати рівновагу.

Ланч після Туркула. Фото Аліна Косовська
Ланч після Туркула. Фото Аліна Косовська


За Туркулом рельєф знов стає грубшим і веде на підйом по широкому безпечному схилу. Тут добре знайомий плавний підйом на Ребра, далі схил тягнеться до розвилки під Гутин-Томнатиком, де повертає на Бребенескул. Всі подальші вершини взимку можна іти лише через вершину - траверси або лавинонебезпечні, або ж схили занадто стрімко здіймаються над обривом. Втома бере своє, і тіло благає: "зроби що завгодно аби знов не підніматись вгору. Ну скільки там того траверсу. Проскочиш. Ну, тільки не вгору". Тут важливо вимкнути емоції і спокійно іти на вершину, адже за полегшення шляху можна заплатити надто високою ціною.

Прямо - вузький гребінь над Несамовитим. Фото Аліна Косовська
Прямо - вузький гребінь над Несамовитим. Фото Аліна Косовська


Бребенескул, Менчул, Дземброня, ще пару горбочків - і далі нарешті починається затяжний підйом на Піп-Іван. Моя внутрішня батарейка, здається, сигналізує про наднизький рівень заряду і переходить в режим ультраекономії. З'їдаю енергетичний батончик аби хоч трохи додати собі сил, і як можу піднімаюсь до обсерваторії. Погода псується - на вершину прилягла хмарка і видимість впала до сотні метрів. "Могло бути і гірше", - заспокоюю себе я і далі повзу вгору настільки знайомим шляхом, що за потреби могла би здолати його і з закритими очима.

- Ти що, бігла хребтом? Як тобі вдалось дістатись сюди так швидко? - запитують рятувальники на вершині Піп-Івана Чорногірського. Вони люб'язно погодились виділити мені куточок в їхній теплій кімнаті, хоча зазвичай сюди не пускають туристів. Ночівля в теплі після 12-годинного ходового дня допомагає відновити сили, і от наступного ранку я знов готова ворушитись до мети.


Від Редакції:
Найдовший гірський маршрут України - Закарпатський туристичний шлях (ЗТШ)
Найдовший гірський маршрут України - Закарпатський туристичний шлях (ЗТШ)


Закарпатський туристичний шлях (ЗТШ) – це найдовший в Україні маркований пішохідний маршрут, що пролягає через гори Карпати.
Це один з головних пішохідних маршрутів Українських Карпат, протяжністю 398 км та загальним набором висоти в 20 км.
Тягнеться від селища Великий Березний, що розташоване поряд з українсько-словацьким кордоном, і до села Ділове, розташованого поряд з українсько-румунським кордоном.
Проходить ЗТШ в межах Закарпатської області, а його частина, переважно на хребтах, тісно межує з Львівською та Івано-Франківською областями.
Тягнеться основними гірськими масивами українських Карпат: Полонинський (Боржава), Вододільний, Свидівець, Чорногірський; частково проходить через Горгани та Бескиди.
Нитка маршруту проходить через багато селищ та точок: Великий Березний (початок) - Стужиця - Ужоцький перевал - Біласовиця ― Воловець - Міжгір'я - Колочава - Усть-Чорна ― Кваси - Ділове (кінець), та ще кілька сіл по ходу маршруту


Теги: Аліна Косовська, Найдовший гірський маршрут України, Закарпатський туристичний шлях, ЗТШ
Автор: Редакція 4sport.ua за матеріалами Аліна Косовська, https://www.facebook.com/
Переглядів: 1841
Опубліковано 2022-02-15 в спортивний туризм