43-річний британський альпініст Лео Голдінг (Leo Houlding), відомий своїми численними експедиціями та проходженнями BigWall маршрутів на іншому кінці світу, також є й примірним сім'янином.
Він згадує про це у своєму акаунті в Instagram де розповідає, що можна ходити в експедиції разом з сім’єю і лазити по красивих стінах з маленькими дітьми.
Саме це демонструє його останній фільм "Two Point Four", який вперше був публічно показаний на канадському кінофестивалі гірських фільмів "Banff Mountain Film".
Нещодавно Лео також поділився своїм секретом у невеликому інтерв'ю французькому журналу Alpinemag.
«Якщо сучасна британська пригода має обличчя, то вона дуже схожа на Лео Голдінга», — йдеться на веб-сайті Лео.
Альпініст, скелелаз і мандрівник відомий тим, що пройшов деякі з найтехнічніших маршрутів у світі.
Від Антарктиди та Венесуели до Патагонії та Вердонських ущелин; Лео Голдінг також, разом з американцем Конрадом Анкером (Conrad Anker) у 2007 році вирушив слідами Меллорі та Ірвіна на Еверест, щоб знайти відповіді на їхні таємничі смерті.
Водночас він спеціалізується на сімейних гірських експедиціях з дружиною та двома дітьми; це речі майже неймовірні для звичайних людей, але не для сім'ї Лео Голдінга.
Наразі Ви в Банфі, щоб представити представити свій останній фільм "Two Point Four". Розкажіть нам про нього трохи більше!
Цього року на фестивалі я також презентую й свою першу книжку "Close to the edge", а також світову прем'єру мого нового фільму: Two Point Four". Він трохи відрізняється від інших моїх фільмів, тому що це розповідь про сімейну пригоду.
Я батько двох маленьких дітей: Фреї, якій було 9 років, і Джексона, якому було 5 на момент зйомок фільму.
Ми піднялися на чудовий скельний шпиль у Норвегії під назвою Stetind.
Красива стіна з 13 ділянками висотою 600 метрів, і категорією 6а-6b+. Це була дивовижна та складна пригода!
Яке Ваше бачення сходжень та експедицій зараз, можливо, у порівнянні з тим, що Ви робили раніше?
Я все ще беру участь у багатьох великих експедиціях, і я все більше і більше віддаю перевагу експедиціям, пригодам і лазінню. Найбільше мені подобається величезні скелі в дуже віддалених місцях, до яких можна дістатися цікавими подорожами.
В певному сенсі деякі з експедицій, які я зараз виконую, важчі та небезпечніші, ніж будь-коли раніше.
Але зараз, у свої 43 роки, я багато чого досяг, тому відчуваю, що мій досвід і знання можуть компенсувати небезпеку.
Коли мені був 21 рік, я бував в дуже амбіційних експедиціях, беручи на себе величезний ризик, тому що я був дурним 21-річним "адреналіновим наркоманом".
Я навчився на своєму важкому шляху, переживши жахливу аварію на Серро Торре в Патагонії, якої можна було просто уникнути. Подорожі, які я роблю зараз, також важкі та ризиковані, але ми не безрозсудні.
Ми робимо екстремальні речі, але з дуже високим рівнем обережності та досвіду. Це інша небезпека.
Експедиція "Spectre Expedition" була, безперечно, найхардкорнішою справою, яку я коли-небудь робив. Але я думаю, що ми робили це з більшим розумом і досвідом, ніж раніше.
У своєму блозі в соцмережах Ви представляєте себе як альпініста/дослідника так і чоловіка/батька. Як Вам вдається все це поєднувати?
Важко. Я професійний альпініст і дослідник, і мої подорожі вимагають багато часу. Я люблю це робити, але я відчуваю конфлікт у своєму серці між моєю пристрастю та сімейними цінностіми і відповідальністю. Діти хочуть від вас не грошей чи слави а саме вашої особистої уваги і часу.
Але в той же час не можна просто призупинити таку кар’єру, про яку мріяв з дитинства. Я не можу зупинитися, виховувати своїх дітей 15 років і повернутися в експедиції, які коштують сотні тисяч євро. Це так не працює.
І ось тепер я живу життям моєї мрії.
Це просто спроба знайти баланс між сім'єю та горами.
Я все ще багато подорожую, але коли я вдома, я ніколи не ходжу в паб з друзями, я проводжу кожні вихідні з дітьми, я насправді не так багато піднімаюся на вихідних, щоб залишитися якомога більше з ними.
І я намагаюся ніколи не бути у від’їзді більше ніж 6 місяців на рік, але також ніколи не менше ніж 3 місяці. І це дуже багато часу.
Це також причина, чому Ви проводитедеякі експедиції разом з сім'єю?
Безумовно. Але мені пощастило, що і моя дружина також альпіністка і мандрівниця, і її дуже пригничувало, що вона сама мала дглядати дітей у той час, коли я їзжу у мандрах.
Коли наставали канікули, ми не хотіли віддавати дітей бабусям і дідусям і робити свої справи без них .
Тоді я подумав, а що буде якщо спробувати провести час у горах разом? І мою думку підтримала дружина.
І навіть вона не хотіла займатися дитячими трекінгами. Вона хотіла піти в гори на пошуки пригод.
Навіть коли наші діти були дуже маленькими, коли їм було 5 та 1 років, ми спробували справжню пригоду в Словенії: пройти довгу напівтехнічну віа-феррату. П'ять днів ми провели в горах і зупинялися на ночівлю в гірських притулках. Це було чудово, і це спрацювало!
Тож ми почали будувати наші подорожі на цій системі та піднялися на інші маршрути.
Безумовно, Ви повинні бути дуже вибірковими з цілями, якщо плануєте пройти гірськи маршрути з маленькими дітьми. Крім того, Ви повинні дуже ретельно стежити за прогнозом погоди і знати, що може стати ся у горах протягом найближчих двох днів, що б Вас зненацька не застав на маршруті шторм.
Зараз ми всією сім’єю буваємо у горах, і це неймовірно! Я знайшов спосіб подолати конфлікт між експедиціями та сім’єю, і це було надзвичайно весело, і кожного літа ми робили щось дивовижне.
Звичайно є багато факторів що впливають на багатоденні та багатотижневі експедиції. Кожен день різний і це не просто біганина по горах. Ви починаєте спілкуватися з ландшафтом на іншому рівні і стаєте справжньою командою.
Після нашої першої пригоди я подумав, чи не було б чудово здійснити справжню експедицію всією сім’єю, так само я к проводжу експедиції з друзями? Тож у мене виникла така ідея: поїхати на ранчо Wind River у Вайомінгу.
Але проблема з експедиціями в дикій природі полягає в тому, що сім’я має брати з собою все спорядження та їжу. З огляду на це, я не можу нести більше ніж 40 кілограмів, і в цю вагу я маю помістити речі на чотирьох, тому що моя дружина все ще повинна мати можливість носити мого маленького хлопчика, і я не хочу, щоб моя дочка зараз несла на собі вантаж.
Отже, коли ми виходимо у пригоду ми беремо з собою скелелазне та туристичне спорядження, їжу, необхідні для виживання речі, все для 14 днів у дикій природі. Це багато, приблизно 100 кг.
Під час нашої подорожі ми взяли напрокат лам, вони ідеальні, тому що вони можуть нести 30 кг, за ними легко доглядати, і це дуже весело для дітей. Ми змогли здійснити кілька справжніх сходжень, наприклад східний хребет Wolf Edge, класичне сходження в Північній Америці!
Я думаю, що більшість дітей можуть і хочуть бути у горах, якщо ви їх підштовхуєте до цього і водночас робите пригоди веселими. Ми постійно граємо в ігри. Найулюбленішою є «20 запитань»: ви думаєте про тварину і повинні вгадати, що це таке. А секрет, який ми зберігаємо, коли діти втомлюються, — це книжки з оповіданнями.
Того літа у нас був Гаррі Поттер: він у мене на телефоні, я читаю вголос, ми тримаємося за руки, і діти слухають історію, щоб не відставати! Вони все ще усвідомлюють і все ще можуть чути звуки птахів і гір.
А що вас чекає тепер?
Зараз я відновлююся після великого періоду експедицій з друзями та родиною.
Ми забираємо дітей зі школи на рік пригод, починаючи з липня 2024 року. Потім, коли вони підуть до школи, у нас з ними будуть лише канікули, тому ми вирішили зробити це, щоб мати змогу робити дивовижні речі по всьому світу разом з ними.
Нам потрібно підготувати все для цього наступного кроку, але я до цього звик. У планах щомісяця проводити велику експедицію, яку навіть уявити не можна з маленькими дітьми. Я дуже схвильований.