Франсуа Каззанеллі (François Cazzanelli)
Франсуа Каззанеллі (François Cazzanelli) — італійський альпініст, що народився в Аості в італійських Альпах, у родині гірських гідів.
32-річний Каззанеллі продовжив традицію своїх батьків.
Практично все життя він займався альпінізмом, катанням на лижах і пішим туризмом.
З підліткового віку він також тренувався як професійний спортсмен у збірній Італії з лижного альпінізму, брав участь і часто перемагав на чемпіонатах Європи та світу.
Отже, Каззанеллі вже був досить досвідченим, коли він уперше прибув до Непалу у віці 22 років.
Тоді його метою був не восьмитисячник, а вершина Чурен-Гімал (Churen Himal) висотою 7371 метрів, другорядна вершина масиву Дхаулагірі.
Через два роки він разом з Емріком Фавром (Emrik Favre), Марко Камандона (Marco Camandona), Марко Конфортола (Marco Confortola) та Франко Ніколіні (Franco Nicolini) вирушив до восьмитисячника Канченджанга, а саме до північно-західної стіни.
І жодна вершина не була легкою для молодого Каззенеллі.
Перші уроки з акліматизації
«Я страждав від відсутністі акліматизації в обох експедиціях», — сказав він в інтервью сайту Explorersweb, - «Я завжди був позаду інших».
Він досяг вершини Чурен-Гімал, але був змушений відступити на Канченджанзі.
«Я думаю, що моє тіло не було готове до таких фізичних навантажень», — сказав він.
Франсуа Каззанеллі (François Cazzanelli) у віці 22 років на схилі восьмитисячника Канченджанга. Фото: François Cazzanelli
У 2016 році він спробував пройти вражаючу вершину Чамланг (Chamlang, 7319 м) поблизу восьмитисячника Макалу.
«У цьому випадку я повністю змінив свій підхід до акліматизації, від традиційних параметрів, як ті, які використовував мій наставник Марко Камандона, до підходу, подібних до параметрів Кіліана Джорнета (Kilian Jornet Burgada). Вони були спрямовані не стільки на накопичення годин на великій висоті, скільки на якісне навчання.
Я спортсмен, моє тіло має постійно рухатися, і коли я це зрозумів, мої показники на великій висоті значно покращилися», — сказав він. «На той час, коли я піднявся на Манаслу в 2019 році, мені знадобилося лише 13 днів після прибуття в базовий табір. Я швидко акліматизувався».
Каззанеллі також вважає, що наше тіло має акліматизаційну пам'ять. Чим частіше людина приїздить в Гімалаї, тим менше часу йде на акліматизацію.
Тренування спортсмена
Окрім місця в італійській команді з гірськолижного спорту, Каззаннелі тренується, лазячи по скелі, льоду та мікстовій місцевості. «Для мене важливо змінювати свою діяльність щомісяця або щотижня», — каже він. «Мені важко зосередитися лише на одній речі занадто довго».
Франсуа Каззанеллі (François Cazzanelli), Жером Перруке (Jerome Perruquet) та П'єтро Пікко (Pietro Picco) на вершині восьмитисячника К2
Легкий і швидкий на Манаслу
Восьмитисячник Манаслу був його першим швидкісним сходженням у Гімалаях.
Це була ідеальна вершина для такої спроби.
«Протягом сезону мотузки полагодили, все необхідне було під рукою.
У мене була команда. Крім того, моя експедиція на Манаслу мала подвійну мету. Перед швидкісним сходженням ми націлилися на новий маршрут на гору Пангпоче.
Зрештою ми не зійшли на вершину через складні умови, але це була чудова експедиція на незнайому нам гору, на технічному рельєфі та з двома чудовими бівуаками».
Франсуа Каззанеллі (François Cazzanelli) у швидкісному сходженні на Манаслу.
Каззанеллі завжди піднімається без підтримки шерпів або використання кисневих балонів. «Я завжди ношу своє спорядження з собою», — сказав він.
Лише одного разу Франсуа використував кисневий балон при сходженні, це було на Евересті, де він супроводжував клієнта до веришни гори у 2018 році.
«На Манаслу я зміг акліматизуватися на самій горі, тож я дуже добре вивчив маршрут», — сказав він. «Я, наприклад, знав, де саме найкраще перевзутися у високогірні черевики. На восьмитисячнику Броуд-Пік цього літа було зовсім по-іншому, там я не мав особистого досвіду з маршрутом, знав лише те, що я читав в Інтернеті. У певному сенсі це було наче вперше побачити вершину».
Поради любителям швидкісних сходжень
«Я завжди стежу за тим, щоб пити багато рідини», — пояснив він, — «зазвичай це вода з вмістом солі на висотах нижче 7000 метрів. Звідти і до вершини — тільки Кока-Кола!»
Альпініст зізнається, що він завжди носить пару пляшок кока-коли під час своїх сходжень на вершину, тому що для нього цей напій діє краще, ніж будь-що інше вище відміток 7000 або 7500 метрів.
Щоб поїсти, він змішує енергетичні гелі або батончики та звичайну їжу, як-от шоколад чи печиво.
четверо альпіністів просуваються по сніжному хребту по добре протоптаній стежці в туманному ранку на схилі восьмитисячника Манаслу. Каззанеллі, праворуч у червоній куртці
Каццанеллі вдалося уникнути натовпу альпіністів на стандартних маршртах до вершин восьмитисячників, стартувавши в інший час, ніж більшість альпіністів. «Мені ніколи не доводилося чекати своєї черги на закріплених мотузках», — сказав він.
Але, на цих стандартних маршрутах, він не очікує, що все завжди буде так ідеально, як наприклад на Нангапарбат минулого літа. «У день штурму вершини на маршруті були тільки я та мої друзі. Над табором 3 не було закріплених мотузок, але й натовпу теж. На всю гору тоді було не більше семи чоловік».
26 червня італійці буквально бігли на гору, щоб піднятися на вершину перед очікуваним штормом. Їм знадобилося два дні. До них приєднався перуанець Сесар Росалес (Cesar Rosales).
Каззанеллі вважає Нангапарбат ідеальною експедицією. Через тиждень після сходження він і П’єтро Пікко (Pietro Picco) відкрили новий варіативний маршрут (між базовим табором і табором 2) за стандартним маршрутом Кінсхофера.
Новий варіант на стіні Діамір пакистанського восьмитісячника Нанагапарбат охоплює ділянку від точки нижче першого висотного табору до другого табору на висоті 6000 метрів. Фото Francois Cazzanelli
Багато можливостей біля стандартних маршрутів
«Новий варіант має значення для нас із П’єтро, тому що ми дійсно хотіли пройти щось інше», — сказав Каццанеллі. «Великі стіни восьмитисячників, такі як Діамірська стіна, повні нових можливостей, часто дуже близьких до стандартного маршруту.
Лінія, на яку ми піднялися, була можлива для сходження лише в умовах, які ми зустріли на горі, піднявшись після сильної снігової бурі. Інакше на горі було б сухо і дуже небезпечно. Ми були в потрібному місці в правильний час».
Те, що було ідеальною експедицією для Каццанеллі, було менш таким для багатьох інших команд. Більшість альпіністів так не змогли тоді піднятися на Нангапарбат через невблаганну негоду.
Після цього італійці перемістилися на восьмитисячник Броуд-Пік і другу за вистою гору в світу - К2.
Каззанеллі піднявся на Броуд-Пік швидко й легко, і цього разу він був не єдиним.
На своєму шляху він перетнувся з Бенджаміном Ведріном (Benjamin Vedrines), який піднявся на вершину за вражаючі сім годин, що наразі є світовим рекордом на цій горі.
Був там і Денис Урубко, який також підіймався швидко й легко.
Через десять Франсуа піднявся на восьмитисячник К2 разом з П'єтро Пікко та Жеромом Перруке.
«Моя мрія збулася», - сказав він.
Альпіністи та туристи
Хоча Каззанеллі не постраждав від натовпу альпіністів на маршруті цього сезону, будучи гірським гідом на Маттергорні він звик до великої кількості людей.
«Ми, гіди, працюємо в Альпах понад 250 років, облаштовуємо маршрути, будуємо притулки… і наш основний бізнес — туризм, тож приємно бачити, як інші країни отримують від цього максимум.
Наразі ми маємо проблему на популярних вершинах у Гімалаях і завдання на майбутнє полягає в тому, щоб чітко розрізнити альпінізм і гірський туризм», — сказав Каццанеллі. «Ми не можемо використовувати однакову термінологію для обох видів діяльності. Хоча вони відбуваються на інших висотах, деякі з цих сходжень не дуже відрізняються від тих, які проводяться на Маттергорні».
Франсуа Каззанеллі (François Cazzanelli) в Альпах. На задньому плані височіє Маттергорн.
У чому саме різниця, на його думку?
«Якщо Ви наймете шерпів, це те саме, що найняти гіда в Альпах. Це туризм.
Те саме з використанням кисневих балонів».
Немає такого поняття, як альпіністські рекорди швидкості
Каззаннелі не був упевнений, як оцінити сходження без використання кисневих балонів або без допомоги шерпів, але з використанням фіксованих мотузок.
«На деяких горах, таких як K2, без провішених мотузок не обійтся, але сходження навіть з ними все одно непросте», — сказав він. «Проте цей підхід також не можна вважати чистим альпінізмом, особливо коли команди шерпів монтують занадто багато мотузок не лише на складних ділянках, але й на легкій рівнинній місцевості».
А як щодо спортивного підходу до сходжень на велику висоту, наприклад рекордів швидкості?
Що він думає про FKTs (як у ExplorersWeb нещодавно обговорювали з Кіліаном Джорнетом) і ці так звані рекорди швидкості?
Франсуа Каззанеллі (François Cazzanelli) відкриває новий маршрут на північній стіні Центрального Брайтхорна (Central Breithorn, 4160 метрів), що в швейцарських Альпах
«Особисто я ніколи не говорив про рекорди», — сказав Каццанеллі. — «Ні в інтерв’ю, ні в соціальних мережах, ні деінде. Ви можете підійматись на вершину швидко чи повільно, і реєстрація цього часу є хорошим способом порівняння Вашого часу содження з іншими альпіністами, але слово «рекорд» не має сенсу, оскільки умови на орі щоразу різні, особливо в Гімалаях».
Каззанеллі називає свої швидкісні сходження просто швидкими та легкими.
«Я піднімаюся швидко й легко, а не для того, щоб досягти найшвидшого часу», — пояснює він. «Я використовую швидкість як інструмент для підвищення безпеки, проводячи менше часу на екстремальній висоті».
Він завжди намагається увімкнути свій хронометр із фіксованої точки.
«На Манаслу, наприклад, я почав з меморіалу загиблим альпіністам, тому що це фіксована точка, орієнтир. Сказати, що Ви «почали з базового табору», не має сенсу в такому місці, як Манаслу, де базовий табір величезний».
Мрії та плани
Каззанеллі не цікавиться сходженням на 14×8000. Він віддає перевагу гнучким цілям і не любить тижнями чекати настання гарної погоди.
«Добре мати на увазі кілька варіантів і змінюват цілі, якщо конкретні умови на горі Вам не підходять», — каже він.
