Сходження на К2. Фото Оксана Літинська
Сьогодні нашою співрозмовницею є Оксана Літинська, українська альпіністка, яка 28 липня 2021 року здійснила сходження на другу по висоті веришну планети - гору К2 (Чогорі, 8611м), що знаходиться в Пакістані.
Це сходження було лише другим серед українських жінок (першою на К2 піднялась за день до Оксани Ірина Галай).
Серед альпіністських досягнень Оксани є також і найвища вершина світу - Еверест, на який вона піднялася у 2019 році , а також проходження програми "7 Вершин" - вона побувала на семи найвищих вершинах усіх континентів планети.
Цього разу ми розмовляли з Оксаною про її сходження на К2
Оксано, поздоровлямо Вас з успішним сходженням на К2 та поверненням до базового табору! Як Ви зараз себе почуваєте? Наскільки виснажливим було сходження?
Дякую, почуваюся нормально. Сходження було досить технічним із серйозними елементами об’єктивної небезпеки.
Чи задоволені Ви своїм сходженням? Все пройшло так як і було заплановано (з фізичного, логістичного або розумово боку)?
Так. Задоволена. Багато проблем було попасти в Пакистан. А з часу коли ми вже туди прибули, умови нам посприяли і ми найбільше залежали від власних сил.
Фото Оксана Літинська
Чи були у Вас симтоми «гірської хвороби»? Якщо так, як з ними справлялися?
Так як завжди - головний біль, дещо проблеми зі шлунком. Але, з досвідом, можна розрізнити коли з цими проблема
Вами можна просуватися далі, а коли зачекати. Вони не перешкоджали мому п просуванню по горі.
У 2019 році Ви стали третьою українкою на верршині світу –горі Еверест. Цього разу ви стали другою українкою на восьмитисячнику К2. Чи ставили Ви для себе мету стати першою на К2? Чи можна казати, що між Вами та Іриною Галай було «якесь суперництво»?
Факти є факти. Проте, особливо цього року на К2 - це не забіг хто прийшов першим. Pioneer (з ким була Ірина) вирішили сходити 27-го, а ми 28-го. Тут не було змагання чи недоброзичливості. Так просто було найбезпечніше і я не прикладала ані йоти зусиль для зміни ситуації.
Що було найважчим при сходжені на К2 або при спуску?
Найважче було думати про Саджіда, який знімає тіло свого батька з льодової стіни після ботлнеку.
Теж важко було ховатися від каменепаду, знаючи, що цей аспект не контролюєш зі всіми потенційними наслідками.
Сходження на К2. Фото Оксана Літинська
Скільки часу Ви були на вершині К2?
Ми вийшли на вершину досить швидко ~5год 30 хв це теж враховуючи, що була деяка затримка для прокладання додаткових мотузок.
Я намагалася слідувати своєму правилу, коли на всіх виходах, крім штурму вершини, я йду в хвості, а на штурмі - попереду.
Так і сталося. Я опинилася перша після двох шерп на вершині.
Але, швидше завдяки моєму шерпі Ангу Пурбі, який поглянув на мене, спитав чи Діді (звертання до старшої сестри з повагою) чується добре, і, отримавши ствердну відповідь, погнав перший - я вже не мала вибору як за ним слідувати.
Там ми були біля 30хв.
Скільки тривала Ваша підготовка, і як саме треба готуватись до К2?
Фактично, можна сказати, що підготовка тривала від часу, коли я почала ходити у високі гори. Досвід накопичується з часом. А для цього маршруту, навіть із перилами, потрібен серйозний досвід скеле, льодо та міксованого лазіння, високих гір та фізичної підготовки.
Сходження на К2. Фото Оксана Літинська
Тепер Ви вже на особистому досвіді знаєте і Евеерст і К2. Чи можете Ви сказати яка веришна була найскладніша? Чи дійсно К2 вважається однією з найбільш небезпечних вершин світу?
На К2 ви Еверест можете помножити мінімум на 2 )) у сенсі складності маршруту та об’єктивних небезпек як каменепади та лавини.
К2 змагається з Анапурною за титул найнебезпечнішої, проте з розгортанням комерційних сходжень рівень смертності на них значно знизиться.
Другий табір. Сходження на К2. Фото Оксана Літинська
Разом з Вами в базовому таборі К2 були ще українські команди: Валентина Сипавіна, Ірини Галай та Павла Сидоренко. Чи об'єднувлись / співпрацювали Ви з іншими нашими співітчизниками при сходженні на гору (в аклиматизіційних сходженнях або в базовому таборі)
На К2 цього року були дві великі команди Мадісон та Пайнір (Madison and Pioneer). Вони між собою кооперуватися в сенсі прокладання маршруту та використовування наметів - особливо в таборах де обмаль місця.
Усі українці користувалися послугами шерп та плодами їхньої праці та праці високогірних носильників із прокладання перил та пересування загальних і особистих речей по горі.
Як саме проходила акліматизація перед сходженням?
Ми мали один акліматизаційний вихід. 1 ніч ABC (5300), 2 ночі Т1 (6050), 2 ночі Т2 (~6700), + піднялися трошки вище другого табору і тоді вниз до базового.
Із наявністю більше кисневих балонів, ця система акліматизації тепер більше використовується щоб мінімізувати інші ризики на горі.
Між першим та другим табором. Сходження на К2. Фото Оксана Літинська
На Еверсті всім відомі найнебезпечніші місця маршруту: льодопад Кхумбу, Сходина Хілларі. Чи є схожі небезпечні місця на К2 і чим вони небезпечні?
Так, звичайно. Є технічні моменти, як на приклад House Chimney (димохід Гауза) - 20-25м майже вертикальний внутрішній кут у скалі, Чорна Піраміда із різноманітними скельними ділянками, 75-80 градусна 150м льодяна стіна після ботлнек (шийка пляшки).
Але, найбільш небезпечним є каменепади, що супроводжують вас між ABC та Т3, лавини після Т3, величезний нависаючий серак по дорозі до вершини після Т4. Я тут не згадую про людські помилки…
Цьогороку на К2 зійша рекордна кількість альпіністів, понад 50 людей з різних країн світу побувалина вершині гори за три дні штурмових сходжень. Чи були на маршруті черги до вершини, такі самі які мають місце на Евересті?
Не було. Цього року через правильне планування, хорошу погоду та співпрацю двох великих команд на горі, у нас був майже 100% успіх.
З точки зору числа людей на горі, то, за словами Ґарета Мадісона, їх було втричі менше аніж у 2019-му. Тому, думаю, в 2022 буде на порядок більше людей.
Оксана Літинська та Юлія Зі. Сходження на К2. Фото Оксана Літинська
На Вашу думку, чи може К2 перетворитися на «новий Еверест» в плані комерційних сходжень? Чи можливо таке, що зовсім не знайома з альпінізмом людина піде в експедицію на К2 і здійснить сходження на вершину? Можливо Ви самі бачили таких «туристів», які навчалися альпінізму прямо в базовому таборі?
Знаєте, питання не легке. На Еверест теж людей не витягнеш, а К2 набагато складніша. Якщо люди хочуть робити великі альпіністські звитяги, вони повинні обирати щось інше аніж маршрут Абруцці на К2. Не можна консервувати гори і казати, що вони лишень для «справжніх» альпіністів. Зараз з’явилося дуже багато сильних аматорів, які за підтримки шерп, комерційної експедиції, можуть вийти на досить складні вершини.
Проблема альпіністів, що загальна публіка не знає назв нових недосяжних та надскладних піків (тому дуже тяжко отримати будь-яке фінансування) і вся слава яка колись належала альпіністам дістається аматорам які виходять на відомі загалу високі гори.
Яка різниця в вартості експедиції на Еверест та на К2?
Ціна дуже подібна.
Як були справи з коронавірусною ситуацією в пакістані, в базовому таборі К2? Чи всі альпіністи та співробітники базового табору дотримувались соцальної дистанції та інших протикоронавірусних заходів, як це було цього року на Евересті?
Ця хвороба з нами вже деякий час, тому люди були обережні, висіли плакати про санітарні заходи, не було великого змішування людей між різними таборами.
В результаті, у нас не було мені відомих випадків коронавірусу. Не лишень тому, що ми регулярно не тестувалися, але теж можна було побачити по таборах - кашлю чи якихось інших симптомів не спостерігалося.
Ви вже закінчили сходження по программі «7 Вершин», побувавши на семи найвищих вершинах всіх континентів планети. Є бажання пройти программу «14х8000» - піднявшись на всі восьмитісячники планети? Доречі ця задача ще не була пройдена українськми альпінітами (як чоловіками так і жінками)
Є сенс згадати Владислава Терзиула, який був на всіх (проте йому не всі зарахували).
До речі, моя товаришка, Юля Зі була поруч, вона намагалася зійти на Брод Пік (який якраз Терзиулу не зараховано) і присвятити свою спробу сходження його пам’яті - проєкт #Терзиул14 (terzyul14).
З мого боку, мабуть, що ні. Це забирає занадто багато часу та здоров’я. Але ще від одної-двох, можливо, не відмовлюся. Добре було би це зробити з Юлею та нашими дівчатами з «Першої Української Жіночої Експедиції».
Сходження на К2. Фото Оксана Літинська
Багато хто з альпіністів після видатних сходжень організовують семінари, зустрічі, на яких діляться своїм досвідом. Ви плануєте такі заходи? Можливо серед «пластунів» (Національна скаутська організація України Пласт) з якої Ви також починали своє знайомство з горами та подорожами.
Планую бути в Києві 5-го, де розкажу про своє сходження а також у Львові десь 10-го.
Будучі однією з ментарок пластового куріня «Бунтарки» - жіночої команди, яка здійснює сходження на вершини, чи плануєте Ви спонукати дівчат до висотних сходжень?
Я є менторкою «Першої Української Жіночої Експедиції», надіюся виступити у Львові від її імені та надихати дівчат виходити за межі поставлені їм собою самими та суспільством. Високогірні сходження - це один із засобів для цього.
Яка наступна вершина в Ваших планах?
Кар’єрна))
Що би Ви сказали тим, хто ще тільки мріє про високі сходження?
Ідіть і робіть. Але підходьте до цієї мети з розумом та хорошим планом. Не бійтеся змінюватися та змінювати інших. Розправте крила та не створюйте собі кумирів )).
