Бунтарки - це пластовий курінь, який активно розвивається і станом на зараз об’єднує 17 дівчат з різних куточків України
Взимку 2020/2019 року перша українська жіноча Експедиція готується здійснити сходження на найвищий вулкан світу - Охос дель Саладо (6893м).
Часто ми боїмось ставити перед собою великі цілі, вони залишаються в шухлядці «нездійсненне», але це не для "Бунтарок", команди пластового куріня, який активно розвивається і станом на зараз об’єднує 17 дівчат з різних куточків України.
Мета Експедиції - надихнути людей реалізовувати свої мрії. Показати, що обмежень не існує, якщо правильно використовувати ресурси.
Якщо використати силу власного та командного лідерства. Якщо повірити в себе.
Робити такі великі звершення самотужки складно. Тому, дівчатам необхідно заручитись Вашою підтримкою. Фінансами, спорядженням, порадами чи добрим словом.
Детальніше про проект, COVID-план, тренування та інше - Ви можете прочитати на веб-сайті: uawomenexpedition.com
А зараз, в інтервью з Оксаною Літинською, третьою українклою, яка піднялась на Еверест та другою українкою, яка завершила програму «Сім Вершин», та яка є однією із менторок команди, ми пропонуємо познайомитись з жіночою Експедицією ближче:
Бунтарки - це пластовий курінь, який активно розвивається і станом на зараз об’єднує 17 дівчат з різних куточків України
Як саме почалася історія Вашої жіночої команди? Хто був ініціатором її створення?
Ідея прийшла мені, але вона потрапила на дуже плідний ґрунт та розвинулася у власному руслі.
Моя мрія - плекати впевненість у своїх силах тим, кому з дитинства могли казати: «ти не можеш, то не твоя справа, потрібно бути скромними, плакати - це слабість». Взагалі, жити за нав‘язаними (кимось чи самим собою) шаблонами. Найкраще, коли людина має можливість повністю розкрити свої таланти, а ключ до того - впевненість, що ти можеш.
Хоча вже доходжу до віку, коли потрібно нарікати на молоде покоління, проте я захоплююся і надихаюся нашим колективом. Порівнюючи роботу нашої команди та комерційної компанії, можу сказати, що взяла би на роботу кожну. Від фінансів, розрахунку ризиків, технічної чи фізичної частин, до маркетингу та підтримки людського потенціалу - не залежно в якій царині - дівчата мене теж змушують триматися в тонусі ))
Найсмішніше це зобразила Ляна, яка репрезентує нашу (най!)молодшу частину команди:
Особливо хочу згадати про Юлію Зі, яка так природно влилася до нашої команди. Ми лишень одного разу побачилися в Лондоні за її ініціативою. Коли я згадала про жіночу команду, вона самовіддано та безповоротно підключилася. Тепер неможливо уявити нашу першу експедицію без неї.
Чому саме був обраний формат жіночої команди? Невже чоловіки заважали би в команді?
Тяжко собі уявити світ без чоловіків )). Багато з нас одружені та цінують поруч надійного партнера.
Проте саме в горах, де багато фізичної праці, швидкого прийняття рішень та командної роботи, ми не часто чуємо про жіночі експедиції.
Новини як про проходження Транґо дівчатами є як перлини в морі піску.
Значно частіше це одна або дві жінки в складі чоловічих експедицій, або провідниками є чоловіки. Проте світ змінюється і ми бачимо що кожен може принести свої знання та вміння при цьому розвинути впевненість у своїх власних силах.
Нам важливо, що ми жіноча команда, але не за рахунок приниження інших людей, ми розвиваємось самі та своїм прикладом хочемо надихнути інших не залежно від статі чи релігійних переконань).
Перша українська жіноча експедиція
Хто є лідером в Ваішй команді? І взагалі у Вас в команді заздалегідь чітко розподілені «ролі» або Ви приймаєте рішення спільно, спільно виришуєтє проблеми?
У нас зібралась команда сильних духом жінок і з яскраво вираженими лідерськими якостями.
Усі ми дуже різні і з дуже різним досвідом. Одна із перших речей, які ми зробили на початку - кожна написала свої сильні сторони та сфери компетентності і це те, що на різних етапах нашої підготовки до експедиції допомагає нам у розподілі ролей і завдань.
Пропрацьовуючи ризики - ми обговорили зокрема варіант недопущення ситуації «кількох капітанів на одному кораблі» і дійшли спільного бачення, за ким із нас останнє слово в тій чи іншій ситуації.
Якщо це стосується безпосередньо безпеки сходження, то ми погодились на тому, що в силу мого гірського досвіду це слово за мною, у всіх інших питаннях є або хтось інший (хто має найбільше досвіду саме в цій ділянці) або шукаємо спільне рішення разом.
Буває, часом, дискутуємо і сперечаємось, проте це завжди відбувається у доволі конструктивному форматі, іноді вирішуємо якісь питання за принципом голосування.
Домовились зокрема усе проговорювати прямо і відкрито, адже від цього великою мірою залежить атмосфера всередині команди і успіх експедиції загалом.
Перша українська жіноча Експедиція готується здійснити сходження на найвищий вулкан світу - Охос дель Саладо (6893м).
Якщо порівнювати єкспедиції в суто жіночій команді з командами в яких переважна кількість учасників – чоловіки, які можна навести переваги та недоліки в обох випадках?
Я можу багато розказати з пластового досвіду, бо історично у ПЛАСТі табори часто складаються з людей однієї статі. Проте краще відповім на це питання у січні, бо ми ще не були в 100% жіночій експедиції.
Це планується на грудень. Але ми часто чуємо в суспільстві про те, що жіночої дружби не існує, або що компанія жінок це «зміїне кодло», і найсумніше, що самі ж жінки часто поширюють такі думки.
Але дружба в горах формує дуже сильні зв’язки і однозначно краще розуміння одна одної. Взагалі, навколо жінок багато якоїсь міфічної загадковості приплетено - хочеться внести ясність в поняття жіночого альпінізму.
Чомусь ніхто не говорить про менструації під час експедиції, про жіноче здоров’я, про вплив висоти на цикл. Навіть англомовного матеріалу на цю тему практично немає.
Зате всі люблять згадувати про «жіночу емоційність».
Так, в жінок можуть бути інші потреби ніж в чоловіків, але це не означає, що ми поступаємось в силі, витривалості, чи професіоналізмі.
Дуже б хотілось, щоб інші люди це теж розуміли.
Перша українська жіноча експедиція
Цього року Ваша команда здійснила сходження на найпопулярнішу вершину 2020 для українців (в умовах карантину) – Арарат. Це була Ваша перша спільна гірська вершина? Чи все пройшло як було заплановано?
Першим етапом підготовки був марафон і тренування до нього (тренування витривалості) .
Другим етапом заплановано було висотне сходження, оскільки більшість з команди не піднімалися пішо вище 3000м. Ми розглядали варіант Монблан чи Казбек, але карантин вніс свої корективи. Основним завданням сходження на Арарат було перевірити як кожна з нас реагує на висоту, а також не менш важливим було нарешті зустрітись всією командою вживу вперше за півроку! І з першим і з другим завдання ми впоратись на 100%. Ще й вдалось знайти першого мецената в часі сходження;)
З висотою всі справились краще ніж очікували, командна робота в умовах сходження відбулась, висновки зі сходження зробили і розуміємо як і куди рухатись далі. Єдине чого бракувало в цьому сходження - це технічних тренувань і ми зараз працюємо над цим.
На вершині Арарату
Наступною Вашою метою є сходження на Охос-дель-саладо — найвищий вулкан у світі із висотою 6891 м, що знаходиться посеред пустелі Атакама в Чилі. Чому Ви вибрали самец ю вершину? Як ви готуєтєсь до сходження, адже висота в майже 7000 метрів над рівнем моря не дивлячись на відносно не важкий в технічному плані маршрут, вжє є небезпечною для не підгтовленого альпініста.
Ідею нам підкинув «жива енциклопедія гір» - Валентин Сипавін з яким ми випадково пересіклися на Арараті. Вже тоді було видно, що смертність в Аргентині від коронавірусної хвороби є набагато вища ніж в Чилі, тому кордони швидше можуть відкрити в Чилі.
Щодо технічності маршруту, більшість дівчат в команді мають досвід в скелелазінні, зимових сходженнях в Карпатах; також більшість з них є інструкторами з лиж або сноуборду, тому для нашої команди найбільший виклик - це висота. Також, звичайно підготовка експедиції - логістика, ризики, гроші, маркетинг, тренування.
Про підготовку: починаючи з середини березня ми почали нашу фізичну підготовку, також зустрічаємося через Зум щотижня у вівторок (ще ніколи не пропускали зустрічі). Обговорюємо ті проблеми, що окреслила вище: логістика, ризики, гроші, маркетинг, тренування і тп.
Перша українська жіноча експедиція
У разі неможливості потрапити в Чилі, Ви маєте не менш амбітний план - здійснити рекорд, перейшовши зимові українські Карпати в повністю жіночому складі. На перший погляд це дві дуже різні цілі в багатьох факторах; невже так просто за короткий термін змінити поїздку до Північної Америки (де як раз період нашої зими це літо) на зимові Карпати?
Ми ставимо лише амбітні цілі;)
Зимові Карпати в певній мірі складніші ніж Охос. Зараз ми працюємо над маршрутом і планом, оскільки до минулого тижня нашим планом Б був Охос і ми першочергово збирались на Аконкагуа.
COVID вносить багато коректив в наші плани, але в будь якому випадку ми плануємо значиму кульмінацію нашої більш ніж піврічної праці/підготовки та тренувань.
Головне це команда і спільна мета, а все інше планується і готується паралельно.
перша українська жіноча Експедиція
Розкажіть про проект зимових Карпат, який маршрут Ви запланували, на які дати? Це буде автономний похід? В який термін Ви плануєтє вкластися в цоьому поході?
В планах перейти +/-300км Карпатами від кордону до кордону через частину Мармаросів, Чорногора, Свидовець, … загальний набір висоти складе більше 10тис метрів. Ця експедиція в часі має зайняти близько 20ти днів (як і експедиція на Аконкагуа чи Охос разом з перельоти та добиранням) - орієнтовно 11-31.12.2020.
Якщо план А стане нереальним через закриття кордонів, Цей план вступить в дію 1го грудня
Наразі в планах команди – альпіністські сходження, а чи є в Ваших планах інші види аут-дор діяльності? Які саме?
Як проект, ми фокусуємося на горах. Але ми всі займаємось й іншими видами активностей, наприклад лижі та сноуборд. Можливо колись собі поставимо за ціль скітурну експедицію, хто зна :)
Якщо брати до уваги лише альпінізм, яку мету Ви прагнете досягти: може сходження на Еверест, або 7 Вершин, може відкриття нового маршруту?
Ми наразі ставимо середньо-термінові цілі. Довготривалі у нас у зародковому стані)) Спершу виконати цю ціль, перетравити, зрозуміти чого ми навчилися, а потім вже побачимо..)
Вашими більш глобальними цілями є: надихнути всіх тих, хто сумнівається в своїх силах, донести цінність індивідуального та командного лідерства, показати приклад ефективного пошуку ресурсів для своїх мрій. Ця мета стосується лише жинок або і чоловічих команд також?
Це стосується абсолютно всіх - не залежно від гендеру, віку, ресурсів. Просто історично жінки прийшли до рівних можливостей набагато пізніше. Також існують стереотипи що жінки не дуже можуть працювати разом.
Таким чином, наша глобальна мета - надихнути всіх мріяти та діяти, об’єднувати зусилля заради загальної мети, пропагандувати культуру менторства та взаємопідтримки. Факт жіночої команди просто посилює цює місію зважаючи на історичний контекст гендерного питання.
Таким чином, хоча в команду приймаються тільки жінки, ми щиро радіємо підтримці чоловіків у нашій спільній меті. Зокрема, першим меценатом став саме чоловік.
Перша українська жіноча експедиція
Зараз Ваша команда об’єднує 10 дівчат з різних куточків України. Як проходить відбір в команду? Чи кожна дівчина може приєднатися до Вашої команди? Що для цього потрібно?
Наша команда поки що є сталою. Якщо будемо себе переростати, то мусимо спершу подумати у якому форматі це найкраще зробити.
Ваші проекти це не комерційна діяльність, у кожної з дівчат в Вашій команді є своя робота та сім'я, скажіть, чи важко в фінансовому плані організовувати подібні проекти?
Точно! У багатьох є сім’ї і, мушу сказати, чоловіки є важливою нашою підтримкою. Адже за кожною сильною жінкою стоїть сильний чоловік ;)).
Ми зараз фандрейзимо на нашу подорож. Ми свідомі, що у плані фінансів нам потрібно перейти Еверест, щоб піднятися на Охос. Проте, вже маємо декілька спонсорів які вірять у нас також заохочуємо інших приєднатися до цього унікального проєкту. Наша сторінка: www.uawomenexpedition.com.
Як пробігти 42 км і не помітити цього 20 червня наша команда в повному складі пробігла найдовшу в свому житті дистанцію. Бігли у Львові, Кропивницькому, Лондоні та Сан Франциско; самі чи з друзями; в сонце і дощ. Заради спільної ідеї.
В альпіністському комьюніті є принаймі один грант «GRIT&ROCK», який спонсорує саме жіночі команди. Чи плануєте Ви прийняти участь в цьому або в інших подібних грантах?
Ми цікавились грантами, проте, на жаль, в часи коронакризи більшість грантів, що підтримують експедиції - поставлено на паузу. Що стосується grit&rock - заявку потрібно було подавати до 15 січня 2020 року, на той час ми і близько не уявляли цю затію. Будемо надалі моніторити та приглядатися до такого роду грантів, адже це справді може стати хорошим ресурсом і підсиленням для наших подальших планів.
Перша українська жіноча експедиція
Окрім фінансів, найважливішим моментом організації масштабних заходів є наявність часу на їх реалізацію. Як Вам вдається збиратись такою великою командою в тривалі експедиції?
Ми свідомо віддаємо свій час та ресурси на цю справу. Це нас надихає і надіємося що зможемо надихнути інших повірити в свої сили.
також дуже важливими є два фактори: довіра один одному та поділ праці. Кожна з нас веде свою ділянку роботи.
Ви – найдосвідченніша учасниця комади, третя українка, яка піднялась на Еверест та друга українка, яка завершила програму «Сім Вершин». Як впливає Ваш досвід на організацію та проведення експедицій та інших заходів команди?
Так, я найдосвідченіша та й найстарша в команді. Я з радістю ділюся своїм досвідом але намагаюся не нав’язувати своєї думки крім питань про безпеку - де ми домовилися, що моє слово - останнє.
Але, якщо ви думаєте що це - вулиця з одностороннім рухом, то будете глибоко помилятися)). Багато дівчат досягли успіхів у своїх професіях і можуть поділитися глибоким досвідом який можна перенести на нашу експедицію. Але мова навіть не про те, коли ти усвідомлюєш свою відповідальність перед ними можливо навіть у справах життя і смерті, то власне розуміння себе виходить на інший якісний рівень. Тобто, будучи часткою цієї команди мені дає розвиток та досвід не менший аніж іншим.
Як приймаються рішення про майбутні плани команди? Як саме обирається ціль?
Глобальна місія проекту - перша українська жіноча експедиція. Таким чином в список об‘єктів, які нам цікаві, мають потрапляти будь-які гори чи задачі, які відповідають двом головним критеріям:
1. Там ще ніколи не було суто українських жіночих команд
2. Ціль має бути гідним викликом для всіх учасниць для повної мотивації
Кожного вівторка команда зустрічається в Зумі і обговорює всі питання. Щодо самих експедицій, це зазвичай відбувається в форматі - брейнстормінг - відбір фінальних ідей - групове голосування. Досвід Оксани допомагає швидко згенерувати ідеї важких але цікавих цілей.
Чи знаєте Ви про подібіні жіночі проекти в інших країнах? Чи співпадають Ваші цілі з аналогічними командами? Чи можливе співпрацювання з іншими командами?
По всьому світу є безліч крутих проектів в цьому напрямку. Ми завжди відкриті до співпраці, проте зараз маємо свою конкретну мету та не займалися іншими напрямками. Поки що.
Також плануємо сконтактуватися з Федерацією Альпінізму і Скелелазіння України у плані розвитку аматорського напрямку.
Розкажіть про склад Вашої команди
у складі команди є 8 дівчат Бунтарок і двоє менторок, Оксана та Юля. Кожна з нас є різного віку, має різну професійну діяльність та різний досвід в горах. Наймолодшій, Ляні, 21, поки вона студентка. Найстаршій, Оксані, 44 і вона - фінансовий директор банку) Команда об’єднала архітекторку, програмістку, рекрутерку, дизайнерку, і кожна з них принесла в команду частинку своєї суперсили)
Оксана Літинська, Юля Зі, Інка Кляп, Ляна Сидорська, Галя Стрипа, Таня Пацай, Юля Гладиш, Марічка Задорожня, Аня Олексин, Юля Стрипа
Ваша команда - це пластовий курінь, який має назву «Бунтарки», що криється під цією назвою?
Бунтарки - це пластовий курінь, який займається популяризацією екстремальних видів спорту, таких як альпінізм, скелелазання, лижний та сноуборд спорт та інші. Ми бунтуємо проти сірих буднів!
Як Вашим проектам допомагає Національна скаутська організація України Пласт?
Перш за все варто зазначити, що усі, крім однієї з дівчат в нашій експедиції - пластунки (хто зна, може з часом вдасться і ту одну, затягнути в Пласт.
І більшість свідомого життя ми в Пласті, для нас це середовище, де ми познайомились. Тут ми вперше пішли в гори, тут власне і виникла ідея нашої експедиції.
