Лізе Бійон (Lise BIllon), Фанні Шмуц (Fanny Schmutz) та Мод Ванпул (Maud Vanpoulle) після проходження маршруту "Compressor" на вершину Серро Торре (Cerro Torre, 3128 метрів). Фото Lise Billon, Fanny Shmutz, Maud Vanpoulle
Трійка французьких альпіністок: Лізе Бійон (Lise BIllon), Фанні Шмуц (Fanny Schmutz) та Мод Ванпул (Maud Vanpoulle) повідомили про проходження одного з найбільш відомих історичних маршрутів світу альпінізму.
Це їм вдалося пілся очікування короткого вікна гарної погоди протягом шести тижнів!
Трійця здійснила свою мрію, піднявшись на врешину гори Серро Торре (Cerro Torre, 3128 метрів)
Від редакції:
Патагонія. Серро-Торре. Фото Peter Gebhard.
Серро Торре (Cerro Torre, 3128 метрів) – велична вершина та один із головних символів Патагонії, розташована на кордоні Аргентини та Чилі.
Ця вершина є найвищою у навколишній гірській системі, що складається з чотирьох масивів.
Вперше цю гору в 1782 році описав у своїх щоденниках іспанський дослідник Антоніо де В'єдма (Antonio de Viedma), але тільки 100 років потому, в 1882 аргентинська комісія із землеустрою і кордонів на чолі з Франсіско «Періто» Морено дала цьому піку ім'я
На сьогодні до вершини прокладено два незалежні маршрути: один Південно-Східним гребенем, а інший лінією Рагні, на Західній стороні гори.
Безумовно, за більш ніж 70-річну альпіністську історію гори багато команд проходили й інші маршрути, однак так чи інакше, всі вони виходили на вершину однією з цих двох ліній.
маршрут "Compressor" на вершину Серро Торре (Cerro Torre, 3128 метрів).
Своєю метою Ліз, Фанні та Мод обрали класичний маршрут на східній стороні гори, по лінії "Compressor" авторства видатного італійця Чезаре Маестрі (Cesare Maestri) 1959 року.
Детальніше про іторію маршруту "Compressor" Ви можете прочитати в статті: Патагонія - пазл, що склався. Перше сходження на вершину Серро Торре у 1959 році
З цим сходженням тріка француженок стала другою жіночою командою на цьому маршруті. Вперше жіноче сходження на вершину Серро-Торре виключно жіночою командою було здійснено в 2005 році словенською командою: Монікою Камбіч (Mónica Kambic, уродженкою Аргентини) і Танією Грмовсек (Tania Grmovsek), вони також пройшли лінію Чезаре Маестрі
Від редакції:
У 1950-х роках сходження на вершину Серро Торре в Патагонії вважалося неможливим для будь-якого навіть підготовленого альпініста. Проте італієць Чезаре Маестрі (Cesare Maestri) з гордістю оголосив про своє історичне сходження 1959 року.
Однак, він був єдиним, хто міг підтвердити цей факт, його напарник, Тоні Еггер трагічно загинув при спуску з гори, і разом з ним у прірву впала й фотокамера з плівкою, на якій було знято сходження.
Навіть до 1970 року, багато альпіністів продовжували сумніватися в успіху Чезаре, який був настільки розгніваний звинуваченнями на свою адресу, що повернувся на Серро Торре в тому ж 1970 році, щоб повторити своє сходження 1959 року. Тоді він просто "знущався" над скелею, забивши понад 300 болтів на Південно-Східному хребті, розмічаючи дорогу під новий маршрут "Compressor", який назавжди змінив характер цього до тих пір "дикого піку".
маршрут "Compressor" на вершину Серро Торре (Cerro Torre, 3128 метрів).
Але навіть це повторне сходження стало приводом для критики, адже виявилося, що і цього разу Чезаре не був на вершині піку.
І тільки через роки Чезаре зізнався що він все життя хотів піднятися на вершину Серро Торре, але так ніколи на ній і не був.
В січні 2012 року нарешті маршрут було звільнено від більше ніж 100 болтів, що були забиті Чезаре; це зробили американці Джейсон Крук і Гайден Кеннеді а через лише кілька тижнів він вперше був пройдений Давідом Ламою (David Lama) і Пітером Ортнером (Peter Ortner) вільним стилем! За це проходження двійка була нагороджена спеціальною відзнакою найпрестижнішої премії у світі альпінізму: "Золотий Льодоруб" (Piolets d'Or 2013)
У 2005 році вперше було виконано сходження на вершину Серро-Торре виключно жіночою словенською командою: Монікою Камбіч (Mónica Kambic, уродженкою Аргентини) і Танією Грмовсек (Tania Grmovsek)
Фото Lise Billon, Fanny Shmutz, Maud Vanpoulle
Цього південного літа до Ель-Чальтен та до маршруту "Compressor" підійшли жінки, що мали великий попередній досвід сходження на скелі Патагонії
Лізе Бійон подорожувала Патагонією ще в 2011 році та вже тоді мріяла піднятися на Серро Торре; Мод Ванпул приїхала вперше до Патагонії в 2015 році.
І троє разом спробували цей проєкт минулого року. Тоді вони зрозуміли, що погода в Патагонії не буде на їхньому боці.
Тому вони озброїлися терпінням, чекаючи вікна гарної погоди, яка дозволила б бути на скелі хоча б кілька днів.
Відразу після прибуття до Патагонії, альпіністки перевезли все своє спорядження до базового табору у поселенні Ніпоніно. Вони були віддані Серро-Торре і не збиралися виснажувати себе, переходячи з однієї долини в іншу залежно від мінливості погоди.
Протягом шести тижнів вони перебували у Ель-Чальтені, намагаючись підтримувати форму та сумлінно переглядаючи прогноз погоди.
І ось, наприкінці лютого з'явилося коротке вікно гарної погоди, яке вони не збиралися пропускати.
Фото Lise Billon, Fanny Shmutz, Maud Vanpoulle
З ідеєю максимально використати години хорошої погоди вони покинули Ель Чальтен 22 лютого.
Вони знали, що перший день буде ще з поганою погодою, і так воно і було. Вони підійшли до Ніпоніно, біля підніжжя Серро-Торре, одягнені в куртки з гортексу та сумніваючись, чи весь той сніг, який вони побачили, дозволить їм просуватися по скелі.
23 лютого почалося їхнє сходження. Насправді, це була найлегша частина маршруту, яка веде до сідловини Col de la Paciencia, але альпіністки виявили, що робота по прокладанню маршруту в снігу зайняла у них більше часу, ніж очікувалося.
Більш того, на ділянці вони не знайшли жодного сліду платформи для бівака, яку Марк Тораллес (Marc Toralles) та Тасіо Мартін (Tasio Martín) та Ігнасіо Мулеро (Ignacio Mulero) розповідали їм після свого власного сходження маршртом місяць тому.
Тож, дівчатам довелося брати з собою сігові лопати, щоб зробити власну площадку під намет.
24 лютого, уникаючи ранніх холодів, при доволі сумнівних погодних умовах, вони виршили продовжити сходження, хоча інша група на скелі вирішила повернутися вних і не ризикувати.
Тож альпіністки доповнили своє спорядження з огляду на можливий схід з маршруту на 15 мотузці.
Просуваючись повільно, їм вдалося дістатися до бівуаку й вирубати в льоду платформу, щоб протиснутися у дві третини намету, який нависав над порожнечею.
Фото Lise Billon, Fanny Shmutz, Maud Vanpoulle
25 лютого вони також вирішили продовжити сходження, долаючи «потойбічні мікстові утворення, унікальні льдові брили, та знамениту гладку вертикальну гранітну стіну», поки нарешті не досягли вершини близько 19:00 вечора.
Після бурхливого емоційного святкування стоячи на абсолютно спокійній вершині вони почали спуск до останнього бівуаку, щоб наступного дня завершити спуск в Ель-Чальтен.
Лізе Бійон (Lise BIllon), Фанні Шмуц (Fanny Schmutz) та Мод Ванпул (Maud Vanpoulle) на фоні масиву Серро Торре (Cerro Torre, 3128 метрів). Фото Lise Billon, Fanny Shmutz, Maud Vanpoulle
