Українські альпіністи, туристи та скелелази, яких ми втратили у війні....



22 лютого 2022 року Росія вторглася в Україну, чим значно посилила російсько-українську війну, яка почалася у 2014 році.
Минуло багато часу, а людські страждання залишаються величезними.
Мільйони людей були вимушені покинуть свої домівки, міста зруйновані російськими загарбниками, тисячі українців вбиті або поранені.

Багато українських альпіністів, скелелазів, туристів взяли до рук зброю, щоб захистити свою країну.
Вони відклали свої мрії мирного часу, і, натомість, попрямували до смертоносних зон бойових дій.

Деякі з перелічених нижче солдатів пережили жахливі умови в останні дні. Деякі з них були найкращими альпіністами, які перемагали на національних і міжнародних змаганнях. Інші були гідами, тренерами, волонтерами, тощо. Багато з них були молодими і мали сім’ї. Усі вони дуже любили пригоди мирного часу, але найбільше – своїх друзів, родину та країну.

Ми зробили все можливе, щоб повідомити про всіх, але ми визнаємо, що є й ті, яких ми, можливо, пропустили. Просимо з розумінням поставитися до цього.

Юрій Вербицький, 50 років, 22 січня 2014 року
Юрій Вербицький
Юрій Вербицький


Активний учасник Революції гідності. Викрадений разом з Юрієм Луценком невідомими 21 січня 2014 року і вбитий після катувань.
Перший з героїв Небесної сотні. Герой України (посмертно).
Знаний альпініст, сходжувач на вершини маршрутами найвищої категорії складності у Криму та на Кавказі. Зокрема, піднімався на Уїлпату, Шхару. Займався скелелазінням і гірськими лижами. Член львівського альпклубу «Екстрем».

Юрій Вербицький народився 25 серпня 1963 року, загинув 22 січня 2014 року


Олександр Храпаченко, 26 років, 20 лютого 2014 року

Олександр Храпаченко
Олександр Храпаченко


Герой Небесної Сотні, Герой України. У січні 2014-го, після ухвалення «диктаторських» законів та вбивства перших майданівців, він приєднався до протестів у рідному Рівному. Наприкінці місяця приїхав до Києва та увійшов до лав 35-ї сотні Самооборони Майдану «Волинська січ», певний час був ройовим на псевдо «Вандал».
Зранку 20 лютого Олександр разом з іншими майданівцями був на вулиці Інститутській. Почувши вибух «коктейлю Молотова», він підняв голову і в цю мить куля силовика миттєво убила Олександра. Йому було 26 років.
Народився у Рівному, був театральним режисером та актором, а також працював промисловим альпіністом. Захоплюючись альпінізмом, Олександр зайшов на усі гірські вершини в Україні. Любив ходити в походи, брав участь у військовому рятувальному підрозділі "Скіфи" й слухав рок-музику. Водночас Олександр був членом організації YMCA як скаут-рейнджер – так називають скаутів, які пройшли школу виживання та лідерства.

Олександр Храпаченко народився 18 вересня 1987 року, загинув 20 лютого 2014 року


Юрій Коновалов, 54 роки, 29 серпня 2014 року

Юрій Коновалов
Юрій Коновалов


З початком окупації рф частини Донбасу 2014 року вступив до лав батальйону «Донбас», пройшов військовий вишкіл, був учасником бойових дій. Псевдо «Чумак».
Загинув під час виходу з Іловайського котла 29 серпня 2014 року.
Це була перша непоправна втрата альпіністської спільноти України внаслідок агресії російських загарбників.
Займався у київській секції альпінізму.
Захоплювався біговими і гірськими лижами.
Щоліта виїжджав до альптаборів на Кавказ, на збори на Тянь-Шань, Паміро-Алай. Входив до збірної київського ДСТ «Буревісник». Віртуозно грав на всіх музичних інструментах, чудово співав.

Юрій Коновалов народився 19 грудня 1959 року, загинув 29 серпня 2014 року


Карук Ігор, 47 років, 8 березня 2024 року
Карук Ігор
Карук Ігор


Від початку повномасштабного вторгнення намагався допомогти жителям окупованої Київщини, вивозив людей з Бородянки.

8 березня 2022 року востаннє вийшов на зв’язок. Після деокупації Київської області його тіло було знайдене зі слідами насильницької смерті.

Альпініст, марафонець і веслувальник.
Міг зранку пробігти марафон, а ввечері - сісти у човен.
Був кандидатом у майстри спорту, переможцем та призером Всеукраїнських змагань, учасником чемпіонату світу. Ходив у гори.
У спортивному колі Ігоря згадують сміливим, веселим, чудовим спортсменом і другом.


Сергій Железняк, 49 років, березень 2022

Сергій Железняк. Поза військовою службою Сергій був талановитим танцюристом і захоплювався альпінізмом
Сергій Железняк. Поза військовою службою Сергій був талановитим танцюристом і захоплювався альпінізмом


Харків'янин Сергій Железняк загинув у бою в середині березня 2022 року.
За заслуги посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
49-річний Железняк прослужив в українській армії майже десять років, спочатку в 92-й окремій механізованій бригаді імені Івана Сірка під час війни на Донбасі в 2014 році.
Поза військовою службою Сергій був талановитим танцюристом і захоплювався альпінізмом. Серед його сходжень була, зокрема, й вершина Ельбрус.

Володимир Третяк, 41 рік, 13 березня 2022 року
Володимир Третяк
Володимир Третяк

Захищаючи Вітчизну, загинув Володимир Третяк.
Він працював викладачем у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника та був членом Івано-Франківської команди "Похід в гори". Для інструкторів він був наставником, старшим братом, і виховав не одного гіда.

Всі туристи команди знали цього добряка, котрий приймав їх дзвінки, консультував у віконці на сайті, а багатьом відкрив світ гір як інструктор. Знаходив спільну мову з усіма, це був його особливий секретний дар. Міг організувати найскладніші тури та експедиції. Він відчував світ туризму як ніхто інший: передбачав нові віяння та тренди на роки раніше, ніж туди вирушали потоки мандрівників.

Володимир загинув на Яворівському полігоні 13 березня 2022 року.

Святослав Сойко, 32 роки, березень 2022 року
Святослав Сойко
Святослав Сойко


Народився 24 січня 1990 року в населеному пункті мис Шмідта, Чукотський автономний округ, на той час — РРФСР, в сім'ї військовослужбовця.
Ще з дитинства мав потяг то туристичних походів, любив гори. Після навчання у школі поступив до Ужгородського національного університету, факультет - " Суспільних наук", після закінчення якого виїхав до Французької республіки та вступив у ряди французького іноземного легіону (фр. Légion étrangère)
Згодом разом із друзями вирішив зайнятись організацією турів до Грузії, Франції, Киргизстану.
26 лютого 2022 року повернувся до України, де о 8-й ранку одразу ж прибув до військкомату з метою захисту України від російських окупантів. Він став солдатом, розвідником розвідувального взводу піхотного батальйону 128 ОГШБр.
В ході бойових дій, група розвідників, у складі якої був Святослав Сойко, взяла в полон російського полковника[1].
Загинув 24 березня 2022 року в боях з російськими окупантами під час зачистки населеного пункту Мирне Запоріжської області.
Похований 4 квітня 2022 року в родинному місті Ужгороді.


Юрій “Юра” Олійник, 39 років, 23.03.2022

 Юрій “Юра” Олійник
Юрій “Юра” Олійник


Львів’янин Юрій Олійник загинув 23 березня 2022 року під час запеклих боїв під Попасною Луганської області на сході України.
39-річний хлопець був оператором і фотографом українського 24 каналу та сайту новин ZAXID.NET , але одразу після вторгнення Росії минулого року пішов воювати добровольцем.
Раніше він брав участь у бойових діях на Донбасі в 2014 і 2015 роках і повернувся до своєї початкової бригади наступного дня після російського вторгнення в лютому 2022 року.
Юрій загинув після того, як його позицію було обстріляно російськими бомбами з білим фосфором.

Юрій запам'ятався друзям і родині як любитель гор і скель, який особливо любив далекі мандрівки в горах і зйомку природи. «Юра все життя захоплювався горами, — розповів Climbing друг Михайло Сурмай . «Я зустрів його у 2017 році на скелях Тустані у Львові. На той час він уже був ветераном АТО, об’їздив Карпати та Крим».

За словами Сурмая, Оліниник захоплювався як технічним скелелазінням, так і гірським трекінгом. «Він ніколи не хвалився, що був на такій-то вершині чи подолав маршрут найшвидше. У його системі цінностей найважливішою була сама команда». Також Оліниник брав участь у некомерційному проекті «Ветерани-Go», де допомагав ветеранам російсько-українського конфлікту піднятися в Карпати.

Великі цілі Оліниника полягали в тому, щоб колись спробувати піднятися на вершини-восьмитисячники, сказав Сурмай, і він також планував подорожі в Альпи, зокрема на Маттерхорн і Монблан, а також на Тянь-Шань у Китаї. «Його поїздка на Маттерхорн була запланована на квітень і травень 2022 року, але боротьба за свободу змінила його плани», — сказав Сурмай.


Дмитро Кочетков, 42 роки, 19.04.2022

Дмитро Кочетков
Дмитро Кочетков


Кочетков Дмитро Олександрович , харків'янин, загинув 19 квітня 2022 року під час запеклих боїв навколо МК "Азовсталь". Металургійний комбінат був одним із останніх осередків українського опору під час блокади Маріуполя навесні 2022 року.
За героїзм під час тривалої блокади на «Азовсталі» Кочетков посмертно нагороджений кількома відзнаками, зокрема орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Кочетков, який народився в невеликому селі під Харковом, «з юності захоплювався альпінізмом», — сказав Геннадій Копейка, головний тренер національної збірної України з альпінізму та президент Харківської федерації альпінізму та скелелазіння.
42-річний бойовий медик все життя був завзятим скелелазом і альпіністом, пройшовши вершини від Паміру і Кавказу до Криму і Карпат.
Серед його цілей у горах були пік Леніна на кордоні Таджикистану та Киргизстану, гора Казбек у Грузії, а також гори Боржавської підгрупи українських Полонинських Бескидів.

Кочетков був членом Харківської федерації альпінізму та скелелазіння, закінчив Харківський автотранспортний технікум. Він також був сильним бігуном, регулярно бігаючи на карпатські вершини, такі як Говерла. «Він любив природу і дітей, займався [багато різними] видами спорту», ​​— додав Генадій Копейка.


Гамбаров Леонід Арамович , 82 роки 25.04.2022

Гамбаров Леонід Арамович
Гамбаров Леонід Арамович


25 квітня 2022 року під час обстрілу російськими окупантами міста Дергачі (на північ від Харкова) загинув Гамбаров Леонід Арамович - доктор технічних наук, професор інституту інформатики та управління НАН України та Міністерства Освіти та Науки України,
Майстер спорту та альпінізму - Методист 2-ї категорії.

Здійснив понад сотню сходжень, 20 з яких найвищої категорії складності: (1968) п. Вільса, 5А; (1969) п. Щуровського, 5Б; (1970) Джайлик за Півн. ст., п/п, 5Б; (1972) Уллу-тау з «ромбу», 5Б; (1974) Джайлик, за Ю ст., 5Б, кер.; (1976) Гол. Домбай-Ульген, 5Б; (1977) п. Пасіонарії, 5Б; (1978) Вілпата, 5Б; Дубль-пік, 5А; (1981) Уллу-кара, 6А; (1982) п. Вільної Іспанії, 5Б.

Неодноразово брав участь у рятувальних роботах, найскладніші: (1972) «хрест» Ушби (головний загін), (1980) п. Кавказ (керівник робіт).


Микола Фетісов, 27 років, 20 травня 2022

Микола Фетісов
Микола Фетісов


Життя Миколи Фетісова визначалося пригодами; він відчув магнетичну тягу до гір і глибокий зв’язок із природними ландшафтами.
Він був скелелазом, альпіністом, туристом, парапланеристом, плавцем, гонщиком ендуро, тощо — займався будь-якою діяльністю, яка могла привести його в унікальні та красиві місця.
Фетісов заснував гід-сервіс LikeToHike, а свою пристрастю до гір поділився з тисячами клієнтів. За два дні до свого 28-річчя він загинув на війні.

Фетисов отримав ступінь бакалавра права в Європейському університеті, але його любов до природи привела його іншим шляхом. Після закінчення навчання в 2016 році Фетісов разом з другом відкрив свою компанію. Він викладав групові заняття зі скелелазіння в тренажерному залі та поза ним, а також проводив трекінгові та альпіністські тури для понад 25 000 клієнтів у 10 різних країнах.

Фетісов був розвиненим клаймером, займався спортивним скелелазінням, боулдерінгом і альпінізмом. Він любив скелелазіння в Південній Туреччині; Арко (Італія); і в Центральній і Західній Україні.

Фетисов і його подруга Аліна Синявська одружилися 7 березня, а вже 8 березня він пішов на війну.
Вони прожили в шлюбі два з половиною місяці, поки його не вбили 20 травня....

Роман Ніколайчук, 42 років, 11.06.2022

Ніколайчук Роман
Ніколайчук Роман

З перших днів війни долучився до Добровольчого формування Рівненської міської територіальної громади №1, аби захищати наше місто та його мешканців. Увесь цей час він сумлінно виконував обов’язки добровольця. 19 липня 2022 року, загинув від кулі зловмисника, перешкоджаючи йому пограбувати пункт обміну валют у Рівному.
Зі школи Роман захоплювався туризмом, альпінізмом.
Призер Чемпіонату України зі спортивного туризму, здійснював спортивні сходження зокрема на Мера Пік, Герлаховський Штит, Монблан, Тефтан, Арарат. Був активним членом ВП ФАіС України в Рівненській області.
Також він був активним членом Оржівського клубу спортивного орієнтування «Равлики», ентузіастом і натхненником розвитку мисливського собаківництва в Україні, допомагав популяризувати спорт серед дітей і молоді на Рівненщині.
Роман Ніколайчук народився 1 січня 1980 року, загинув 19 липня 2022 року

Сергій Поліщук, 35 років, 11.06.2022

Сергій Поліщук
Сергій Поліщук


Сергій Поліщук був горолюбом і життєлюбом. Він проводив дні, займаючись скелелазінням, альпінізмом, бігом по стежках, катанням на сноуборді та всім іншим, що могло привести його в гори.
Він загинув у бою 11 червня 2022 року, за тиждень до свого 36-річчя.

« Тепло і турбота були його найхарактернішими рисами, — згадує його подруга Марія Москалець. «У нього була сонячна і дуже добра посмішка»

Він був дуже активним у світі трейл-ранінгу, часто брав участь у перегонах і ще частіше волонтером допомагав в організації перегонів. Кілька друзів опублікували присвяти Поліщуку на його профілі у Facebook, зазначивши, яким натхненням і голосом підбадьорення він був.

Поліщук раніше воював проти росіян, коли вони вторглися в Крим у 2014 році. Коли Росія вторглася знову в 2022 році, Поліщук вважав своїм обов’язком встати і боротися.

Піднятися на Маттерхорн була мрія Поліщука, яку він так і не здійснив....
Але друг Поліщука Володимир Кузьмінський піднявся на Маттерхорн і встановив на вершині український прапор на честь загиблих героїв.

Віталій Федоренко, 45 років, 21 червня 2022 р

Віталій Федоренко
Віталій Федоренко


Загинув 21 червня 2022 року. У війні брав участь як парамедик.
Працював сімейним фотографом. Захоплювався альпінізмом. Неодноразово піднімався на пік Абу Алі ібн Сіни (пік Леніна). Організовував тури у різні гірські системи світу зі сходженням на вершини.
Віталій народився 30 серпня 1976 року, загинув 21 червня 2022 року.

Дмитро Пустовойт, 35 років, липень 2022 року
Дмитро Пустовойт
Дмитро Пустовойт

Мешканець Іларіонівської громади Дмитро Миколайович Пустовойт загинув у пекельному бою з ворогом під Великою Новоселівкою на Донеччині ще у кінці липня 2022 року.
Дмитро був люблячим та турботливим чоловіком та батьком. Він працював генеральним директором компанії «Ковбас Маркет». Попри свою зайнятість, Дмитро Миколайович захоплювався боксом, виступав спонсором іларіонівських юних спортсменів.
Він разом з дружиною постійно надавав благодійну допомогу рідній громаді в організації масових заходів. Дмитро підкорював вершини не тільки в бізнесі, а й сам піднімався на Говерлу, Казбек і Пік Миру.

Анатолій Мельничук, 46 років, 25 липня 2022 року
Анатолій Мельничук
Анатолій Мельничук

Мельничук Анатолій Іванович народився 31 січня 1976 року в місті Коломия. Навчався у школі №1 ім. Василя Стефаника, а згодом – у Коломийському педагогічному училищі. Закінчив історичний факультет Чернівецького національного університету ім. Юрій Федьковича. Був обраний головою Молодого Руху на Буковині, а згодом – очолив Івано-Франківський осередок.

Анатолій був знаним мандрівником, автор туристичного блогу “Заплічник”, любив спорт та займався яхтингом. Але найбільше він любив підкорювати вершини. Наприклад, г. Монблан, хребти Непалу, вершини Криму, Грузії, Карпат.

В перші дні повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну 26 лютого 2022 року, як справжній патріот, добровільно вступив до лав Збройних Сил України боронити Батьківщину. Був командиром аеромобільного взводу аеромобільної роти 46-ї окремої аеромобільної бригади.

Старший лейтенант Анатолій Мельничук загинув під час артобстрілу росіян 25 липня 2022 року в с. Білогірка Херсонської області.

Похований на Алеї Слави в місті Коломия. У воїна залишилися дружина та троє дітей.

19 грудня 2022 року Анатолію Мельничуку посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин міста Коломиї».

У червні 2023 року військового посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.


Тарас Пона, 50 років 21.10.2022

Тарас Пона та маршрут сходження українських альпіністів на Ушбу
Тарас Пона та маршрут сходження українських альпіністів на Ушбу


Тарас Пона був затятим українським патріотом і завзятим альпіністом. Його пам’ятають його хоробрістю та сподіваннями на вільне, прогресивне майбутнє. Він загинув у віці 50 років 21 жовтня під Бахмутом Донецької області після того, як куля снайпера пробила між пластинами його бронежилета.

У вільний час — особливо до 2014 року — Пона часто відвідував тренажерний зал, щоб тренуватися як для змагань на скеледромі, так і для альпінізму.
У 2010 році разом з українським альпіністом Михайлом Волошановським Пона відкрив шість перших мотузок маршруту під назвою "Характерник" на вершину гори Ушба (4710м)

"За технічною складністю ця лінія не поступається багатьом кримським шісткам, відрізняється великою кількістю вільного лазання (до 7a) деякі ділянки були пройдені на ІТО (до А3)" - описували у своєму звіті про сходження першопрохідники з української команди (Ігор Чаплинський, Михайло Фомін та Віталік Тодоренко), які у 2011 році здійснили повне проходження маршруту

Костянтин Синякевич, 52 роки, 23 грудня 2022 року
Костянтин Синякевич
Костянтин Синякевич


Після повномасштабного вторгнення пішов до ДФТГ, потім до НГУ. Позивний «Компас».
23 грудня 2022 року не повернувся з бою між Курдюмівкою і Озарянівкою. За свідченнями бійців, загинув від снайперської кулі, коли побіг до пораненого побратима.
Захоплювався альпінізмом, здійснив багато технічних сходжень, в тому числі на Ушбу. Основною ж пристрастю було скелелазіння — з легкістю проходив маршрути 7б лідером.

Костянтин Синякевич народився 4 липня 1970 року, загинув 23 грудня 2022 року

Олександр Поліщук, 46 років, 23 грудня 2022 року
Олександр Поліщук
Олександр Поліщук


З перших днів став до лав тероборони, потім Нацгвардії.
Був заступником командира роти 3-го батальйону «Свобода» Бригади швидкого реагування НГУ. Позивний «Альпініст». Загинув під Озорянами (біля Бахмуту) в стрілецькім бою.
Альпініст, скелелаз, гірськолижник, любитель вітрильного спорту.

Олександр Поліщук народився 6 січня 1976 року, загинув 23 грудня 2022 року


Юрій Кінаш, 33 роки, 29 грудня 2022 року
Юрій Кінаш
Юрій Кінаш


Загинув 29 грудня 2022 року під Бахмутом.
З перших днів повномасштабної війни добровольцем став до лав ЗСУ. Cлужив у підрозділі аеророзвідки «Майстерня Незалежності». Позивний «Вікінг». Під час проходження служби здобув звання лейтенанта.
Захоплювався альпінізмом, спортивним орієнтуванням, плаванням на байдарках, напівмарафонами та пішохідним туризмом. Був учасником команди фестивалю української середньовічної культури «ТуСтань!».
Юрій Кінаш народився 26 вересня 1989 року, загинув 29 грудня 2022 року


Олександр Заколодній, 35 років, 21.01.2023

Олександр Заколодній
Олександр Заколодній


Український альпініст Олександр Заколодній запам’ятався своїм енергійним духом і відданістю спорту.

Майстер спорту з альпінізму, Кандидат у майстри спорту зі скелелазіння та туризму. Член збірної команди України з альпінізму.
Віце-президент Федерації альпінізму та скелелазіння України, голова комітету альпінізму

Олександр Заколодній та Григорій Григор
Олександр Заколодній та Григорій Григор'єв



З 2013 року адміністратор харківського скелелазного центру «Вертикаль», де організував десятки змагань з техніки альпінізму та скелелазіння, тренував дітей. Мав вищу освіту за спеціальністю тренера (Харківська державна академія фізичної культури).
З 2008 року щорічно приймав участь у чемпіонатах України з альпінізму та міжнародних змаганнях, та майже у кожному змаганні займав призові місця.
Приймав участь у сходженні на восьмитисячники: Українська Національна експедиція 2010р. на в. Макалу (8481м),
Експедиції Харківського клубу альпіністів на в.Чо-Ойю (8201м) та в. Нанга-Парбат (8126м).

Отримавши відзнаку «Сніговий барс» за сходження на вершини - семитисячники, Заколодній був водночас наполегливим і цілеспрямованим у досягненні своїх цілей, але водночас ніжним і чуйним до своєї родини та друзів.
Він був одним із перших, хто пішов добровольцем у війну після вторгнення Росії.
Він загинув разом зі своїм давнім другом і колегою-альпіністом Григорієм Григор'євим 21 січня під час російської атаки поблизу Соледару. Обом чоловікам було по 35.


Роман Жук, 30 років, 21 січня 2023 року

Роман Жук
Роман Жук


Загинув 21 січня 2023 року поблизу міста Бахмут Донецької області.
З початком повномасштабної російської агресії був волонтером у Гуманітарному штабі Трускавця, а згодом став на захист України. Солдат, стрілець-санітар 3-ї окремої штурмової бригади у в/ч А 4638. Позивний «Друг Аркан».
Закінчив НУ «Львівська політехніка», захоплювався народною хореографією. Палко любив гори. Гірський турист, альпініст. Піднімався, зокрема, на Монблан.
Роман Жук народився 12 березня 1992 року, загинув 21 січня 2023 року


Григорій Григор'єв, 35 років, 21 січня 2023 року

Григорій Григор
Григорій Григор'єв


Близькі згадують Григорія Григор'єва як чесну та добру людину. Він був одним з перших, хто пішов добровольцем на війну після вторгнення Росії. 21 січня під час російської атаки поблизу Соледару, у віці 35 років, Григорій загинув разом зі своїм другом і товаришем по альпінізму Олександром Заколоднім.

Олександр Заколодній та Григорій Григор
Олександр Заколодній та Григорій Григор'єв


Григор’єв народився в Харкові в сім’ї Олени Леонідівни та Григорія Кузьмичів. Був кандидатом у майстри спорту з альпінізму. Він працював у харківському клубі «Вертикаль», часто допомагав організовувати змагання та був суддею та волонтером.
Григор'єв і Заколодній разом тренувалися в секції альпінізму Харківського політехнічного інституту і разом займалися сходженнями в гори.

Він працював у Харківській міській раді і, окрім сходжень, був затятим марафонцем, велогонщиком та триатлоністом.


Роман Боровик, 43 роки, 24 березня 2023 року
Роман Боровик
Роман Боровик


Штаб-сержант Роман Боровик, позивний Бор, загинув 24 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі міста Бахмут на Донеччині. У лютому захиснику виповнилося 43 роки.

Роман народився у Вінниці. Навчався у міському ліцеї №1. Потім був призваний на строкову військову службу до Львова. Згодом там і залишився жити. Закінчив Українську академію друкарства. 11 років працював програмістом у компанії «SoftServe». Любив активний відпочинок, походи в гори, альпінізм, велоспорт, сплави по річках, дайвінг.

24 лютого 2022 року Роман добровільно став на захист своєї країни. Служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Був старшим бойовим медиком роти снайперів. Разом із побратимами воював на найгарячіших ділянках фронту.
У 2022-му десантник був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІ ступеня.

У Романа залишилися мама, дружина, троє дітей, рідні, друзі та побратими.


Орест Кінаш, 57 років, 29 березня 2023 року

Орест Кінаш
Орест Кінаш


Орест Кінаш – досвідчений організатор гірських походів, гірський провідник та експерт з гірських сходжень, автор проєкту «O.K. Travel Studio. Походи в горах» загинув у війні з росією.
У 2013 року професійно зайнявся альпінізмом, став інструктором.

На рахунку Ореста безліч походів Карпатами (у тому числі і взимку), сходження у горах Кавказу (Казбек, Шхара), на Памірі, у Туреччині.
З самого початку повномасштабного вторгнення Росії, Орест приєднався до лав ЗСУ, захищаючи батьківщину від загарбників.
Відомо, що Орест Кінаш був офіцером 53-окремої механізованої бригади. Загинув у бою з окупантами під Бахмутом.
Нагороджений орденом Б. Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Пам'ятна табличка, в пам'ять загиблого воїна, альпініста Ореста Кінаша, встановлена в Карпатах на горі Петрос (Чорногора).

Орест Кінаш народився 24 квітня 1965 року, загинув 29 березня 2023 року

Віктор Боржиєвський, 23 березня 2023 року

Віктор Боржиєвський
Віктор Боржиєвський


Віктор Боржиєвський загину у березні 2023 року на луганщині.

Віктор – вихованець Кам’янець-Подільської станції юних туристів, активно займався спортивним туризмом, успішно виступав у складі команди м. Кам’янця-Подільського на змаганнях обласного та всеукраїнського рівнів. Був суддею ІІ категорії, входив до складу головної суддівської колегії обласних чемпіонатів для учнівської та студентської молоді.


Олександр Табурчак, 44 роки, 24 травня 2023 р.

Олександр Табурчак
Олександр Табурчак

В числі перших добровольцем став на захист України 2022 року. Головний сержант 1-ї механізованої роти військової частини А4395 (34-й батальйон 57-ї бригади).
Давно захоплювався горами, обійшов всі Карпати.
2019 року пройшов початковий курс з альпінізму в альпклубі «Вертикаль». Був учасником навчально-тренувальних зборів з альпінізму, захоплювався скелелазінням.
Олександр Табурчак народився 24 вересня 1978 року, загинув 24 травня 2023 року у селі Богданівка Бахмутського району на Донеччині.

Вадим Юзьков, 38 роки, 13 червня 2023 року
Вадим Юзьков
Вадим Юзьков

Вадим Юзьков народився 28 вересня 1984 року у місті Хмельницький.

Навчався в Хмельницькій СЗОШ № 19. Після навчання у школі вступив у Хмельницький національний університет. Разом з навчанням в університеті закінчив військову кафедру у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.
Загинув воїн після ракетного обстрілу командно-спостережного пункту на бойових позиціях. Трапилося це 13 червня 2023 року у Луганській області.

Альпініст, скелелаз. Захоплювався веслуванням, велоспортом.

Вадиму Юзькову було 38 років…

У Героя залишилися мати, сестра та двоє племінниць.
Рішенням Хмельницької міської ради №33 від 15.09.2023 року за мужність у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою удостоєний звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» посмертно.

Костянтин Бровкін, 41 рік, 7 червня 2023 року
Костянтин Бровкін
Костянтин Бровкін


Долучився до лав ЗСУ в січні 2023 року. Лейтенант, командував механізованим взводом (2 механізований батальйон, 23 ОМБР, військова частина а4741), позивний «Кот».
Загинув 7 червня 2023 року поблизу Новодарівки Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання в надважкому наступальному бою. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня(посмертно).
Народився 2 грудня 1981 р. у м. Дніпропетровську. Професійно займався альпінізмом (1 розряд), любитель мандрів, гірських та водних походів.
Для вшанування пам’яті героя на будівлі гімназії № 121 Дніпровської міської ради було встановлено меморіальну дошку.


Михайло Мовчан, 33 роки, 20 червня 2023 року
Михайло Мовчан
Михайло Мовчан


20-го червня поліг в бою поблизу Бахмуту молодший сержант Михайло «Тінь» МОВЧАН, командир відділення 1 роти протитанкового батальйону 3-ї ОШБр

Значну частину свого мирного життя Михайло, який народився 8 квітня 1990 року, присвятив спортивному туризму – був у ньому майстром спорту, перемагав у численних змаганнях, судив їх, займався альпінізмом. Після 24 лютого приїхав до України, аби захищати її. Пройшов найгарячіші напрямки, став командиром протитанкової роти у складі 3-ї штурмової бригади. Свій останній бій зустрів 20 червня на південних околицях Бахмуту.

Ще у ранньому дитинстві пристрастю на все життя для Михайла Мовчана став туризм. Ним він займався із п’ятого класу, а згодом став випускником Інгулецького центру туризму, краєзнавства та екскурсій. Неодноразово брав участь в чемпіонатах області та України із пішохідного та гірського туризму, спочатку в складі команди Інгулецького центру. А набравшись досвіду, сам став їх суддею, тренував молодші покоління та був широко відомий у туристичній спільноті України.

Здобувши звання майстра спорту зі спортивного туризму Михайло захопився альпінізмом, в тому числі – й промисловим. Кілька років тому підкорив найвищу гору Європи – Монблан. Тривалий час проживав за кордоном.

Коли вороги прийшли плюндрувати його рідну землю, твердо вирішив – повертатися та ставати на її захист, на захист свого народу. За словами доброї знайомої Михайла Наталки – уже 24 лютого він перетинав кордон України, коли багато інших тікали з неї.


Костянтин Кузін, 34 роки, 25 червня 2023 року

Костянтин Кузін
Костянтин Кузін


З перших днів повномасштабного вторгнення став до лав ЗСУ.

Костя загинув у бою в районі Часового Яру 25 червня. Він тримав на собі вогонь протягом 15 хвилин, завдяки чому з того непростого завдання змогли повернутися 17 його побратимів. Слава герою!

Костянтин займався в секції у Бориса Лащенова, також ходив до групи Оксани Ревчук. Брав участь в зборах в Татрах, разом з товаришами ходив на Казбек, по Карпатам.
Він настільки любив гори, що і працювати став в промальпі та арбористиці.
Він був чудовою людиною і ми щиро співчуваємо сімʼї та близьким.

Гліб Лакуста, 40 років, 3 липня 2023 року

Гліб Лакуста
Гліб Лакуста

Загинув 3 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку.
Полковник, учасник АТО – ООС , заступник командира спецпідрозділу «Альфа» УСБУ в Чернівецькій області. Його неоціненний спадок – багаторічна активна участь у боях з російським агресором, важливі спецоперації у найгарячіших точках України та велика кількість вихованих ним воїнів-спецпризначенців.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, медалями, нагрудним знаком «За відвагу».
Захоплювався скелелазінням, був активним членом чернівецької скелелазної спільноти.

Гліб Лакуста народився 16 серпня 1982 року, загинув 3 липня 2023 року

Павлишин Олег Ігорович, 45 років, 14 серпня 2023 року

Павлишин Олег Ігорович
Павлишин Олег Ігорович


Одним із перших став на захист України від російської навали. Старший стрілець аеромобільного відділення.

Олег Павлишин займався альпінізмом та скі-турами; з його останніх сходжень слід відзначити відкриття нового маршруту "Група подовженного дня" на вершину гори Grykat e Hapeta (2625 метрів) у Албанії, який він пройшов у 2021 році разом зі своїми друзями: Павел Швець, Борис Кесарієв,Сергій Білошицький.
Мав другий розряд з альпінізму, бронзовий призер Чемпіонату України з альпінізму (2021). Захоплювався скелелазінням та скі-турами. Кандидат у майстри спорту з самбо, дзюдо і рукопашного бою.

Орієнтовно 17 років тому у Микуличині Олег побудував невеличкий туристичний готель, вів бізнес, займався туризмом, альпінізмом.

Олегу було 45 років... Загинув 14 серпня 2023 року у стрілецькому бою поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області.

Дякуємо тобі, Герою Олеже, за твій подвиг!
Вічна пам'ять Герою...

Даниїл Тарасенко, 45 років, 28 серпня 2023 року
Даниїл Тарасенко
Даниїл Тарасенко


45-річний доброволець Даниіл Тарасенко загинув 17 січня під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута на Донеччині.
Даниіл Тарасенко здобував освіту в міській школі № 7, а потім у професійно-технічному училищі.
Молодший сержант Даниіл Тарасенко був заступником командира бойової машини у бригаді НГУ «Азов»
28 серпня 2023 зник безвісти в районі с. Роботине. Всі розуміли, що загинув (приліт КАБ), але не було тіла. Пізніше рештки було знайдено, нещодавно надійшли результати ДНК.

Альпініст. Піднімався на пік Леніна. У травні 2023 року пішов у відпустку та здійснив спробу сходження на Еверест. Нажаль, до вершини не дійшов.

Віталій Марчук, 51 рік, 31 серпня 2023 року

Віталій Марчук
Віталій Марчук


24 лютого 2022 року пішов у військомат добровольцем. Разом зі своїм підрозділом звільняв Харківщину від окупантів. Загинув під час стрілецького бою зі зброєю в руках неподалік села Вербове Запорізької області 31 серпня 2023 року.
Поповнивши боєкомплект один повернувся на позиції і самотужки відбивав ворожий наступ.

Член альпклубу «Чернівці», один з провідних буковинських альпіністів. Перший розряд з альпінізму. Піднявся на більш ніж сто вершин. Займався скелелазінням, легкою атлетикою, водним, гірським, пішохідним туризмом, спортсмен орієнтувальник. Вчитель фізичного виховання.

Віталій Марчук народився 1 травня 1972 року, загинув 31 серпня 2023 року

Єгор Скулов, 35 років, 11 жовтня 2023 року
Єгор Скулов
Єгор Скулов


З листопада 2022 року боронив Україну у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти. Загинув 11 жовтня 2023 року в районі Микільського на Південному напрямку фронту. Похований на Алеї Слави у Дергачах.
Скелелаз, бронзовий призер Кубка України з техніки альпінізму 2020 року.
Народився 6 липня 1988 р. у Луганську, з 2015 року жив у Дергачах на Харківщині.

Орест Рись, 28 років, 26 грудня 2023 року
Орест Рись
Орест Рись


Наприкінці грудня Орест загинув у бою на Бахмутському напрямку.
Орест на війні був 2014 року (долучився у віці 18 років)...
До війни Орест Рись навчався в коледжі у Львові. З 15 років був членом молодіжного військово-спортивного товариства “Сокіл”.

“Ми ходили по горах, займались альпінізмом, “виживаннями” – туризм, різні вишколи, такмед… Дуже-дуже багато всього, – згадує він. – По печерах лазили, сплавлялись по Дністру. Потім потроху студіював у коледжі. Вступив на дорожника – ремонт та експлуатація автошляхів і аеродромів. Ну й під час навчання постійно займалися вишколами по Карпатах, дітей навчали різних туристичних спеціальностей”. - казав Орест у своїх інтерв'ю.
Революція гідності почалася на його день народження – хлопцю саме виповнилося 18.
Він намагався потрапити в полк “Азов”, однак натомість потрапив у батальйон “Карпатська січ”.

У перші роки війни він працював лише по Донецькій області – Водяне, Опитне, Піски. Прагнув у полк «Азов», однак натомість потрапив у батальйон «Карпатська січ». 2016 року перейшов у ДУК, 1-шу штурмову – до легендарного Да Вінчі, боронячи Авдіївський напрямок.

Повномасштабну війну зустрів на передовій у складі 58-ої окремої мотопіхотної бригади. Згодом воював у лавах 30-ї ОМБ імені князя Костянтина Острозького. Отримав звання капітана.
Займався альпінізмом, туризмом, різними вишколами, такмедом.

Загинув 27 грудня 2023 року у бою на Бахмутському напрямку.

Орест Рись народився 23 листопада 1995 року, загинув у бою на Бахмутському напрямку 27 грудня 2023 року

Буренко Володимир Миколайович, 35 років, 30.12.2023

Буренко Володимир Миколайович. 06.02.1988 - 30.12.2023
Буренко Володимир Миколайович. 06.02.1988 - 30.12.2023


На фронті загинув один з перших вихованців Черкаської Федерації Альпінізму і Скелелазіння: Володимир Буренко...
Впродовж багатьох років, Вова був в перших рядах в будь-яких заходах Федерації. Завжди приймав активну участь у повсякденному житті федерації..

З ним Федерація відкривала перший офіс, організовували перші збори та змагання, з ним будували скеледром в Манежі, і ще багато добрих та корисних справ...

Загинув 30 грудня 2023 року на Бахмутському напрямку.


Роман Анохін, зима 2023 року

Роман Анохін
Роман Анохін


Роман Анохін вважався безвісти зниклим ще з зими 2023р., відколи не повернувся з бойового завдання.
Тільки майже через рік, взимку 2024 року було повідомлено про його загибель.
Романові Анохіну назавжди залишиться 45 років. Поховання героя відбулося 11 січня 2024 року на Алеї Слави Баранівського кладовища (м. Суми).


Руслан Іванович Сенчук, 52 роки, 6 січня 2024 року

Руслан Іванович Сенчук
Руслан Іванович Сенчук


Народився 2 лютого 1972 року в місті Хмельницький.
Загинув 6 січня 2024 року в боях під селом Роботине Запорізької області.
За життя здобув дві вищі освіти:
- Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, «Географія», географ, викладач (1994 рік);
- Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, «Державна служба», магістр державної служби (2009 рік).
Під час навчання на географічному факультеті ЧНУ імені Юрія Федьковича часто їздив в походи Карпатами та був на Кавказі. Двічі був на Ельбрусі.
Довгий час був начальником Вижницького контрольно-рятувального загону. Оскільки найбільшим його покликанням були гори, навіть будучи на інших посадах, завжди долучався до пошуково-рятувальних операцій.
Найбільше йому подобались Покутсько-буковинські Карпати, урочище «Протяте каміння» та Сокільський хребет.
В 90-х роках Руслана Сенчука не знало більшість жителів Вижницького району, але добре знали учні Вижницької гімназії та їхні батьки. Адже Руслан вже тоді був керівником туристичного гуртка. Руслан дітям показував навколишні пам’ятки природи, скелі, урочища, водоспади. Возив на Говерлу задовго до того як це стало модним. Під його керівництвом його вихованці не тільки вигравали в районних змаганнях, а й почали претендувати на чемпіонство в Чернівецькій області. Потім вже його вихованці самі вели туристичні гуртки.
Крім роботи з дітьми та великої любові до гір, Руслан був одним з перших, хто долучав до побудови громадського суспільства Вижниччини і молодь. Він був співзасновник Спілки розвитку сільського зеленого туризму на Вижниччині та ГО «Вижницький молодіжний блок». Організовував та реалізовував проєкти, де діти навчалися жити в дикій природі.
Його активність, бажання змін, та бачення, як це можна робити, добре проявилася на посадах, які він займав. Про Руслана, як керівника району, найкраще можуть сказати ті, з ким він працював – завжди усміхнений, толерантний, знає, що і коли сказати, завжди підкаже, допоможе та підставить плече у складних ситуаціях.
Руслан Сенчук був заступником голови Чернівецької обласної державної адміністрації, головою Вижницької районної державної адміністрації, депутатом районної та міської ради,
захищаючи інтереси жителів громади.
Історично склалось так, що Руслана тато Іван був військовим і дідусь теж був військовим, який зник безвісти під час другої світової війни.
З початку війни активно допомагав військовим та займався волонтерською діяльністю, а у травні 2022 року і сам став на захист нашої держави.
Капітан Руслан Сенчук, командир роти протитанкових ракетних комплексів 82 окремої десантно-штурмової бригади, ніс службу на найгарячіших напрямках, і загинув під селом Роботине Запорізької області, як справжній воїн.
За життя був нагороджений орденом Данила Галицького.
Посмертно - орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня: «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку».


Костянтин Завадський, 32 роки, 29 січня 2024 року
Костянтин Завадський
Костянтин Завадський

29 січня 2024 року на фронті, під час виконання бойового завдання, загинув Костянтин Завадський, видатний спортсмен і організатор туристичних змагань "Київський Листопад".
Костянтин Завадський (народився 3 квітня 1991 року) був лідером турклубу КПІ "Глобус" останні 10 років. Один з найсильніших спортсменів.
Йому було 32 роки...
Багато років ставив змагання "Київський Листопад". Тренував, змагався, організовував.
А саме головне - мав завжди чітку активну позицію, і завжди вів людей за собою.
Велика втрата. Особливо для близьких.
Таких людей Україні буде не вистачати.

Поховання відбудеться у рідному місті Костянтина - Каневі

Віталій Святненко, 41 рік, 29 квітня 2024 р.

Віталій Святненко
Віталій Святненко


З березня 2023 року героїчно боронив Україну. Сержант-інструктор відділення підготовки навчального процесу 199 навчального центру ДШВ ЗСУ, молодший сержант, позивний «Турист». Неодноразово відзначався грамотами і подяками командування ЗСУ. Загинув в ніч з 28 на 29 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання.
Захоплювався альпінізмом та скелелазінням. Кандидат у майстри спорту зі спортивного туризму, інструктор. Неодноразово здобував спортивні нагороди.
Очолював Житомирську обласну федерацію спортивного туризму. Воїн, педагог, громадський діяч. В.о. директора Житомирського обласного центру туризму, краєзнавства учнівської молоді та Президента Житомирської обласної федерації спортивного туризму.
Віталій Святненко народився 20 липня 1982 року, загнув 29 квітня 2024 року


Цибульський Олександр Сергійович 42 роки, 11 травня 2024 року

Цибульський Олександр Сергійович
Цибульський Олександр Сергійович


Чернівецький обласний клуб скелелазіння та альпінізму "Буковина" з глибокою скорботою повідомив, що у боях боронячи Україну від загарбників загинув ще один представник Чернівецької скелелазно-альпіністської спільноти - молодший лейтенант 94-го батальйону 107-ї окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ Цибульський Олександр Сергійович.

Він в перші дні взяв зброю в руки і знайшов своє місце в ЗСУ.
Загинув 11 травня 2024 року під час чергової евакуції поранених з поля бою на бахмутському напрямку.
Представник Чернівецької скелелазно-альпініської спільноти. Альпініст, сноубордист, мандрівник, завзятий рибалка.

Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять.

Цибульський Олександ народився 13 листопада 1981 року, загинув 11 травня 2024 року


Федоров Олег, 53 роки, 22 серпня 2024 року
Федоров Олег
Федоров Олег


Добровільно долучився до лав ЗСУ. Воював на найгарячіших напрямках. Позивний «Варяг». Загинув у стрілецькому бою вночі з 21 на 22 серпня 2024 року на сході України.
Захоплювався слеклайном, туризмом, скелелазінням, катанням на гірських лижах та їздою на велосипеді.
Пам'ятна табличка розміщена на Драгобраті. Праворуч пішохідної стежки, близько верхньої опори підйомника на Жандарм. N 48° 14.051', E 024° 13.860'
Нардився 31 січня 1971 року, загинув 22 серпня 2024 року


Максим Петренко, 46 років, 15 жовтня 2024 року

Максим Петренко
Максим Петренко


Максим, уродженець м. Луганськ (7 січня 1978 року) був майстром спорту міжнародного класу зі скелелазіння.
У 1994 році на молодіжному Чемпіонаті Світу зі скелелазіння у Німеччині Максим здобув срібну медаль.
У 1996 році на молодіжному Чемпіонаті Світу зі скелелазіння у Москві Максим здобув головну нагороду - золото.
У 1997 році на молодіжному Чемпіонаті Світу зі скелелазіння у австрійському Імсті Максим також здобув головну нагороду - золото.
Того ж року, на турнирі у Чехії, він став володарем молодіжного Кубку Європи!

У дорослих міжнародних змаганнях найкраще його досягнення - "бронза" чемпіонату Світу 1999 року у Бірмінгемі. Тоді Максим став першим українцем і досі залишається єдиним (!), хто здобув медаль на дорослих чемпіонатах світу зі скелелазіння у дисципліні трудність!
Окрім виступів на змаганнях Максим дуже активно лазив по скелям, проходячи маршрути до 8с+ категорії, як на скелях українського Криму, так і у Європі.
Повідомляється що Максим загинув під Торецьком, внаслідок мінометного вогню російських загарбників...

Похорон відбувся 24 жовтня 2024 року о 11:30 у м.Харків (Кладовище № 18 "Безлюдівське кладовище")


Казьмін Олексій Олегович, 43 роки, 25 жовтня 2024 року

Казьмін Олексій Олегович
Казьмін Олексій Олегович


Казьмін Олексій Олегович - більше відомий як Че Гевара або просто Чегі.
Неординарна особистість в українському альпінізмі.

На його честь, у листопаді 2024 року двійка українських альпіністів Микита Балабанов і Михайло Фомін назвали новий маршрут на непальській горі Ама-Даблам (Ama Dablam) заввишки 6812 метрів.
«Чегі був одним із моїх найкращих друзів, а також моїм наставником, який навчив мене всьому, що я знаю про альпінізм, і з яким я пройшов понад 100 маршрутів на багатьох горах», — сказав Балаванов.

Казьмін Олексій Олегович народився в Києві 12 вересня 1981 року.
В гори почав ходити з 2001 року.
Спочатку це були категорійні гірські походи на Кавказі (до 5 к.с.).
Поступово зростала складність, у багатьох походах був керівником.
Свої перші сходження здійснив у рамках походів.
Всього сходжено понад 40 маршрутів п’ятої категорії.
З них близько 30 у Криму (2006 – 2014)
В перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році пішов добровольцем в ЗСУ, брав безпосередньо участь в боях, на фронті.

Служив у 241 бригаді, 206 батальйоні, роті вогневої підтримки (РВП)

Загинув 25 жовтня 2024 року біля н.п Торецьк, на південній околиці, р-н Забалки м. Торецьк.
Похований на Берковецькому кладовищі міста Києва.

Олексій має нагороди:
  • Медаль Міністерства Оборони України.
  • Медаль Честь.Слава.Держава від Київської ОДА.
  • Медаль «За оборону рідного краю»
  • Залізний хрест.

З війни Олексія чекали мама Валентина і батько Олег, брат Олександр, дочка Міра та друзі.


Двойнік Марія-Христина, 32 роки, 13 листопада 2024 року
Двойнік Марія-Христина
Двойнік Марія-Христина


Двойнік Марія-Христина
Двойнік Марія-Христина


З 2022 року Марія-Христина волонтерила, переганяла транспорт із-за кордону для ЗСУ, закривала збори для армії. Також вивозила тварин із прифронтової зони.
Потім почала працювати як парамедикиня медичного батальйону "Госпітальєри".
Загинула під час евакуації поранених під Покровськом.

Альпіністка, мандрівниця, любила подорожі, гори, печери.
Дуже світла, невгамовна, прагнуча знань, цілеспрямована, будувала безліч планів на майбутнє і самовіддано любила те, чим займалась. Ще більше любила Україну, мріяла про її відновлення після перемоги.


Руслан Ганущак, 54 роки, січень 2025 року

Руслан Ганущак
Руслан Ганущак


Руслан Ганущак знімав відео, фотографував та фіксував правду про війну в Україні.
Його роботи демонструвалися у США, Великій Британії та інших країнах, а його фільм «Брат за брата» про грузинських добровольців став символом міжнародної підтримки боротьби України за свободу.

Окрім військової документалістики, Руслан Ганущак був мандрівником і автором багатьох фільмів про Карпати.
Ще одна людина з нашого комюніті відійшла у вічні мандри.

14 квітня Руслану Ганущаку мало виповнитися 55 років (народився 14 квітня 1970 року).

Руслан, відомий за позивним «Остап», розпочав свою діяльність як воєнний оператор у 2014 році, будучи бійцем батальйону «Азов». Він став одним із документалістів війни на Донбасі, фіксуючи злочини російських військових у Широкиному, Гранітному, Бердянському, Лебединському та Мар’їнці.

Його роботи, включно з фільмом про грузинських добровольців «Брат за брата», були представлені у США, Британії та інших країнах світу, привертаючи увагу до боротьби України за свободу.

У 2016 році Руслан Ганущак зняв документальний фільм про війну на Донбасі «Два дні в Іловайську» — про те, з чого починався Іловайський котел.

У 2022 році, вже як військовослужбовець 92-ї механізованої бригади ЗСУ, Руслан продовжував свою місію — через фото й відео показувати світу правду про війну. Рік тому в Івано-Франківську відбулася виставка його світлин, що стала свідченням його унікального таланту.




Євген Алещенко
Євген Алещенко
Євген Алещенко

некролог ще в роботі.

В'ячеслав Шимчук
В
В'ячеслав Шимчук

некролог ще в роботі.

Теги: альпінізм, гори
Автор: Редакція 4sport.ua
Опубліковано в , скелелазіння

МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ

ІНШІ НОВИНИ РОЗДІЛУ