22 лютого 2022 року Росія вторглася в Україну, чим значно посилила російсько-українську війну, яка почалася у 2014 році.
Минув понад рік, а людські страждання залишаються величезними.
Мільйони людей були вимушені покинуть свої домівки, міста зруйновані російськими загарбниками, тисячі українців вбиті або поранені.
Багато українських альпіністів взяли до рук зброю, щоб захистити свою країну.
Вони відклали свої альпіністські та скелелазні мрії, і, натомість, попрямували до смертоносних зон бойових дій.
Американський журнал Climbing відзначив тих альпіністів та скелелазів, які загинули під час війни.
Деякі з перелічених нижче солдатів пережили неймовірні умови в останні дні. Деякі з них були найкращими альпіністами, які перемагали на національних і міжнародних змаганнях. Інші були гідами, тренерами, волонтерами, тощо. Багато з них були молодими і мали сім’ї. Усі вони дуже любили сходження, але найбільше – своїх друзів, родину та країну.
"Ми зробили все можливе, щоб повідомити про всіх, але ми визнаємо, що є альпіністи, яких ми, можливо, пропустили, тоді як інші все ще відсутні. Просимо з розумінням поставитися до цього." - повідомляється у статті
Сергій Железняк, 49 років, березень 2022
Сергій Железняк. Поза військовою службою Сергій був талановитим танцюристом і захоплювався альпінізмом
Харків'янин Сергій Железняк загинув у бою в середині березня 2023 року.
За заслуги посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
49-річний Железняк прослужив в українській армії майже десять років, спочатку в 92-й окремій механізованій бригаді імені Івана Сірка під час війни на Донбасі в 2014 році.
Поза військовою службою Сергій був талановитим танцюристом і захоплювався альпінізмом. Серед його сходжень була, зокрема, й вершина Ельбрус.
Володимир Третяк, 41 рік, 13 березня 2022 року
Володимир Третяк
Захищаючи Вітчизну, загинув Володимир Третяк.
Він працював викладачем у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника та був членом Івано-Франківської команди "Похід в гори". Для інструкторів він був наставником, старшим братом, і виховав не одного гіда.
Всі туристи команди знали цього добряка, котрий приймав їх дзвінки, консультував у віконці на сайті, а багатьом відкрив світ гір як інструктор. Знаходив спільну мову з усіма, це був його особливий секретний дар. Міг організувати найскладніші тури та експедиції. Він відчував світ туризму як ніхто інший: передбачав нові віяння та тренди на роки раніше, ніж туди вирушали потоки мандрівників.
Володимир загинув на Яворівському полігоні 13 березня 2022 року.
Святослав Сойко, 32 роки, березень 2022 року
Святослав Сойко
Народився 24 січня 1990 року в населеному пункті мис Шмідта, Чукотський автономний округ, на той час — РРФСР, в сім'ї військовослужбовця.
Ще з дитинства мав потяг то туристичних походів, любив гори. Після навчання у школі поступив до Ужгородського національного університету, факультет - " Суспільних наук", після закінчення якого виїхав до Французької республіки та вступив у ряди французького іноземного легіону (фр. Légion étrangère)
Згодом разом із друзями вирішив зайнятись організацією турів до Грузії, Франції, Киргизстану.
26 лютого 2022 року повернувся до України, де о 8-й ранку одразу ж прибув до військкомату з метою захисту України від російських окупантів. Він став солдатом, розвідником розвідувального взводу піхотного батальйону 128 ОГШБр.
В ході бойових дій, група розвідників, у складі якої був Святослав Сойко, взяла в полон російського полковника[1].
Загинув 24 березня 2022 року в боях з російськими окупантами під час зачистки населеного пункту Мирне Запоріжської області.
Похований 4 квітня 2022 року в родинному місті Ужгороді.
Юрій “Юра” Олійник, 39 років, 23.03.2022
Юрій “Юра” Олійник
Львів’янин Юрій Олійник загинув 23 березня 2022 року під час запеклих боїв під Попасною Луганської області на сході України.
39-річний хлопець був оператором і фотографом українського 24 каналу та сайту новин ZAXID.NET , але одразу після вторгнення Росії минулого року пішов воювати добровольцем.
Раніше він брав участь у бойових діях на Донбасі в 2014 і 2015 роках і повернувся до своєї початкової бригади наступного дня після російського вторгнення в лютому 2022 року.
Юрій загинув після того, як його позицію було обстріляно російськими бомбами з білим фосфором.
Юрій запам'ятався друзям і родині як любитель гор і скель, який особливо любив далекі мандрівки в горах і зйомку природи. «Юра все життя захоплювався горами, — розповів Climbing друг Михайло Сурмай . «Я зустрів його у 2017 році на скелях Тустані у Львові. На той час він уже був ветераном АТО, об’їздив Карпати та Крим».
За словами Сурмая, Оліниник захоплювався як технічним скелелазінням, так і гірським трекінгом. «Він ніколи не хвалився, що був на такій-то вершині чи подолав маршрут найшвидше. У його системі цінностей найважливішою була сама команда». Також Оліниник брав участь у некомерційному проекті «Ветерани-Go», де допомагав ветеранам російсько-українського конфлікту піднятися в Карпати.
Великі цілі Оліниника полягали в тому, щоб колись спробувати піднятися на вершини-восьмитисячники, сказав Сурмай, і він також планував подорожі в Альпи, зокрема на Маттерхорн і Монблан, а також на Тянь-Шань у Китаї. «Його поїздка на Маттерхорн була запланована на квітень і травень 2022 року, але боротьба за свободу змінила його плани», — сказав Сурмай.
Дмитро Кочетков, 42, 19.04.2022
Дмитро Кочетков
Кочетков Дмитро Олександрович , харків'янин, загинув 19 квітня 2022 року під час запеклих боїв навколо МК "Азовсталь". Металургійний комбінат був одним із останніх осередків українського опору під час блокади Маріуполя навесні 2022 року.
За героїзм під час тривалої блокади на «Азовсталі» Кочетков посмертно нагороджений кількома відзнаками, зокрема орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Кочетков, який народився в невеликому селі під Харковом, «з юності захоплювався альпінізмом», — сказав Геннадій Копейка, головний тренер національної збірної України з альпінізму та президент Харківської федерації альпінізму та скелелазіння.
42-річний бойовий медик все життя був завзятим скелелазом і альпіністом, пройшовши вершини від Паміру і Кавказу до Криму і Карпат.
Серед його цілей у горах були пік Леніна на кордоні Таджикистану та Киргизстану, гора Казбек у Грузії, а також гори Боржавської підгрупи українських Полонинських Бескидів.
Кочетков був членом Харківської федерації альпінізму та скелелазіння, закінчив Харківський автотранспортний технікум. Він також був сильним бігуном, регулярно бігаючи на карпатські вершини, такі як Говерла. «Він любив природу і дітей, займався [багато різними] видами спорту», — додав Генадій Копейка.
Гамбаров Леонід Арамович , 82 роки 25.04.2022
Гамбаров Леонід Арамович
25 квітня 2022 року під час обстрілу російськими окупантами міста Дергачі (на північ від Харкова) загинув Гамбаров Леонід Арамович - доктор технічних наук, професор інституту інформатики та управління НАН України та Міністерства Освіти та Науки України,
Майстер спорту та альпінізму - Методист 2-ї категорії.
Здійснив понад сотню сходжень, 20 з яких найвищої категорії складності: (1968) п. Вільса, 5А; (1969) п. Щуровського, 5Б; (1970) Джайлик за Півн. ст., п/п, 5Б; (1972) Уллу-тау з «ромбу», 5Б; (1974) Джайлик, за Ю ст., 5Б, кер.; (1976) Гол. Домбай-Ульген, 5Б; (1977) п. Пасіонарії, 5Б; (1978) Вілпата, 5Б; Дубль-пік, 5А; (1981) Уллу-кара, 6А; (1982) п. Вільної Іспанії, 5Б.
Неодноразово брав участь у рятувальних роботах, найскладніші: (1972) «хрест» Ушби (головний загін), (1980) п. Кавказ (керівник робіт).
Микола Фетісов, 27 років, 20 травня 2022
Микола Фетісов
Життя Миколи Фетісова визначалося пригодами; він відчув магнетичну тягу до гір і глибокий зв’язок із природними ландшафтами.
Він був скелелазом, альпіністом, туристом, парапланеристом, плавцем, гонщиком ендуро, тощо — займався будь-якою діяльністю, яка могла привести його в унікальні та красиві місця.
Фетісов заснував гід-сервіс LikeToHike, а свою пристрастю до гір поділився з тисячами клієнтів. За два дні до свого 28-річчя він загинув на війні.
Фетисов отримав ступінь бакалавра права в Європейському університеті, але його любов до природи привела його іншим шляхом. Після закінчення навчання в 2016 році Фетісов разом з другом відкрив свою компанію. Він викладав групові заняття зі скелелазіння в тренажерному залі та поза ним, а також проводив трекінгові та альпіністські тури для понад 25 000 клієнтів у 10 різних країнах.
Фетісов був розвиненим клаймером, займався спортивним скелелазінням, боулдерінгом і альпінізмом. Він любив скелелазіння в Південній Туреччині; Арко (Італія); і в Центральній і Західній Україні.
Фетисов і його подруга Аліна Синявська одружилися 7 березня, а вже 8 березня він пішов на війну.
Вони прожили в шлюбі два з половиною місяці, поки його не вбили 20 травня....
Сергій Поліщук, 35 років, 11.06.2022
Сергій Поліщук
Сергій Поліщук був горолюбом і життєлюбом. Він проводив дні, займаючись скелелазінням, альпінізмом, бігом по стежках, катанням на сноуборді та всім іншим, що могло привести його в гори.
Він загинув у бою 11 червня 2022 року, за тиждень до свого 36-річчя.
« Тепло і турбота були його найхарактернішими рисами, — згадує його подруга Марія Москалець. «У нього була сонячна і дуже добра посмішка»
Він був дуже активним у світі трейл-ранінгу, часто брав участь у перегонах і ще частіше волонтером допомагав в організації перегонів. Кілька друзів опублікували присвяти Поліщуку на його профілі у Facebook, зазначивши, яким натхненням і голосом підбадьорення він був.
Поліщук раніше воював проти росіян, коли вони вторглися в Крим у 2014 році. Коли Росія вторглася знову в 2022 році, Поліщук вважав своїм обов’язком встати і боротися.
Піднятися на Маттерхорн була мрія Поліщука, яку він так і не здійснив....
Але друг Поліщука Володимир Кузьмінський піднявся на Маттерхорн і встановив на вершині український прапор на честь загиблих героїв.
Дмитро Пустовойт, 35 років, липень 2022 року
Дмитро Пустовойт
Мешканець Іларіонівської громади Дмитро Миколайович Пустовойт загинув у пекельному бою з ворогом під Великою Новоселівкою на Донеччині ще у кінці липня 2022 року.
Дмитро був люблячим та турботливим чоловіком та батьком. Він працював генеральним директором компанії «Ковбас Маркет». Попри свою зайнятість, Дмитро Миколайович захоплювався боксом, виступав спонсором іларіонівських юних спортсменів.
Він разом з дружиною постійно надавав благодійну допомогу рідній громаді в організації масових заходів. Дмитро підкорював вершини не тільки в бізнесі, а й сам піднімався на Говерлу, Казбек і Пік Миру.
Анатолій Мельничук, 46 років, 25 липня 2022 року
Анатолій Мельничук
Мельничук Анатолій Іванович народився 31 січня 1976 року в місті Коломия. Навчався у школі №1 ім. Василя Стефаника, а згодом – у Коломийському педагогічному училищі. Закінчив історичний факультет Чернівецького національного університету ім. Юрій Федьковича. Був обраний головою Молодого Руху на Буковині, а згодом – очолив Івано-Франківський осередок.
Анатолій був знаним мандрівником, автор туристичного блогу “Заплічник”, любив спорт та займався яхтингом. Але найбільше він любив підкорювати вершини. Наприклад, г. Монблан, хребти Непалу, вершини Криму, Грузії, Карпат.
В перші дні повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну 26 лютого 2022 року, як справжній патріот, добровільно вступив до лав Збройних Сил України боронити Батьківщину. Був командиром аеромобільного взводу аеромобільної роти 46-ї окремої аеромобільної бригади.
Старший лейтенант Анатолій Мельничук загинув під час артобстрілу росіян 25 липня 2022 року в с. Білогірка Херсонської області.
Похований на Алеї Слави в місті Коломия. У воїна залишилися дружина та троє дітей.
19 грудня 2022 року Анатолію Мельничуку посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин міста Коломиї».
У червні 2023 року військового посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Тарас Пона, 50 років 21.10.2022
Тарас Пона та маршрут сходження українських альпіністів на Ушбу
Тарас Пона був затятим українським патріотом і завзятим альпіністом. Його пам’ятають його хоробрістю та сподіваннями на вільне, прогресивне майбутнє. Він загинув у віці 50 років 21 жовтня під Бахмутом Донецької області після того, як куля снайпера пробила між пластинами його бронежилета.
У вільний час — особливо до 2014 року — Пона часто відвідував тренажерний зал, щоб тренуватися як для змагань на скеледромі, так і для альпінізму.
У 2010 році разом з українським альпіністом Михайлом Волошановським Пона відкрив шість перших мотузок маршруту під назвою "Характерник" на вершину гори Ушба (4710м)
"За технічною складністю ця лінія не поступається багатьом кримським шісткам, відрізняється великою кількістю вільного лазання (до 7a) деякі ділянки були пройдені на ІТО (до А3)" - описували у своєму звіті про сходження першопрохідники з української команди (Ігор Чаплинський, Михайло Фомін та Віталік Тодоренко), які у 2011 році здійснили повне проходження маршруту
Олександр Поліщук, 27 грудня 2022 року
Олександр Поліщук
некролог ще в роботі.
Костянтин Синякевич, 27 грудня 2022 року
Костянтин Синякевич
некролог ще в роботі.
Олександр Заколодній, 35 років, 21.01.2023
Олександр Заколодній
Український альпініст Олександр Заколодній запам’ятався своїм енергійним духом і відданістю спорту.
Майстер спорту з альпінізму, Кандидат у майстри спорту зі скелелазіння та туризму. Член збірної команди України з альпінізму.
Віце-президент Федерації альпінізму та скелелазіння України, голова комітету альпінізму
Олександр Заколодній та Григорій Григор'єв
З 2013 року адміністратор харківського скелелазного центру «Вертикаль», де організував десятки змагань з техніки альпінізму та скелелазіння, тренував дітей. Мав вищу освіту за спеціальністю тренера (Харківська державна академія фізичної культури).
З 2008 року щорічно приймав участь у чемпіонатах України з альпінізму та міжнародних змаганнях, та майже у кожному змаганні займав призові місця.
Приймав участь у сходженні на восьмитисячники: Українська Національна експедиція 2010р. на в. Макалу (8481м),
Експедиції Харківського клубу альпіністів на в.Чо-Ойю (8201м) та в. Нанга-Парбат (8126м).
Отримавши відзнаку «Сніговий барс» за сходження на вершини - семитисячники, Заколодній був водночас наполегливим і цілеспрямованим у досягненні своїх цілей, але водночас ніжним і чуйним до своєї родини та друзів.
Він був одним із перших, хто пішов добровольцем у війну після вторгнення Росії.
Він загинув разом зі своїм давнім другом і колегою-альпіністом Григорієм Григор'євим 21 січня під час російської атаки поблизу Соледару. Обом чоловікам було по 35.
Григорій Григор'єв, 35 років, 21 січня 2023 року
Григорій Григор'єв
Близькі згадують Григорія Григор'єва як чесну та добру людину. Він був одним з перших, хто пішов добровольцем на війну після вторгнення Росії. 21 січня під час російської атаки поблизу Соледару, у віці 35 років, Григорій загинув разом зі своїм другом і товаришем по альпінізму Олександром Заколоднім.
Олександр Заколодній та Григорій Григор'єв
Григор’єв народився в Харкові в сім’ї Олени Леонідівни та Григорія Кузьмичів. Був кандидатом у майстри спорту з альпінізму. Він працював у харківському клубі «Вертикаль», часто допомагав організовувати змагання та був суддею та волонтером.
Григор'єв і Заколодній разом тренувалися в секції альпінізму Харківського політехнічного інституту і разом займалися сходженнями в гори.
Він працював у Харківській міській раді і, окрім сходжень, був затятим марафонцем, велогонщиком та триатлоністом.
Даниїл Тарасенко, 20 років, 17 січня 2023 року
Даниїл Тарасенко
20-річний доброволецьм Даниіл Тарасенко загинув 17 січня під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута на Донеччині.
Даниіл Тарасенко здобував освіту в міській школі № 7, а потім у професійно-технічному училищі.
Молодший сержант Даниіл Тарасенко був заступником командира бойової машини.
Роман Боровик, 43 роки, 24 березня 2023 року
Роман Боровик
Штаб-сержант Роман Боровик, позивний Бор, загинув 24 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі міста Бахмут на Донеччині. У лютому захиснику виповнилося 43 роки.
Роман народився у Вінниці. Навчався у міському ліцеї №1. Потім був призваний на строкову військову службу до Львова. Згодом там і залишився жити. Закінчив Українську академію друкарства. 11 років працював програмістом у компанії «SoftServe». Любив активний відпочинок, походи в гори, альпінізм, велоспорт, сплави по річках, дайвінг.
24 лютого 2022 року Роман добровільно став на захист своєї країни. Служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Був старшим бойовим медиком роти снайперів. Разом із побратимами воював на найгарячіших ділянках фронту.
У 2022-му десантник був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІ ступеня.
У Романа залишилися мама, дружина, троє дітей, рідні, друзі та побратими.
Орест Кінаш, 30 березня 2023 року
Орест Кінаш
Орест Кінаш – досвідчений організатор гірських походів, гірський провідник та експерт з гірських сходжень, автор проєкту «O.K. Travel Studio. Походи в горах» загинув у війні з росією.
На рахунку Ореста безліч походів Карпатами (у тому числі і взимку), сходження у горах Кавказу (Казбек, Шхара), на Памірі, у Туреччині.
З самого початку повномасштабного вторгнення Росії, Орест приєднався до лав ЗСУ, захищаючи батьківщину від загарбників.
Відомо, що Орест Кінаш був офіцером 53-окремої механізованої бригади. Загинув у бою з окупантами під Бахмутом.
Віктор Боржиєвський, 23 березня 2023 року
Віктор Боржиєвський
Віктор Боржиєвський загину у березні 2023 року на луганщині.
Віктор – вихованець Кам’янець-Подільської станції юних туристів, активно займався спортивним туризмом, успішно виступав у складі команди м. Кам’янця-Подільського на змаганнях обласного та всеукраїнського рівнів. Був суддею ІІ категорії, входив до складу головної суддівської колегії обласних чемпіонатів для учнівської та студентської молоді.
Вадим Юзьков, 38 роки, 13 червня 2023 року
Вадим Юзьков
Вадим Юзьков народився 28 вересня 1984 року у місті Хмельницький.
Навчався в Хмельницькій СЗОШ № 19. Після навчання у школі вступив у Хмельницький національний університет. Разом з навчанням в університеті закінчив військову кафедру у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.
Загинув воїн після ракетного обстрілу командно-спостережного пункту на бойових позиціях. Трапилося це 13 червня 2023 року у Луганській області.
Вадиму Юзькову було 38 років…
У Героя залишилися мати, сестра та двоє племінниць.
Рішенням Хмельницької міської ради №33 від 15.09.2023 року за мужність у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою удостоєний звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» посмертно.
Костянтин Бровкін, 41 рік, 7 червня 2023 року
Костянтин Бровкін
Костянтин командував взводом розвідки і 7 червня 2023 року загинув на Запорізькому напрямку.
Михайло Мовчан, 20 червня 2023 року
Михайло Мовчан
20-го червня поліг в бою поблизу Бахмуту молодший сержант Михайло «Тінь» МОВЧАН, командир відділення 1 роти протитанкового батальйону 3-ї ОШБр
Значну частину свого мирного життя чоловік присвятив спортивному туризму – був у ньому майстром спорту, перемагав у численних змаганнях, судив їх, займався альпінізмом. Після 24 лютого приїхав до України, аби захищати її. Пройшов найгарячіші напрямки, став командиром протитанкової роти у складі 3-ї штурмової бригади. Свій останній бій зустрів 20 червня на південних околицях Бахмуту.
Ще у ранньому дитинстві пристрастю на все життя для Михайла Мовчана став туризм. Ним він займався із п’ятого класу, а згодом став випускником Інгулецького центру туризму, краєзнавства та екскурсій. Неодноразово брав участь в чемпіонатах області та України із пішохідного та гірського туризму, спочатку в складі команди Інгулецького центру. А набравшись досвіду, сам став їх суддею, тренував молодші покоління та був широко відомий у туристичній спільноті України.
Здобувши звання майстра спорту зі спортивного туризму Михайло захопився альпінізмом, в тому числі – й промисловим. Кілька років тому підкорив найвищу гору Європи – Монблан. Тривалий час проживав за кордоном.
Коли вороги прийшли плюндрувати його рідну землю, твердо вирішив – повертатися та ставати на її захист, на захист свого народу. За словами доброї знайомої Михайла Наталки – уже 24 лютого він перетинав кордон України, коли багато інших тікали з неї.
Костянтин Кузін, 25 червня, 2023 року
Костянтин Кузін
Костя загинув на сході 25 червня у бою. Він тримав на собі вогонь протягом 15 хвилин, завдяки чому з того непростого завдання змогли повернутися 17 його побратимів. Слава герою!
Костянтин займався в секції у Бориса Лащенова, також ходив до групи Оксани Ревчук. Брав участь в зборах в Татрах, разом з товаришами ходив на Казбек, по Карпатам.
Він настільки любив гори, що і працювати став в промальпі та арбористиці.
Він був чудовою людиною і ми щиро співчуваємо сімʼї та близьким.
Павлишин Олег Ігорович, 14 серпня 2023 року поблизу села Роботине Запорізької області
Павлишин Олег Ігорович
Олег Павлишин займався альпінізмом та скі-турами; з його останніх сходжень слід відзначити відкриття нового маршруту "Група подовженного дня" на вершину гори Grykat e Hapeta (2625 метрів) у Албанії, який він пройшов у 2021 році разом зі своїми друзями: Павел Швець, Борис Кесарієв,Сергій Білошицький.
Орієнтовно 17 років тому у Микуличині Олег побудував невеличкий туристичний готель, вів бізнес, займався туризмом, альпінізмом.
Олегу було 45 років...
Дякуємо тобі, Герою Олеже, за твій подвиг!
Вічна пам'ять Герою...
Орест Рись, 28 років, грудень 2023 року
Орест Рись
Наприкінці грудня Орест загинув у бою на Бахмутському напрямку.
Орест на війні був 2014 року, зі своїх 18...
До війни Орест Рись навчався в коледжі у Львові. З 15 років був членом молодіжного військово-спортивного товариства “Сокіл”.
“Ми ходили по горах, займались альпінізмом, “виживаннями” – туризм, різні вишколи, такмед… Дуже-дуже багато всього, – згадує він. – По печерах лазили, сплавлялись по Дністру. Потім потроху студіював у коледжі. Вступив на дорожника – ремонт та експлуатація автошляхів і аеродромів. Ну й під час навчання постійно займалися вишколами по Карпатах, дітей навчали різних туристичних спеціальностей”. - казав Орест у своїх інтерв'ю.
Революція гідності почалася на його день народження – хлопцю саме виповнилося 18.
Він намагався потрапити в полк “Азов”, однак натомість потрапив у батальйон “Карпатська січ”.
У перші роки війни він працював лише по Донецькій області – Водяне, Опитне, Піски. У 2016 році потрапив у ДУК, 1-ша штурмова, до легендарного Да Вінчі – охопили Авдіївський напрямок.
Буренко Володимир Миколайович, загинув 29.12.2023
Буренко Володимир Миколайович. 06.02.1988 - 29.12.2023
На фронті загинув один з перших вихованців Черкаської Федерації Альпінізму і Скелелазіння: Володимир Буренко...
Впродовж багатьох років, Вова був в перших рядах в будь-яких заходах Федерації. Завжди приймав активну участь у повсякденному житті федерації..
З ним Федерація відкривала перший офіс, організовували перші збори та змагання, з ним будували скеледром в Манежі, і ще багато добрих та корисних справ...
Роман Анохін, зима 2023 року
Роман Анохін
Роман Анохін вважався безвісти зниклим ще з зими 2023р., відколи не повернувся з бойового завдання.
Тільки майже через рік, взимку 2024 року було повідомлено про його загибель.
Романові Анохіну назавжди залишиться 45 років. Поховання героя відбулося 11 січня 2024 року на Алеї Слави Баранівського кладовища (м. Суми).
Руслан Іванович Сенчук, 52 роки, 6 січня 2024 року
Руслан Іванович Сенчук
Народився 2 лютого 1972 року в місті Хмельницький.
Загинув 6 січня 2024 року в боях під селом Роботине Запорізької області.
За життя здобув дві вищі освіти:
- Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, «Географія», географ, викладач (1994 рік);
- Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, «Державна служба», магістр державної служби (2009 рік).
Під час навчання на географічному факультеті ЧНУ імені Юрія Федьковича часто їздив в походи Карпатами та був на Кавказі. Двічі був на Ельбрусі.
Довгий час був начальником Вижницького контрольно-рятувального загону. Оскільки найбільшим його покликанням були гори, навіть будучи на інших посадах, завжди долучався до пошуково-рятувальних операцій.
Найбільше йому подобались Покутсько-буковинські Карпати, урочище «Протяте каміння» та Сокільський хребет.
В 90-х роках Руслана Сенчука не знало більшість жителів Вижницького району, але добре знали учні Вижницької гімназії та їхні батьки. Адже Руслан вже тоді був керівником туристичного гуртка. Руслан дітям показував навколишні пам’ятки природи, скелі, урочища, водоспади. Возив на Говерлу задовго до того як це стало модним. Під його керівництвом його вихованці не тільки вигравали в районних змаганнях, а й почали претендувати на чемпіонство в Чернівецькій області. Потім вже його вихованці самі вели туристичні гуртки.
Крім роботи з дітьми та великої любові до гір, Руслан був одним з перших, хто долучав до побудови громадського суспільства Вижниччини і молодь. Він був співзасновник Спілки розвитку сільського зеленого туризму на Вижниччині та ГО «Вижницький молодіжний блок». Організовував та реалізовував проєкти, де діти навчалися жити в дикій природі.
Його активність, бажання змін, та бачення, як це можна робити, добре проявилася на посадах, які він займав. Про Руслана, як керівника району, найкраще можуть сказати ті, з ким він працював – завжди усміхнений, толерантний, знає, що і коли сказати, завжди підкаже, допоможе та підставить плече у складних ситуаціях.
Руслан Сенчук був заступником голови Чернівецької обласної державної адміністрації, головою Вижницької районної державної адміністрації, депутатом районної та міської ради,
захищаючи інтереси жителів громади.
Історично склалось так, що Руслана тато Іван був військовим і дідусь теж був військовим, який зник безвісти під час другої світової війни.
З початку війни активно допомагав військовим та займався волонтерською діяльністю, а у травні 2022 року і сам став на захист нашої держави.
Капітан Руслан Сенчук, командир роти протитанкових ракетних комплексів 82 окремої десантно-штурмової бригади, ніс службу на найгарячіших напрямках, і загинув під селом Роботине Запорізької області, як справжній воїн.
За життя був нагороджений орденом Данила Галицького.
Посмертно - орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня: «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку».
Костянтин Завадський, 3 квітня 1991 року - 29 січня 2024 року
Костянтин Завадський
29 січня 2024 року на фронті, під час виконання бойового завдання, загинув Костянтин Завадський, видатний спортсмен і організатор туристичних змагань "Київський Листопад".
Костянтин Завадський був лідером турклубу КПІ "Глобус" останні 10 років. Один з найсильніших спортсменів.
Йому було 32 роки...
Багато років ставив змагання "Київський Листопад". Тренував, змагався, організовував.
А саме головне - мав завжди чітку активну позицію, і завжди вів людей за собою.
Велика втрата. Особливо для близьких.
Таких людей Україні буде не вистачати.
Поховання відбудеться у рідному місті Костянтина - Каневі
Цибульський Олександр Сергійович, травень 2024 року
Цибульський Олександр Сергійович
Чернівецький обласний клуб скелелазіння та альпінізму "Буковина" з глибокою скорботою повідомив, що у боях боронячи Україну від загарбників загинув ще один представник Чернівецької скелелазно-альпіністської спільноти - молодший лейтенант 94-го батальйону 107-ї окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ Цибульський Олександр Сергійович.
Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять.
Віталій Федоренко
Віталій Федоренко
некролог ще в роботі.
Євген Алещенко
Євген Алещенко
некролог ще в роботі.
В'ячеслав Шимчук
В'ячеслав Шимчук
некролог ще в роботі.
