Гори Патагонії. Зліва направо: Cerro Torre, Poincenot, Fitz Roy. Фото: Sebastian Alvaro
"У той час як у найвищих горах планети альпінізм втратив сенс існування через зловживання заздалегідь закріпленими мотузками, використанням кисневих балонів і допомогою шерпів, в таких районах, як Патагонія, сходження тривають у повній автономії", - написав видатний баскський альпініст Енеко Поу кілька днів тому.
"У Вас немає нікого поруч, хто міг би прокласти шлях по глибокому снігу, нести Ваш рюкзак, готувати їжу або ставити намет, коли Ви втомитеся".
З цією свободою та незалежністю приходить й небезпека.
Сайт ExplorersWeb пропонує розібратися, чому Патагонія є небезпечною і чому так там важко рятувати альпіністів.
Звіти Роландо Гаріботті (Rolando Garibotti)
Щороку аргентино-американський альпініст Роландо Гаріботті (Rolando Garibotti) пише чудовий звіт про сходження у Патагонії для Американського альпійського журналу. У звітах також докладно описуються нещасні випадки.
Гаріботті пояснює основні причини нещасних випадків зі смертельними наслідками падіннями, відсутністю планування та стратегії, а також екстремальними погодними умовами.
Але в гру вступає і безліч інших факторів: лавини, каменепади, надмірна запопадливість альпіністів вийти на маршрут після поганої погоди, вплив навколишнього середовища та погані навички самопорятунку. Деякі альпіністи не беруть із собою радіоприймач inReach або VHF. Усі ці фактори можуть перешкоджати рятувальним роботам.
Маркус Пучер піднявся на вершину Aguja Guillaumet у 2017 році під час першого зимового одиночного сходження на вершину. Фото Markus Pucher
Розрахунок ризиків
З кожним роком дедалі більше альпіністів та туристів вирушають до Патагонії. Але не всі усвідомлюють ризики та небезпеки. "У багатьох відношеннях ці гори набагато серйозніші, ніж будь-що в Альпах або суміжних районах, і до них не слід ставитися легковажно", - написав альпініст Колін Хейлі (Colin Haley) після двох нещасних випадків зі смертельним наслідком при сходженні наприкінці минулого року. "Погодні умови дуже мінливі, а іноді і жорстокі", - сказав альпініст Себастьян Альваро (Sebastián Álvaro) в інтерв'ю сайту ExplorersWeb.
При непередбачуваній погоді важливим є розрахунок ризику, і це часто пов'язане зі зрілістю альпіністів.
“Чим старшим і досвідченішим ви стаєте, тим більш консервативним та обережним ви стаєте щодо ризику, на який йдете щодо своїх навичок та умінь”, - сказав мексиканський альпініст Ікшель Фурд.
Розрахунок ризику подвійно важливий у разі надзвичайної ситуації, тому що альпіністи мають покладатися лише на добровільну рятувальну команду.
Всі рятувальники - добровольці
У Патагонії немає професійної рятувальної команди. Швидше за все, рятувальні роботи зазвичай проводить група добровольців, яка називається Рятувальна комісія Ель-Чальтена (Comision de Auxilio of El Chalten). Ця група висококваліфікованих гірських гідів допомагає тим, хто потрапив у аварію, іноді ризикуючи власним життям.
"Вони дуже хороші і сильні, і вони роблять все можливе, щоб допомогти", - сказав Поу сайту ExplorersWeb. “Ми займаємося альпінізмом у Патагонії останні 17 років, і я можу Вам сказати, що ці добровольці чудово знають, що робити у разі надзвичайної ситуації. Якщо Вони кажуть, що не можуть провести рятувальну операцію, то це тому, що це справді неможливо зробити”.
На вершині Серро-Торре (Сerro Torre). Фото Matteo Della Bordella
Ніяких гелікоптерів
Можливо, найбільшою перешкодою для швидкого та легкого порятунку є відсутність гелікоптерів. Кароліна Кодо, керівник Рятувальої комісії Ель-Чальтена, вже давно просить у влади Аргентини гелікоптер для дій рятувальної команди. Найближче базування - гелікоптер військової поліції в Ель-Калафате, але він не підготовлений до порятунку в горах.
“Вертольоти зазвичай недоступні для порятунку в цьому районі: у 83% зі 120 рятувальних операцій, проведених за останні 20 років, гелікоптер не був задіяний”, - написав Гаріботті у своєму звіті за 2019 рік.
У 2014 році одна з небагатьох спроб порятунку з використанням вертольота закінчилася трагедією, коли пілот Вейл загинув у північній частині льодовика Фітц-Рой. Гелікоптер належав іншій людині в Ель-Калафате. Вейл прилетів у район Чальтена, щоб допомогти альпіністу, який упав у ущелину, подорожуючи без страховки льодовиком, але Вейл розбився, не діставшись до нього.
Можливо, Вам доведеться покластися на інших альпіністів.
Команда добровольців-рятувальників часто просить сторонніх альпіністів допомогти їм у цьому районі. Але ці альпіністи можуть не слідувати тим самим маршрутом, і доступ до цих величезних веж може бути дуже складним. Іноді підхід виявляється таким же важким, як і саме сходження.
"Якось ми вечеряли в Ель-Чальтені після дуже важкого сходження, коли нам повідомили про проведення рятувальної операції", - розповів Поу сайту ExplorersWeb.
І ось, виснажені попереднім сходженням альпіністи мають зібратися з силами, щоб сходити маршрутом, який вони, можливо, не знають.
Це дуже небезпечно.
Раптові зміни погоди також перешкоджають рятувальним роботам. Якщо настане погана погода, є ризик самим потрапити в аварію. Якщо станеться нещасний випадок на самих стінах, порятунок, швидше за все, неможливий.
“Порятунок на стінах нині тут неможливий, крім самопорятунку. Жоден порятунок зі стіни ніколи не був успішним у Патагонії”, - пише Гаріботті.
Нещодавні нещасні випадки
Навіть добре підготовлені альпіністи з великим досвідом можуть потрапити в біду.
28 січня будуть перші роковини нещасного випадку зі смертельним наслідком відомого італійського альпініста Коррадо Пеше (Corrado "Korra" Pesce).
Камнепад обрушився на Пеше та його аргентинського напарника Томаса Агіло (Tomas Aguilo) на горі Серро-Торре.
Незважаючи на мобілізацію рятувальників та інших альпіністів-добровольців, вони не змогли його врятувати.
19 січня 2023 року лавина скинула під час спуску з вершини Фіц-Рой двох досвідчених баскських альпіністів, 29-річного Ікера Більбао (Iker Bilbao) та 29-річну Амайю Агірре (Amaia Agirre).
Третій учасник групи уникнув удару лавини, але не зміг знайти Агірре та Більбао і повідомив про аварію у Ель-Чальтен через 2 години 45 хвилин.
Умови на горі були дуже небезпечними і нові лавини становили реальну загрозу. Через відсутність рятувального вертольота альпіністам та рятувальникам пзнадобилося не менше 8 годин, щоб дістатися до ущелини.
Це було надто довго для двох альпіністів, які були поховані в ущелині невідомої глибини.
Альпіністи-волонтери та місцеві рятувальники під час спроби порятунку на Серро-Торре у 2022 році. Фото Thomas Huber
Порятунок з-під снігу
Інструктор альпінізму Золтан Сланко пояснив тонкощі порятунку в лавинах.
Щільність свіжого снігу, що нещодавно випав, становить близько 130 кг/м3.
Якщо сніг вже злежався, то густина його становить близько 300-350 кг/м3.
Якщо сніг починає ущільнюватися, його щільність становить близько 400 кг/м3.
Якщо сніг, що був ущільнений потім розтане і ущільниться знову, його щільність снігу може зрости до 600-700 кг/м3.
При щільності понад 830 кг/м3 сніг перетворюється на лід.
Теоретично, навіть якби рятувальники змогли дістатися до ущелини з наміром пройти крізь величезну кількість снігу, це зайняло б багато часу. Щільність мокрого снігу може становити 500-600 кг/м3. Людських зусиль було б недостатньо, щоб розчистити ущелину.
І, як тільки мокрий сніг ущільнюється (що може статися швидко), тільки з льодорубами можна досягти будь-якого прогресу.
Рятувальні (лавинні) маяки теж не дуже допомогають. "Аварійні пристрої, зокрема супутникові, погано працюють усередині ущелини", - пояснив Сланко. Температура повітря там дуже, дуже низька.
Всі ці фактори дають майже нульові шанси на виживання, якщо ущелина покрита снігом. У деяких випадках ми не знаємо глибини, тому саме падіння може бути смертельним”.
