Алечглетчер, найбільший льодовик в Альпах
Нещодавні події в массиві Мармолада (Доломітові Альпи, Італія) , де 3 липня внаслідок обвалу льоду від льодовика та сходу лавини загинули, були поранені та зникли без вісти велика кількість альпіністів, змусила багатьох людей звернути увагу на катастрофічну ситуацію на людовиках загалом в Альпах.
Ця подія змусила багатьох задуматися над тим, що є, а що ні, нормальним для льодовика і чи може він бути «небезпечним» і наскільки.
Ці питання роз'яснює Вальтер Маггі, гляціолог, президентом Італійського гляціологічного комітету та професор Міланського університету Бікокка.
Протягом останнього століття температура в європейських Альпах зросла приблизно на 2 °C, що вдвічі перевищує середню світову температуру. Цього літа хвилі спеки спричинили рекордні червневі температури на всьому континенті, а в центральних і південних районах Італії температура досягала 40 градусів за Цельсієм!
По темі танення льодовиків Альп Ви можете прочитати такі статті на нашому сайті:
- Майбутнє альпійських льодовиків
- 120 000 років з життя льодовиків Альп
- Укриття снігових склонів не спасе льодовик мармолада від зникнення
- Катастрофічне тенення льодовиків Альп
Катастрофічне танення льодовиків, показане на прикладі знаменитого швейцарського льодовика Оберарглетчер (Верхній Арський льодовик / Oberaargletscher), що розташований у Бернських Альпах у кантоні Берн, Швейцарія.
Період фотографій, що використовувалися для створення цієї картинки з 1854 до 2013 року:
Для прикладу, льодовик на Мармоладі (3343 м) – найвищій горі Доломітових Альп, відомої як «Королева Доломітових Альп» – за останні 72 роки втратив понад 80% свого об’єму, і в 2020 році вчені передбачили, що цей льодовик може зникнути протягом 15 років.
Швидкість відступу зростає: одне з досліджень 2019 року проаналізувало десятирічну (2004-2014) еволюцію товщини та об’єму льоду льодовика та зафіксувало втрату приблизно 30% об’єму льоду та приблизно 22% льодового покриття.
До аварії метеостанція на вершині Пунта-Рокка-делла-Мармолада (3250 м, розташована прямо над місцем руйнування льодовика) протягом 23 днів поспіль вимірювала температуру вище 0°C із лише одним винятковим морозним днем, повідомляє некомерційне італійське метеорологічне товариство.
Звичайно, особливі погодні умови зіграли певну роль в процесі руйнування льодовика, але саме відступ льодовика протягом останніх десятиліть і років, спричинений зміною клімату, привів його до такої нестабільної ситуації.
Спекотна погода була лише останнім тригером.
Перехід через міст над великою тріщиною на льодовику Ліс (Монте-Роза) між притулком Гніфетті (3647 м) і перевалом Колле-дель-Ліс (4248 м) на маршруты до притулку Регіна Маргарита (4554 м, найвищий притулок Альп). Фото Фото M. Gabbin/ Clickalps
Конкретний процес, який призвів до обвалу серака, досі незрозумілий і ретельно вивчається, хоча доступ на Мармоладу досі обмежено оскільки ще продовжуються пошуково-рятувальні роботи.
Однак очевидно, що обвал стався не через досить звичайний процес відколювання льоду від висячих льодовиків, який спостерігається скрізь у високих Альпах. Раніше це місце не було відоме як небезпечне. Тому розпізнати небезпеку було майже неможливо як для альпіністів, так і для офіційних осіб.
Порівняно з іншими альпійськими хребтами на високих висотах, Доломітові Альпи і Мармолада у тому числі мають мало льодовиків.
На відміну від деяких альпійських льодовиків, зокрема льодовика Планпінсьє на Гранд-Жорасс, який невпевнено висить над однойменним селом і спонукав до евакуації в 2020 році, рельєф і малий масштаб Мармолади раніше не викликав тривоги ні вчених, ні жителів сіл.
Загалом, події відколювання льоду можна передбачити, але лише за умови попередньої відомості про небезпеку та встановлення ретельного моніторингу, наприклад вимірювання зсуву з часом. Але ні те, ні інше не було приоритетом у випадку з Мармоладою, що зрештою і призвело до катастрофи.
У середині тріщини льодовика. Фото CNSAS
Оскільки гори продовжують становити все більшу об’єктивну небезпеку через зміну клімату, наприклад обвалення сераків, лавини, каменепади та повені, тепер гіди змушені більш ретельно вибирати свої цілі.
Гірські професіонали змушені адаптуватися до мінливих ландшафтів і умов і постійно навчаться передбачати небезпеку.
Протягом майже 30 років численні льодові маршрути були відносно безпечними для сходження лише взимку чи навесні.
Але ніколи не буде 100% безпеки від сераків і льодових лавин, особливо в літній період.
Ще невідомо, чи перевищить темпратура протягом наступних двох місяців рекордно високі значення, які були зафіксовані в Альпах під час спеки 2003 року, яка призвела до збільшення танення льодовиків і обвалу каменів і льоду.
На даний момент льодовики в Альпах знаходяться в дуже поганому стані, і цей стан з часом лише погіршується.
Уже зрозуміло, що це жахливий рік для льодовиків. Ситуація справді тривожна. І раніше вчені фіксували багато поганих років, але цей відрізняється з трьох причин: надзвичайно мало снігу взимку, рання та сильна спека та сахарський пил на снігу в березні, що призводить
до прискорення танення через поглинання більшої частки радіації.
За оцінками вчених, зміна клімату впливає на основні гірські хребти в два-три рази швидше , ніж на решту світу. Передбачається, що принаймні одна третина гімалайських льодовиків зникне до 2100 року, оскільки температура зростає зі швидкістю, яка, за оцінками, утричі перевищує середню світову.
Оскільки уряди прагнуть досягти довгострокової мети Паризької угоди по температурі, щоб обмежити глобальне потепління нижче 2°C і близько 1,5°C, гори стикаються з потеплінням, що залежить від висоти, зменшуються льодовики, зменшується сніговий покрив і змінюється режим опадів, що спричиняє додаткову дію.
Льодовик на Маттерхорні. Фото Ferran Feixas
Тепер давайте спробємо зробити крок назад, намагаючись зрозуміти, що таке льодовик і як він поводиться.
Льодовик — це не що інше, як маса льоду, яка утворюється внаслідок снігопаду і накопичується у верхній частині гір, рухається вниз, і коли він опускається нижче певної висоти, танення зменшує його, поки він не знищиться повністю.
Це система, яка перебуває в дуже тонкому балансі між накопиченням і таненням. Коли снігу накопичується більше, ніж тане, ми маємо льодовик, який наступає , якщо ж снігу тане більше, ніж накопичується, то льодовик відступає.
Те, що відбувається вже десятиліттями, полягає в тому, що ми перебуваємо в негативному балансі: льодовики втрачають масу та відступають у напрямку великих висот, займаючи лише найвищі частини гір.
Сераки льодовика Тур
Екосистема, що підтримує життя
Якщо Ви завжди асоціювали льодовик з чимось стабільним і «неживим», Ви будете здивовані: льодовик — надзвичайно складна екосистема.
Ми маємо справу з матеріалом - льодом - який рухається, тече зверху вниз, під дією гравітації.
Інша перевага розуміння цих механізмів полягає в тому, що ми маємо справу з системою, яка виробляє та зберігає велику кількість води, яка зазвичай доступна протягом сухого літнього сезону.
Якщо не йде дощ, якщо не випадає сніг, навіть у гірських районах відчувається нестача води.
Для людей. що живуть у долинах біля підніжжя гір, доступна лише невелика частина льодовика, яка, танучи, являє собою течію води.
Вода - це життя, і льодовик повністю стає екосистемою, яка підтримує життя в долинах.
Тріщини на поверхні льодовика.
Рух льодовиків
Якщо говорити про рух лтдовика, то є два основних аспекта.
По-перше, це деформація льоду: це зв'язано з різновидом гірської породи. Льодовик складається з кристалів твердої води та деформується, як будь-який інший матеріал під власною вагою.
Наявність води викликає другий вид - ковзання основи.
Поєднання цих двох ефектів викликає зміщення всієї маси льодовика зверху вниз.
Льодовик за своєю поведінкою дуже схожий на магму вулканів, навіть якщо це явно фізичне спрощення, але закони, які ними керують, ті самі.
Сераки біля вершини Вайсхорн. Фото Sylvain Coutterand
Як утворюються тріщини
Механізм, за допомогою якого утворюються тріщини в льодовику, складний.
Лід — дуже дивний матеріал, він деформується, коли зазнає повільних ударів, коли його вага переміщує його потроху, але якщо він рухається швидко, він ламається.
Зокрема, поверхнева частина, рухаючись трохи швидше, розпадається і утворює тріщини.
Зазвичай ці тріщини поширюються всередині льодовика, сягаючи приблизно до двох третин його глибини, а потім закриваються, саме тому, що нижня частина, будучи схильною до повільної деформації, не дозволяє масі льодовика розірватися.
Що таке серак
З іншого боку, серак зазвичай утворюється, коли льодовик долає на своєму шляху більш тверду перешкоду, роблячи "вертикальний стрибок".
Цей механізм складніший, оскільки, коли льодовик майже опускається, утворюються окремі брили льоду.
Порівняно зі звичайним повільним рухом, коли льодовик досягаєте основи перешкоди, відбувається невелике прискорення, і тим самим утворюються сераки - окремі брили льоду у нижній частині цього "стрибка".
Сераки дуже нестабільні утворення; у будь-який момент можливі відриви, падіння, що пов'язані з рухом і рельєфом території .
НАвчання майбутніх гідів та рятувальників на льодовику. Фото CNSAS
Елементи, що впливають на рух льодовиків
Льодовик керується гравітацією, тому все, що на нього впливає, змінює швидкість руху льодовиків; до цього механізму свою частку додає вода, що тече під ним.
У цій грі діють різні механізми, і найпростіший для розуміння з них є вода. Вода відіграє роль мастила, яке змушує лід текти швидше.
Безумовно, на ситуацію впливають і підвищенні темпереатури. Льодовики живуть всередині гори, і якщо гора має висоту 3500 метрів, льодовик не може піднятися вище.
Якщо точка замерзання, як це буває останнім часом, досягає 4000 м висоти, автоматично весь льодовик перебуває в стані танення, а це означає, що під ним знаходиться більша кількість води.
Велика проблема більшості альпійських льодовиків, особливо від Ломбардії на схід, полягає в тому, що вони розташовані на висоті 3500-3700 метрів, тому зараз вони зберігаються лише на найвищих висотах.
Льодовики та сніговий покрив стоншуються по всій земній кулі. Фото Mountain Equipment/Dark Sky Media
Сьогоднішній день відрізняється від минулого
Сьогодні ми є свідками досить складних процедур, відмінних від тих, до яких ми звикли в минулому.
Що ми знаємо про те, як льодовики поводяться в умовах підвищенних температур?
Можна сказати, що ми мало знаємо, і не тому, що ми їх не вивчаємо. Ми мало знаємо, тому, що в історії гляціологічної науки ми ніколи не стикалися з ситуаціями подібного типу, тобто з усіма льодовиками разом, які відступають, багато з яких нині перебувають на межі свого можливого існування, з температурами, вищими за ті, які ми мали на нашій планеті за останні сто років.
Це експеримент, який ми всі відчуваємо на власній шкірі.
У нас є моделі, дослідження, проведені на льодовиках в інших районах, які вже зникли, але очевидно, що кліматичні, топографічні та регіональні чинники є дуже важливими.
Можна навести як приклад льодовик, розташований у Гімалаях, але це зовсім інші умови з кліматичної точки зору порівняно з альпійськими.
У нас є ідеї, як може розвиватися ситуація. Коли льодовики відступають, вони стають усе меншими й меншими, вони закриваються у своєму льодовиковому цирку — ніші, у якій вони народилися, — покриваються уламками й чинять опір трохи довше.
Але далеко не кожен льодовик повинен подивитися саме так.
Зрозуміло, що це дуже складний процес, це ще й питання статистики даних, бо, як кажуть «льодовик весни не робить».
