Стефано Рагаццо (Stefano Ragazzo) на маршруті "Вічний вогонь" ("Eternal Flame"). Фото Big Rock Media House
Італійський альпініст Стефано Рагаццо (Stefano Ragazzo) повідомив про своє, без перебільшення, історичне сходження у Пакистані: перше в історії самостійне сходженя (з мотузкою) по маршруту "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+, після відкриття його в 1989 році, на стіні Безименної Вежі Транго (Trango Nameless Tower, 6250 метрів) в Пакистані.
Від редакції:
Безименна Вежа Транго (Trango Nameless Tower)
Маршрут "Вічний вогонь" ("Eternal Flame"), що має трудності VI, 7b+, A2, було вперше відкрито 1989 року на Безіменній Вежі Транго (Trango Nameless Tower) – гірській вершині заввишки 6250 метрів, що розташована у Пакистані.
На той час команда: Вольфганг Гюлліх (Wolfgang Gullich), Курт Альберт (Kurt Albert), Мілан Сікора (Milan Sykora) та Крістоф Штайглер (Christoph Stiegler) пройшли маршрут вільним лазінням, але на деяких ділянках з використанням ШТО.
Це був не лише рекорд сходження у вільному лазні на великий висоті, а й справжня віха в історії альпінізму.
Безименна Вежа Транго (Trango Nameless Tower). Маршрут "Eternal Flame" під номером 5
Маршрут, відразу ж після його відкриття, захопив уяву альпіністів по всьому світу, і вільне лазіння по всій лінії незабаром стало бажаним викликом. Протягом наступних двох десятиліть багато найсильніших у світі альпіністів подорожували до Веж Транго, маючи на увазі цей маршрут, але всі спроби провалилися, головним чином через дуже важкі погодні умови в поєднанні з надзвичайними труднощами на висоті.
Значні кроки вперед в спробах проходження маршруту вільним стилем зробили Деніс Бурде (Denis Burdet), Ніколас Замбретті (Nicolas Zambretti) та Тоні Арбонес (Toni Arbones), які подолали дві з чотирьох найважчих ділянки у 2003 році, а через два роки, у 2005, іспанські брати Ікер Поу (Iker Pou) та Енеко Поу (Eneko Pou) піднялися вільним стилем по ключовій, десятій мотузці, відкривши тим самим шлях до повного вільного сходження, але через погану погоду не змогли це зробити у своїй експедиції.
Безименна Вежа Транго (Trango Nameless Tower). Фото Big Rock Media House
У 2009 році брати Томас Губер (Thomas Huber) та Александр Губер (Alexander Huber ) знайшли на маршруті новий варіант обходу ключової ділянки, що вів праворуч від оригінальної лінії.
Це дозволило їм пройти весь маршрут (варіант оригінального маршруту) вільним стилем; вони описали воє сходження як «найкраще та найгарніше вільне лазіння на земній кулі».
У 2022 році вперше, саме оригінальний маршрут був продений вільним лазінням за один штурмовий вихід (з допомогою двох напарників: батька та брата): іспанець Еду Марін провів на стіні 28 днів!
Через кілька днів після Еду Маріна маршрут знову був пройдений вільним стилем, на цей раз парою: австрійкою Барбарою Зангерль (Barbara Zangerl) та італійцем Якопо Ларше (Jacopo Larcher). Вони провели на маршруті 6 днів.
У 2024 році оригінальний маршрут вперше був пройдений вільним лазінням соло (з мотузкою) італійцем Стефано Рагаццо (Stefano Ragazzo) за 10 днів на стіні.
33-річний Стефано Рагаццо виконав своє сходження у період з 17 по 26 липня.
І це можна вважати як якась "наукова фантастика" в світі альпінізму, бо, ті, хто стикався з Вежами Транго, а це були найсильніші альпіністи, вважають вільне сходження на цьому маршруті найважчим і найкрасивішим сходженням на великій стіні (BigWall), що розміщена на великій висоті!
І ось тепер, Стефано відкрив нові горизонти в "гімалайському" альпінізмі та вказав, чого можна досягти в майбутньому.
Стефано Рагаццо відомий альпініст у великих горах; італієць, який переїхав до Шамоні кілька років тому, старанно підвищував свою кваліфікацію на класичних маршрутах Доломітів, перш ніж почати досліджувати гірський масив Монблан і просуватися до великих стін американського Йосеміті, створюючи нові маршрути на Алясці та у Гімалаях.
Багато з маршрутів він провів разом зі своєю дівчиною Сільвією Лорреджі (Silvia Loreggian)
У березні 2023 року він здійснив перше зимове соло сходження на маршрут "Moulin Rouge" на вершину гори Рода де Ваель (Roda de Vael, 2806 метрів) у Доломітах, а в травні цього року здійснив рідкісне соло на класичний маршрут "The Nose" на вершину гори Ель Капітан у США.
Це все, безсумнівно, важливі сходження. Але вони тьмяні в порівнянні з теперішнім соло на "Eternal Flame".
       |
По маршруту "Eternal Flame" Стефано сходив у стилі "BigWall", тобто взявши з собою максимально легкий порталедж (платформу, яка підвішується до скелі).
Він не використовував жодних заздалегідь провішаних мотузок, взявши з собою лише одну 60-метрову одинарну бухту та репштур для транспортування спорядження.
Він розраховував пройти маршрут за 4-5 днів і взяв з собою провізії трохи з запасом на 6 днів; але погана погода "мала свою думку" і змусила його одігнути зимові рукавички і два пуховики і йти настільки повільно, що до вершини він потрапив лише на дев'ятий день сходження, 25 липня!
Проте, саме у цей день погода була чудовою, що дало змогу насолодитися вершиною і безпечно спуститися до табору на висоті 5000 метрів (у який він прибув вже вночі о 21:30).
Наступного ранку, 26 липня, він спустився до базового табору.
Варто зазначити, що у цей час на Безименній Вежі Транго булий інші дві команди, але вони або пробували пройти інші маршрути, або відступили від "Eternal Flame" через негоду, бо Стефано при своєму сходженні їх не зустрів.
"Коли я виліз на вершину, я зрозумів, що щойно зробив щось доволі абсурдне, але в той же час я не дуже сприймав це... це важко пояснити, я не знаю, як інакше сказати.
Вранці виглянуло сонце, я був схвильований; я побачив восьмитисяник K2 і подумав про Сільвію, я також подумав про тих, хто був на цьому маршруті до мене, і на мить я відчув їх близькість. Це було круто, до біса круто" - повідомив Стефано
