Крістіан Блек (Christian Black), Віталій Мусієнко (Vitaliy Musiyenko) та Хайден Ваєтт (Hayden Wyatt). Фото Vitaliy Musiyenko
Трійка американських альпіністів: Крістіан Блек (Christian Black), Віталій Мусієнко (Vitaliy Musiyenko) та Хайден Ваєтт (Hayden Wyatt) із США відкрили новий складний маршрут на гірську вершину під назвою White Sapphire заввишки 6040 метрів, що розташована в долині Кіштвар в Індії.
Команда пройшла маршрут альпійським стилем, без використання штучних точок опори та без забивання шлямбурів.
Назва нового маршруту: Brilliant Blue
Категорія трудності: 80º, AI3, M7+
Довжина: 850 метрів
Лінія: на гірську вершину під назвою White Sapphire заввишки 6040 метрів, що розташована в долині Кіштвар в Індії.
На цю 26-денну експедицію трійка альпіністів отримала грант "Cutting Edge" у розмірі 8000 доларів від Американського альпійського клубу.
Гора White Sapphire була вперше пройдена по західній стіні Дені Бурде (Denis Burdet ) та Стефан Зігрістом (Stefan Siegrist) зі Швейцарії у 2012 році.
У 2016 році ще одна команда пройшла маршрут через Південний хребет.
У соцмережах Мусієнко зазначив, що вся долина сповнена «крутих» вершин, і питання не в тому, щоб знайти підходящий новий маршрут, а в тому, який вибрати і куди зійти.
«Справа не в горі; справа в веселих історіях, які Ви збираєте по дорозі», – сказав Мусієнко, описавши, як випавший шматок скелі зірвав їхню першу спробу.
Перед другим успішним виходом альпіністам довелося зіткнутися з поганою погодою та кардинальною зміною гірських умов. «White Sapphire на підході до нього виглядав несходженим, що сяяв мов діамантове кільце, але настала зима, і стіна, на яку ми сподівалися піднятися, перетворилася на покритого льодом близнюка патагонської гори Серро Торре», — сказав Мусієнко.
новий маршрут "Brilliant Blue" (850 м, 80 градусів, AI3, M7+) на White Sapphire. Фото Vitaliy Musiyenko
новий маршрут "Brilliant Blue" (850 м, 80 градусів, AI3, M7+) на White Sapphiree. Фото Vitaliy Musiyenko
«Щодня, близько трьох днів поспіль, йшов сніг», – розповідає Мусієнко. «Після цього ми дали горі ще один один день, щоб трохи «підсохнути», і пішли. На верхній частині маршруту у нас було близько 10 прямих ділянок складного сухого драйтулінгу. Нам довелося багато ділянок чистити руками, щоб знайти місце для закладок та станцій. Це була холодна та напружена робота.
Настільки ж холодно як тут було лише на Алясці.
Ми стартували 5 жовтня з висотного табору на відмітці 4815 метрів і піднялися по льодовиковій ущелині ліворуч від центрального контрфорсу. Ми подолали вертикальну відокремлену льдову ділянку і перебралися через бергшрунд і потрапити в кулуар.
Фото Vitaliy Musiyenko
Звідти у нас було сходження на 400 метрів (приблизно до AI3 M3) із проміжними точками страховки.
Потім ми піднялися на дві коротші ділянки (200 і 105 метрів), з труднощами до AI3 M4+. Ще дві ділянки (М5 і М6 — 73 метра) вивели нас на вершину карнизу.
Загалом у нас вийшло 774 метра лазіння по мотузці в перший день після подолання бергшрунду.
Ми спали або краще сказати намагалися спати на вершині величезного навислого карнизу на висоті 5820 метрів. Ми спали в обв'язках, прив’язаних до станцій.
Останні скелі перед вершинним хребтом. Фото: Vitaliy Musiyenko
6 жовтня ми дочекалися, поки зійде сонце, і розтане багато води, оскільки ми очікували цілий день важкого сходження. Дві ділянки M7+ (110 метрів) вивели нас на легшу місцевість.
Ще дві ділянки (M4 і M5 115 метрів) наблизили нас до вершини.
Потім ми вийшли до початку пірамідальної вершини з величезними скельними валунами категорії М5-6.
На самій вершині ми провели близько години, святкуючи...сфотографували вершину та один одного, надіслали повідомлення родині та зняли висоту/координати вершини для підтвердження Індійському фонду альпінізму.
Як тільки ми зійшли з вершини, вітер посилився, і ми зрозуміли наскільки замерзли, були втомлені та голодні.
Спустившись до сідловини ми відпочили, засинаючи мріяли побачити сонце рано вранці, проте ми прокинулися від вітру та снігу, які збивали наш намет.
Фото: Vitaliy Musiyenko
Сонця не було, але нам вдалося спуститися по маршруту сходження без аварій, залишивши на стіні мінімальне спорядження, в основному це льодобури.
Наші надії повернутися до базового табору розвіялися, коли ми досягли передового базового табору лише на заході сонця. Наступного ранку ми спускалися на висоту 4023 метрів з рюкзаками вагою середньому вагою 27 кілограмів.» - повідомив Віталій Мусієнко
Фото: Vitaliy Musiyenko
