«Найпівнічніший льодовик» (Northermost Glacier), перейменований Шелдоном, розташований за координатами 69°30′ 34,452″ пн.ш., 145°30′ 58,212″ зах.д., на висоті 1304,54 м над рівнем моря в горах Шубліка (Shublik Mountains)
В епоху супутників, які невпинно спостерігають за сушею та морями нашої планети з космосу, виявилося, що можна виявити (звісно при неаби якій вдачі), куточки світу, які досі вислизали від найуважніших очей.
Доказом цього є нещодавнє відкриття на Алясці льодовика, зробленого любителем активного відпочинку та фотографії, льодовика, про який ніколи раніше не повідомлялося на топографічних картах чи у будь-яких базах даних.
Автором відкриття є Закарі Шелдон (Zachary Sheldon), власник компанії Alaska Guide Co., що базується в Вальдесі і спеціалізується на організації турів для знайомства з дикою природою Аляски.
40-річний Закарі більше десяти років працював над створенням цифрової бази даних про географію та форми життя Аляски, і під час одного зі своїх польових досліджень на півночі країни він натрапив на те, що виявилося не лише «невідомим» льодовиком, але також найпівнічнішим у Сполучених Штатах.
горах Шубліка (Shublik Mountains) на Алясці
«Найпівнічніший льодовик» (Northermost Glacier), перейменований Шелдоном, розташований за координатами 69°30′ 34,452″ пн.ш., 145°30′ 58,212″ зах.д., на висоті 1304,54 м над рівнем моря в горах Шубліка (Shublik Mountains), гірському масиві, що піднімається в безлюдному ландшафті арктичної тундри.
Найближчим містом до цього льодовика виявляється Кактовик.
Його розміри дещо обмежені, площа становить близько 0,25 квадратних кілометрів.
Отже сам по собі льодовик маленький і крихкий .
«У всьому світі менші льодовики зникають через зміну клімату », — сказав Метью Штурм , професор геофізики в Геофізичному інституті Університету Аляски в Фербенксі , Anchorage Daily News, - «А ось на відмінувід усіх інших ми бачимо цей маленький льодовик на півночі».
Цей льодовик, ймовірно, чинить опір глобальному потеплінню завдяки низці факторів: затіненості навколишніх гір, уламковому покриву , який характеризує мову льодовика, і наявності стійкого снігового покриву протягом майже цілого року.
Але як туристичний гід зміг відкрити льодовик, який уникнув уваги експертів з гляціології?
Шелдон, родом зі штату Вашингтон, переїхав на Аляску в 2007 році, спочатку в Хейнс, потім у Фербенкс і, нарешті, у Вальдес, де він проживає з 2015 року з дружиною та дітьми.
Під час свого нового життя на Алясці він розпочав створення цифрової бази даних, у якій він зібрав за понад 6000 годин роботи (поки що) дані про географію та види тварин і рослин, присутні на Алясці, створюючи таким чином, корисний інструмент для багатьох любителів активного відпочинку, які хочуть досліджувати природу країни.
Восени 2022 року він почав збирати дані про льодовики гір Шублика, звертаючись до баз даних і супутникових знімків, і зрозумів, що там, у серці гір Шублика, є льодовик, не зареєстрований у базі даних GLIMS ( Global Land Ice Measurements from Space ), проекту моніторингу світових льодовиків, створеного переважно на основі супутникових даних, у якому співпрацюють понад 60 установ у всьому світі, а також USGS (Геологічна служба США).
Він також намагався шукати його на топографічних картах, не знайшов жодного сліду.
Ще кілька десятиліть тому північною межею льодовиків Аляски вважався хребет Брукса.
У 2000 році льодовики гір Шублика були включені до «Інвентаризації льодовиків Рендольфа», «додаткової» бази даних GLIMS, але найпівнічніший льодовик у списку не значився.
Причина полягає в тому, що бази даних, як і передбачалося, створюються із супутникових знімків із недостатньою роздільною здатністю, на яких такі маленькі льодовики дуже важко ідентифікувати.
хребет Брукса на Алясці
Шелдон наголосив Anchorage Daily News, що немає жодних сумнівів, що те, що він відкрив - це льодовик. Хоча сніговий покрив, який покриває його цілий рік, міг «приховати» його і зробити його схожим на снігове поле, супутникові знімки говорять самі за себе.
Чітко очевидні ознаки руху льодової маси, ця ознака відсутня у снігових полях, які замість цього є фіксованими утвореннями та можуть зникати та з’являтися знову з року в рік, але не змінюючи свого положення.
Відкриття Шелдона підкреслює обмеження доступних на даний момент баз даних, які вимагатимуть тривалих і складних переглядів на основі аналізу супутникових зображень із високою роздільною здатністю.
Подібно до найпівнічнішого льодовика, в горах Шублика, а також в інших районах планети, може бути багато маленьких льодовиків, які ще не зареєстровані (і хто знає, скільки з них зникне від танення, і від яких залишилися лише сліди).
Вписавши його у свою базу даних (доступну на сайті alaska.guide ), Шелдон зв’язався з експертами GLIMS ( Global Land Ice Measurements from Space ), запропонувавши додати найпівнічніший льодовик до глобальної бази даних.
Досі не впевнено, що назва залишиться незмінною, але поки що, як пише її відкривач у соціальних мережах, «це описова та унікальна назва, і було б логічно продовжувати її використовувати» .
Враховуючи крихкість льодовика, він запропонував зробити щось більше, наприклад, фотографувати протягом літа та взяти керно льоду, щоб визначити ступінь змін.
безлюдний ландшафт арктичної тундри на Алясці
