Геннадій Копейка: про альпінізм та ситуацію в Україні в інтервью RSI «Turne» швейцарського телебачення



Геннадій Копейка (відомий український альпініст, харків'янин, старший тренер збірної України з альпінізму, майстер спорту міжнародного класу, президент Харківської федерації альпінізму і скелелазіння):

"Я вперше давав інтерв’ю на англійській мові. Для мене було важливо не лише розповісти про сходження на Південну стіну Лхоцзе, а ще раз звернути увагу на ситуацію в Україні. Сподіваюся, це мені вдалося. Записували інтерв'ю дві години, в ефір пішло 5 хвилин. Те, що було цікаво на розсуд журналіста.

Наводжу повний переклад тексту інтерв'ю з італійського. Сподіваюся, буде зрозуміло, який сенс вклав автор репортажу у цей сюжет.
Швейцарське телебачення, програма RSI «Turne», журналіст Даміано Реаліні. "


Ефір 18 червня 2022 року італійською мовою.

Геннадій Копейка (ГК) розповідає про сходження на Південну стіну Лхоцзе восени 1990 року: Ми лізли (ред. – перша спроба штурму вершини з табору 7900м) безперервно, мабудь 60 годин – без кисню, без їжі, без намету, без нічого. Ми рили тунелі у снігу на крутому гребені. Дві ночі «спали» у сніговій печері на висоті 8200 метрів. Я дрімав і мені снився один і той самий сон. Я стою на автобусній зупинці, під'їжджає автобус і мій друг кличе мене: «Сідай, поїхали додому…» Я прокидаюся і розумію, що поряд прірва.

Даміано Реаліні (ДР): Ось він – Геннадій Копейка, з його камерою Panasonic у 1990 році задокументував історичний момент. Так, це він, дуже сильний альпініст з України, він брав участь у радянській експедиції альпіністів, яка вперше перемогла страшну Південну стіну Лхоцзе (8516 м) четвертої вершини світу. Ця стіна з багатою історією, про яку ніколи ніхто не розповідав, у жодній книзі, але тепер така книга є.

Едвард Морган (ЕМ): Я подумав, якщо цієї книги, яку особисто я хотів би прочитати, не існує, то не залишається нічого іншого, крім як написати її.

ДР: Її назва – «Південна стіна Лхоцзе». Вона про історію альпінізму та цієї легендарної стіни Гімалаїв. За словами Едварда Моргана, він живе у Лугано вже 16 років. Він потрапив сюди завдяки роботі. Він народився в Англії, він математик і любить гори, але його одержимість - Лхоцзе, південна стіна.

ЕМ: Спроб пройти стіну було, напевно, 15-20. Альпіністи із багатьох країн приходили сюди. Але є одна велика таємниця книги – вершини досягли троє чи двоє людей.

ДР: «Таємниця, що належить стіні, яка відкинула мене, як і інших великих першопрохідців», - каже Рейнгольд Месснер. Месснер, який згадується у книзі і який буде героєм у понеділок для вечірньої публіки у Палаці Конгресів у Лугано (ред. – Месснер відвідував Лугано 20 червня 2022 року). Лхоцзе – це зупинка, але не Південна стіна, де на висоті 7900 метрів дорога стає стіною, що затемнює вершину. Скільки вбитих і скільки драм і лише радянські альпіністи досягають вершини. Так працювала політична пропаганда.

ЕМ: Вони створили дуже сильну групу альпіністів, більш конкурентоспроможну та успішну. Вони отримали урядові нагороди за найкраще сходження.

ГК: Наша команда працювала 40 днів на стіні. У нас було закріплено близько 5 км перильних мотузок. Звичайно, це був не найкращий стиль, він важкий. Але тільки в такий спосіб можна піднятися на Південну стіну Лхоцзе.

ЕМ: Вони мали дуже сильний командний дух. Вони були здатні пройти маршрут, який, чесно кажучи, я не знаю, чи здатні пройти альпіністи Західної Європи.

ДР: Гачки та мотузки, а також Серп і Молот, радянська експедиція була дочкою епохи, яка тепер відчуває огиду до Горбачова та Кремля. Вантаж, який пов'язує два народи, які стали друзями та братами.

ГК: У нашій експедиції ми були всі єдині, всі друзі. Разом працювали росіяни, українці, казахи.

ДР: Учора зібралися на стіні, сьогодні вороги на війні. Геннадій Копейка, проїхавши 2800 кілометрів, зісковзнув з російських бомб разом із дружиною та дитиною, і був зустрінутий у власному будинку Едварда Моргана, Тичино, біля Лоретто. Безпечний базовий табір, але спогади, що він знає, роблять боляче.

ГК: На сході України багато хто говорить російською мовою, моя мова – російська. Але я не хочу жити у Росії, я не хочу Путіна. Я хочу жити у вільній демократичній Україні. Ця війна жахлива!

ДР: Ось історія Геннадія та однієї гори. Одна історія, що на цьому не закінчується.

Turne' - Південна стіна Лхоцзе.

Від редакції:
Південна стіна Лхоцзе
Південна стіна Лхоцзе


Південна стіна восьмитисячника Лхоцзе заввишки 8516 метрів вже відкинула багатьох найкращих альпіністів в історії. Ця стіна складається з каменю та льоду і височить більш ніж на 3000 метрів нагору; сходження по ній - одне з найскладніших завдань у сучасному альпінізмі на восьмитисячниках.

Лише 1990 року нарешті трапляється "неможливе" - Українсько-Російська експедиція вперше в історії альпінізму проходить "Маршрут XXI" століття. Піднімаючись по центру Південної стіни на вершину Лхоцзе Головна.
І навіть не дивлячись на те, що в цей час в альпінізмі прогресує "альпійський стиль" сходження, а радянська команда піднімається в "облоговому" стилі, маючи практично необмежений запас кисневих балонів і обвішуючи весь маршрут перилами, їхнє сходження вражає альпіністське співтовариство.

16 жовтня 1990 року на вершині Лхоцзе стояли Сергій Бершов (Україна) та Володимир Каратаєв (Росія)

Детальніше про цю експедицію Ви можете прочитати у нашій статті: З історії українського альпінізму: "Маршрут ХХІ століття"


У 2006 році експедиція під керівництвом японського альпініста Осаму Танабе (Osamu Tanabe) практично здійснила перше зимове сходження на вершину, не дійшовши до неї південною стіною лише 41 метр!

Теги: альпінізм, гори, сходження, Лхоцзе
Автор: Редакція 4sport.ua за матеріалами Геннадій Копейка, https://www.facebook.com/
Переглядів: 1321
Опубліковано 2022-06-23 в альпінізм