Панорама массиву Монблан
Стандартні маршрути, що ведуть до найвищої вершини Західної Європи залишаються найбільш небезпечними порівняно з іншими маршрутами, якими кожного сезону до вершин Альп підіймаються тисячі альпіністів.
У цій статті наведені висновки дослідження, проведеного французьким Савойським Університетом Монблан, яке кількісно оцінює та аналізує ризики, на які йдуть альпіністи на найбільш відвідуваних маршрутах найпопулярнішого у Європі гірського масиву.
Монблан, батьківщина сучасного альпінізму та "дах" Західної Європи, є улюбленим об’єктом як для досвідчених альпіністів, так і для початківців та любителів у горах. Його висота 4805 м (дані з 2023 року) і класифікація так званих стандартних маршрутів «неважкої категорії трудності» роблять його досяжним для всіх претендентів на цю міфічну мету.
Кожного сезону по стандартним маршрутам до вершини прямують тисячі альпіністів, багато з яких спокушені невеликим рівнем трудності, але без урахування ризику.
Проте, стандартний маршрут цієї гори є маршрутом з найбільшою кількістю смертельних випадків в Альпах.
Стандартний маршрут або Via Dôme du Goûter
Більшість альпіністів, які користуються цим стандартним маршрутом, сідають на поїзд Nid d'Aigle, що прямує з міста Сен-Жерве. Згодом вони йдуть стежкою, яка піднімається вгору льодовиком Тет-Русс до досягнення Великого кулуару (Grand Couloir de l´Aiguille de Goûter) - найбільш небезпечного місця на маршруті, на якому вони повинні перетнути 100 метрову ділянку з постійними каменепадами на висоті 3270 метрів.
Згодом, після проходження цієї ділянки, вони піднімаються до притулку Dôme de Goûter і проходячи вздовж хребта Боссе досягають вершини Монблану.
Використовуючи сейсмічний детектор, група французьких вчених спостерігала за частотою та інтенсивністю каменепадів і зсувів у Великому Кулуарі.
Кількість альпіністів було виміряно за допомогою піроелектричного датчика (детектор інфрачервоних променів).
І згідно цього вимірювання, середньорічна кількість переходів Великого Кулуара становить 21 350 разів; тобто кулуар проходить близько 265 осіб на день під час активного сезону сходження, що триває з 15 червня по 15 вересня.
Проходження Великого Кулуару та дослідження його ризиків
З іншого боку, моніторинг сейсмічної активності виявив близько 39 щоденних рухів схилу, які, ймовірно, серйозно впливають на Великий Уулуар, що означає великий зсув каміння кожні 37 секунд!
Щодо годин доби, то періоди найбільшої частоти та потужності зсувів припадають на період з 12:00 до 20:00.
Проміжок часу між 18:00 і 19:00 годинами відрізняється частотою зсувів кожні 17 секунд. Найменш активні години припадають на проміжок часу 2:00 і 12:00, особливо між 9:00 і 10:00 (один зсув на кожні 85 секунд).
Середньорічна кількість аварій зі смертельними наслідками становить 3,7; незважаючи на те, що перетин Великого Кулуара триває лише кілька хвилин.
Геологічні характеристики цього гірського схилу, складені в основному гнейсами і сланцями; кут нахилу становить від 45º до 65º; і висота, на якій деградація вічної мерзлоти особливо активна, роблять цю місцевість особливо нестійкою .
З 2015 року великі ризики, пов’язані з станом маршруту, змусили владу містечка Сен-Жерве, до муніципальної території якого належить ця територія, офіційно заборонити доступ до цієї частини гори, а в певні критичні дати видати указ про повне закриття маршруиту сходження, щоб уникнути напливу альпіністів і, як наслідок, ризику нещасних випадків.
Маршрут "крізь три Монблана" (Les trois Mont Blanc route)
Цей маршрут вважається більш технічно та фізично важчим за маршрут Dôme du Goûter проте за кількістю відвідувачів він є другим.
Маршрут переважно проходить по льодовиковій місцевості, більша площа якої вкрита небезпечними тріщинами, які більш-менш помітні залежно від снігопаду та пори року.
З околиць вершни Aiguille du Midi, до якої можна дістатися канатною дорогою з Шамоні, або після переходу льдовика Mer de Glace від точки Punta Helbroner на італійській стороні гори, маршрут починається з підйому на вершину гори Mont Blanc du Tacul ( 4248 м.) на його схилі.
На цій ділянці внаслідок падіння сераків і сходу лавин, з 2008 по 2022 роки було зафіксовано 26 нещасних випадків зі смертельним результатом.
Наступна небезпечна ділянка, це сходження на вершину гори Mont Maudit ( 4465 м), перед тим, як вийти на останні схили, які відкривають доступ до вершини Монблану.
На цій ділянці за вказані періоди зафіксовано 12 смертельних випадків.
Середньорічна кількість аварій зі смертельними наслідками становить 0,6.
Маршрут "крізь три Монблана" (Les trois Mont Blanc route) відмічено жовтим кольором
На схилі Mont Blanc du Tacul автоматична система фотографування зафіксувала частоту та обсяг падінь сераків, а також сліди, залишені проходженням альпіністами, що було використано для розрахунку ризику та частоти використання маршруту.
У період з 15 червня по 15 вересня 2017 року було виявлено 6770 людей, які проходили через Mont Blanc du Tacul, що становить у середньому 74 людини на день у високий сезон.
У період між 2016 і 2020 роками детектори виявили 31 великий обвал сераків, які, як правило, спричиняє пов’язану лавину вздовж усього льодовика.
Години найбільшого ризику випадкові, вони можуть наступити в будь-який час.
За досліджуваний період було зафіксовано 11 зсувів вранці, 6 вдень і 15 вночі. Рух льодовика і його розтріскування безпосередньо залежать від товщини, ухилу, підлідного рельєфу і температурного режиму, які впливатимуть на його зчеплення з скельною породою.
Льодовик рухається шляхом внутрішньої деформації (повзучості), тобто деформації льоду. Аерофотознімки показали, що на вершині утворюються великі тріщини, які можуть призвести до відриву сераків. Так само видно, що льодовик товщий в нижній частині, що під впливом схилу прискорює його рух.
Зменшення ризику
Маючи на руках дані, у випадку стандартного маршруту, експерти рекомендують альпіністам виходити на гору в дати та час найменшого сейсмічного руху.
Відповідно до аналізу часової мінливості ризику, найоптимальніший час для перетину Великого Кулуара – рано вранці.
Наразі вважається, що наплив альпіністів зумовлений іншими факторами, окрім безпеки, соціально-економічних факторів, плану діяльності та бронювання у притулку. У випадку з Mont Blanc du Tacul практично неможливо передбачити руйнування сераків поза передбачуваними ознаками, такими як невелике розведення або розтріскування льоду.
Враховуючи таку невизначеність, рекомендується простежити маршрут на льодовику після «прочитання рельєфу», за допомогою якого можна визначити нахил сераків, ризик їх відриву та оголення маршруту.
Аналіз просторової ситуації рекомендує уникати найбільш відкритої ділянки, яка є частиною льодовика поблизу Mont Blanc du Tacul.
Експерти вважають фактор ризику на обох маршрутах «терпимим» для альпіністів, які відвідують його раз на рік, але не для частих відвідувачів, таких як гірські гіди.
Особливу увагу вчені приділяють впливу зміни клімату на стан обох маршрутів. У найближчі роки очікується прискорена деградація вічної мерзлоти в Великому Кулуарі, а також більший рух і розтріскування льодовика Mont Blanc du Tacul, що значно збільшить об’єктивні ризики, які беруть на себе альпіністи .
