Маргалеф
"Є бажання – знайдеться спосіб, немає бажання – знайдуться причини"
Щоб поїхати ще раз у Маргалеф прийшлось вирішити ряд питань і проблем, але дуже вже хотілось. Ми з Олегом там вже були і знали, чому саме Маргалеф – а Роман Старун більш-менш попав під гарячу руку. 16 днів поїздки, незважаючи на погоду, яка могла б бути і покраще, та інші нюанси, про які напишу нижче, стали незабутніми досвідом і враженнями. Для мене цей район лишається найкращим з тих, де встигла побувати."- Л.К.
Маргалеф
Про Маргалеф писали вже багато і різні люди, постараюсь не повторюватись і поділитись тільки новою інформацією.
Перший сюрприз чекав нас вже по прибутті в аеропорт міста Жирона, при спробі взяти в прокат авто. Для тих, хто не в курсі, зразу уточняю – розраховуватись можна лише карткою, лише іменною, лише на ім’я водія, і вся сума має бути на одній картці. Загалом, у вас є вибір – або ви купуєте додаткову страховку на машину, або маєте на картці 500-800 євро, які компанія, що здає машину, блокує на період користування автомобілем. Тут зіграла роль ситуація в нашій країні, ми побоялись лишати на картці велику суму, оскільки не могли бути впевнені в повноцінному функціонуванні банківської системи на період поїздки. Але ми погано розрахували кількість потрібних грошей (дорожча ніж ми очікували страховка і ще 21 відсоток податку, якого ми не врахували), і наявних на картці не вистачило для оплати.
Одна з контор поруч пропонувала розрахуватись готівкою – але це би обійшлось нам в 100-150 євро дорожче, ніж ми розраховували. Опускаю дискусію з приводу що робити, і спроби покласти гроші на картку в терміналі аеропорту. На момент інциденту в Іспанії була 11 година, а в Україні північ, ніч на суботу – тому надія що завтра хтось зможе переказати нам грошей була якось не обнадійливою. Одним словом, Приват24 рулить. Хоча якби я отримала в 12 ночі смс «Переведи мені терміново 3000 грн», а потім «А тепер ще півтори» - не впевнена в своїй реакції.
Гроші прийшли швидко, і нам не вистачило якихось хвилин, щоб взяти машину в той же день, заночували ми в аеропорту на тому самому місці де Діти Лазаренка вже спали півтора роки тому, а на ранок отримали в користування Опель Корса. Зразу кажу – Опель Корса не рулить, як і смартфон Романа, який планувалось використати в ролі GPS, але із супутником він так і не зв’язався. Зате рулить Нокія E6, яка виконала його функцію і оперативно завела нас в пункт призначення, де ми планували вже без особливих пригод провести 2 тижні…. Але як це каже Олег, не так сталося…
Маргалеф
Всі хто був вже в Маргалефі, знають про такий привабливий аспект цього району, як безкоштовний кемпінг, із столами, камінами, кранами, і в межах швидкого доступу до більшості скелелазних секторів. Встигли ми там пожити небагато. За пару днів на дорозі з’явились таблички, що з 31 березня по 4 квітня жити на стоянках не можна буде. Ми розвідали куда можна переселитись і чесно планували 31 числа зранку переїхати, тому 30-го ми як завжди подивились фільм і вмостились спати. Якийсь час ще була в нас надія що це не поліцейська сирена, а сингалка сусідської машини, і світить може Роман ліхтариком…. На наше прохання говорити англійською нам чітко сказали – «This night it’s not possible! TEN MINUTES!» Так що переїхали ми оперативно. Не зважаючи на дощ. Подальшим місцем нашого перебування був кемпінг в самому Маргалефі.
Маргалеф
Маргалеф
Погода нас не дуже тішила, більшість часу. Ніби не сильно це заважало лазити, ми дивились прогноз і дні відпочинку підлаштовували під дні дощу, але хотілося, щоб було тепліше і вітер слабше… Один з поривів вітру підняв нашого рюкзака з речима – поки я збирала в кущах скальники – не помітила що на дорогу викинуло мій годинник Casio G-shock, і джип який в цей момент їхав попри скелі, успішно переїхав його. G-shock також рулить, однозначно. Хвилин за 20 хлопці повернули годинника в майже попередній вигляд) Так і не скажеш, що з ним таке сталось.
Маргалеф
Про маршрути і досягнення.
Складно пояснити, чому в данному випадку суть не в тому, яку категорію вдалось пролізти. Для мене, принаймні. Нічого особливого не залізли – Роман 7с, я і Олег 7с+. Суть в розсунутих горизонтах. Я не лазила ще за кордоном нічого складнішого за 7в. Не пробувала таких нависаючих трас. Найбільше вражень мені лишив маршрут Hard Crit (8a) в секторі Catedral – 40 метрів нависань і різноманітного рельєфу.
Очевидно, що при такій довжині маршрута пробивка не може бути частою, місцями відстань між гаками була в районі чотирьох метрів. Я мабуть не вилазила ще так високо над відтяжками при складному досить лазінні – зачіпки ніби тримали, але при таких відстанях якось хочеться кращих, особливо коли не знаєш розкладу. Особливим також було відчуття, що я можу лізти такі маршрути. Хотілося б повернутись і спробувати все таки пролізти маршрут – радила б спробувати всім – хоча Роман сказав, що йому і дивитись на це страшно. Його стиль – короткі болдрінгові траси. В Маргалефі достатньо трас будь якого типу і для всіх.
Маргалеф
Ще висновок особисто для мене – краще мені лізти першою і не бачити, як лізуть інші – особливо сильніші за мене. Тоді не очікую проблем і почуваю себе впевненіше. І втрьох лазити все таки не зручно. Всі ми трішки підлаштовувались під проекти і бажання один одного, всі хотіли лазити більше, ніж в результаті вдавалось, і різні маршрути – часто і в різних секторах.
Дуже хочеться вірити, що вдасться повернутись і ще не раз, побувати в сусідніх районах як Оліана та інші, зустріти знову людей, з якими перетинались, спробувати ще багато маршрутів, та і пролізти. Все ще попереду)
