Пол Рамсден (Paul Ramsden) та Тім Міллер (Tim Miller). Фото Tim Miller
Двійка британських альпіністів Пол Рамсден (Paul Ramsden) і Тім Міллер (Tim Miller) зробили перше в історії сходження на вершину шеститисячника під назвою Сурма-Саровар (Surma-Sarovar, 6564м) у Непалі.
Це сходження двійка провела у легкому альпійському стилі (без використання кисневих балонів, без допомоги шерп, без заздалегідь провішаних перил та встановлених висотних таборів) цієї осені.
Маршрут британців був прокладений по північній стіні гори на крайньому заході країни.
Навіть дістатися до базового табору було складним завданням, яке включало, серед іншого: необхідність перетнути бурхливу річку та пережити землетрус. Їм також довелося дослідити велику територію навколо базового табору, щоб вибрати правильний варіант шляху на гору.
Все сходження зайняло у них 8 днів (від виходу з базового табору до повернення до базового табору, який знаходився досить далеко від гори). За чотири дні вони піднялися на північну стіну, висота якої оцінюється в понад 2100 метрів, а категорія – ED. Довгий і складний спуск до базового табору тривав ще два дні.
Гора Сурма-Саровар (Surma-Sarovar, 6564м) розташована в долині Салімор-Кхола в регіоні Гуран-Гімал, неподалік від кордону Непалу з Тибетом та Індією.
«Можливо, це найвіддаленіше місце, де я коли-небудь був, і нам вдалося пройти чудовий маршрут», — повідомив Пол після повернення з Непалу.
Сурма-Саровар (Surma-Sarovar, 6564м), Непал. Маршрут Пола Рамсдена (Paul Ramsden) та Тіма Міллера (Tim Miller) по північній стіні. Фото Paul Ramsden, Tim Miller
Слід зазначити, що Пол Рамсден та Тім Міллер стали переможцями цьогорічної премії "Золотий Льдоруб" - найперстижнішої нагороди у світі альпінізму, церемонія якої відбудеться з 14 по 16 листопада 2023 року у французькому місті Бріансон.
Вони були відмічені журі премії за перше в історії сходження на раніше нескорений і безіменний пік висотою 6563 метрів у Непалі, що було зроблене минулорічної весни
Причому, 54-річний Пол Рамсден з цією нагородою стає абсолютним лідром за кількістю перемог у Золотому Льодорубі, їх у нього в "колекції" вже 5!
І ось тепер, Пол Та Тім знову роблять видатне сходження у великих горах світу!
Про свою осінню експедицію та про нагороду Золотий Льодоруб Пол розповів у невеликому інтерв'ю німецькому журналісту Штефану Нестлеру:
Поле, вітаю Вас з п'ятим Золотим Льдорубом у Вашій альпіністській кар'єрі. Що для Вас означає ця нагорода?
Особливість Золтого Льдорубу полягає в тому, що це визнання альпіністів за те, що вони пройшли чудовий маршрут і зробили значний внесок у альпінізм.
Я пишаюся тим, що мене визнали мої колеги, особливо з огляду на високі етичні стандарти, які тепер є невід’ємною частиною нагороди.
Золотий Льодоруб являє собою "маяк світла", що показує як потрібно підніматися в гори, і зараз такий маяк потрібний більше, ніж будь-коли, враховуючи типову поведінку, яку можна побачити на вершинах-восьмитисячників.
Щодо отримання п’ятої нагороди, я не знаю, що сказати, можливо, мені пора піти на пенсію!
Ви отримуєте нагороду за своє перше сходження з Тімом Міллером на шеститисячник Непалу Джугал Спайр (Jugal Spire, 6563 метрів). Ваш маршрут "The Phantom Line" через північну стіну виглядає досить важко та екстремально. Інші, мабуть, обрали б легший шлях. Наскільки екстремальним для вас має бути маршрут?
Для мене маршрути не обов’язково повинні бути екстремальними. Мене набагато більше мотивує якість і естетика лінії. Якщо маршрут проходить по важкопрохідній місцевості, але це малоймовірний маршрут, то я вважаю його досить привабливим. Це правда, що я схильний підійматися крутішими, більш технічними маршрутами, але часто це відбувається тому, що ці маршрути безпечніші, оскільки вони, як правило, уникають лавинних схилів і мають меншу ймовірність каменепаду.
Сурма-Саровар (Surma-Sarovar, 6564м), Непал. Маршрут Пола Рамсдена (Paul Ramsden) та Тіма Міллера (Tim Miller) по північній стіні. Фото Paul Ramsden, Tim Miller
Раніше Ви часто їздили в експедиції з Міком Фаулером, який старший за Вас. Зараз. з Тімом ви були явно старшим і досвідченішим альпіністом у команді. Ваша роль змінилася?
Так, моя роль змінилася. Останніми роками я докладав свідомих зусиль, щоб бути наставником для молодих альпіністів, які хочуть перейти від Альп до експедиційних сходжень. Мік був значно старшим за мене, що спочатку мало різницю, але стало більш очевидним, коли Мік дорослішав.
З Тімом я можу не відставати, але я думаю, що з роками мені буде ставати важчим. Ми щойно повернулися з експедиції до далекого заходу Непалу, піднявшись на вершину, яку раніше ніхто не проходив, тож усе досі йде добре.
«Стиль — це все», — сказали Ви мені кілька років тому. Зараз вам за 50, і я впевнений, що іноді Ваше тіло звертаєте увагу на те, що має такий вік. Чи не виникає у Вас спокуси відмовитися від чистого альпійського стилю?
Ні, я альпініст і ніколи б не думав займатися сходженням іншим способом. Якби я не міг лазити альпійським стилем, я б припинив сходження. Це єдиний етичний спосіб піднятися на великі гори, і, чесно кажучи, будь-який інший спосіб є просто обманом.
Цього року було багато дискусій про кризу мети у альпінізмі на восьмитисячники – змагання за рекордами, сумнівний стиль, відсутність моралі. Це причина, чому найкращі альпіністи, як Ви, віддають перевагу горам меншими за восьмитисячники?
Особисто я ніколи не мав на меті сходження на восьмитисчяники, тому що я не люблю покидати сім'ю на довгий час і вважаю, що акліматизація займе надто багато часу.
Сучасний світ комерційних сходжень на восьмитисячники – це безлад як з етичної, так і з екологічної точки зору. Стаціонарні мотузки, кисень, підтримка шерпів — все це, по суті, обман.
Ці клієнти не піднімаються на гору, вони просто займаються висотним туризмом. Ми повинні припинити вдавати, що ці люди альпіністи і що їхні зусилля варті того.
