Алессандро Бау (Alessandro Baù), Франческо Ратті (Francesco Ratti), Лоренцо Даддаріо (Lorenzo D’Addario), Жером Перруке (Jerome Perruquet). Фото Alessandro Baù
Італійська команда у складі чотирьох пгірських гідів: Алессандро Бау (Alessandro Baù), Франческо Ратті (Francesco Ratti), Лоренцо Даддари (Lorenzo D’Addari) та Жером Перруке (Jerome Perruquet) провела у вересні 2023 року успішну експедицію у індійських Гімалаях.
Результатом їх поїздки стали три нових маршрута на трьох вершинах індійських Гімалаїв у долині Міяр (Miyar Valley, штат Гімачал-Прадеш).
Від редакції:
Італійці біля вежі Неверсен (Neverseen Tower). 2023 рік. Фото Alessandro Baù
Долина Міяр, яку деякі називають індійськими Йосемітами, належить до Лахульських Гімалаїв і тягнеться приблизно на 100 км між Удайпуром (2743 м / гирло річки Міяр і Чандра-Бгага) і перевалом Канг-Ла (5468 м).
Більшість вершин у верхній частині долини та її відгалужень досі залишаються несходженими.
У багатьох гір у цьому районі немає власних імен і точно визначеної висоти вершини.
Більшість альпіністів, які приходять у цей доволі рідковідвідуємий район, обирають для своїх сходжень долину Тава, де розташована вежа Неверсен (Neverseen Tower), яку вперше пройшов у 1992 році Паоло Віталі, альпініст-дослідник долини Міяр; або пік Махіндра (Mahindra Peak).
Долина Міяр більш відома польським альпіністам, переважно завдяки двом експедиціям. Під час першої, у 2005 році, Давид Кашликовскі (David Kaszlikowski ) та Міхал Кроль (Michał Król) здійснили перше в історії сходження на вершину висотою 5620 метрів, яку вони назвали пік Лотос ( Lotos Peak)підкорили незайману вершину (5620 м), яку вони неофіційно назвали піком Лотос.
Тоді Кашликовський писав про долину наступне:
"Це абсолютно безлюдне місце, яке досліджувалося лише кількома експедиціями і було відкрито лише на початку 1990-х років. Багато вершин так і залишилися несхоженими (у них навіть немає власних імен). Великі стіни, схожі на скелю Транго в Каракорумі, піднімаються тут на висоту приблизно 6000 м. Саме досягнення глибин Міяру, особливо бічних долин, має вид справжнього досладження, а на деяких льодовиках навіть розвідка не проводилась. Примхливу погоду тут порівнюють з небезпечною аурою Патагонії."
Друга польська експедиція діяла в Міярі в 2006 році. Міхал Аполло (Michał Apollo) та Марек Жолодек (Marek Żołąde) здійснили перше в історії сходження на вершину заввишки 5650 метрів, який вони неофіційно назвали піком Масала (Masala Peak). Вони також першими пройшли перевал у верхній частині долини Тава заввишкиприблизно 5690 м (неофіційно назвавши його Сент-Крістофер).
Друга команда, яка діяла в рамках цієї експедиції, Міхал Кроль (Michał Król) і Пшемислав Вуйцік (Przemysław Wójcik), здійснили перше в історії сходження на вершину заввишки 5640 метрів, назвавши її пік Геруда (Geruda Peak, 5640 м).
Влітку 2012 року команда у складі Міхала Аполло, Марека Жолодека та британця Філа Варлі (Philip Varley) здійснила перше в історії сходження на вершину заввишки 5889 метрів, назвавши її Форготтен Пік (Forgotten Peak).
Окрім цього, влітку 2011 року у долині працювала австрійська команда, результатом діяльності якої стали три нові маршрути на раніше несходжені вершини, два нових маршрути на відомі вершини та два повторення старих маршрутів.
Влітку 2023 року в долині працювала іспанська команда: Альберто Уртасун (Alberto Urtasun) та Фелікс Санчес (Félix Sánchez), які відкрили 4 скельні маршрути з максимальною складністю 6с і довжиною від 250 до 750 метрів, пройшовши їх в альпійському стилі.
З самого початку метою італійської команди біло відкрити новий маршрут у долині Міяр на одній із двох вершин: вежі Неверсен (Neverseen Tower) або пік Махіндра (Mahindra Peak).
Проте остаточне рішення альпіністи приймали лише на місці, залежно від наявних умов.
Після кількох днів походу долиною Міяр команда досягла базового табору, розташованого на висоті приблизно 4000 м. Період високого атмосферного тиску сприяв акліматизації.
Перший варіант - розвідати вежу Неверсен. Італійці перетнули льодовик Такдунг і після восьми годин трекінгу досягли підніжжя раніше несходженої східної стіни гори. Умови виявилися хорошими, і кілька можливих ліній виглядали багатообіцяючими. Спорядження, необхідне для встановлення передового базового табору, альпіністи залишили біля стіни та повернулися до базового табору.
пік Енцо (Enzo Peak) по південно-східному хребту
Італійський маршрут на вершину пік Енцо (Enzo Peak) по південно-східному хребту. Фото Alessandro Baù
Перш ніж вирушити на маршрут, їм потрубно було акліматизуватися на менш тяжкій стіні. Вибір припав на сусідній пік Енцо (Enzo Peak), «легкий і приємний, але ще не сходжений», як сказав Франческо Ратті. Італійці піднялися на південно-східний хребет.
Дійшовши до вершини та трохи відпочивши на сонці, вони спустилися в передовий базовий табір, де й заночували. Наступного дня вони повернулися до базовог отабору, де відпочивали наступні кілька днів і чекали вікна гарної погоди.
Маршрут "Wind of Silence" (6с, 500м) по східній стіні на вершину башти Неверсен (Neverseen Tower, 5700 метрів)
Маршрут "Wind of Silence" (6с, 500м) по східній стіні на вершину башти Неверсен (Neverseen Tower, 5700 метрів). Фото Alessandro Baù
"Найважче було вирішити, яким маршрутом підійматися на вершину. Під час нашого першого акліматизаційного виходу ми ретельно оглянули його, шукаючи системи тріщин, що ведуть до вершини. Однак після сходження на пік Енцо, погодні умови змінилися і пішов сильний снігопад. Тому нам довелося відмовитися від очевидної лінії, що веде через контрфорс у правій частині стіни. Тепер стало більш доцільним піднятися по системі тріщин посередині стіни, до якої ми могли дістатися з перевалу між Неверсен Тауер і піком Лотос. Цей маршрут здавався більш важким, але сухим, а тому безпечнішим.
Як завжди: ми намічаємо один шлях, а гора змінює наші плани." - повідомив Алессандро Бау
Невизначеність і нестійка погода тривала близько тижня. Нарешті близько 20 вересня в прогнозі з'явилося кілька днів стабільної погоди. Італійці вирушили до передового базового табору, де на них, на жаль, чекав неприємний сюрприз. Бау згадує:
"Коли ми повернулися до льодовика Такдунг, температура була набагато нижчою. Все плато було вкрите 10 сантиметрами свіжого снігу, але це нічого. Стіна була покрита свіжим льодом."
"Та все ж ми вирушили до маршруту. Ми піднялися кулуаром до перевалу, де знайшли старі мотузки іспанської команди, яка намагалася піднятися зі сторони Чудонг, але відступила, пройшовши лише одну мотузку. Ми вирішили піднятися по стіні, стартувавши трохи нижче іспанської команди, щоб уникнути «зіткнення» з їхнім маршрутом. Сонце нагріло камінь і це допомогло танути льоду та снігу. Того дня ми пройшли багато метрів, а потім пішли вниз. Ми залишили мотузки, щоб продовжити сходження з найвищої точки, досягнутої наступного дня." - продовжив Франческо Ратті
На маршруті "Wind of Silence" (6с, 500м) по східній стіні на вершину башти Неверсен (Neverseen Tower, 5700 метрів). Фото Alessandro Baù
21 вересня погода була ідеальною. Швидке сходження відбувалися по чудовій скелі.
У другій половині дня пішов дощ і холод ставав усе сильнішим. Італійці у цей час вже були на великому виступі під вершинним хребтом, де знайшли гарне місце для табору. Вони вирішили не спускатися. До хребта залишалося лише два відрізки мотузки.
"На другий день сходження ми досягли вершини о 14:00. Деякий час ми милувалися краєвидами сусідніх долин, а потім почали спуск. Ми зійшли зі стіни перед настанням сутінків, змерзлі, але щасливі, що вдалося здійснити четверте сходження на гору і так елегантно розгадати таємницю її раніше непролазної східної стіни." - повідомив Алессандро Бау.
Назва нового маршруту: Wind of Silence
Категорія трудності: 6b+
Довжина: 500 м
Лінія: по східній стіні на вершину башти Неверсен (Neverseen Tower, 5700 метрів)
Маршрут "Super Thuraya" (6c, 500 м) по південно-західному контрфорсу на вершину гори Мон-Моді (Mont Maudit)
Маршрут "Super Thuraya" (6c, 500 м) по південно-західному контрфорсу на вершину гори Мон-Моді (Mont Maudit). Фото Alessandro Baù
Рішення про другу мету експедиції було прийнято спонтанно. Італійців спокусила гора Моді, розташована трохи нижче вежі Неверсен. Гора вже пройдена раніше маршрутом з боку долини Чхудонг, але її південно-західний контрфорс, що велично підноситься над льодовиком Такдунг, залишився несходженим.
Друге сходження італійської команди розпочалося 25 вересня.
"Після першого дня з дуже холодним вітром і легким снігопадом, другий день був набагато кращим. Ми почали сходження з табору біля підніжжя стіни, під прекрасним, все ще зоряним небом. Ми пройшли всі вісім мотузок, а потім, після заходу сонця, ми стояли на вершині Мон-Моді." - повідомляє Жером Перруке
На маршруті "Super Thuraya" (6c, 500 м) по південно-західному контрфорсу на вершину гори Мон-Моді (Mont Maudit). Фото Alessandro Baù
Повернення до табору супроводжувалося крижаним вітром. Під час спуску італійці облаштували станції страовки, щоб прискорити спуск і полегшити прохід майбутніх команд.
Назва нового маршруту: Super Thuraya
Категорія трудності: 6с
Довжина: 500 м
Лінія: по південно-західному контрфорсу на вершину гори Мон-Моді (Mont Maudit)
