Юдай Сузукі (Yudai Suzuki), Кей Наріта (Kei Narita) та Юу Нішіда (Yuu Nishida). Фото Yudai Suzuki
Трійка японських альпіністів: Юдай Сузукі (Yudai Suzuki), Кей Наріта (Kei Narita) та Юу Нішіда (Yuu Nishida) здійснили перше в історії сходження на гірську вершину Гамубар Зом V (Ghamubar Zom V) заввишки 6400 метрів, що розташована в хребті Інду Радж у пакистанському Гілгіт-Балтістані.
Вони здійснили сходження в альпійському стилі через північно-західний хребет, який тягнеться на понад 2000 метрів вверх.
Маршрут, який команда категоризувала як M5 5.9 70° Ⅵ веде до північно-західної вершини масиву, на яку раніше ще ніхто не підіймався. Ця окрема вершина массиву Гамубар розташована окремо від інших своїх "сусідок".
Перший маршрут (пройдений в альпійському стилі) через північно-західний хребет, який тягнеться на понад 2000 метрів до вершини Гамубар Зом V (Ghamubar Zom V) заввишки 6400 метрів . Фото Yudai Suzuki
Сходження японців відбулося з другої спроби; під час першої спроби їм довелося відступити з відмітки 5700 метрів. Потім вони взяли тижневий відпочинок у сусідньому селі Далкот, і знову повернулися до Гамубара для своєї другої та успішної спроби.
17 вересня альпіністи встановили перший висотний табір.
19 вересня, після дня відпочинку, Сузукі, Наріта та Нісіда почали штурмовий вихід висоти 5750 м. Вони досягли вершини того-ж дня, через чотири дні після виходу з базового табору.
Піднявшись на вершину, вони почали спускатися по маршурту сходження. Ніч вони провели у третьому висотному таборі на відмітці 6090 метрів, а потім дісталися свого базового табору на відмітці 3380 м 22 вересня.
Сузукі каже, що він був у Пакистані три роки тому, коли його увагу привернула гора, головним чином через свою дивну назву. Це був Гамубар. Проводячи подальші дослідження, він зрозумів, що північна сторона гори, що височіє позаду Далкота, включала кілька вершин, які ще не були ніким пройденими.
За словами Сузукі, північно-західний хребет був надзвичайно складним і мав понад 100 метрів мікстового сходження категорії М5.
Ключові ділянки включали довгий, крутий сніговий хребет на висоті понад 6000 метрів і багато спусків по блакитному льоду.
«Я особисто відчув, що цей хребет набагато складніший, ніж північна сторона Аузангате або Хантер», — сказав Сузукі з базового табору. «Для успіху нам потрібно було викластись набагато більше».
Юу Нішіда (Yuu Nishida) демонструє розірвану каменепадом, на спуску з гори, мотузку. Фото Kei Narita
