вершина Таджівас (Thajiwas) заввишки 4854м, що височиє над одной менною долиною у індійському штаті Джамму та Кашмір, Фото Zeeshan Mushtaq
Коли востаннє хтось стояв на вершині Таджівас (Thajiwas) заввишки 4854м, що височиє над одной менною долиною у індійському штаті Джамму та Кашмір, у світі ще вирувала Друга світова війна.
Тоді англійські альпіністи Джон Джексон (John Jackson) і Джон Баззард (John Buzzard) піднялися на несходжену раніше вершину влітку 1945 року, відкривши її за кілька місяців до закінчення Другої світової війни.
З того часу, протягом 78 років ця вершина більше не знала сходжень альпіністів. Незнала до цього року.
Нещодавно кашмірський альпініст Зішан Муштак (Zeeshan Mushtaq) повідомив про третє в історії сходження на гору Таджівас, яке він провів 7 липня.
23-річний юнак сходив на веришну разом із своїм співітчизником Фейсалом Вані (Faisal Wani), який зупинився за сотні метрів від вершини, повідомляє сайт ExplorersWeb з посиланням на місцеві ЗМІ.
На вершині Таджівас (Thajiwas) заввишки 4854м. Фото Zeeshan Mushtaq
Але нещодавний історичний успіх двох альпіністів не був причиною кричущих заголовків про сходження. Натомість порятунок, якого вони потребували під час спуску, був доволі кричущою подією в місцевих ЗМІ.
Військово-повітряні сили Індії врятували двох альпіністів, які спускалися з льодовика у тому самому кулуарі, яким вони піднімалися на веришну.
Несприятливі погодні умови та умови на схилі гори призвели до травмування Вані та небезпечної зупинки, оскільки температура повітря значно впала.
Альпіністи викликали допомогу, і хоча рятувальна операція була успішною, вона виключила новину про саме сходження.
«Оскільки новини про наш порятунок стали головною темою, історія про наше історичне сходження на Таджівас залишилася нерозказаною», — повідомив Муштак у своєму блозі в соцмережах.
Рятувальна операція на горі Таджівас (Thajiwas)
Тепер, після опублікування звіту про сходження ми маємо нагоду розповісти про історичну подію.
Муштак і Вані вирушили на вершину з сусіднього поселення Сонамарга о 10:30 ранку 1 липня. Вони піднялися на гору альпійським стилем, рухаючись доволі повільно.
Оскільки майже вісім десятиліть тому після Джексона та Баззарда ніхто не піднімався на Таджівас через «Великий кулуар», вони фактично відкривали новий маршрут.
На цьому фото льдовик 2 (Glacier 2) веде до "великого кулуару" на горі Таджівас (Thajiwas)
Саме сходження пройшло більш-менш гладко. Встановивши базовий табір, двоє чоловіків вирушили на сходження на льодовик без пригод. Непрохідна тріщина відокремлювала льодовик від власне кголовного улуара (і, отже, доступу до вершини) і змушувала альпіністів обходити його траверсом.
Зверху чекала відносна небезпека. Підйом на 300-метровий кулуар є значною перешкодою для будь-якого альпініста, довелося долати сніжний схил з ухилом у 70˚, який різко змінювався за якістю через мінливу погоду.
«Місцями сніг був настільки м’яким, що було важко за нього зачіпитися льдорубом», – зазначив Муштак.
Не злякавшись труднощів, двоє альпіністів продовжили шлях: «Коли ми піднімалися на гору, краєвиди ставали все більш захоплюючими. З нашої гори було видно величний восьмитисяник Нангапарбат, а широкий масив гір створював мальовничу картину».
Перед самою вершиною сніжний маршрут перейшов на мікст. На цій ділянці Зішан Муштак йшов наодинці, бо його напарник зупинився за 300 метрів до вершини.
На вершині гори Зішан був об 11:30 ранку 2 липня — трохи більше ніж через 24 години після виходу з поселення Сонамарга.
«Я доводив своє тіло до абсолютних меж. Кожен крок випробовував мою витривалість, кожен вдих був нагадуванням про розріджене повітря, що кидає виклик моїм легеням, і кожен м’яз кричав на знак протесту», – написав він у своєму блозі в соцмережах.
«Зрештою я знайшов джерело рішучості, яке підштовхнуло мене вперед».
Але, головне випробування експедиції було ще попереду.
На спуску з вершини, коли була вже середина дня, через спеку повітря сніговий покров схилу дестабілізувався і альпіністи почали неконтрольовано ковзати по схилу.
Через деякий час Вані зупинився, оскільки отримав серйозну травму ноги.
Довга стоянка на місці почала наближувати гіпотермію і Муштак викликав рятувальників.
«Мені довелося вжити швидких і рішучих заходів, щоб захистити свого напарника від холоду. Я використовував тепло свого тіла, а також одяг, щоб зігріти його. Ми зберігали спокій і чекали на прибуття рятувальної групи», — сказав Муштак.
Він і Вані застрягли на горі протягом чотирьох годин. Коли рятувальники прибули до них, то змогли безпечно спустити потерпілого до базового табору, але гіпотермія все ще продовжувала загрожувати пораненому альпіністу, Муштак хвилювався, тож він викликав евакуацію гелікоптером.
За словами місцевих ЗМІ, Вані «повністю одужав», після того як його благополучно доставили в лікарню.
«Сходження було важким і виснажливим, як морально, так і фізично», — визнав Муштак. «На вершині чудові краєвиди величних гір і долин дали мені відчуття досягнення та гордості. Я глибоко вдячний за допомогу, яку ми отримали, а також за те, що нам обом вдалося вийти неушкодженими».
Сходження по кулуару до вершини Таджівас (Thajiwas)
