Том Горнбейн (Tom Hornbein)
Том Горнбейн (Tom Hornbein), легендарний американський альпініст і лікар, помер 6 травня у віці 92 років.
Він залишив свій слід в історії гімалайського альпінізму перш за все першим в історії сходженням по Західному хребту Евересту разом з Віллі Ансолдом (Willi Unsoeld) 22 травня 1963 року
Це була перша успішна американська експедиція на вершину світу і перший в історії траверс Евересту!
Детальніше про цей подвиг Ви можете прочитати докладніше у статті: ВТРАЧЕНІ НА ЕВЕРЕСТІ
Їхній маршрут проходив з Базового табору Евересту через льодоспад Кхумбу, на Західний гребінь, при цьому використовувалися два перших висотних табори побудовані на стандартному маршруті, що проходить через Південне сідло.
З цієї позначки лінія нового маршруту повертала ліворуч і вгору на Західне плече Евересту до позначки 7000 метрів, виходячи на сторону Тибету вздовж Північного схилу Евересту, де альпіністи неодмінно стикаються з сильним потоком вітру.
Перший американський маршрут на Еверест пройдений Томом Горнбейном (Tom Hornbein) та Віллі Ансолдом (Willi Unsoeld) у 1963 році.
Потім альпіністи піднялися крутими, чорними як алмаз і засніженими ділянками гребеня, який 1963 року експедиція назвала на честь першопрохідника: кулуар Хорнбейна (Hornbein Couloir). Далі, у передверховій частині маршруту їхня лінія знову вийшла на Західний гребінь, де вони мали подолати серію скельних ділянок, що нависають над 1200 метровою прірвою з виходом на вершину.
Їхнє сміливе сходження досі залишається одним із легендарних подвигів в історії альпінізму, а книга Хорнбейна під назвою "Everest: The West Ridge" входить до найкращих книг пригодницьких жанрів усіх часів.
Кулуар Горнбейна (Hornbein Couloir) на Західному гребені Евересту.
Том Гонбейн народився 22 лютого 1930 року в американському місті Санкт-Петербург у штаті Міссурі. У віці 13 років він поїхав до літнього табору в Колорадо, де і відкрив для себе гори: "Це була найбільша, найважливіша подія в моєму житті. Гори стали моїм поводирем на все життя" - казав він.
У 1960 році брав участь в успішній експедиції до семитисячника Машербрум (вершина була досягнута Джорджем Беллом і Віллі Ансолдом).
Під час цієї експедиції Том розробив нову, революційну концепцію кисневої маски.
"Коли ми піднялися на високі позначки і одягли маски, то з'ясувалося, що дихати було важко, і ми зривали маску з обличчя і жадібно хапали ротом повітря.
Це змусило мене звернути увагу на можливі проблеми із кисневою системою. Однією з таких проблем був високий опір дихання клапанів вдиху та видиху.
Тому я подумав: "Скоріш за все можна придумати кращу конструкцію маски". І я вигадав те, що досі вважаю креативною ідеєю для кисневої маски.
Як не дивно, але, незважаючи на те, що саме я розробив концепцію нової кисневої маски, я не розумів, як цю ідею можна втілити в життя. Мені допомогла одна історія: коли одного вечора я виступав з доповіддю про сходження на Машербрум для нашого персоналу в Медичній школі Вашингтонського університету, і один із хірургів привів пацієнта, щоб він послухав мою мову, тому що лікар думав, що пацієнтові це буде цікаво.
Через три після лекції, цей хлопець, Фред Мейтаг, ліг на операцію на видалення раку товстої кишки; і хоча він так і не вислухав мою розповідь до кінця (приблизно половину з того, що я говорив), мені пощастило познайомитися з ним, і майже щодня після роботи я говорив з Фредом на різні теми. І одного разу він вислухав мої думки щодо кисневої маски; виявилося, що він був головою компанії, яка виробляла пральні машини... це була стартова зайнятість фірми, хоча вона прагнула всебічно розвиватися і Фред, оцінивши потенціал моєї ідеї, взяв на себе завдання реалізувати концепцію в діючий зразок. Я назвав цю маску Maytag." - згадував він.
Том Горнбейн (Tom Hornbein) та Віллі Ансолд (Willi Unsoeld) на Західному гребені Евересту. 1963 рік
У середині 70-х він із дружиною переїхали з комфортного та спокійного Сіетлу в Естес Парк штат Колорадо, що розташований посеред гір на висоті 2200 метрів. Там, з його заднього двору, що виходить на Національний парк Скелясті Гори, він починав свої маршрути до місцевих скель, якими піднімався зі своїми численними друзями.
На початку 1960-х по суті не було професійних альпіністів. Багато хто працював гідами, але також у більшості були не пов'язані з гірничою діяльністю професії.
Горнбейн і його товаришів, як наприклад Чарльз Г'юстон (Charles Houston) були лікарями. Том спеціалізувався на анестезіології.
Крім того, він був автором безлічі робіт про вплив великої висоти на організм і брав участь у конференціях з гіпоксії, які відбуваються кожні два роки.
Докладне інтерв'ю, наведене у статті на нашому сайті, було зроблено Едвардом Гілбертом-Каваї та передруковане з журналу «Екстремальна фізіологія та медицина».
Він освіжаюче фокусується на інших аспектах його життя, крім того дня у 1963 році, але дає округлий портрет як альпініста, так і людини.
Молодий Том Горнбейн (Tom Hornbein) у другому висотному таборі на Евересті. травень 1963 року.
Після завершення кар'єри альпініста Горнбейн працював лікарем, спеціалізувався на анестезіології та невідкладній медицині. Має понад 100 публікацій, в тому числі в галузі гірської медицини. У 1998 році отримав нагороду The Explorers Club.
І навіть у свій поважний вік, 80 років він, як і раніше виходив на сходження у гори, але переживав лише про те, що його вік стає причиною повільнішого темпу, що може нав'язувати зайве терпіння його напарникам.
