Лонні Дюпре (Lonnie Dupre) на Алясці. Сходження на гору Френсіс (Mount Frances). Фото Lonnie Dupre
Видатний американський альпініст та полярник Лонні Дюпре (Lonnie Dupre) повертається до своїх зимових сходжень!
Цього разу у планах 61-річного Лонні – знову спроба зимового сходження на вершину гори Хантер (Mount Hunter / Begguya) заввишки 4442 метри.
Це третя за висотою гора на Алясці.
Нагадаємо, що Лонні Дюпре став відомий усьому світу після того, як 11 січня 2015 року у віці 52-х років, зміг завершити свою багаторічну епопею і піднятися на вершину найвищої гори Північної Америки: Деналі (6194м), ставши першим в історії сольним альпіністом на вершині Деналі взимку (у січні місяці).
Унікальність цього сходження полягала в тому, що Лонні піднявся у соловосходження в період мінімуму зимових температур!
Плануємий маршрут сходження на гору Хантер (Mount Hunter / Begguya) заввишки 4442 метри.
Цього разу, вже у шостій на рахунку Лонні спробі, він планує піднятись на Хантер у солосходженні (минулого року він приходив до гори з напарницею Паскаль Марсо (Pascale Marceau) з якою він здійснив першосходження на пік Жаннетт (Jeannette Peak, 3089 метрів) у горах Селвін, на сході провінції Британська Колумбія; а поза-минулого року в його команді було троє альпіністів)
Незважаючи на те, що зараз вже початок березня місяця, температури і умови на Алясці залишаються дуже суворими і навіть не поступаються зимовим у найвищих горах Гімалаїв.
Слід зазначити, що експедиція Лонні є дуже амбітною, адже на вершину гори Хантер у зимовий період за всю альпіністську історію змогла піднятися лише одна команда - у 1980 році у складі трьох альпіністів, яку очолював Верн Тейяс (Vern Tejas).
Поодиноких зимових сходжень на цю вершину ще не було.
Лонні Дюпре (Lonnie Dupre) у спробі зимового сходження на гору Хантер (Mount Hunter / Begguya) заввишки 4442 метри. 2020 рік. Фото Lonnie Dupre
"Гора Хантер дуже складна взимку. Її круті з усіх боків схили, повсюдно порізані карнизами та сірками в сукупності з частими та сильними штормами та арктичною погодою загалом змушують викладатися більш ніж на 100%" - казав Лонні у минулому році.
Він планує сходження Південно-Західним гребенем, тим же маршрутом, який він планував пройти минулого року.
"Прямо від базового табору я підіймаюсь крутою 750-метровою ділянкою, вийду на гребінь на висоті 3000 метрів. Це найбільш швидкий маршрут до вершини, проте він дуже лавинонебезпечний. Тут будь-яке коливання снігового покриву може викликати лавину.
Щоб уникнути лавин, я буду підніматись і спускатися цим кулуаром вночі, коли сніг і лід найбільше схоплений морозом.
Після виходу на гребінь я маю пройти ще 300 метрів льодовою ділянкою з безліччю тріщин.
Далі на мене чекає ключ маршруту - близько 300 метрів міксового лазіння з нахилом схилу 60 градусів.
З технічної точки зору це не складно, але якщо додати до цього короткий світловий день та сильний холод, лазіння стає дуже складним. Контролювати страхову мотузку при -40 градусах непросто.
Взагалі – зимові сходження зовсім інші. Перші кілька разів Ви не піднімаєтеся на вершину, Ви вивчаєте лише можливість піднятися. Потім Ви знаходите найбільш оптимальний шлях, який, на Вашу думку, є досить безпечним і який можна пройти в дуже маленькому світловому дні та сильному холоді" - коментував Дюпре свою минулу експедицію
За словами Лонні, природна краса, яку можна побачити під час зимових сходжень, є унікальною і є основним фактором привабливості гірських вершин.
«Коли Ви вирушаєте на Аляску взимку, Ви виявляєте, що є щось чарівне у сильному холоді, що змінює освітлення вершин та неба. Ви спостерігаєте пурпуровий, рожевий та лавандовий кольори, яких не зустрінеш у тепліших літніх сходженнях», - сказав він.
"Лижі на яких я долаю тріщини, які я розробив для льодовикових подорожей. Дуже скоро вони знову знадобляться". Фото Lonnie Dupre
Наразі Лонні вже розпочав свою подорож і знаходиться на льдовику Калкітна на Алясці
"Дуже скоро вони знову знадобляться.
Лижі на яких я долаю тріщин, які я розробив для льодовикових подорожей. Я використовував їх під час більшості своїх зимових сходжень на Аляскинському хребті. Вони зроблені з гнутої жовтої берези з моєї садиби в Міннесоті. Вони мають ширину 5 дюймів (12,7 см) у лопаті, 4 дюйми (10 см) в ширину в хвості та 82 дюйми (208 см) в довжину. Вони мають приблизно дюйм (2,54 см) вигину.
Дно покрите двокомпонентною епоксидною смолою для міцності та довговічності, що також є гарною основою для приклеювання шкіри.
Я використовую кріплення Voile, які підходять для більшості альпіністських черевиків.
Довжина та ширина лижі допомагають розподілити вагу, щоб краще долати більшість снігових мостів у тріщинах взимку, а також найглибший сніг." - пише Лонні
Лонні Дюпре (Lonnie Dupre)
"У кожній важкій експедиції, хоча я не дозволяю собі багато про це думати, я сумую за своїм життям у будинку з дров’яною піччю, у теплому ліжку та смачною їжею з хорошими друзями.
Так навіщо йти до гори?
На це нелегко зважитись… це важче, ніж завдання попереду, але що таке життя, завжди чекати теплого хліба з печі щодня?
Якщо так, то багато можна втратити. Але бути самовдоволеним, особливо в 61 рік, не для мене. Рух до пригод — це життя, досліджувати кожен куток — це життя, відчувати різкий вітер, що кусає мене в нос, — це життя.
Але я можу втратити все, що я здобув у житті; затишний будинок, хороших друзів, мрії про майбутнє. Я люблю життя!
Потрібно бути на межі втрати, щоб відчути якомога більше – це великий Інь-Ян; У нас одне життя на цій маленькій блакитній планеті, стримувати його – марна трата.
Маршрут сходження на гору Хантер (Mount Hunter / Begguya) заввишки 4442 метри.
Здається, чим старше я стаю, тим дорожчим стає життя. Можливо, це тому, що мій годинник цокає. У житті вам потрібно зробити багато справ. У той же час я не хочу ризикувати своєю молодістю чи тим, що я робив навіть кілька років тому. Тепер я йду на гору повністю розраховуючи ризики.
Зараз я перебуваю на Аляскинському хребті, намагаючись зійти на гору Хантер взимку. Це моя 6-та спроба. Вилітаю через пару годин. Якщо Ви бажаєте слідкувати за цим проектом, будуть аудіооновлення та відстеження в прямому ефірі. Дякую за ваш інтерес і підтримку." - написав Лонні перед початком експедиції
Від редакції:
гора Хантер (Mount Hunter / Begguya) заввишки 4442 метри.
Це третя за висотою гора на Алясці.
Зі своєю висотою в 4442 метри гора Хантер (Mount Hunter / Begguya) , мовою танаїну назва якої звучить як Беггуя, що означає «дитина (Деналі)», значно менша за саму Деналі, але для зимового сходження представляє складне завдання, з яким під силу впоратися лише найсильнішим альпіністам у світі.
Вперше на цю вершину альпіністи піднялися 1954 року. Команда у складі Фреда Бекі, Генріха Харрера та Генрі Мейбома пройшла маршрут західним схилом.
За наступні роки на вершині побували багато альпіністів, деякі з яких відкрили нові маршрути.
Але тільки одна команда у складі трьох альпіністів, очолювана Верном Тейясом (Vern Tejas) піднімалася на вершину Хантер взимку
Це було 1980 року. Вони піднялися з північного боку.
За минулі роки було здійснено кілька сольних спроб пройти цю гору взимку. Найчастіше у сходженнях брав участь японець Матасоші Кураїки (Masatoshi Kuriaki), відомий усім місцевим службам як «Японський Карибу». Він раніше вже здійснював сольні сходження на Деналі та Фроакер (Mt. Foraker), на якому він став першим, хто здійснив соловосходження взимку.
На вершину Хантер японець намагався піднятися близько 10 разів! У 2016 році його евакуювали зі схилу гори після сильних снігопадів
