Матія Волонтар (Matija Volontar) , Бор Левічнік (Bor Levičnik) та Жіга Оражем (Žiga Oražem). Фото Bor levičnik
Словенська команда у складі Матія Волонтар (Matija Volontar) , Бор Левічнік (Bor Levičnik) та Жіга Оражем (Žiga Oražem) здійснила сходження на вершину Помлака (Pomlaca, 6180 м) у Непалі.
[від ред: щодо попередніх можливих сходжень на цю вершину читайте в кінці статті]
Назва нового маршруту: Screaming Barfies
Категорія трудності: AI5 / 70-90 / IV-V
Довжина: 1100 м
Лінія: по західній стіні гори Помлака (Pomlaca, 6180 м) у Непалі.
Експедиція за підтримки Словенської альпіністської асоціації вирушила до Непалу 5 жовтня.
В період з 23 по 24 жовтня команда здійснила сходження по маршруту довжиною 1100 метрві з західної сторони на вершину Помлака, що розашована поблизу долини Теми на півночі Непалу.
Свій маршрут словенці назвали "Screaming Barfies" а його категорію вони визначили як I5 / 70-90 / IV-V
Для тих, хто не знайомий із цим терміном, Волонтар пояснив: «Screaming Barfies" - це відчуття, яке виникає у ваших пальцях, коли кров починає циркулювати після того, як Ви деякий час заціпеніли від холоду. Це пекельно боляче!»
Як повідомляє Словенська альпіністська асоціація, ймовірно, ця вершина досі була несходженою.
Маршрут "Screaming Barfies" ( 1100 метрів, AI5 / 70-90 / IV-V.) по західній стіні гори Помлака (Pomlaca, 6180 м) у Непалі. Фото Bor Levičnik
На осінь 2022 року Волонтар ретельно вивчив варіанти еспедиції. Нарешті він вибрав Тенгі Рагі Тау (Tengi Ragi Tau), вершину висотою майже 7000 метрів поблизу села Таме в Кхумбу. Він переконав Бора Левічника та Жігу Оражема приєднатися до нього.
Але під час акліматизації вони помітили ще один цікавий варіант: гору Помлака (Pomlaca), маловідому вершину висотою 6180 метрів. Селяни запевнили альпіністів, що на неї ніхто ніколи ще не підіймався.
Наскільки несподівано знайти вершину, яка б була несходженою тай ще у мега-популярній долині Кхумбу? Чому на Помлаку раніше ніхто не підіймався?
«Перша причина полягає в тому, що Помлака знаходиться в тіні набагато більших вершин», — сказав Волонтар.
«Друга причина — важко знайти легкий спосіб дістатися до стіни гори. Ми п’ять годин шукали шлях серед сераків. Потім ми піднялися на два скельні маршрути категорії V, перш ніж досягти великого плоского льодовикового плато на висоті приблизно 5300 метрів. Це плавно привело нас до стіни» - додав він.
Добре акліматизовані, альпіністи піднялися одним надзвичайно швидким штурмом.
«Ми піднялися на вершину менш ніж за дев’ять годин, хоча схил був крутішим, ніж ми очікували. Він весь час був між 70º і 90º, з деякими секціями з кількома кроками під кутом 90º», – сказав Волонтар, - «Загалом умови на маршруті були дуже хороші. За винятком, можливо, 50 метрів, уся лінія була льодом або твердим снігом».
У них були вагомі причини швидко підніматися: «Ми не дуже затримувалися. Ми зробили страховку, але у нас була лише одна мотузка на трьох, що робить підйом набагато швидшим і з набагато легшим спорядженням».
З вершини вони спустилися східним хребтом, повернувшись до протилежного боку гори.
«Сама вершина схожа на сніговий шпиль, з дуже вузьким хребтом до вершини. Але східний хребет легший, особливо на верхній частині. Це м’яка льодовикова ділянка», – пояснив Волонтар, - «Друга частина — це скеля категорії III, на яку ми зійшли. Ми використовували мотузку лише на останніх 20 метрах».
Волотар наполягає, що, незважаючи на сходження на несходжену раніше вершину, вони не були дослідницькою експедицією у строгому сенсі. «Якщо Ви хочете мати чисту дослідницьку експедицію, Солохумбу — це не те місце, куди можна піти», — визнав він. «Зійшовши з гори, Ви одразу-ж опиняєтеся посеред натовпу».
«З іншого боку, ми хотіли зосередитися на підйомі, не турбуючись про логістику експедиції. Тому ми й обрали цей регіон. Проте той факт, що ми знайшли несходжений пік і піднялися на нього, є доказом того, що ще багато чого потрібно зробити, навіть у популярних місцях».
Волотар навіть має пропозицію для тих, хто зацікавлений пройти їх шляхом: «Сусідня вершина Помлаки також несходжена, і вона ще на 700 м вища!».
«Перебуваючи поблизу значно більших вершин, люди просто не відводять очей від них й не озираються навколо. Або не наважуються спробувати», – каже Волотар. «У нашому випадку ми відмовилися від основної мети, до якої планували експедицію і готувалися місяцями, і повністю переорієнтувалися на нову гору. Ми фактично поставили все на кон і пішли ва-банк. Ось у яку гру ми грали».
Слід зазначити, що Матія Волонтар та Бор Левічнік вже не в перший раз підіймаються на гірськи вершини у зв'язці, раніше вони відкрили "Virtual Insanity" - новий маршрут на перуанський шеститисячник Уалькан (Hualcan, 6125 метрів) у 2021 році
До того ж Матія Волонтар приймав участь у словенській експедиції 2021 року до непальської долини Ролвалинг. Тоді команда здійснила друге в історії сходження на вершину Чобутце (Chobutse) висотою 6686 метрів, проклавши маршрут по західній стороні гори
Розслідування щодо минулих сходжень на вршину Помлака
Відразу після повідомлень словенських експедицій про сходження на раніше невідому для альпіністів вершину, та ще й у настільки популярному місці як доилна Кхумбу, неделеко від Евеерсту, багато хто почав досліджувати історію сходжень на предмт виявлення минулих команд на цій горі.
Ретельний пошук в архівах American Alpine Journal не дав результатів.
Але видатний альпініст Родольф Поп'є (Rodolphe Popier) зазанчив, що опис і фото гори дивним чином нагадує йому фото італійця Франсуа Каззанеллі, який піднявся на передвершину Яса Тхак (Yasa Thak) восени 2021 року. Для Родольфа немає сумнівів: це та сама вершина, яка також зазначена під назвами від Тенжі Ражі Тау Південна (Tengi Ragi Tau South), Памамла Хака (Pamamla Haka) або навіть Пахамлахака (Pahamlahaka) в American Alpine Journal:
"Неузгодженість назв є одним із ключових елементів, які ускладнюють пошук у базах даних, якими ми володіємо. Відтепер вершина буде ідентифікована як Тенжі Ражі Тау Південно-Східна (Tengi Ragi Tau South-East) в Гімалайській базі даних", - каже експерт.
Розкладка різних маршрутів на південній стороні гори Помлака/Памамла Хака/Пахамлахака/Яса Так/Тенжі Рагі Тау Південа. Скріншот Google Earth - Родольф Поп'є
Виходячи з цієї інфрмації, можна додати, що на цю вершину раніше вже підіймалися альпіністи, зокрема у 2002 році через південний хребет - чеська експедиція; у 2004 році французська команда Maxime Belleville, Philippe Coudray, Julien Herry, Nicolas Potard та Xavier Vimal, через південно-західний хребет.
Того ж року французи Erwann Le Lann, Jean-Marc Clerc та Martial Dumas повторили чеський маршрут 2002 року.
Таким чином, для трьох словенців це не було першим сходженням на вершину, але все одно це було гарне відкриття нового маршруту в альпійському стилі.
У будь-якому разі словенці також можуть похвалитися тим, що зробили свій внесок у складну гармонізацію назв у плеяді гімалайських вершин.
Гірська група Tengi Ragi Tau. Вершина, про яку йде мова, розташована праворуч і позначена літерою C.
