Місце відриву першої дошки. Фото Павло Спінжа
Розповідь українського альпініста Павла Спінжи про сходження у Словацьких Татрах та небезпеку лавини на власному досвіді
1. Хронологія
Вчора, 12.11.2023, ми групою з 3-х альпіністів здійснювали сходження у Словацьких Татрах на Zadný Ľadový štít (2512 м). Під час проходження сніжної рампи крутизною 45-50° на висоті 2452 м. (дані відкаліброваного вчора зранку гармін) піді мною та ще одним з учасників відбувся відрив двох снігових дошок. На момент інциденту учасники не були зв’язані між собою мотузкою.
2. Погодні умови
Весь попередній тиждень за прогнозом були опади мокрого снігу та значні коливання температури (від 0 до -9) на висоті 2500 м. В день сходження опади (сніг) почалися після 12.00. Емпіричне дослідження снігу (налипання на кішки) показало його слабке зчеплення та нестабільність. Товщина снігового покрову в день інциденту сягала від 10 до 80-90 см (вище коліна).
3. Що трапилось?
Ідучи «в лоб» по рампі (крута сніжна ділянка) при зміні троплячего (той, хто іде першим і робить сліди в снігу) піді мною поїхав сніг. Відбувалось це декілька секунд, після чого на 1.5-2 м вище можна було чітко розрізнити лінію відриву дошки.
Учасник, якого я змінив, спробував піти праворуч, однак зірвав дошку і там.
Лінія відриву першої дошки, яку зірвав я. Фото Павло Спінжа
Після цього було прийнято рішення про негайний спуск вниз за шляхом підйому. Під час спуску була відірвана ще одна снігова дошка та спостерігалась крайня нестабільність снігового покрову (каша, все їде під ногами).
Лінія відриву другої дошки, яку зірвав учасник. Фото Павло Спінжа
Ще один край рампи біля відриву 3-Ї дошки. Фото Павло Спінжа
4. Можливі варіанти розвитку подій
Наш шлях підйому по рампі проходив над каскадом крутих (70-90°) скельних скидів. Це ділянки вертикальних скель, якими обривається сніжна площина.
Край сніжної рампи. Фото Павло Спінжа
Скельні скиди під рампою. Фото Павло Спінжа
У випадку втрати рівноваги та набору швидкості на учасника чекає падіння зі скельної стінки висотою 100-200 м. на кам’яну поверхню. Самозатримуватись на такому снігу льодорубом (якщо він залишиться в руках) можливо, але успіх не гарантує.
Саме таким чином 21.09.2022 (вересня!) загинув польский гід зі своєю дружиною на сідлі Кветніца. Дошка розміром 10 м. (по лінії відриву) скинула їх вниз у Славковську долину.
Лінія нашого руху по рампі та скельні виходи. Фото Павло Спінжа
Кут схилу та лавинна небезпека на експозиції. Фото Павло Спінжа
5. Основні помилки
- «Після снігопаду можна іти лише вниз, бо йти наверх - дурість повна». Цитата ще з моїх постів про Монблан. Актуальна завжди і всюди.
- Якщо все ж таки потрібно наверх, треба поцікавитись ступенем лавинної небезпеки у рятувальників та/або зробити свої тести. Не було виконано.
- Не взяли з собою лавинне споряджння (біпер, щуп, лопата). Але в нашому випадку ми би летіти 200 м. вниз по скельній стінці і «раділи», що на нас є біпер (датчик для пошуку під снігом).
- Вчасно не оцінили ступінь небезпеки та не повернули назад. Це вже з області колективної психології, якось напишу пост на цю тему.
- А от відсутність зв’язки та проміжних точок страховки має як свої плюси так і мінуси. В разі нашого лавинного сценарію це був би +, так як мотузка та точки страховки зупинили би можливе падіння. Але якщо рухатись без проміжних точок страховки, то це однозначно мінус: учасник, який опинився в лавині затягне туди всіх інших і тоді шанси, що хтось когось зможе знайти/відкопати будуть дуже низькими.
6. Резюме
- Пройдіть курси лавинної безпеки перед виходом на круті схили в цьому сезоні.
- Користуйтесь своїми знаннями в незалежності від того, чи є у вашій групі більш досвідчені учасники.
- Тверезо оцініть переваги та недоліки зв’язування мотузкою у вашій ситуації.
- Порахуйте ціну помилки на конкретній ділянці маршруту та дайте собі відповідь, чи приймаєте ви такий ступінь ризиків.
