Перший лижний спуск північною стеною найвищої гори канадських Скелястих гір - гори Робсон ( Mount Robson / Yuh-hai-has-kun), що був зроблений майже 30 років тому (у 1995) Птором Спріценіксом (Ptor Spricenieks) і Троєм Юнгеном (Troy Jungen) у 1995 році був великою справою в альпінізмі.
У книзі « 50 класичних гірськолижних спусків Північної Америки» (50 Classic Ski Descents of North America) Спринценікс сказав: «Юх-хай-хас-кун — це оригінальна назва для гори Робсон місцевих жителів - індейців племені Шусвап, що означає «гора спіральної дороги».
Як найвищої вершини Скелястих гір, мені завжди здавалося більш доречним і шанобливим, щоб цб гору називали її традиційною назвою, а не на честь якогось колонізатора-мисливця за хутром, який ніколи не піднімався на цю вершину».
До 1995 року було кілька спроб спуститися на лижах з вершини Робсон.
У 1980 році двоє лижників з Вістлера спробували зробити це, але відмовилися від двох окремих спроб.
«Ми справді старалися», — сказав тоді 21-річний Жак Тібо (Jacques Thibault), після того, як він і 22-річний Пітер Хшановскі (Peter Chrzanowski) ледь не загинули на горі.
«Якби вони впали з лиж, вони б загинули», — сказав Чак Хеммонд (Chuck Hammond), який рекламував експедицію двох своїх друзів.
«Ви повинні припинити спуск на лижах принаймні на трьох ділянках, інакше швидкість зросте настільки, що Ви вилітите у прірву».
Пітер Хшановскі продовжував спроби спустися з гори на лижах ще не менше ніж п'ять разів.
Його перша спроба включала підтримку гелікоптера та моток жовтого нейлонового човнового тросу, на якому він і його напарник мали намір спуститися в The Shotgun, 100-метрову брилу льоду, ширина якої місцями становила лише півметра.
Інша спроба Хшановського включала найкращих лижників Скота Шмідта (Scot Schmidt), Тревора Петерсена (Trevor Petersen), Стіва Смаріджа (Steve Smaridge), та режисера Еріка Перлмана (Eric Perlman). Проте їхня спроба теж зазнала невдачі.
Даг Ворд (Doug Ward), який, мабуть, був одним із найкращих канадських лижників 1980-х років, теж зробив дві спроби спуску на лижах з гори Робсон.
Під час другої спроби найкращий альпініст Скелястих гір втратив руку, попавши під лопать вертольота. Ходять чутки, що трагедія відбулася, коли від пориву вітру від лопатей вертольота з його голови злетів капелюх, він невдало схопив його у повітрі, і лезо лопаті відрубало Дагу частину руки.
Також ходили численні чутки про те, що найкращі європейські лижники робили таємні спроби спуститися з північної стіни, деякі з яких закінчувалися смертю у лавинах.
Правда це чи ні, достаменно невідомо, але у будь якому разі, північна стена гори Робсон була грізною метою і однією з останніх великих лижних проблем Північної Америки.
Перший гірськолижний спуск
Взимку на горі Робсон надто холодно, щоб сніг міг прилипати до крутого льодовикового блакитного льоду, тому семе на початку осені, 8 вересня 1995 року Птор Спріценікс (Ptor Spricenieks) і Трой Юнген (Troy Jungen) піднялися на 1100-метрову північну стену з нахилом у 57-градусів під час повного місяця.
Спрінценікс щойно повернувся додому після спроби покататися на лижах з пакистанського восьмитисячника Нангапарбат, де він жив на висоті 5000 метрів протягом місяця. Не дивлячись на його тренування, той час, який він провів на дев’ятій за висотою вершині світу, зробив Канадські скелясті гори менш лякаючими для нього.
Вийшовши з штурмового табору о 3 годині ночі, пара піднялася повз величезний бергшрунд, що розрізав нижню частину північної стіни, і почали сходити прямо вгору, подолавши ключ маршруту довжиною 20 метрів та нахилом у 75 граусів!
О 8 ранку пара відзначилася на вершині і розвернулися до низу.
Трой Юнген (Troy Jungen) на вершины гори Робсон, перед початком гірськолижного спуску. Фото Ptor Spricenieks
Як повідомляли у 1995 році канадські ЗМІ: "Двоє шукачів пригод з Вістлера використали світло повного місяця та місцеву назву гори Робсон як натхнення, коли здійснили перший лижний спуск з найвищої гори канадських Скелястих гір.
Минулої суботи Птор Сприценікс і Трой Юнген піднялися на вершину висотою 3954 метри при світанковому місячному світлі після виснажливого сходження, яке тривало чотири з половиною дні, і спустилися з усієї гори за півтора дня.
«Це найбільша пригода в моєму житті», — каже 27-річний Спріценікс, який займається лижним туризмом у всьому світі. За словами Сприценікса, Юнген уважно стежив за сніговими умовами на Робсоні все літо, і поєднання літніх штормів і повного місяця спонукало пару спробувати здійснити мету.
Їх також мотивував Робін Аллен з Вістлера, який зарядив хлопців енергією та позитивом. На горі Робсон раніше було зроблено кілька спроб спуску на лижах, але всі вони провалилися."
Сприценієкс і Юнген є тими, кого називають «природними партнерами», і вони обидва в процесі написання своєї докторської дисертації про лижний шаманізм, і пригода на горі Робсон повинна бути вартою принаймні одного розділу.
«З тих давніх часів ми з Троєм проводили роки, разом лякаючись великих гір», — сміється Спріченіекс. Двоє лижників здійснили підйом через верхній льодовик під світло повного місяця і піднялися вільним стилем на останню ділянку 70-градусного льоду до вершини.
Вони пройшли більшу частину маршруту, яким спускалися на лижах, але вибрали льодовий підйом на вершину, тому що кулуар, яким вони збиралися спускатися, був наповнений «зимовою пудрою», — каже Спріченієкс.
Після відпочинку на вершині, Юнген і Сприценікс пирнули в кулуар, що мав нахил у 70 градусів. «Ми почали спуск на лижах відразу з вершини, і це було дуже, дуже, дуже, дуже круто"
«Нам довелося пролетіти майже 6 метрів у повітрі, щоб дістатися до безпечнішого місця на льодовику та проїхали через усі тріщини», — каже він.
Сприценікс і Юнген присвятили свій проєкт Пітеру Хшановскі, канадському піонеру екстремального лижного спорту, який чотири рази намагався спуститися з Робсон, і Джеррі Гарсіа, який мотивував хлопців досягати вищих висот.
«Це справді суворе місце, і якби погода булаб хоч трохи гіршою, з гори було б майже неможливо спуститися», — каже Сприценікс. «Небесні сили точно були з нами».
Він каже, що їхній успіх також можна пояснити тим фактом, що вони назвали гору її оригінальною індіанською назвою — Yuh-hai-has-hun — і зробили свою пригоду під час Бабиного літа.
«Дуже важливо запам’ятати оригінальну індіанську назву», — каже він. «Тільки так треба назвати ці гори»
Тільки через 22 роки їхнє досягнення було повторене.
У 2017 Ділан Каннінгем ( Dylan Cunningham) став третім лижником, який спустився по північній стені гори Робсон.
«Я почав спуск з хребта Emperor Ridge, з відстані 20 вертикальних метрів від самої вершини», — сказав Каннінгем. «Я був на вершині і вивчав можливість спуску по тому, що, на мою думку, було оригінальною лінією 1995 року, але здавалося, що на ній буде щонайменше два місця, де обов'язково треба бути знімати лижі.
Якщо порівняти нещодавню фотографію з фото 90-х років, то можна побачити, що льоду на горі наразі набагато менше, ніж було раніше. Мене ж більше естетично привабила лінія, що пролягає вниз по хребту».
Ділан Каннінгем піднімався до вершини по стіні Каїн (Kain Face) разом зі своїми напарниками Діланом Ченом (Dylan Chen) та Кевіном Роном (Kevin Rohn).
На стіні Ділан та Кевін залишилися спостерігати і бути на зв'язку, а ділан вирушив сам до тчки старту гірськолижного спуску.
Вихід по стіні по стіні Каїн (Kain Face) на гору Робсон. Фото Dylan Cunningham
