гірський масив Чоголіза (Chogolisa) в хребті Машербрум, у Каракорумі, Пакистан
Безсумнівно, однією з найкрасивіших гір Каракоруму є Чоголіза (Chogolisa), висотою 7665 метрів, що розташована поблизу льдовика Балторо у регіоні Конкордія. Сьогодні сайт ExplorersWeb.com розповідає про деякі з ранніх сходжень, які відбулися на цю трапецієподібну вершину.
Вершини-близнюки
Серед жителів регіону Балтистан назва «Чоголіза» означає Велике Полювання (Chogo Ling Sa).
Чоголіза має дві головні вершини: південно-західну вершину висотою 7665 метрів і північно-східну, дещо нижчу, висотою 7654 метрів.
Південно-західна вершина розташована вздовж вузького, мов лезо бритви хребта, тоді як північно-східна вершина являє собою 20-метрову, відкриту скелю.
Дві вершини з’єднуються хребтом довжиною 914 метрів. Лавини, величезні сераки, небезпечний лід і нестійкі снігові карнизи – це деякі з перешкод на шляху до вершини.
Всього в історії Чоголізи зафіксовано трохи більше 30 успішних сходжень.
Два японських альпініста під керівництвом Такео Кувабара (Takeo Kuwabara) здійснили перше сходження на північно-східну вершину 4 серпня 1958 року.
Австрійська команда під керівництвом Едуарда Коблмюллера вперше піднялася на південно-західну вершину 2 серпня 1975 року.
Чоголіза (Chogolisa). Фото Ralf Dujmotits
Перший погляд і перша спроба
У 1892 році британський політик і альпініст Вільям Мартін Конвей (William Martin Conway) здійснив дослідницьку подорож до восьмитисячника К2 (8611 метрів) і вперше побачив масив Чоголіза.
Його форма, яка нагадувала весільну фату, справила на нього неаби яке враження. Оскільки вершина завжди повністю "одягнена у біле", Вільям назвав головний пік Bride Peak.
Сьогодні цю назву продовжує носити північно-східна вершина.
У 1909 році альпініст і дослідник Луїджі Амадео ді Савойя (Luigi Amadeo di Savoia), знаменитий герцог Абруццький, спробував піднятися на вершину K2. Він також намагався піднятися й на Чоголізу, і йому з двома його напарниками вдалося досягти відмітки 7498 метрів. Піднятися ж на саму вершину завадили погана погода, погана видимість і глибокий сніг.
Луїджі Амадео та гіди піднімаються на льодоспад на Чоголісі в 1909 році. Фото: Vittorio Sella
1957: ключовий рік в історії альпінізму
"Альпінізм — це невпинна гонитва. Людина піднімається все далі і далі, але ніколи не досягає місця призначення. Можливо, саме це надає альпінізму особливого шарму. Людина постійно шукає те, чого ніколи не знайде". — Герман Буль (Hermann Buhl)
9 червня 1957 року четверо австрійців на чолі з Маркусом Шмуком (arcus Schmuck) здійснили перше сходження на розташований поруч восьмитисячник Броуд-Пік висотою 8051 м.
Серед учасників експедиції були 33-річний Герман Буль і 25-річний Курт Дімбергер (Kurt Diemberger). Чотири роки тому Герман Буль здійснив перше сходження на восьмитисячник Нангапарбат (Nanga Parbat) висотою 8125 метрів у рамках німецько-австрійської експедиції. Він був єдиний, хто тоді досяг вершини.
Піонер альпійського стилю на найвищих горах світу, Буль, безсумнівно, був приваблений красою цих вершин. До цих естетичних цілей його спонукало, окрім бажання першим піднятися на несходжені гори, можливо, романтичне бачення.
Герман Буль (Hermann Buhl). Фото: Rupal Expeditions
Буль на Чоголізі
Після успішного першого сходження на восьмитисячник Броуд-Пік у Буля були інші плани на 1957 рік.
«Одна гора більше, ніж будь-яка інша, захопила нашу уяву під час сходження на Броуд-Пік», — написав пізніше Дімбергер, партнер Буля, в журналі The Himalayan Journal .
«Далеко, на південному краю Балторо, Чоголіза підняла свій блискучий дах. Ця вершина з висотою 7654 метри була наступною в нашому списку».
Буль і Дімбергер вирішили спробувати вперше піднятися на вершину Чоголізи наприкінці червня того ж року. Для свого сходження вони вибрали лінію до північно-східної вершини через льодовики Балторо та Чоголіза.
Грізний хребет на Чоголізі. Фото: Summitpost
25 червня вони покинули перший висотний табір і розташувалися наступним табором у сідловині на висоті 6706 метрів на південно-східному хребті. Однак через два дні на гору прийшов сильний шторм, який змусив їх припинити штурм на висоті 7200-7300 метрів.
Зазвичай вітер в Каракорумі дме із заходу, а карнизи утворюються на сході та півночі. Під час спуску Буль проходив через один такий карниз, коли він зруйнувався і спровокував сходження лавини, яка перенесла його на 900 метрів над північною стеною Чоголіси. Його тіло так і не знайшли. Дімбергер спустився з гори сам.
Останній шлях Германа Буля на Чоголізі
На верхньому фото: сучасний краєвид північного схилу. На нижньому фото: північний схил Чоголіза у 1957 році. Стрілка показує місце зникнення Германа Буля.
Перше сходження на північно-східну вершину
4 серпня 1958 року двоє японських альпіністів з Академічного альпійського клубу Кіото під керівництвом Такео Кувабара (Takeo Kuwabara) нарешті здійснили перше сходження на північно-східну вершину Чоголізи.
Два альпініста, Масао Фуджіхіра (Masao Fujihira) та Кадзумаса Хіраї (Kazumasa Hirai), використовували кисневі балони, кисень в балонах закінчився опівночі під час сходження на вершину, і вони продовжили вже без нього.
Японці зійшли на вершину о 16:30 з якої вони побачили в тумані Брокенський привид (гірський привид) — рідкісне оптичне явище в горах, коли спостерігач бачить свою тінь на поверхні хмар (туману) в напрямку, протилежному до Сонця.
Брокенський привид (гірський привид. Фото Balate Dorian/Shutterstock
Спочатку вони намагалися піднятися маршрутом Буля та Дімбергера, але їм довелося зробити невелику варіацію на верхній частині. Японці встановили свій четвертий табір на висоті 6700 метрів. Тут, біля скелі, був намет Германа Буля.
У наметі японці знайшли спальний мішок Буля, вкритий снігом і льодом, два зошити, трохи печива, консервовані сардини, рулон плівки та багато іншого. Раніше японці чули, що вдова Буля бажає відновити пам’ятні пам’ятки свого чоловіка, тому вони взяли ці артефакти та передали їх італійській команді, яка у цей час досліджувала масив Гашербрум IV. Пізніше італійці передали їх вдові Буля.
Друге сходження на північно-східну вершину
У 1986 році іспанська група під керівництвом Себастьяна Альваро (Sebastian Alvaro) здійснила друге сходження на північно-східну вершину новим маршрутом, що пролягав по північно-східному хребту.
22 червня Хосе Карлос Тамайо (Jose Carlos Tamayo) і Фелікс де Пабло (Felix de Pablo) першими піднялися на вершину. Наступного дня Рамон Портілья (Ramon Portilla) та Грегоріо Аріз (Gregorio Ariz) також досягли вершини.
Японська лялька
На вершині гори Чоголіза Рамон Портілья знайшов маленьку ляльку, одягнену як японська дитина.
Вони сперечалися, чи знести її з собою з гори, або Фуджіхіра, чи Хіраї навмисно залишили цю ляльку на вершині 28 років тому.
Думаючи, що японці можуть не схвалити рішення, якщо вони її знесуть, Аріз переконав Портіллу залишити ляльку на місці.
Сходження на Чоголізу, 1986 рік. Фото: Sebastian Alvaro
Перше сходження на південно-західну вершину
2 серпня 1975 року австрійці Фред Пессль (Fred Pessl) і Густав Аммерер (Gustav Ammere) здійснили перше сходження на трохи вищу південно-західну вершину (7665 метрів). Лідером команди був Едуард Кобльмюллер (Eduard Koblmueller).
Через два дні двоє інших альпіністів з цієї групи, Алоїс Фурнтер (Alois Furnter) і Хільмар Штурм (Hilmar Sturm), також піднялися на вершину.
7 липня Кобльмюллер обходив льодопад на гряді з великим карнизом, коли карниз обрушився. Він упав на глибину 30 метрів, але, на щастя, інший член команди втримав його, і він не постраждав. Але Едуард ледь не загинув, як Буль.
Чоголіза. Червона лінія показує хребет, на який іспанська команда піднялася в 1986 році. Фото: Sebastian Alvaro
Перший траверс
У 1986 році, через кілька тижнів після сходження іспанської команди, британська експедиція під керівництвом Ендрю Р. Феншоу (Andrew R. Fanshawe) змогла здійснити перший траверс між двома вершинами.
Ліам Елліот (Liam Elliot), Хеміш Ірвайн (Hamish Irvine), Улрік Джессоп (Ulric Jessop), Саймон Лемб (Simon Lamb) і Фаншоу (Fanshawe) досягли південно-західної вершини 14 серпня. Потім вони перейшли на північно-східну вершину.
Ліам Елліотт загинув через кілька тижнів на Брод-Піку, провалившись через величезний карниз на висоті 7900 метрів перед вершиною.
Наскільки ми можемо визначити, залишається невідомим, чи ця японська лялька все ще знаходиться на північно-східній вершині Чоголізи чи ні.
З 1986 року на цю вершину не було зафіксовано жодного сходження!
Японська лялька Кімекомі. Термін «кімекомі» відноситься до одягу, спочатку створеного в Кіото на початку 1700-х років. Фото: The Strong National Museum of Play через Japanobjects
