Мар’ян Нищук
Останніми роками в альпіністському лексиконі з’явилося нове слово-поняття: «комерційне сходження». Можна з деякою долею скептицизму ставитися до нього, враховуючи радянську альпіністську традицію, де комерція та зиск аж ніяк не поєднувалися з цим видом спорту.
І справді альпініст у радянській традиції був носієм особливих моральних якостей, про що сьогодні можна сперечатися…
Втім я не збираюся давати моральну оцінку комерційному альпінізму, бо сам будучи провідником у горах, я зіштовхнувся з вельми непривабливими сторонами цього заняття. Головний аспект цієї непривабливості криється, звісно, у грошах, які і є каталізатором частих непорозумінь між клієнтом та гідом.
Я про інше. Але не прийміть це за дороговказ чи кодекс честі провідника – такий собі бусидо, тобто, кодекс честі самурая.
Основи кодексу честі гірського професійного гіда висвітлено у фільмі гіда Жака Ерто «Смерть провідника». Перегляньте принагідно.
Йдеться про певні принципи якими гід зобов’язаний керуватися під час надання послуг клієнтові.
Перше і найважливіше - це безпека. Однак у горах безпека є відносним та навіть спекулятивним поняттям і тому завданням провідника є мінімізувати усі небезпечні моменти під час сходження та спуску у квітучі долини. У горах напрочуд швидко статус «клієнт» переходить у статус «жмур».
Для початку раджу усім хто скомерціоналізував свій досвід і має намір вести невідомих людей у високогір’я пройти розширений курс навчання з надання першої медичної допомоги (мені тут пощастило, позаяк я маю лікарський фах). Адже переломи, струси мізків, пневмонії, набряки ошпарювання, обморожування, ураження блискавкою та інші напасті визирають з-за кожної каменюки…
Тому пройдіть курс навчання навіть якщо він і буде платним, бо, повірте, ці навички стануть вам у пригоді не один раз.
Будьте відповідальними також у підборі ліків для аварійної аптечки. Цим не нехтуйте за жодних обставин!
Водночас перед тим як вступити з клієнтом у цивільно-правові стосунки розпитайте чи не хворіє він бува на хронічні недуги. Навіть перед тим як піднятися на Говерлу я опитую клієнтів, бо знаю, що дуже короткий шлях від клієнта до пацієнта.
Водночас майте на увазі, що клієнти часто приховують свої болячки. Як приклад наводжу два випадки коли один з клієнтів приховав перенесений інфаркт міокарда, а перед вершиною ледь не переставився у кращі світи від серцевої недостатності. Інша русява пані приховала цукровий діабет…І, повертаючись до попереднього, якби не інсулін в моїй аптечці, то невідомо чим би ця лиха оказія закінчилася…
Друге: вивчайте фізичний стан та технічну підготовку клієнта. Особисто перш ніж піднятися на Казбек, роблю тренувальне сходження в районі Чаух чи інших вершин Мтіулетського кряжу. Часто такі тренувальні сходження запам’ятовуються більше ніж успішне сходження на згаданий п’ятитисячник Кавказу.
Під час тренувального сходження вам стане відомо хто чого вартий.
Третє. Проведіть практичні навчання у вільні хвилини. Навчання як оминати льодові тріщини, як уникати каменюк, що сипляться на сіромашні голови, як «вивернутися» від грози, як користуватися льодорубом, одягати раки-кішки…
Четверте. Завжди майте мужність сказати «повертаємося». Знову ж таки, задля безпеки. Але для цього раджу обумовити перед сходженням причини можливого повернення. Це може бути гроза, циклон, туман, хвороба когось з учасників.
І п’яте. Завжди беріть гроші наперед, тобто перед сходженням. Бо цінність гори саме у мрії на ній побувати. Точнісінько так як у взаєминах з проституткою, цінність якої до, а не після… Зрештою проститутки також беруть гроші наперед.
