Екайц Майз (Ekaitz Maiz), Йошу Ліназа (Josu Linaza), Маркель Де Ля Фуенте (Markel de la Fuente), Ойер Де Ля Фуенте (Oier de la Fuente). Фото Ekaitz Maiz
Іспанська (Баскська) команда у складі чотирьох альпіністів: Екайц Майз (Ekaitz Maiz), Йошу Ліназа (Josu Linaza), Маркель Де Ля Фуенте (Markel de la Fuente), Ойер Де Ля Фуенте (Oier de la Fuente) повідомила про успішне завершення своєї експедиції у горах пакистанського регіону Каракорум.
Результатом їхньої експедиції стало перше в історії сходження на раніше ніким несходжену гору Мун Бракк ІІ (Mun Brakk II) заввишки 5430 метрів, що розташована в районі льодовика Сосбун (Sosbun), в маловивченій долині Каракоруму.
Назва нового маршруту: «Izar gorri, mamuon betiko argi»
Категорія трудності: M4, 7b
Довжина: 1140 метрів
Маршрут «Izar gorri, mamuon betiko argi» (M4, 7b, 1140). Фото Ekaitz Maiz
Філософія цієї експедиції була схожа на ту, яку Екайц Майз з товаришами здійснив минулого року у долині Ладакх (Індійські Гімалаї), де вони відкрили не менше 17 нових маршрутів .
"Не маючи нічого більшого, ніж фотографія льодовика Сосбун, надіслану нам другом із Пакистану, наша баскська команда вирішили у експедицію.
Опинившись там, ми перейшли в режим "дослідника".
Як тільки ми звернули зі стежки до популярного льодовика Балторо, ми зрозуміли, що місцеві жителі зовсім не звикли бачити іноземців.
По проходу долиною ми жодного разу не баличи слідів минулих експедицій. Це було першим дзвоником того, що ми сподівались побачити і, зрештою, побачили далі." - повідомив Екайц.
Розташувавшись у базовому таборі, команда оглянула долину Ху та льодовик Сосбун, звернувши особливу увагу на гостру голку висотою близько тисячі метрів. Здавалося, що скеля є підходящою для лазіння, але, перш за все, безпечною, без слідів каменепадів чи льоду, що й дало згоду на встановлення біля її підніжжя першого висотного табору, який використовувався для транспортування спорядження.
Після організації логістики та очікування сприятливих умов, нарешті настав день, коли команда почала сходження.
«Ми поставили за мету провісити мотузки до виступу, який ми побачили на третині маршруту, з ідеєю встановлення там наступного висотного табору.
Скеля була гарною, але деякі тріщини були забиті піском і не давали різноманітних варіантів для встановлення станцій.
Ми просувалися трохи повільніше, ніж очікувалося, але зрештою ми розбили табір на іншому, набагато меншому виступі.» - розповів Екайц.
Однак, коли настала гарна погода для спроби піднятися на вершину, їх бур зламався, коли вони почали проходження ділянки над другим табором.
Враховуючи, що варіантів для розміщення станцій без шлямбурів було вкрай мало, іспанці призупинили сходження, проте залишили в другому таборі все спорядження для штурму вершини.
Через два дні, взявши з собою інший бур, вони повернулися на стіну.
Цього разу лише двоє: Екайц і Маркель повернулися до маршруту, тоді як Йошу та Ойер вирішили спробувати пройти іншу лінію на іншій стіні.
Зрештою, Екайц та Маркель виклавшись на всі 100% на сходженні та спуску, сходили на вершину та спустилися на льодовик, коли носії вже почали збирати базовий табір.
«На перших двох ділянках маршрту ми побачили дві відтяжки, розташовані приблизно в 30-40 метрах ліворуч від нашої лінії, припускаємо, що вони з польської експедиції 2013 року, але на решті стіни ми нічого не побачили.
Насправді, поки ми не повернулися в село Ху, ми не знали назви гори. Однак, місцевий вчитель повідомив, що гора називаєтьсяМун Бракк ІІ (Mun Brakk II) і має висоту 5430 метрів.
Ця гора, разом с сусідніми вершинами Мун Бракк І (Mun Brakk I, 5475 м) та Мун Бракк ІІІ (Mun Brakk ІІI, 5320 м) є частиною однойменного гірського масиву Мун Бракк, що в перекладі з місцевої, бельцької мови означає «виріз».
Найскладнішим на маршруті було проходження мікстових ділянок. Снігові поля, які, як ми думали, були легкими, насправді були вертикальними ділянками, і все каміння під ними було мокрим та слизьким.
У нас було багато моментів сумнівів та невизначеності. Особливо на висоті, коли трудність скелі підвищилась до 6b і не давала можливості для легкого встановлення станцій.
Коли ми пройшли цю ділянку, ми досягли гребня, де вже відчувався запах вершини.
На сходження ми витратили 4 дні до другого висотного табору, проте я б не назвав ці дні виключно сходженням. У цей час ми закріплювали мотузку та налагоджували логістику, щоб мати доступ до цієї точки відносно швидко та комфортно.
Після цього ми зробили першу спробу штурму вершини, яка завершилася поламкою буру.
А потім у нас пішло ще 3 дні щоб зрештою піднятися на вершину: ми досягли вершини на другий день близько 16:00 дня і того ж дня ми спустилися до третього висотного табору.»
Спуск проходив тим самим маршрутом, як і сходження.
Хоча альпіністи спочатку розглядали варіант спуску на перевал з Мун Бракк І (Mun Brakk I), який був би найшвидшим спуском. Але як тільки зійшло сонце, на горі почалися каменепади, і вони вирішили спуститися тим самим маршрутом для безпеки.
Однак це був нелегкий спуск.
Дослівний переклад назви маршруту «Izar gorri, mamuon betiko argi» означає «Червона зірка, звичайне світло привидів». У переносному значенні воно означає «світло, що вказує шлях революції у формі червоної зірки».
