сходження на патагонську вершину Серро Паред Норте (Cerro Pared Norte, 3005 метрів). Фото Pedro Binfa
Двійка альпіністів: еквадорець Педро Бінфа (Pedro Binfa) та канадка Селін Жаккард (Celine Jaccard) здійснили сходження на патагонську вершину Серро Паред Норте (Cerro Pared Norte, 3005 метрів).
Це лише друге зареєстроване сходження та перше за 25 років на цю вершину, що розміщена в чилійській Патагонії.
Вони подорожували до цього віддаленого місця по території другого за величиною льодовика у світі: Північного Патагонського льодовикового плато (Northern Patagonian Ice Field).
Їхня експедиція мала на меті також й наукові дослідження
Серро Паред Норте — це віддалена вершина, розташована на півночі льодового поля, у чилійській Патагонії.
Це територія, у якій ще є місце для досліджень і де підхід до гори вимагає не менших сил ніж саме сходження; підхід зазвичай включає довгі переправи через льодовик як пішки так і на байдарках.
На сьогодні на цю вершину було зареєстровано лише одне сходження.
сходження на патагонську вершину Серро Паред Норте (Cerro Pared Norte, 3005 метрів). Фото Pedro Binfa
Згідно з даними American Alpine Journal, ця експедиція була проведена в 1998 році командою, у склад якої входили італійці: Паоло Каваньєтто (Paolo Cavagnetto), Лоренцо Неттуно (Lorenzo Nettuno) та британці: Найджел Топпінг (Nigel Topping) і Алан Габбард (Alun Hubbard). Вони йшли до гори по стопах експедиції Шиптона 1963 року і піднялися на Північну стіну.
Цього разу команда, сформована Вале Варгасом (Vale Vargas), Селін Жаккар (Celine Jaccard), Хорхе Пенья (Jorge Peña) та Педро Бінфа (Pedro Binfa) розпочала свою експедицію з подвійною метою дослідження нового доступу до південної частини льдовика і збору зразків снігу для аналізу забруднення у віддалених середовищах Північного Патагонського льодовикового плато.
сходження на патагонську вершину Серро Паред Норте (Cerro Pared Norte, 3005 метрів). Фото Pedro Binfa
Експедиція від початку планувала свою діяльність як повноцінну автономну експедицію, тому перевезення спорядження, які ускладнювалися частими переправами через води, зайняло багато часу.
У цьому особливого значення для логістики набули так звані Packrafts, надувні човни типу каяків, які були надзвичайно корисними.
Після тижня перевезень і переходів їм нарешті вдалося завершити підхід через льодовик Арко.
Кілька днів потому двоє членів команди продовжили рух до невеликого перевалу, який розділяє вершини Серро Арко та Серро Паред Норте.
Тут вони також взяли зразки для наукових досліджень.
18 жовтня Селін Жаккар і Педро Бінфа скористалися коротким періодом гарної погоди, щоб спробувати піднятися на вершину. Їхній маршрут проходив по північній стіні.
Вершина не представляла великої технічної складності, але її віддалене розташування робило експедицію унікальною.
Того ж дня вони спустилися до підніжжя, і через кілька днів повернулися до основної групи.
Загалом експедиція подолала 88 кілометрів, охоплюючи ліси, озера, вертикальну місцевість і льодовики в цьому районі.
сходження на патагонську вершину Серро Паред Норте (Cerro Pared Norte, 3005 метрів). Фото Pedro Binfa
