Іспанська альпіністська команда у складі Мікель Саез (Mikel Sáez, Мадрид), Рубен Перез (Rubén Pérez, Ла-Ріоха), Алекс Каммерландер (Álex Kammerlander, Канарські острови) та Хосе Марія Андрес (José María Andrés, Ла-Ріоха) здійснила сходження на вершину гори Бхаґіратхі IІІ (Bhagirathi III, 6454 м) в Індійських Гімалаях.
На вершині гори іспанці стояли 26 вересня о 9 ранку за місцевим часом.
Їхній маршрут став конекшеном двох більш давніх ліній: перша частина маршруту проходила по лінії "Stairway to heaven" (відкритої у 2004 році німцями Йоргом Пфлугнахером (Jörg Pflugnacher) і Вальтером Гельцлером (Walter Hoelzler) а верхня частина по лінії: "Vía de los Escoceses" (відкритої шотландцями Бобом Бартоном (Bob Barton) і Аланом Файффом (Alan Fyffe) у 1982 році).
Проте, з самого початку мета команди полягала в тому, щоб піднятися маршрутом "Stairway to heaven", який ще має назву "Німецький маршрут" і був відкритий у 2004 році; цей маршрут досі ще не мав жодного повторення.
Він складається з більш ніж 30 мотузок і має скельну трудність до 7b. У 2004 році німці не змогли пройти маршрут прямо до вершини; зіткнувшь з великими труднощами, вони у передвершинній зоні перейшли до лінії "Via Escocesa", по якій вже й пройшли до вершини гори.
Безпосереднє завершення німецького маршруту це проект, який раніше безуспішно намагалися виконати інші команди – і саме він й був амбітною метою, яку поставила перед собою іспанська команда.
Іспанці продовжили роботу над "Stairway to heaven" протягом перших 20 днів своєї експедиції, протягом яких були лазіння, кріплення мотузок, спання в гамаках, боротьба зі сніговими бурями, крадіжкою їжі якоюсь ненажерливою ласкою та різними особистими недугами
Вони розбили табір біля підніжжя стіни (приблизно на висоті 4800 м), перший бівуак був встановлений на висоті 5350 м і другий на висоті 5500 м.
Однак іспанці також потрапили у погані умови, і, перш за все, вони усвідомлювали, що за короткий час, який вони мали у своєму розпорядженні, було неможливо продовжувати свій початковий проект, тому вони вирішили віддати пріоритет вершині та продовжити сходження по Шотландському маршруту
Таким чином, вони вирушили з другого бівуака 25 вересня о 2 ранку, піднялися на 400 метрів, і в заключному штурмі, який тривав 43 години без зупинки, вони досягли вершини (6454 м) і повернулися до бівуака по маршруту "Via Escocesa".
За собою команда зняла всі закріплені мотузки, не залишивши на стіні слідів проходження.
Наступного дня, 27 вересня, вони завершили експедицію.
У цьому сходженні найбільше постраждав Алекс Каммерландер, який все ще перебуває в лікарні Сан-Хорхе в Уесці і відновлюється після обмороження пальців ніг.
Кінцевий підсумок – важке сходження приблизно на 1400 метрів маршруту, в якому поєдналося вільне проходження т аза допомогою ШТО (штучних точок опори), мікстове та льодове проходження.
Загалом маршрут було оцінено як 6b+/A2, M5+, 80º .
"Я дуже позитивно оцінюю експедицію. Нашим головним завданням було повернутися живими, і це було досягнуто. Насмілюся сказати, що наші стосунки в команді були ідеальними, ми ледве знали одне одного перед тим, як розпочати цю пригоду, і ми повернулися як хороші друзі.
Я пишаюся і радію виконаній роботі в горах.
Звичайно, ми могли б зробити це краще, можливо, швидше.
Двадцять років тому, коли ми були молодшими, ми б по-іншому підійшли до експедиції на Бхаґіратхі III.
Можливість піднятися на вершину, у моєму випадку в 55 років, — це не лише мрія, але й заохочення продовжувати шлях мрії" - пише Мікель Саез.