Сільван Шупбах (Silvan Schüpbach), Петер фон Кенел (Peter von Känel), Рольф Цурбрюгг (Rolf Zurbrügg) біля західої стіни гори Роттальгорн (Rottalhorn, 3972 метрів). Фото Silvan Schüpbach
Дивовижно, але навіть після больше ніж 150 років активних альпіністських досліджень у Альпах, тут ще є несходжені стіни на велікі гори.
Ще 15 років тому видатний швейцарський альпініст Сільван Шупбах (Silvan Schüpbach) вперше побачив 1000-метрову західну стіну гори Роттальгорн (Rottalhorn, 3972 метрів), що розміщена у масиві Бернські Альпи, на кордоні між швейцарськими кантонами Берн і Вале.
Трохи прихована, але все ж видима з гірського притулку Rottalhütte, ця стіна здалася йому цікавим. У 2011 році разом з італійцем Маттео Делла Борделла (Matteo Della Bordella) він зробив першу спробу пройти стіну, але шторм, що налетів на гору, змусив двійку повернути назад.
Через багато років ідея пройти стіну знову повернулася до Сільвана і 12 жовтня, разом зі своїми товаришами, також швейцарцями: Петером фон Кенелем (Peter von Känel) і Рольфом Цурбрюггом (Rolf Zurbrügg - тренер національної швейцарської команди зі скі-альпінізму) зробили перше в історії сходження на стіну.
Команді знадобилося 11 годин, щоб піднятися від виходу зі станції Jungfraujoch до вершини гори.
Труднощі, які їм довелося подолати на маршруті були оцінені категорією від III до V, більш важка категорія - VI траплялася на двох ділянках.
Перший маршрут по західній стіни гори Роттальгорн (Rottalhorn, 3972 метрів). Фото Silvan Schüpbach
"Хто б міг подумати, що у 2023 році у високих горах Бернського Оберланда все ще залишаться несходжені стіни? У "золотий вік" альпінізму були відкриті усі величні стіни Альп; пізніше альпіністи пройшли й інші, приховані або дуже важкі стіни та гребні. Незалежно від того, чи це було перше сходження на Монблан і Маттергорн, чи перше сходження на північну стіну Агера, люди завжди говорили про свої сходження як про «останню проблему Альп».
Але, фактично, Ви все ще можете знайти виклики в традиційному альпінізмі і сьогодні - крім рекордів швидкості та абсурдних медіа-видовищ. Хорошим прикладом є західна сторона гори Ротталгорна. З невідомих причин вона до сьогодняшнього дня залишалася несходженою.
15 років тому я вперше помітив цю 1000-метрову західну стіну Ротталгорна. Хоча вона дещо прихована у Ротталі, це перший скельний бастіон, який привертає вашу увагу, коли ви досягаєте гірського притулку Роттальхютте.
У серпні 2011 року я намагався піднятися на стіну разом з Маттео Делла Борделла. Однак гроза, що наближалася, змусила нас повернути назад.
Після багатьох експедицій по всьому світу я зрозумів, що проекти біля порогу дома можуть бути такими ж красивими, як і екзотичні місця.
З Пітером і Рольфом я спробував пройти стіну ще раз.
11 жовтня ми стартовали з гірського притулку Rottalhütte і наступного дня пповернули назад.
Перші три години ми піднімались у світлі налобного ліхтаря по системі скельних стовпів у нижній частині стіні.
Ми не вибирали якусь конкретну лінію, а труднощі, за винятком двох мотузок категорії біля 6а, були визначені нами як III-V.
З першими промінчиками сонця ми досягли сірої крутої смуги скель, де скеля змінюється від гнейсу до вапняку. Дві вертикальних і складних ділянок категорії 6b привели нас до величезного стовпа, який й вів до вершини. Звідси маршрут знову продовжувався в гнейсах.
На цьому стовпі теж немає чіткої лінії.
Ми просто йшли вверх і, якщо упиралися в важку ділянку, вибирали більш легший варіант обходу. Ми досягли вершини гори навіть швидше, ніж очікували: рано вдень, через 11 годин після виходу з гірського притулку. " - повідомив Сільван Шупбах
