Юрай Швінгал (Ďuri "Juraj" Švingál) та Марек Радовський ( Marek Radovský). Фото Marek Radovský
Влітку 2023 року у горах Перу відбулась словацька альпіністська експедиція, результатом якої стало відкриття першого маршруту на раніше ніким не сходжену і безіменну вершину.
У період з 15 червня по 15 серпня двоє словаків: Юрай Швінгал (Ďuri "Juraj" Švingál) та Марек Радовський ( Marek Radovský) проводили сходження у гірській системі Кордильєра-Бланка, а саме у масиві Таулліраю (Taulliraju).
Результатом їхньої роботи став новий маршрут під назвою 'The Line under the sky', що веде до вершини раніше ніким не сходженої гори заввишки 5141 метрів, яку словаки назвали Пік Марва (Marva Peak).
Назва нового маршруту: The Line under the sky
Категорія трудності: 6b M6+
Довжина: 1100 метрів
Лінія: на вершину Пік Марва (Marva Peak, 5141 метрів) у гірській системі Кордильєра-Бланка, масив Таулліраю (Taulliraju), Перу
Маршрут 'The Line under the sky' (6b M6+ 1100м) на вершину Пік Марва (Marva Peak, 5141 метрів) у гірській системі Кордильєра-Бланка, масив Таулліраю (Taulliraju), Перу. Фото Marek Radovský
Ідея відвідати Перу прийшла до Марека та Юрая ще у 2022 році під час їхньої попередньої експедиції до Киргизстану.
"Ми двічі були на Сході, тому цього разу вирішили відвідати Захід. Ми вилетіли 18 липня 2023 року з Будапешта через Стамбул і Панаму до столиці Перу Ліми, звідки їхали 10 годин до міста Уараз, розташованого на висоті 3080 метрів.
Для акліматизації ми вибрали гору Агуджа (5840 м над рівнем моря). Вона розташована над прекрасною лагуною Парон (4200 м над рівнем моря), яка є улюбленим місцем для одноденних поїздок з Уараса. Ми провели ночівлю на висоті 4800 метрів з дивовижним видом на гірськи вершини; наступного дня ми піднялися до відмітки 5000 метрів.
Після ретельної консультації в офісі гірських гідів в Уаразі, ми продовжили шлях до перевалу Portachuelo de Llanganuco до висоти 4700м і
дісталися до села Вакерія на висоті 3725 м, де провели ніч у скромному будинку старенької жінки та 70-річного Санчеса, який наступного ранку зустрів нас з ослами. Завантажили на двох ослів рюкзаки вагою під 80 кг і поїхали в долину. Ми відмінилии свій початковий план піднятися на вершину Чакрараджу (Chacraraj, 6001 м) через надзвичайно погані умови, спричинені високими температурами, і натомість продовжували йти вздовж долини, поки нарешті не прибули до Туктубамби (Tuctubamba). Базовий табір розташований на висоті 4200 м під гірським масивом Тауллірую (Taulliraju, 5830 м).
гірський масив Тауллірую (Taulliraju, 5830 м) та маршрут 'The Line under the sky' (6b M6+ 1100м) на вершину Пік Марва (Marva Peak, 5141 метрів). Фото Marek Radovský
Ми насолоджувалися горами навколо нас, і ми вибрали саме ту лінію, яку планували і для якої у нас було відповідне спорядження. У нижній частині маршруту були скелясті ділянки, а у верхній – сніжно-крижана суміш. Нас дуже розчарувала скеля, оскільки вона була вкрита мохом. Зате були деяки дуже приємні ділянки, насамперед камін висотою 240 метрів, який мав категорію 6а. Після цього скелястого початку сходження слідувала легша місцевість, доки ми не знайшли місце, щоб почати сходження безпосередньо до вершини.
На такій висоті пальці на ногах вже почали замерзити, оскільки ми всже ще лізли у скельниках. Згодом ми дісталися першого сніжника, де протягом двох мотузок замість скельників на ногах вже були кішки а в руках льодоруби.
Потім ми знову відклали інструменти для льоду вбік і піднялися на одну з найкрасивіших ділянок усього маршруту, яка мала категорію 6b. Звідси ми продовжили шлях двома крутими ділянками, заповненими твердим снігом.
Сходження на маршрут 'The Line under the sky' (6b M6+ 1100м) на вершину Пік Марва (Marva Peak, 5141 метрів). Фото Marek Radovský
У нас було відчуття, що вершина не за горами, і ми знали, що завершальна частина буде без снігу. Сонце вже сідало, коли ми досягли найвищої точки, і ми побачили гори навколо, забарвлені в жовтий і червоний колір. Сонце зайшло о 6 годині вечора, і нас чекав довгий спуск. Перед тим, як почати підйом, ми визначили ділянку стіни, щоб спуститися вниз і дістатися до кулуара, а потім до льодовика. Ми думали, що це буде добре, але 14 спусків зайняли у нас 6 годин, і це було не дуже приємно. Вода у нас давно закінчилася, але солодкого, на щастя, вистачило.
Ми повернулися до табору під стеною після 19 годин сходження. Ми розтопили сніг, готували їжу і спали в своїх 500-грамових надлегких спальних мішках. Вранці ми спустилися крізь густу рослинність до базового табору і з радістю приготували нормальну їжу та трохи відпочили.
Базовий табір. Фото Marek Radovský
Після двох днів відпочинку ми зібрали речі і попрямували у долину.
Тим часом липень змінився на серпень і, як ми дізналися, хмари та опади приходять у цю місцевість самем у серпні, тому наша наспна вершина, яку ми планували відвідати, була оповита хмарами.
Окрім цього, на сходженні нас підвело спорядження і зрештою, нам довелося спуститися. " - повідомив Марек
