комерційна група, яку очолював досвідчений гід Дмитро Павленко (на фото останній справа).
За повідомленями місцевих ЗМІ, при сходженні на веришну піку Перемоги (7439 м), що розташований на киргизько-китайському кордоні і є найвищою точкою Тянь-Шаню зникли безвісти четверо альпіністів.
Це була комерційна група, яку очолював досвідчений гід, 53-річний росіянин Дмитро Павленко (мав у своєму активі 123 соло-проходжень маршрутів, включаючи 2 шістки, 68 п’ятірок і півсотні четвірок; брав участь у російських експедиціях на західну стіну восьмитисячника Макалу (1997 рік) і північну стіну Жанну (2004 рік)
Разом з Дмитром у цій команді загинула й його дружина, Світлана.
Трагедія трапилась 20 липня, коли з групою було втрачено зв'язок.
Пік Перемоги – доволі непростий семитисячник. Завдяки своєму розташуванню на кордоні Киргизстану та Китаю, він піддається впливу повітряних мас, що надходять із пустелі Такла-Макан, і які стикаються з повітряними масами з киргизького боку. До цьєї мішанини додається конфігурація рельєфу – довгий хребет, що проходить на висоті близько 7000 м.
Раптові зміни погодних умов були причиною багатьох аварій на цій горі, у тому числі й з смертельними наслідками.
Останнє місце, зазначене GPS-трекером зниклої групи Дмитра павленко на схилах піку Перемоги (близько 5170 м)
Як повідомляється, альпіністи 19 липня досягли висоти приблизно 7300 метрів (після 6 діб сходження).
Проте, судячи з даних їх он-лайн GPS-трекера, команда так і не досягла вершини гори. З відмітки 7300 метрів вони повернули вниз.
Через 2,5 години вони спустилися до відмітки 7200 метрів, на якій були о 2:26 ночі 20 липня.
І з цієї відмітки GPS-трекер зафіксував подальший, повільний спуск по маршруту Абалакова до відмітки 6200 метрів. Тут вони знаходились доволі довго, а потім GPS-трекер зафіксував різку втрату висоти групою до відмітки 5170 метрів. При цьому маршрут Абалакова йде далеко в стороні від останнього місця знаходження групи, точка якої була зафіксована GPS-трекером на скельній поличці на 5170 метрах.
Останнє місце, зазначене GPS-трекером зниклої групи Дмитра павленко на схилах піку Перемоги (близько 5170 м)
У цей день у базовому таборі, де їх чекали друзі, стояла погана погода, що не дозволила відразу розпочати рятувальну місію з допомогою гелікоптерів.
Наразі невідомо, що саме трапилось з командою Дмитра Павленко, адже рятувальні команди за більше ніж 10 днів так і не знайшли зниклу групу.
Безпосередньою причиною трагедії називають схід лавини, проте свій негативний вклад у розвиток аварії могла принести: недостатня акліматизація групи (на це вказує доволі повільний темп сходження групи, особливо у передвершинній зоні), сумнівний вибур маршруту для комерційної групи (маршрут Абалакова у цю пору року доволі лавинонебезпечний) , хаотичне прийняття рішень на спуску (повільна втрата висоти з 7300 до 7200 метрів за 2,5 години могла означати, що трапилась якась аварійна ситуація з одним із альпіністів групи)
Офіційного повідомлення про те, що альпіністи оголошені загиблими, немає, але більш ніж 10 днів після останноього контакту з групою та безрезультатна пошуково-рятувальна операція не залишають ілюзій щодо порятунку альпіністів...
Зазначимо що ця трагедія є найбільшою на піку Перемоги з 1984 року, коли на схилах гори загинули українські альпіністи, кияни: Віталій Форостян, Олексій Трацевич, Костянтин Рибалко та Анатолій Федорук.
А наймасовіша на цей час трагедія на піку Перемоги сталася у серпні 1955 року, коли на схилі гори загинули 11 альпіністів
Детальніше читайте в статті: Найжахливіші трагедії в альпінізмі
