Валеріо Анновацці (Valerio Annovazzi)
Колишній водій вантажівки та муляр Валеріо Анновацці (Valerio Annovazzi), що переніс важкий серцевий напад в 2002 році вирішує змінити своє життя та відкрив для себе альпінізм.
У липні цього року він досяг вершини восьмитисячника Нангапарбат (Nanga Parbat, 8126 м) - десятої за висотою гори світу, що розміщена у Пакистані.
Валеріо, який народився у 1958 році, проживає у Валь Брембана (регіон Ломбардія), працював водієм вантажівки та муляром, мав явну зайву вагу, та багато курив.
"Я був класичним далекобійником, який їздив по Європі. Живіт, ніякого спорту, викурював як мінімум одну пачку сигарет на день" - каже Валеріо.
В 2002 році він вирішив змінити своє життя, після того, як переніс серцевий напад. Саме тоді він й відкрив для себе альпінізм та трекінг. Це був доволі вдалий вибір, адже 3 липня цього року на вершині Нангапарбат він відсвяткував свій п’ятий «восьмитисячник».
Раніше у його активі були такі вершини, як Чо-Ойю (Cho Oyu, 8188 м), Манаслу (Manaslu, 8156 м), Гашербрум II (Gasherbrum II, 8035 м) і Броуд-Пік (Broad Peak, 8051м).
Окрім восьмитисячників, Валеріо побував й вершинах Анд, як Аконкагуа, Уаскаран і Альпамайо.
"У 2002 році у мене був інфаркт, мені поставили стент, і тоді я вирішив змінитися. Я схуд з 93 кілограмів до 70, кинув палити, почав ходити в гори. З роками з’явилися перші походи, і в одному з них, у Ладакху, я піднявся на свій перший «шісттисячник». Мені сподобалося, і я піднявся на білші гори .
Але в цей момент стався другий інфаркт...після повернення з Анд у 2015 році.
Там я трохи "переборщив", піднявся на 4-5 великих вершин, включаючи Уаскаран і Альпамайо, без відпочинку.
Через два-три дні після повернення до Італії мені стало погано. Мені сказали, що стент змістився від напруги." - розповідає Валеріо, - "Моїм кардіологом був мій хороший друг, і він завжди казав мені: « Валеріо, ти маєш робити те, що тобі хочеться" - додає він.
Валеріо Анновацці (Valerio Annovazzi)
У лікарні міста Лекко, у відділенні кардіології, навідь зробили стенд з описом життя Валеріо...
Проте, у його гірському житті, як і в багатьох інших альпіністах, були й поразки.
Майже рік тому, він намагався зійти на вершину Нангапарбат, але тоді йому це не вдалося. За кілька років до цього, на Гашербрумі II, він три дні був на горі без їжі , оскільки через негоду застряг у висотному таборі.
У 2021 році йому довелося відмовитись від сходження на Дхаулагірі.
Але, найболючішою була "поразка" 2018 року на восьмитисячнику Макалу, п'ятій за висотою горі Землі, яка коштувала йому сильного обмороження рук.
Після сходження на Нангапарбат і перед тим, як покинути Пакистан, щоб повернутися до свого дому у Валь-Брембана, Валеріо передав місцевим жителям значну частину свого експедиційного одягу та спорядження «Я пішов до гори з двома 30-кілограмовими рюкзаками, а повернуся лише з одним 20-кілограмовим», — сказав він одразу після повернення до Італії.
Однак, на цьому кар'єра Анновацці як гімалайського альпініста не закінчиться, принаймні на вершинах менше 8000 метрів. На думку спадає назва відомого фільму про Джеймса Бонда «Ніколи не кажи ніколи», головним героєм якого був Шон Коннері, ще один "герой", який ніяк не хотів йти на пенсію.
Валеріо Анновацці (Valerio Annovazzi)
"Сходження пройшло без пригод, але довго і виснажливо.
Закріплені мотузки закінчувалися відразу за табором III, на початку крутої ділянки, що веде до початку передвершинної зони. Останній відрізок доволі крутий, між снігом і льодом проступав гравій. Небезпеки падіння немає.
На відміну від інших експедицій ми вирішили заночувати в таборі IV. Погода була погана, нас було п'ятеро в тримісному наметі, але це було правильне рішення.
Загалом мене вразив склад груп, що сходили на вершину. Гідів було набагато більше, ніж клієнтів. Одна група складалася з двох клієнтів і шести гідів, інша з трьох клієнтів і восьми гідів. Хтось піднімався і спускався, як гірськи гіди в Альпах: у зв'зках як на сходженні так і на спуску.
На жаль, у мене ніколи не було спонсорів, вони б мені реально допомогли у експедиціях. Однак альпінізм на «восьмитисячники», особливо в Пакистані, не є заняттям для мільярдерів. До минулого року для експедиції на Нангапарбат потрібно було менше 4 тисяч євро. Зараз ціни піднялися, але не надто.
Коли я йду у великі гори, я не думаю про серце та інфаркти. Але я часто починаю експедиції після тренувань. Влітку я живу в горах, у гірській хижині над Вальтортою, найвищим селом у Валь-Брембані.
У мене сильні ноги і тому я завжи в русі. Висота тамошніх вершин не велика, від 2500 до 2600 метрів, але серед них можна добре потренуватися.
У своїх гірських поїздках яношу з собою ті самі ліки, що й інші альпіністи, для лікування симптомів гірської хвороби, від головного болю, від блювоти, від діареї. Я не буру з собою якіхось спеціальних ліків, які призначають кардіологи.
Наразі я б сказав, що нанагапарбат був моїм останнім восьмитисячником, як я відмітив раніше, я віддав більшість свого експедиційного спорядження місцевим жителям у Пакистані. Купувати його знову було б занадто дорого" - каже Валеріо
Валеріо Анновацці (Valerio Annovazzi)
