Едріан Беллінджер (Adrian Ballinger) на вершині Евересту. Фото Adrian Ballinger
8 січня 2023 року влада Китаю скасувала обмеження щодо COVID-19, що свідчить про те, що північний бік Евересту незабаром може знову відкритися для іноземних альпіністів та туристів.
Це рішення викликало ентузіазм серед міжнародних туркомпаній, зокрема знаменитий американський гід Едріан Беллінджер (Adrian Ballinger), що володіє компанією Alpenglow.
З 2015 року його компанія проводить сходження на Еверест тільки з боку Тибету.
«Тепер, знову діють студентські та бізнес-візи, для в'їзду потрібен лише PCR-тест і навіть не потрібно проходити карантинні обмеження», — сказав Едріан в інтерв'ю сайту ExplorersWeb - «Зараз усі сподіваються, що Китай відкриє гори Тибету і для людей з туристичними візами».
Про всяк випадок у Alpenglow вже є команда, що готова вирушити до Евересту, щойно кордони будуть відкрити для іноземців.
Наразі, згідно з деякими галузевими чутками, CTMA (Тибетська Асоціація альпінізму) може зробити це вже 8 лютого, хоча з деякими обмеженнями чи заборонами.
Слід зазначити, що про можливість відкриття Тибету альпіністська спільнота говорила ще наприкинці 2022 року: ЧИ ВІДКРИЄ КИТАЙ ГОРИ ТИБЕТУ У 2023 РОЦІ?
Проте Беллінджер вважає, що нічого не буде відрізнятися від до-ковідного періоду.
Навіщо їхати на північ
Загалом Беллінджер підіймався на Еверест вісім разів, включаючи сходження на Північне сідло без використання кисневих балонів.
«Мені здається, що я провів половину своєї кар’єри гіда по обидві сторони гори», – каже він. Однак він віддає перевагу північній стороні вершини з кількох причин.
Альпіністи в червоних пухових костюмах, за ними могутня північна сторона, вкрита снігом.
Едріан Боллінджер і клієнти в передовому базовому таборі, на задньому плані північна сторона Евересту. Фото: Adrian Ballinger
Едріан Беллінджер (Adrian Ballinger) зі своїми клієнтами в передовому базовому таборі з північного боку Евересту. Фото: Adrian Ballinger
Беллінджер і його команда вирішили перейти на північну сторону Евересту в 2015 році. Це сталося через рік після того, як з непальської сторони гори обвалився величезний серак, що призвів до загибелі 16 непальських шерпів.
«Це був четвертий сезон, коли я був свідком нещасних випадків в районі льдоспаду Кхумбу після 2009, 2011, 2012 років», — сказав Едріан. «Це вже було занадто ризиковано для мене. Просити персонал, висотників, гідів і клієнтів прийняти такий рівень ризику здавалося нерозумним, коли на північному боці гори є набагато безпечніший маршрут».
По статистиці Евересту, з 2000 року рівень смертності був набагато вищим саме на південній, непальській стороні, особливо серед робочого персоналу, зазначає він.
Проте, рівень жертв серед альпіністів був однаковим з обох сторін, до трагедії 2014 року. Постраждалі в базовому таборі під час землетрусу 2015 року ще більше похилили терези.
Суворіші правила альпіністських сходжень з тибетської сторони також додали свою вагу.
Безпечніший маршрут
Під час того землетрусу 2015 року Беллінджер був у базовому таборі на північній стороні. Хоча поштовхи там відчавалися сильними, як і з боку Непалу, проте наслідки були кардинально іншими.
"Жертв немає", - сказав тоді він. «Звичайно, земля затряслася, були зсуви каміння та лавини. Але базовий табір Тибету знаходиться на величезному плато, далеко від гори та всього, що з неї може впасти».
Ось чому сходження на Еверест з півночі безпечніший, каже Едріан.
«Маршрут Північної сторони йде по вершині Північно-Східного хребта, тоді як маршрут Південної сторони йде вгору по долинах», – пояснив він. «Отже, коли на південному боку зривається серак / камінь / кусок льоду, він падає прямо на голови альпіністів. На Північній стороні такого не буває. Крім того, на стандартному маршруті зі сторони Тибету майже немає небезпечних льодових тріщин».
На додаток до географічної переваги, Беллінджер підкреслює «набагато краще керування» експедиціями в Тибеті. Що він має на увазі?
Едріан Беллінджер (Adrian Ballinger) (праворуч) з Карлою Перес на вершині в 2016 році. Фото Adrian Ballinger
Більш контрольований досвід
«Зі сторони Тибету відчувається сильніша присутність влади, такі правила, як відсутність дизельних генераторів (тільки сонячні батареї), суворе поводження з відходами та 5G у базовому таборі», — сказав Баллінгер, - «До базового табору мають доступ лише офіційні електричні транспортні засоби»
«На самому маршруті кріпленням мотузки займається професійна, спеціально призначена урядом команда, тому ми уникаємо сутички команд і політики», — пояснив він. «Туркомпанії з поганою репутацією не мають права працювати в Китаї. За останні кілька років деякі компанії втратили ліцензії». Баллінджер не назвав імен компаній.
Китай був особливо суворим у 2019 році, коли вирішив, що непальські туроператори не отримуватимуть дозволів на сходження зі сторони Тибету. Це викликало майже паніку в процвітаючій експедиціонній індустрії Непалу.
Далі були розмови на політичному рівні, і деякі обмеження були пом’якшені. Але точні терміни відміни заборони так і не стали зрозумілими, оскільки пандемія вразила світ на початку 2020 року, закривши Китай аж до тепер.
Зараз деякі припускають, що Китай відкриється, але не для всіх. Загалом ця невизначеність є однією з причин, чому шерпи так прагнуть відкрити маршрут на восьмитисячник Чо-Ойю з боку Непалу. Однак цей проект виявився більш "міцнішим горішком", ніж очікувалося.
Більше можливостей з північного боку
«Китай не видає більше ніж 300 пермітів альпіністам, які прагнуть піднятися на Еверест з боку Тибету, що, безперечно, означає менше скупчення людей на маршруті», — сказав Беллінджер.
Крім того, китайські альпіністи не можуть подати заявку на сходження Еверест, доки вони не пройдуть будь-який інший восьмитисячник. «Це правило, яке я хотів би поширити також і на іноземних альпіністів», — каже Беллінджер.
Його компанія Alpenglow не потребує від клієнтів попереднього сходження на восьмитисячник для подачі заявки на участь у еверестівський експедиції.
Альпіністи в день сходження на вершину, північний бік Евересту. Фото: Adrian Ballinger
Менеджери, які рекламують південну сторону Евересту, зазвичай підкреслюють вражаюче красиве розташування табору у верхній частині долини Кхумбу. Але Беллінджер не впевнений, що похід вгору по Кхумбу — найкращий спосіб акліматизації.
«Хоча це чудове місце, багато людей стикаються з проблемами симптомів гірської хвороби або захворюють у чайних під час походу до базового табору», — сказав він.
Нині деякі клієнти еверестівських експедицій користуються гелікоптерами для підходу до базового табору, але все ще у більшості випадків, прийнято йти пішки до базового табору та підніматися на висоту близько 6000 метрів.
«На північній стороні ми зустрічаємося в Ченду, переїжджаємо в Лхасу на день огляду визначних пам’яток, а потім їдемо два-три дні через Тибетське плато», — каже Беллінджер. «Ми зупиняємося в сучасних готелях з хорошим, гігієнічним харчуванням. Ми проїзджаємо весь шлях до чистого, сучасного базового табору, який в основному знаходиться на тій самій висоті, що й той, що на південній стороні. Тож ми перевозимо все у вантажівках і не залежимо від яків, гелікоптерів чи носіїв».
«Високогірне альпіністське спорядження не потрібне для того, щоб перейти до передового базового табору, який встановлюється на висоті, що приблизно відповідає висоті табору 2 на південній стороні [6400 м]», — додає він. «Тож ми акліматизуємось у зручному одязі та кросівках на сусідніх пагорбах. Така стратегія позитивно впливає на кінцевий рівень успіху».
Північний маршрут
З передового базового табору альпіністи, використовуючи кисневі балони, йдуть прямим маршрутом до Північного сідла. Тут вони залишаються на два дні та спускаються до другого висотного табору, а потім повертаються до передового табору або до базового. Тоді вже вони готові до сходження на вершину.
Під час штурмового підйому вони починають використовувати кисневі балони після проходження Північного сідла (витрата кисню - 4 л/хв). Клієнти просуваються на один табір вище за день: табір 2 на висоті 7700 м, потім табір 3 на висоті 8300 м, що робить день штурму на вершину більш коротшим.
Тим, хто пробує піднятися без використання кисневих балонів, потрібно більше часу на Північному сідлі та у другому таборі. Їм також потрібно піднятися до відмітки 8000 метрів перед останнім відпочинком, в ідеалі в базовому таборі.
Едріан Беллінджер (Adrian Ballinger) спускався на лижах з восьмитисячника Макалу. Це був його третій лижний восьмитисячник у кар'єрі. Фото: Adrian Ballinger
Чо-Ойю та Шишабангма, ймовірно, відкриються у вересні
Що стосується двох інших тибетських восьмитисячників, Чо-Ойю та Шішабангма, ймовірно, вони відкриються восени, каже Беллінджер. Якщо так, то це було б гарною новиною для тих, хто займається сходженнями по програмі "14х8000", але не дуже добре для тих, хто сподівається поспішити цієї весни.
