Ініціатив, які відкривають гори для ветеранів, стає все більше – і це справді круто!
Місяць тому Тетяна Яловчак піднялася на відмітку "Stella Point" на горі Кіліманджаро разом з ветераном Степаном Коробкіним, який пройшов через 33 операції та втратив руку.
А вчора п'ять українських військових ветеранів в рамках проекту SecondWindUA досягли найвищої точки Кіліманджаро - Ухуру пік (5 895 м). Це четворо чоловіків (Олександр Міхов, Михайло Матвіїв, Владислав Шатіло, Роман Колесник) з ампутаціями ніг та дівчина (Оля Єгорова) після тяжких поранень.
Це сходження стало історичним: серед українських військових ще ніхто з протезом нижньої кінцівки не піднімався на вершину Африки. Ба більше, у світі немає випадків, коли одразу четверо військових на протезах, а також військова після поранень здійснили таке групове сходження.
⠀
І це все — не для рекордів, а заради тих, хто зараз бореться з травмами та сумнівами й не знає, чи зможе жити далі повним життям.
Наші герої змогли підняти шестиметровий прапор України на вершині Кіліманджаро як символ незламності українського народу.
⠀
Щоб висловити свою підтримку, альпіністи з різних країн світу, які також були в цей момент на піку, допомогли військовим розгорнути прапор на знак солідарності з боротьбою України за справедливість, тим самим демонструючи свою підтримку з боку світової спільноти.
Роман "Добряк" Колесник ( боєць ССО Азов Київ, теперішня Третя Штурмова Бригада):
Роман Колесник "Добряк"
Роман – кандидат в МС зі змішаних єдиноборств. Усе його життя – це суцільний спорт: тренування, участь у Чемпіонатах України та Європи, походи в гори.
⠀
Тож, коли захищаючи країну, хлопець отримав важке поранення, то вирішив не відмовлятися від своїх звичок та захоплень.
⠀
Протез не завадив Роману продовжити займатись паркуром, боксом, розвивати власний бренд одягу, писати та читати реп, активно волонтерити та вести блог.
⠀
А нещодавно «Добряк» став чемпіоном із панкратіону на Всеукраїнському турнірі «Іду на Ви». Він був єдиним протезованим бійцем на ринзі.
"Ми це зробили! 5895 метрів!
Кіліманджаро!!!
Особисто я відчував щось подібне коли я отримав поранення та стікав кровʼю,все було як тоді,не було варіантів здатись!!!Як сказав мій друг Станіслав - «Краще смерть ніж здатись!» ми падали,в нас не було сил, ми не могли фізично дійти до вершини, ми вивозили тільки на характері!!!Але ми це зробили!!!
МАМА, ПАПА, вибачте що у вас син не такий як всі! Але наш рід не зламаний, дякую вам що дали життя та вірите в мене!"
Оля "Висота" Єгорова:
Оля "Висота" Єгорова
Оля до повномасштабного вторгнення займалась важкою атлетикою і навіть стала майстром спорту, а ще була тренеркою та обожнювала скелелазіння.
⠀
24 лютого 2022 долучилась до добровольчого руху, а згодом до ЗСУ, де пройшла шлях від діловода до стрільчині.
⠀
У 2023-му отримала важке уламкове поранення, але через три місяці лікування знову повернулася на службу. Потім було ще одне поранення і ще одне повернення туди, де захищають українську землю.
⠀
Наша Оля мріє водити людей у гори, здійснити навколосвітню подорож на велосипеді та написати книгу.
"ПІДТВЕРДЖУЮ! Кіліманджаро прийняла нас в гості!
Мої очікування, щодо сходження були геть дитячими казочками. Виявляється, я не знала, що таке справжній головний біль. А ще, я уявлення не мала яким міцним може бути хворе тіло. І точно не очікувала, що ця експедиція стане для мене одним з найважчих випробувань.
Та найцікавіше, я недооцінювала, якою потужною може бути єдність людей з характером. Слабкі сторони - ніщо, коли позаду й по переду рухається твоя зграя.
Гора перемолола нас на фарш, зліпила кебаб та підсмажила. Але я присягаюсь, то була їжа богів)).
Дякую, команді (ви знаєте про кого я) за водичку, за кремчик, за рукавиці, за те, що стримували натовп біля стелли, за те що тримали за плечі. За стиль «коали». За те, що не давали заснути. За те, що не давали впасти. За те, що продовжували фільмувати. За батьківську турботу. Я в такому захваті, поняття не маю, як наявні емоції розкласти по полицях.
Підсумую: маємо потужний початок великих викликів та перемог!"
Олександр Міхов
Олександр Міхов
Офіцер елітного спецпідрозділу Нацгвардії «Омега», проживає в Одесі. Ветеран, громадський діяч, волонтер і блогер.
⠀
У травні 2023 року під Луганськом під час бойового завдання РАГНАР втратив кінцівку нижче коліна.
⠀
А вже у жовтні 2024 року взяв перше місце в Чемпіонаті України з пара-джіу-джитсу, а в листопаді – 2 місце на Чемпіонаті світу в Абу Дабі.
⠀
Наш Сашко абсолютно переконаний, що будь-які труднощі можна здолати, а обмеження – це лише новий старт для досягнення великих цілей.
"КІЛІМАНДЖАРО
В мене купа ємоцій і всі одразу описати неможливо…
Ніколи в житті не відчував такого фізичного навантаження і виснаження.
Навіть коли відірвало ногу, здається було легше…
Але я розумів для чого це потрібно і йшов до кінця не зважаючи на всі труднощі, яких було достатньо багато.
Присвячую це сходження своїй сімʼї , всім хто допомагав і підтримував мене в житті і найголовніше тим, кому зараз найважче: людям з травмами і тим, кому здається що все втрачено…
Будьте сильними, ніколи не здавайтеся, шукайте щастя в дрібницях але ніколи не зупиняйтесь на шляху до свого щастя, цілей та мрій
Я ПІДНЯВСЯ НА ВИСОТУ 5895м, найвищу точку Африки"
Владислав "Шатя" Шатіло
Владислав Шатіло "Шатя"
ШАТЯ» служить із 2014 року. У березні 2019-го біля Новолуганського під час роботи в сірій зоні втратив праву ногу нижче коліна.
⠀
Але наш Влад – ще той «фенікс».
⠀
Протез не завадив йому не лише повернутися на службу, а й у 2022 році стати золотим та бронзовим призером змагань Warrior Games в США, минулого року взяти срібло на чемпіонаті світу з бігу з перешкодами та стати членом збірної «Strong spirit games 2024».
⠀
А ще Влад мріє розвинути власну справу, побудувати будиночок та насолоджуватись життям у вільній, незалежній Україні.
Михайло "Грізлі" Матвіїв
Михайло Матвіїв "Грізлі"
На службі ГРІЗЛІ з 2021 року. У грудні 2023-го він отримав поранення. Того дня в районі населеного пункту Велика Новосілка під час зачистки ворожих позицій наступив на протипіхотну міну і втратив частину ноги.
⠀
Після протезування ГРІЗЛІ не зламався. Він продовжує подорожувати, ходити в гори, захоплюватися джиу-джитсу та боксом, підкорювати вейк-серфінг і сноуборд.
⠀
А ще власним прикладом доводити, що навіть після важкого поранення життя не закінчується, його можна жити активно та рухатися вперед.
"Ми це зробили!Кіліманджаро 5895!
Сказати що це було важко,це нічого не сказати.Під час сходження всі болячки які могли статись,стались(температура,гірська хвороба,натерта культя,головна біль)Але незважаючи на ці всі фактори,які хотіли збити мене з курсу,я продовжував рухатись і ми все таки дійшли до кінцевої точки всією командою. Велика вдячність @gazingena за те що повірив в нас,і дав можливість показати що наш народ незламний.Дякую команді @secondwindua за підтримку протягом сходження і всім хто в нас вірив."
Їх досягення показує, що після болю і втрат життя не закінчується. Що навіть з металевою ногою можна йти вперед, долати межі й змінювати уявлення суспільства про «обмеження».
Ці історії мають звучати голосніше. Вони надихають, додають віри та відкривають гори для тих, хто ще вагається.
