Альпіністське дослідження індійського Занскару

«Останніми роками вершини Занскара [регіон Індії] стали популярними серед альпіністських експедицій. Незважаючи на це, там є ще багато несходжених вершин заввишки від 5500 до 6500 метрів...»

Це початок звіту для Американського Альпіністського Журналу (AAJ), що був написаний словенським альпіністом Матіком Йоштом (Matic Jost), який протягом останнього десятиріччя провів чотири дослідницькі експедиції до Занскара, регіону на південному заході Ладакха у Індійських Гімалаях.
Детальні, багаті фотографіями звіти про подорожі Йошта спонукали багатьох інших альпіністів до пригод.

У цій статті мова піде про головні моменти експедиції 2024 року, а також невелике інтерв'ю з самим Йоштом.

Вид з висоти приблизно 5200 метрів над Чого Токпо (Chhogo Tokpo). Ліворуч - південна вершина під назвою "T16", яку в 2016 році вперше пройшли румунські альпіністи Космін Андрон (Cosmin Andron) та Крістіна Погачеан (Cristina Pogacean). <br>Головна вершина масиву T16, була вперше пройдена в 2024 році і названа "Skarma Mindruk Ri" - на фото ліворуч. <br>Праворуч – вершина під назвою "Т13" заввишуи 6436 метрів, яка ще ніким не сходжена. Фото Matic Jost
Вид з висоти приблизно 5200 метрів над Чого Токпо (Chhogo Tokpo). Ліворуч - південна вершина під назвою "T16", яку в 2016 році вперше пройшли румунські альпіністи Космін Андрон (Cosmin Andron) та Крістіна Погачеан (Cristina Pogacean).
Головна вершина масиву T16, була вперше пройдена в 2024 році і названа "Skarma Mindruk Ri" - на фото ліворуч.
Праворуч – вершина під назвою "Т13" заввишуи 6436 метрів, яка ще ніким не сходжена. Фото Matic Jost


Чого Токпо (Chhogo Tokpo)

«Урош Цигляр (Uroš Cigljar), Тілен Чмок (Tilen Cmok), Боштян Дечман (Boštjan Dečman), Нейч Шкраблін (Nejc Škrablin), Томаж Жеровнік (Tomaž Žerovnik), і я прибули в базовий табір на Чого Токпо 7 липня 2024 року.
Чого Токпо - це східна гілка масиву Хаптал Токпо. [ Токпо — це слово, що означає «долина» в цьому районі Індії].
Хоча раніше кілька альпіністських команд й відвідували сусідні долини та робили сходження на кілька вершин на вододільних хребтах Чого, єдиною відомою альпіністською експедицією, яка відвідала саме долину Чого, була індійська експедиція.
Також, румунська команда у 2016 році піднялася на одну з вершин масиву та спробувала піднятися на іншу.

"Нашою головною метою була дуже складна гора заввишки 6431 метрів, відома як "T16".
Піки над різними долинами Занскара були пронумеровані Кімікадзу Сакамото (Kimikazu Sakamoto), чиї команди здійснювали дослідницькі експедиції в Занскарі з 2009 по 2016 рік; Сакамото опублікував перші зручні для альпіністів топографічні ескізи цих гір.
Нижню, південну вершину вперше пройшли румуни Космін Андрон (Cosmin Andron) та Крістіна Погачеан (Cristina Pogacean) у 2016 році, але найпростіший підхід до головної вершини, здавалося, лежав на південних схилах над льодовиком Хапанг, на схід від долини Чого.
Великою загадкою було знайти відповідний прохід від Чого до Хапанга, і ми вирішили присвятити частину нашої акліматизації розв'язанню цієї проблеми."


Перший маршрут на вершину Скарма Міндрук (Skarma Mindruk Ri, 6431 м), раніше відому як "Т16". Фото Matic Jost.
Перший маршрут на вершину Скарма Міндрук (Skarma Mindruk Ri, 6431 м), раніше відому як "Т16". Фото Matic Jost.


«Прагнучи вийти на сідловину на хребті на південь від T16, ми піднялися бічним льодовиком, пройшовши маршрут, по якому йшли румуни, і піднялися на 300-метровий кулуар, на західній стіні (300 м, D+ 60° M3), і вийшли на сідловину на висоті 5836 метрів. Звідти було б легко спуститися до пологого льодовика Кхапанг і перейти до головної вершини Т16.

«14 числа вся команда повернулася до базового табору і наступного дня, за ідеальної погоди, ми піднялися на південні схили гори, над льодовиком Хапанг і вздовж східного хребта до вершини T16 (600 м, D+ 60°).
Нашу експедицію організував клуб зі словенського міста Шентюр, тому ми назвали наш маршрут Šentjurka (900м, D+).
Пізніше ми заохочували людей у ​​найближчому селі, Тунгрі, запропонувати назву для вершини, і вони придумали Скарма Міндрук Рі (Skarma Mindruk Ri), де "Скарма" — «зірка», а "Міндрук" — це конкретна зірка в сузір’ї Плеяд.
Можливо, ця назва приживеться»
.

Боштян Дечман (Boštjan Dečman) і Нейч Шкраблін (Nejc Škrablin) в верхов
Боштян Дечман (Boštjan Dečman) і Нейч Шкраблін (Nejc Škrablin) в верхов'ї льодовика Кхапанг. Седловина, яку вони перетнули, щоб дістатися до льодовика, знаходиться ліворуч від Шкрабліна. Величезний скельний плавник позаду веде до досі несходженої вершини "T13" (6436 м). Позаду ліворуч знаходиться ще один несходжений пік " Т11" (6177 м). Фото Matic Jost.


Пізніше під час цієї експедиції Йошт і Томаж Жеровнік перейшли до долини Korlomshe Tokpo, де британська команда в 2015 році спробувала піднятися на гору, яку вони назвали Маттергорн-подібною вершиною».
Словенці піднялися східною стіною та південними схилами, щоб досягти вершини заввишки 6130 метрів.
«Ми назвали наш маршрут "Charlatan De Balkan" (500 м, D+ 60° льоду) на честь альбому популярної словенської групи», — пише Йошт. «Оскільки вершина виявилася зовсім не схожа на знамениту швейцарську гору, ми назвали її Антиматергорн (Antimatterhorn)».

Маршрут "Charlatan De Balkan" (500 м, D+ 60° льоду)  по східній стіні на веришну Антиматергорн (Antimatterhorn, 6130 метрів). Фото Matic Jost
Маршрут "Charlatan De Balkan" (500 м, D+ 60° льоду) по східній стіні на веришну Антиматергорн (Antimatterhorn, 6130 метрів). Фото Matic Jost


Окрім цього, члени словенскої команди спробували подолати західну стіну несходженої вершини заввишки 5435 метрів, що розміщена неподалік від базового табору, і здійснили перше сходження на скельну вежу на схід від базового табору, яку вони назвали Ібекс (Ibex, 5321 м).

До 24 липня більша частина групи залишила базовий табір.

«Хоча я займаюся сходженням близько 45 років, я не маю великого досвіду у соло-сходженнях, але я вирішив спробувати пройти північну стіну гори "T9" (6107 м), яку я бачив під час підходу до Антіматтерхорну», – пише Йост у своєму звіті.
«Я вийшов з базового табору о першій годині ночі 25 числа, маючи при собі два льдоруби, але не брав мотузки. Північна стіна ставала крижанішою та крихкішою, тим більше, чим вище я піднімався.
О 8:30 я досяг західного хребта. Верхня частина цього хребта була скелястішою, але через годину я вже стояв на вершині»
.

З вершини Йошт спускався іншим маршрутом, по кулуару на південно-західній стороні; вийшовши до сусіднього льодовика і перетнувши гору, він повернувся до базового табору о 15:00.

«Місцеві жителі запропонували назвати вершину Спао Рі (Spao Ri), що означає «хоробра гора». Я назвав маршрут "Old and Abandoned " (700м, TD II/III 75° льоду). Чому саме так? Бо я вже не молодий».

Матік Йошт (Matic Jost) піднімається на північну стіну гори Планья (Planja) в Юлійських Альпах Словенії. Фото: Matjaž Dušič.
Матік Йошт (Matic Jost) піднімається на північну стіну гори Планья (Planja) в Юлійських Альпах Словенії. Фото: Matjaž Dušič.


Інтерв'ю з Матіком Йоштом (Matic Jost)

55-річний Матік Йошт вперше з’явився на сторінках AAJ у 1996 році як учасник словенської експедиції на восьмитисячник Гашербрум I. Його подальші експедиції проходили у високих горах по свій Азії, також він здійснював сходження й на вершинах Перу.

Де ви живете в Словенії і ким Ви працюєте?

На даний момент я переважно живу поблизу Цельє в центральній частині Словенії. Я самозайнятий інженер. У 2021 році я подав заявку на курс професійного гірського гіда IFMGA і, ймовірно, закінчу його цього літа. Отже, минулого року я також заробив трохи грошей як аспірант-гід. Я також іноді виконую роботу у промальпі.

Що такого в Занскарі, чому він так манить Вас?

Легка логістика та багато незвіданих територій, приємні місцеві люди. Гори не такі високі, і я легко можу знайти те, що відповідає моїм амбіціям. Експедиції не надто дорогі, і я можу собі це дозволити. А зрештою, я досить добре знайомий з географією краю.

Чи є проблеми зі сходженням у Занскарі?

Відсутність якісних карт цього району частково пом’якшено навігаційними програмами, але все ще існує плутанина щодо назв вершин і, протягом багатьох років, загальна відсутність систематичної фіксації сходжень.
IMF (Індійська федерація альпінізму) має список відкритих до сходжень вершин, який включає географічні координати та висоти, але вони просто нумерують вершини; дуже мало гір у списку мають власні назви.

Я також вважаю, що політика IMF щодо експедицій для іноземців і їхня система, заснована на «пікових дозволах», застаріла і зовсім невідповідна для таких районів, як Занскар та інших гірських хребтів на північ від головного вододілу Гімалаїв. Більш прийнятна модель управління встановлює границі, в межах яких альпіністи можуть вибирати будь-які вершини, які вони хочуть спробувати пройти.

Які міжнародні експедиції були Вашими улюбленими, крім поїздок до Індії? Яке Ваше улюблене місце для лазіння вдома?

Усі мої експедиції - улюблені. Я щасливий, що з усіх експедицій, у яких я брав участь, ми всі повернулися додому живими. У нас було кілька аварій, травм, евакуацій, але нам пощастило.
Вдома мені дуже подобається Ойстріца (у східних Каннікських Альпах). Масив має гарний північний схил над Логарською долиною, по якому краще за все підійматися влітку, і гарні південні схили для катання на лижах взимку. Я також займаюся спортом, наскільки можу, щоб підтримувати свою фізичну форму.

Теги: альпінізм, гори, сходження, Занскар, Гімалаї
Автор: Редакція 4sport.ua за матеріалами https://americanalpineclub.org/
Опубліковано в альпінізм

МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ

ІНШІ НОВИНИ РОЗДІЛУ