Команда британських альпіністів: Натан Вайт (Nathan White), Джек Морріс (Jack Morris), Коннор Голдсворт (Connor Holdsworth) і Дейв Шарп (Dave Sharpe) цієї осені здійснили експедицію до Непальських Гімалаїв.
Скориставшись періодом гарної погоди минулого місяця, вони відкрили два нових маршрута на вершини шеститисячників у долині Ролвалінг (Rolwaling Valley).
Команда прибула до долини Ролвалінг 22 жовтня та провела акліматизацію на горі Марчамо (Marchamo), легкій трекінговій вершині в цій долині.
Коли вони повернулися з гори, вони виявили, що ворони спустошили їхній базовий табір, і значна кількість їжі була або з’їдена, або забруднена.
Оскільки їхні запаси були зведені до мінімуму, альпіністи тепер не мали вільного часу.
Вони відразу повернулися до вершин, пристосувавшись до невеликого погодного вікна, яке щойно відкрилося.
Для ефективності експедиції, команда розділилася на дві окремі команди.
Такарго Східна (Takargo East, 6152 м).
Сходження на Такарго Східна (Takargo East, 6152 м). Фото Nathan White
Після дводенного підходу до підніжжя гори, Дейв Шарп і Коннор Голдсворт здійснили перше в історії сходження по східній стіні на вершину Такарго Східна (Takargo East, 6152 м).
На цю гору вперше альпіністи зійшли у 2014 році. Тоді команда під керівництвом непальського шерпи Німа Тенджі (Nima Tenji Sherpa) пройшла маршрут по північно-східному хребту.
У 2016 році американець Джон Патрік Келлі (John Patrick Kelley) здійснив соло-проходження південної стіни.
Цього разу британці Дейв і Коннор намагалися зв’язати одним маршрутом вершини Такарго Східна із вершиною Такарго-Головна (Takargo Main, 6771 м), але після досягнення першої вершини вони змушені були відступити через хворобу.
Голсворт повідомив, що вони піднялися по 600-метровій стіні взагалі без мотузок. Трудність цієї ділянки вони відмітили як «за шотландською шкалою це як II категорія з деякими ділянками III категорії і, нарешті, одним ключем IV категорії прямо на вершині».
Коннор Голдсворт (Connor Holdsworth) на фоні гори Такарго Східна (Takargo East, 6152 м). Фото Dave Sharpe
Альпіністи встановили свій перший табір незабаром після досягнення вершини. Неймовірно, але вранці навколо їхнього намету були сліди лап снігового барса. Наступні два дні вони провели на довгому хребті, що веде до вершини Такарго Головна але, за винятком коротких льдових ділянок, вони знайшли лише «дуже пухку скелю та бездонний нетрансформований сніг», — сказав Холсворт.
Коннор Голдсворт (Connor Holdsworth) і Дейв Шарп (Dave Sharpe). Фото Dave Sharpe
На третій день здоров'я Голсворта погіршилося. «Відтоді, як ми покинули льодовик, я почувався досить погано, і деякі цятки крові в моїй блювоті викликали відчуття, що було правильним рішенням йти вниз», — сказав він.
Погода також погіршувалася, і альпіністи повернулися до табору незадовго до того, як почалася хуртовина.
Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів)
Сходження на Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів). Фото Nathan White
Тим часом Натан Вайт і Джек Морріс вирушили на вражаючий хребет, який розділяє північну та північно-західну стіни 6659-метрової гори Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів).
Ця вершина була вперше пройдена у 2019 році. Тоді міжнародна команда відкрила маршрут через західний хребет до західної вершини.
«Хоча вкриті сераками стіни були дуже активними, лінія хребта забезпечувала неймовірно прямий і об’єктивно безпечний прохід крізь цей хаос», — повідомили альпіністи.
Кулуар привів альпіністів до хребта, де вони проходили більш важкі труднощі та спірне місце для бівуаку.
Врешті-решт вони піднялися за «точку неможливості відступу» на дуже крутій місцевості, сподіваючись, що маршрут полегшиться біля вершини.
Але навпаки...
«Ми зіткнулися з останньою дуже важкою скельною групою, тому нам довелося пройти до сераку на північно-західній стороні, щоб обійти фланг і пролізти останню частину маршруту», — написав Вайт.
Таким чином вони досягли північно-західної вершини.
Альпіністи перервали свій план продовжити сходження до головної точки що була всього за пару сотень метрів від них, оскільки на гору насувався неминучий шторм, і команді ще потрібно було знайти відповідний маршрут спуску.
До північно-західної вершини Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів). Фото Nathan White
«Через неущільнений сніг, пухку скелю та відсутність льоду, лінія сходження була дуже ризикована для спуску і тому нам довелося перейти на західний хребет», — написав Вайт. «Ми прибули до базового табру саме тоді, коли гору вже накрив шторм».
Команда відмітила свій новий маршрут категорією ED2, M6, WI3, його довжина складає 2500 метрів.
Маршрут було пройдено за 4 дні.
Натан Вайт (Nathan White), Джек Морріс (Jack Morris) піднялися на Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів), по маршруту, який проходить правим хребтом на лінії між тінню і сонцем на фото. Фото: Nathan White
Скориставшись періодом гарної погоди минулого місяця, вони відкрили два нових маршрута на вершини шеститисячників у долині Ролвалінг (Rolwaling Valley).
Команда прибула до долини Ролвалінг 22 жовтня та провела акліматизацію на горі Марчамо (Marchamo), легкій трекінговій вершині в цій долині.
Коли вони повернулися з гори, вони виявили, що ворони спустошили їхній базовий табір, і значна кількість їжі була або з’їдена, або забруднена.
Оскільки їхні запаси були зведені до мінімуму, альпіністи тепер не мали вільного часу.
Вони відразу повернулися до вершин, пристосувавшись до невеликого погодного вікна, яке щойно відкрилося.
Для ефективності експедиції, команда розділилася на дві окремі команди.
Такарго Східна (Takargo East, 6152 м).
Сходження на Такарго Східна (Takargo East, 6152 м). Фото Nathan White
Після дводенного підходу до підніжжя гори, Дейв Шарп і Коннор Голдсворт здійснили перше в історії сходження по східній стіні на вершину Такарго Східна (Takargo East, 6152 м).
На цю гору вперше альпіністи зійшли у 2014 році. Тоді команда під керівництвом непальського шерпи Німа Тенджі (Nima Tenji Sherpa) пройшла маршрут по північно-східному хребту.
У 2016 році американець Джон Патрік Келлі (John Patrick Kelley) здійснив соло-проходження південної стіни.
Цього разу британці Дейв і Коннор намагалися зв’язати одним маршрутом вершини Такарго Східна із вершиною Такарго-Головна (Takargo Main, 6771 м), але після досягнення першої вершини вони змушені були відступити через хворобу.
Голсворт повідомив, що вони піднялися по 600-метровій стіні взагалі без мотузок. Трудність цієї ділянки вони відмітили як «за шотландською шкалою це як II категорія з деякими ділянками III категорії і, нарешті, одним ключем IV категорії прямо на вершині».
Коннор Голдсворт (Connor Holdsworth) на фоні гори Такарго Східна (Takargo East, 6152 м). Фото Dave Sharpe
Альпіністи встановили свій перший табір незабаром після досягнення вершини. Неймовірно, але вранці навколо їхнього намету були сліди лап снігового барса. Наступні два дні вони провели на довгому хребті, що веде до вершини Такарго Головна але, за винятком коротких льдових ділянок, вони знайшли лише «дуже пухку скелю та бездонний нетрансформований сніг», — сказав Холсворт.
Коннор Голдсворт (Connor Holdsworth) і Дейв Шарп (Dave Sharpe). Фото Dave Sharpe
На третій день здоров'я Голсворта погіршилося. «Відтоді, як ми покинули льодовик, я почувався досить погано, і деякі цятки крові в моїй блювоті викликали відчуття, що було правильним рішенням йти вниз», — сказав він.
Погода також погіршувалася, і альпіністи повернулися до табору незадовго до того, як почалася хуртовина.
Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів)
Сходження на Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів). Фото Nathan White
Тим часом Натан Вайт і Джек Морріс вирушили на вражаючий хребет, який розділяє північну та північно-західну стіни 6659-метрової гори Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів).
Ця вершина була вперше пройдена у 2019 році. Тоді міжнародна команда відкрила маршрут через західний хребет до західної вершини.
«Хоча вкриті сераками стіни були дуже активними, лінія хребта забезпечувала неймовірно прямий і об’єктивно безпечний прохід крізь цей хаос», — повідомили альпіністи.
Кулуар привів альпіністів до хребта, де вони проходили більш важкі труднощі та спірне місце для бівуаку.
Врешті-решт вони піднялися за «точку неможливості відступу» на дуже крутій місцевості, сподіваючись, що маршрут полегшиться біля вершини.
Але навпаки...
«Ми зіткнулися з останньою дуже важкою скельною групою, тому нам довелося пройти до сераку на північно-західній стороні, щоб обійти фланг і пролізти останню частину маршруту», — написав Вайт.
Таким чином вони досягли північно-західної вершини.
Альпіністи перервали свій план продовжити сходження до головної точки що була всього за пару сотень метрів від них, оскільки на гору насувався неминучий шторм, і команді ще потрібно було знайти відповідний маршрут спуску.
До північно-західної вершини Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів). Фото Nathan White
«Через неущільнений сніг, пухку скелю та відсутність льоду, лінія сходження була дуже ризикована для спуску і тому нам довелося перейти на західний хребет», — написав Вайт. «Ми прибули до базового табру саме тоді, коли гору вже накрив шторм».
Команда відмітила свій новий маршрут категорією ED2, M6, WI3, його довжина складає 2500 метрів.
Маршрут було пройдено за 4 дні.
Натан Вайт (Nathan White), Джек Морріс (Jack Morris) піднялися на Лінху Чулі 2 (Linkhu Chuli 2, 6659 метрів), по маршруту, який проходить правим хребтом на лінії між тінню і сонцем на фото. Фото: Nathan White
