маршрут "Buzzer Beater" (AI3 70° M4+) довжиною 1300 метрів на вершину Карджіанг Південна (South Peak, 7221 м). Фото Liu Yang
Деякі з найвищих вершин, на які ще не було здійсненно сходжень, знаходяться у настільки віддалених гірських районах, що є майже доступними для західних експедицій, проте не для місцевих команд.
Так, цієї осені двійка китайських альпіністів Сон Юаньчен (Song Yuancheng) та Лю Ян (Liu Yang) провели чудову експедицію у Гімалаях, метою якої стала гора Карджіанг (Karjiang) заввишки 7221метрів, яра розташована на кордоні Тибету та Бутану.
Вона є 97 вершиною ствіту (за своєю висотою) і четвертою за вистою у світі, на яку досі не було здійснено сходжень!
Сон Юаньчен (Song Yuancheng) та Лю Ян (Liu Yang) на вершині Карджіанг Південна (South Peak, 7221 м). Фото Liu Yang
Карджіанг це гірський масив, який складається з кількох окремих вершин: Карджіанг Південна (South Peak, 7221 м); Центральна Карджіанг II (Karjiang Central II, 7018 м); Північно-Західна Карджіанг III (Northwest Peak Karjiang III) що також відома під назвою Таптол Кангрі (Taptol Kangri, 6824 м); і Кангмі Кангрі (Kangmi Kangri, 6412 м) що розташована на північно-східному відрогу масиву.
Ще у 1980-х роках на головну вершину масиву Карджіанг Південна (South Peak, 7221 м) була здійснена спроба сходження японською командою, проте, зрештою, японці сходили на вершину Карджіанг ІІ замість головної.
У 2001 році нідерландська експедиція перервала свою спробу піднятися на головну вершину через снігові лавини, проте здійснила перші в історії сходження на вершини Карджіанг III і Кангмі Кангрі.
Головна ж вершина досі залишалась несходженою!
Вона й була догий час метою для Лю Яна.
Примітно, що всі попередні спроби сходити на головну вершину відбувались під час постмусонного періоду, але Лю Ян міг знайти час на свою експедицію лише в липні та серпні, під час його відпустки в якості викладача університету.
Базовий табір. Фото Liu Yang
15 липня він відправився з столиці Тибету Лхаси разом із напарником по сходженню Сон Юаньченом (Song Yuancheng), фотографом і двома співробітниками базового табору.
Звідти вони вирушили до округу Лочжан, відправної точки трекінгу до гори.
24 липня вони встановили базовий табір на морені на висоті 5800 метрів.
Невдовзі після цього альпіністи зробили першу розвідку майбутнього маршруту, але хмари накрили гору. Повернувшись у базовий табір, вони побачили, що двоє співробітників базового табору захворіли від симптомів гірської хвороби , тому вся команда відступила до Лхаси на пару днів.
30 липня вони знову повернулися до базового табору, маючи лише два дні прогнозованої гарної погоди.
Наступного ранку вони вирушили до стіни. Незважаючи на те, що сніг все ще йшов, вони перетнули льодовик і продовжили рух сніговим полем, поки не вирили перший бівуак під сераком на висоті 6350 м.
Двійка набрала ще 300 вертикальних метрів наступного дня, але потім за ніч випав метр снігу. Це надто сповільнило сходження. Після третьої ночі на висоті 6900 метрів вони відступили до базового табору, а потім знову до Лхаси.
Їхня акліматизація була завершена.
Вони вже достатньо добре знали маршрут, щоб бути впевненими, що все, що їм потрібно, це три дні гарної погоди.
Третій раз вони вирушили на маршрут 11 серпня о 2:30 ночі. Китайці ризикнули почати сходження ще навіть коли не закінчився снігопад, адже вже 15 серпня Лю Яну потрібно було повертатись додому.
Сходження продовжувалось тим самим шляхом, по якому вони йшли у своїй акліматизації.
Ділянка нижче 7000 м була льодово-сніжною, а вище — мікстовою. Половина нижньої частини була прямою, але крижаною поверхнею, а решта була під глибоким снігом.
Вони піднялися на висоту 6550 метрів і не зупинялися до 18:00 вечора, коли знайшли крижану печеру, у якій можна було перечекати ніч. Після двох годин копання снігу, місце в печері все ще було завузьким для намету, тож вони спали просто в своїх спальних мішках.
Лише о 5 годині ранку хуртовина припинилася.
Наступного дня сходження продовжилось, доки вони не стали на ночівлю в великій скельній тріщині.
13 серпня вони залишили більшу частину спорядження біля біваку і вирушили на вершину.
Вони набрали 100 метрів висоти на сипучому мікстовому рельєфі і о 14:00 за місцевим часом вийшли на засніжену вершину і попрямували до найвищої точки, де нарешті зупинилися о 14:55.
Спуск з гори проходив по маршруту сходження, спочатку до біваку і далі вже при сильному снігопаді і нульовій видимості по лавинонебезпечних ділянках.
14 серпня двійка благополучно повернулася до базового табору. Але пригоди на цьому не завершилися, адже свій базовий табір вони знайшли зруйнованим снігом, тому не зупинаючись, вони продовжили спуск до найближчого села.
В останній день відпустки вони повернулися до Лхаси.
Свій новий маршрут вони назвали "Buzzer Beater", його категорію оцінили як AI3 70° M4+.
Довжина маршруту склада 1300 метрів
