Алексіс Рохас (Alexis Rojas), Ніко Гутьєррес ( Nico Gutiérrez), Крістобаль Камент (Cristóbal Cament) на вершині гори Серро Тронко (Cerro Tronco, 5574м) в Андах. Фото Gonzalo Robert
Трійка чилійських альпіністів: Алексіс Рохас (Alexis Rojas), Ніко Гутьєррес ( Nico Gutiérrez), Крістобаль Камент (Cristóbal Cament) цієї осені відкрили новий вражаючий маршрут на вершину гори Серро Тронко (Cerro Tronco, 5574м) в Андах.
Маршрут, що був названий "Odissea" було пройдено по мікстовим ділянкам. Загальна довжина маршруту склада 1500 метрів а його категорія трудності оцінюється як WI6, M6, A3+, 65º снігу.
Сходження чилійців тривало чотири дні на стіні.
Серро -Тронко (Cerro Tronco) — це справжня «перлина» для альпінізму, розташована в самому серці центральних Анд (в долині Оліварес), вершина якої піднімається на висоту приблизно 5574 метри.
Гора має величезну стіну заввишки півтора кілометра з вражаючим вертикальним водоспадом у центрі, увінчаним великим сераком.
Саме ця гора і ця стіна була метою, яку поставили перед собою трійка чилійськіх альпіністів та фотограф Гонсало Роберт (Gonzalo Robert).
Тріо провело чотири ночі на стіні, щоб досягти вершини, проклавши новий маршрут під назвою "Odissea" – на честь марки пива, яке вони скуштували як винагороду вершини.
Віддалене розташування гори Серро-Тронко робило її важкодоступною. Чиліці впоралися з цією задачею тільки з допомогою гелікоптера, який доставив їх та експедиційний вантаж прямо у точку розташування базового табору.
Після встановлення базового табору альпіністам знадобався один день, щоб з максимальною точністю вивчити майбутню лінію сходження; побачити місця можливих льодоспадів, каменепадів або лавин.
Зробивши таку розвідку, вони почали сходження.
Вийшовши з базового табору о другій годині ночі, вони ще до світанку вийшли на хребет, пройшовши мікстові ділянки. Тут був перший ключ всього маршруту, який ускладнювався дуже поганю якістю скельної породи.
Вище цієї відмітки бла вже льодова ділянка, яка складалося з «великих нависаючих уступів і дуже стійких вертикальних поверхонь».
Цю частину маршруту альпіністи долали майже до темряви.
І коли вони думали, що доведеться рухатись всю ніч, вони знайши печеру, в якій поместився намет і вони змогли провести ніч у безпечному притулку.
Мета другого дня полягала в тому, щоб якнайшвидше закінчити проходження водоспаду і вибратися з відкритої місцевості під сераком, що вони й зробили.
На третій день, коли основні труднощі та ризики вже були позаду, альпіністи просто насолоджувалися сходженням, продовжуючи рухатись вздовж довгого схилу, який привів їх до передвершинного хребта та самої вершини.
Під час спуску вони зробили останній бівуак на плечі на висоті 5200 метрів , а наступного дня спустилися о базового табору і відсвяткували відкриття нового маршруту.
