Гріффін Пост (Griffin Post) досліджує частину захованого спорядження експедиції Бредфорда Вашборна. Фото: Leslie Hittmeier/Teton Gravity Research
Професійний гірськолижник Гріффін Пост (Griffin Post) любить книги про любителів пригод минулих епох.
Кілька років тому Пост почав читати про Бредфорда Вашборна (Bradford Washburn) , одного з піонерів американського альпінізму, який здійснив більше дюжини перших сходжень на Алясці та в Канаді в 1930-1950-х роках.
Пізніше Вашборн став шанованим аерофотографом і картографом, а також заснував Бостонський музей науки
Він помер у 2007 році у віці 96 років.
«Здавалося, що він прожив чудове життя», — сказав 39-річний Гріффін Пост, - «Багато, навіть видатних, альпіністів можуть здатися одновимірними, але Бредфорд був багатогранним хлопцем.
Здавалося, у нього була безперервна цікавість і відчуття дослідження, яке тривало роками. Він хотів отримати від життя максимум задоволення».
Колишній національний чемпіон США з фрискізу та регулярний учасник світового туру Freeride World Tour, Гріффін Пост тепер регулярно знімається у пригодницькому лижному відео, а на початку цього року він знявся в серіалі HBO Edge of the Earth, створеному Teton Gravity Research.
Два роки тому він прочитав історію виживання Девіда Робертса про Бредфорда Вашборна 2007 року під назвою «Порятунок з Лукейнії: Епічна історія виживання» (Escape from Lucania: An Epic Story of Survival)
У книзі розповідається про нещасливу експедицію Вашборна та Боба Бейтса в 1937 році в якій вони планували сходження на канадську гору Лукейнія (Mount Lucania) заввишки 5240 метрів, яка на той час була найвищою вершиною Північної Америки, на яку ще ступала нога альпіністів.
Два роки тому Гріффін Пост прочитав історію виживання Девіда Робертса про Бредфорда Вашборна 2007 року під назвою «Порятунок з Лукейнії: Епічна історія виживання» (Escape from Lucania: An Epic Story of Survival)
Під час експедиції дует зіткнувся з цілою низкою невдач, і їм довелося покинути більшу частину свого спорядження в дорозі. Зрештою вони піднялися на гору, а потім піднялися ще й на сусідню гору Стіл (Mount Steele) висотою 5073 метрів, перш ніж вийти з гірського хребта майже без залишків їжі чи спорядження.
Поста зацікавила книга, і він зосередився на одному конкретному елементі історії.
Вашборн і Бейтс залишили на льодовику Уолш, біля підніжжя гори Лукейнія альпіністське та геодезичне обладнання на 1000 фунтів стерлінгів. Ця схованка ще не була розкрита і ймовірно, спорядження все ще було там, поховане в льоду, пролежавши там 85 років після того, як його залишили.
Насичена подіями експедиція
Гріффін Пост (Griffin Post). Фото: Tyler Ravelle/Teton Gravity Research
Вашборн і Бейтс вирушили на хребет Сент-Еліас у червні 1937 року на борту невеликого літака, який вилетів з Вальдеса, штат Аляска.
Літак уже здійснив три рейси до місця приземлення на льодовик і назад, щоб скласти сотні кілограмів спорядження, яке знадобиться команді, щоб вижити, і задокументувати важке сходження.
Їхня місія пішла невдало з самого початку, коли транспортний літак приземлився на танучому льодовику серед зливи. Незвичайно високі температури та нестійкий сніговий покрив "взяли літак у заручники", сковавши його в своїх тенетах.
Команда обкопувала літак п’ять днів поспіль і зрештою звільнили його, але літак зміг злетіти лише з пілотом на борту, і місія повернення була неможливою (цей епізод навіть було знято на плівку) .
Спускатися по льодовику на захід здавалося надто небезпечним, тому Вашборн і Бейтс прийняли важке рішення. Вони склали найнеобхідніше у свої рюкзаки та вирушили вперед, щоб піднятися на вершину, а потім пройти безпечним шляхом через низку вершин і перевалів на схід.
Це рішення призвело до того, що вони залишили на льодовику сховище спорядження — з більшістю своїх наметів і спорядженням для виживання.
Коли Пост прочитав про покинуте спорядження у «Порятунку з Лукейнії», його очі розширилися.
«У книзі є ці два речення про те, наскільки розбитим горем був Вашборн, залишивши свою камеру Fairchild F-8 , і цей факт просто став ключовим в моїй меті», — каже Пост. «Я просто подумав, що речі все ще мають бути там».
Ці два речення викликали цікавість Поста, що призвело до годин пошуків в Інтернеті, дзвінків кліматологам та історикам по всій Північній Америці та, зрештою, до його власної експедиції, яка була підтримана компанією TGR для майбутнього документального фільму, назва якого ще невідома.
Слідами Вашборна
Вид з висоти пташиного польоту на льодовик Уолш. Фото: Tyler Ravelle/Teton Gravity Research
Протягом весни та літа 2021 року Пост вивчав фотографії схованки, що збереглися під час експедиції 1937 року, щоб спробувати отримати уявлення про початкове розташування табору.
Ця територія розташована в Національному парку Клувані (Kluane National Park and Reserve) в Горах Святого Іллі , на традиційній території індіанців племені Південних Тутчон, яка знаходиться лише за кілька кілометрів на схід від кордону території Юкон з Аляскою.
Йому допомогли архівісти з Бостонського університету та Університету Аляски, Фербенкс, які мають фотографії, намальовані від руки карти та щоденники різних експедицій Вашборна, і погодилися поділитися з ним документами.
Пост також поспілкувався з гляціологом Люком Коплендом з Оттавського університету, щоб зрозуміти, як рух льдовиків міг вплинути на місце розташування сховинки.
«Люк Копленд надіслав мені карту місцевості, де Вашборн міг сховати своє спорядження. Це стало моєю картою скарбів», — каже Пост.
«Мапа зробила мою мету справжньою. Я встановив її як фон свого телефону, щоб вона була постійним нагадуванням».
На початку 2022 року Пост склав проект-ідею фільму та представив його продюсерам TGR.
Чому б не відправитись разом з професійними гірськолижниками до міся схованки Вашборна та спочатку спуститися на лижах з деяких гірських вершин поблизу гори Лукейнії, а потім витратити час на пошуки залишків спорядження?
В той час TGR вже затвердила свою концепцію щорічного фільму про лижі та сноуборд, але компанія зважувала ідеї для фільму в документальному стилі. Пропозиція Поста мала кілька компонентів для успішного пригодницького фільму, аде жоден з них не був настільки важливим, ніж легенда про Вашборна і можливість розкопати реліквії з минулого.
«Гріффін був дуже схвильований цією пропозицією — це було майже так, ніби сам Вашборн кликав його у пригоди», — каже Дрю Холт, виконавчий продюсер TGR. «Ми теж були в захваті від цього проекту. Чесно кажучи, ніхто не думав, що він його знайде».
Гріффін Пост порівнює фотографії, зроблені Бредфордом Вашборном, із топографією хребта Сент-Еліас. Фото: Tyler Ravelle/Teton Gravity Research
Наприкінці квітня Пост очолив тритижневу експедицію на льодовик разом із професійними сноубордистами Джеремі Джонсом (Jeremy Jones) і Робін Ван Гіном (Robin Van Gyn).
Група зіткнулася з сильним снігопадом, і вони провели одинадцять днів у походах і спусках з вершин у цьому районі. Пост знав, що глибокий сніг зменшить їхні шанси знайти схованку.
Проте ближче до кінця подорожі група пройшла понад 110 кілометрів пішки до місця на карті Поста та назад, щоб перевірити, чи зможуть вони викопати спорядження. Після більш ніж доби пошуків група здалася.
«Хоча катання на лижах було хорошим, мета полягала в тому, щоб знайти схованку, і я був дуже розбитий невдачею», — каже Пост. «Був момент, коли всі почали повертатися, і залишилися лише я та Робін, і зрештою вона сказала мені, що й нам вже час йти. Вона міцно мене обійняла. Я знав, що знайти схованку в ту пору року було дуже важко».
Команда пройшла нові маршрути, але зрештою повернулася додому без знахідки. Фото: Leslie Hittmeier/Teton Gravity Research
Зворотна подорож
Пост повернувся додому в Джексон, штат Вайомінг, але не залишив ідеї знайти спорядження Вашборна. Він працював з Коуплендом, щоб створити іншу модель, яка запропонувала нове місце для схованки.
TGR погодився профінансувати ще одну поїздку на місце наприкінці серпня, але цього разу це була менша експедиція.
Джонс і Ван Гін залишилися вдома, а замість них Пост повернувся разом із невеликою знімальною групою та однією з аспірантів Коупленда на ім’я Дората «Дора» Меджицька (Dorata “Dora’ Medrzycka). «Цього разу вся наша справа була пов’язана саме з пошуком», — каже Пост, «Ми навіть лиж не взяли».
До серпня рівень снігу був значно нижчим, і льодовик був порізаний тріщинами.
Команда витратила шість днів на пошуки на величезній території, але знову ж таки вони не знайшли жодних слідів схованки. Оскільки до відльоту додому залишався лише один день, Меджицька звернулася до Поста із планом.
Відповідно до її власних розрахунків швидкості льодовика, вона вважала, що це місце було десь на три-чотири кілометра далі в долині. Наступного ранку Пост і двоє інших учасників пішли до місця, яке вона вказала, і почали копати. Через годину один з членів експедиції викопав подрібнену металеву каністру з пальним. Потім хтось знайшов пару окулярів — безпомилкові реліквії минулої епохи пригод.
«Я міцно обійняв колегу — я майже плакав», — каже Пост.
Льодовик відсунув тайник набагато далі, ніж передбачали вчені, — він був приблизно за 22 кілметра від місця, де його залишили Вошберн і Бейтс.
Спорядження, яке знайшли через 85 років, насправді було лише частиною меншого сховища спорядження команди 1937 року.
Пост і його команда зв'язалися з вертольотом по радіо, і, облетівши територію, вони виявили основну схованку спорядження.
Намети та спорядження експедиції 1937 року було важко помітити з повітря. Фото: Leslie Hittmeier/Teton Gravity Research
«Схованка була наполовину закопана, і якби ми не знали, що шукати, ми б пропустили її, оскільки вона змішалася з ландшафтом», — каже Пост. «Але якщо придивитися уважніше, ви побачите: «О, це лижна палиця, а це льодоруб».
Команда Поста нанесла на карту та зареєструвала деякі знахідки, а потім вирушила додому.
Через місяць Пост повернувся, цього разу з представниками служби національних парків Канади та групою археологів. Вони розкопали лід і знайшли три фотоапарати — включно з улюбленим Вошберном Fairchild F-8 — плюс коробки з плівкою, туристичні палиці, намети та інше спорядження для виживання в диких горах.
Пост повернув камери та плівку до лабораторії в Оттаві, де її співробітники сподіваються врятувати будь-які зображення, які, можливо, зробив Вашборн перед початком своєї експедиції. Інше спорядження зібрали та почистили.
Пост каже, що експедиція досягла успіху на багатьох фронтах.
Знахідка схованки показало дослідникам, як далеко просунувся льодовик за 85 років, і це могло допомогти майбутнім льодовиковим моделям передбачити їх рух, оскільки більшість сучасних наукових прогнозів базується на даних GPS за останні лише кілька десятиліть.
Знайдене спорядження потрапить до музеїв Бостона та Канади, щоб увічнити експедицію 1937 року.
А майбутній фільм може допомогти майбутнім поколінням дізнатися про Бредфорда Вашборна та його вплив на сучасну альпіністську культуру.
Крім того, Пост слідував своєму бажанню знайти предмети, які були втрачені та вважалися такими, що неможливо знайти.
«Через усі ці злети, падіння та сумніви було так багато причин мені думать, що вся ця справа марна», — каже він. «Але знахідка була неймовірним емоційним вибухом».
Команда знайшла камеру Fairchild F-8 експедиції Вашборна. Фото: Leslie Hittmeier/Teton Gravity Research
