Говерла з Козьмещика - стан і опис маршруту, поради початківцям

Говерла з Козьмещика. Фото Аліна Косовська
Говерла з Козьмещика. Фото Аліна Косовська


Розповідає Аліна Косовська

Маршрут з боку Закарпаття взимку - довший, але безпечніший шлях на Говерлу, ніж крутий і короткий підйом з Заросляка. В більшості групи ночують на турбазі Козьмещик і стартують рано вранці до сходу сонця.
Чому так - бо краще йти в темряві перші кілометри, будучи повними натхнення, енергії і запасів смаколиків, ніж спускатись в темряві, коли сили і шоколадки вичерпані, а уважність і обережність на нулі. Це стосується загалом всіх маршрутів в усі сезони, і зимової Говерли особливо.

Повний перелік існуючих маршрутів на Говерлу Ви можете подивитись на нашому сайті >>>>

та у статті: категорійні маршрути на Говерлу

Також нагадаємо, що у лютому 2024 року одеські альпіністи відкрили новий зимовий маршрут на Говерлу

Маршрут від бази до вершини - тобто в один бік - до 8 кілометрів, набір висоти 1200 метрів. Спершу маршрут стрімко набирає висоту, пізніше виположується. Перша третина маршруту в зоні лісу - безпечно, затишно, спокійно, марковано. Стежка буває настільки сильно розтоптана, що замість снігу там утворюється лід - тоді має сенс не страждати на кожному кроці, а зразу вдягати кішки від старту. Задача перших кілометрів - йти максимально комфортно і легко, щоб не витратити сили і ентузіазм на рівному місці і зберегти їх для фінальної частини і спуску.

Тут же зразу варто регулювати шари одягу, знімаючи/вдягаючи фліски, куртки, бафи, рукавички. Занадто тепло не файно - спітнієте, вийдете нагору в вітряну зону, почнете замерзати. Занадто холодно теж не ок - на зігрівання організм витрачає багато енергії і накопичених запасів, а вам вони потрібні для інших задач. Тому не лінуємось зайвий раз зупинитись і перевдягнутись. Якщо хочеться іти між засніженими смереками в одній термобілизні, і ви відчуваєте що вам так комфортно - то най собі так і буде. Бували такі зими, що я і на вершину ходила в одній термобілизні, з курточкою в рюкзаку звісно. Прислухаємось до відчуттів, загалом.

Вийшло сонце - ховаємо ліхтарики, вдягаємо окуляри. Не тоді, коли очі почнуть розпливатись зірочками, а одразу - бо гірське сонце + сніг і лід то є пекельна суміш. Якщо температура нижче нуля - байдуже на відчуття, тонкі рукавички завжди на руках, вище нуля - можна знімати, якщо хочеться.

На четвертому кілометрі виходите на полонину Гропа. Там є колиба-сироварня. Старі карти пишуть що в поганому стані, не вірте - там вже кілька років як збудували файну хату. Колиба курна - тобто вогнище кладеться прямо всередині будівлі, не в пічці. За дим не хвилюйтесь - це передбачено конструкцією. В сусідній від житлової кімнаті є дрова.
В колибі на екстрений випадок є аптечка з мінімальними препаратами і перев'язувальними засобами - принаймні цьогоріч ми її туди заносили - але звісно що у вас має завжди бути своя. Зазвичай на полонині буде протоптана коротка стежка, колиба відносно неї зліва по лінії підйому. Від стежки візуально не видно, трохи за горбочком. Якщо щось вже сталось, можна там відігрітись і зачекати допомогу. Або просто зайти на чай.

Вище полонини знов заходите в ліс і ще трохи йдете ним, поступово виходячи в зону рідколісся - тобто місцевість, де ялинки вже маленькі, ростуть не щільно і маршрут продувається вітром. Це місце для вдягання штормового одягу, який не продувається, і заміни окулярів на лижну маску. Ще вище рідколісся закінчиться, і залишиться лиш сніг, лід і вітер. Якщо погода файна, вище рідколісся вже будете бачити Говерлу в усій красі, робити мільйон фото і постити сторіз. Доречі, про зв'язок - в зоні лісу його нема або майже нема, як і в самому Козьмещику, вище рідколісся і до вершини - є, і навіть є непоганий мобільний інтернет.

Якщо погода не файна, і ви йдете в тумані в мороз, готуйтесь перетворитись на йєті. В тумані взимку все що стоїть і все що рухається вкривається красивим обледенінням. Щоб це була не ваша шкіра, за такої погоди закриваємо обличчя бафом, вдягаємо капюшон, теплі рукавички, ховаємо всі відкриті ділянки шкіри. Обмороження це боляче, не рекомендую. Якщо бачите на маршруті щось дуже обледеніле, з крижаними зубками метрової довжини, можете постукати палицею - скоріш за все це вказівник або орієнтувальний стовпчик, і буде непогано якщо ви скинете з нього лід щоб він не зламався під вагою.

Вище рідколісся спершу снігу небагато і дорога легко читається. Трохи далі читається важче, і там вже є додаткове маркування - арматуринки червоного або червоно-чорного кольору з прапорцями. Зліва від арматуринок (знов таки - якщо підіймаємось, відповідно справа якщо спускаємось) - сніговий карниз. Виходите на нього - летите в прірву - на Говерлі з'являється новий пам'ятник. Сумнівне задоволення для всіх учасників процесу.

Сніговий карниз висить над обривом і згори підступно схожий на просто сніг, що лежить на стежці - але це не він. Саме тому там і стоїть додаткове маркування - щоб навіть за найгіршої погоди обледенілим йєті було видно, куди іти не варто. Лівіше орієнтувальних стовпчиків іти не варто, і так до самої вершини. Тримаємось біля них, або правіше - правіше можна, там безпечно. Знов таки, збиваємо зі стовпчиків обледеніння, щоб іншим йєті було добре видно шлях, і щоб потім йєті-волонтери, тобто я і моя молода команда, не йшли викопувати повалені непогодою стовпчики десь в снігу.

Ще один спосіб відрізнити карниз від всього іншого - орієнтири під ногами. Поки під ногами є камені, кущі, деревця, трава, стовпчики - ви на гребені і все чудово. Коли під ногами чистий сніг і нічого, окрім снігу - варто замислитись, чи не вийшли ви на карниз. Цьогоріч снігу на гребені Говерли мало, тож орієнтирів під ногами на більшості ділянок вистачає. Але карнизи все одно є, хоч і не такі велетенські як в сніжні зими.

Під вершиною Говерли є вказівник і будиночок, який в туристичному народі зветься екопунктом. Там затишно - можна сховатись від вітру, випити чаю, вдягнути кішки (якщо не зробили цього раніше) і йти на вершину. Або лишити там в безпеці членів групи, які не готові долати крайній відрізок підйому з вами. Кішки на Говерлу з Козьмещика близькі до обов'язкових. Тут немає таких критичних льодових схилів як з Заросляка, але обледеніння на маршруті є, і в кішках це додати набагато більш безпечно. При сильному вітрі це додаткове зчеплення з поверхнею, щоб триматись на ногах і не полетіти в бік карнизу. Більшість зимових вітрів на Говерлі майже щоденно дмухають в напрямку карнизу - саме тому він там.

В екопункті є аптечка, є стенди з картою маршрутів і контакти екстрених служб. Є ліжко на 1-2 людини, стіл і лавка. Ліжко не для ночівлі - більше для того щоб посидіти або прилягти, якщо стало зле. Ночувати в екопункті взимку ризиковано - двері відчиняються назовні, ззовні їх швидко замітає сніг, на ранок можна не вийти. Бували випадки.
В аптечці є ізотермічне покривало (срібляста фольгована штуковина), зазвичай на столі є ще пару розпакованих і використаних. Це не дуже індивідуальний засіб який потребує медичної утилізації, тож можна використати і повторно. Якщо змерзли (трошки змерзли, критично змерзли - неважливо), загортаємось в ізотермічне покривало СРІБЛЯСТОЮ стороною всередину, п'ємо гарячий солодкий чай, їмо солоденьке, збираємось з думками і потихеньку крокуємо вниз. Якщо зовсім все погано - беремо на стенді номер телефону рятувальників з Лазещини і просимо допомоги. Якщо не знаходимо номер, телефонуємо 112.

Сподіваюсь, до цього не дійшло і всі піднялись на вершину безпечно і щасливими. Вітаю, це лиш найлегша половина шляху - далі спуск рівно такого самого кілометражу, який ви вже пройшли, але ви вже втомлені, змерзлі і хочете скоріше пірнути в гарячий чан в садибі Василя (так, чан в Козьмещику є. Один єдиний, в самій першій колибі з боку Лазещини. Навіть якщо живете не там, чан можна замовити). Отут варто бути обережними, бо більшість аварій стається на спуску.
Йдете потихеньку, дивитесь під ноги, стараєтесь встигнути до темряви (але без героїзму), не забуваєте їсти і пити гарячий чай. Алкоголь залишаєте на вечір на базі - на маршруті взимку це матиме сумні наслідки. Після спуску краще звісно заночувати на базі, відпочити і відігрітись, і на ранок вже їхати вниз або йти ще кудись.

Примітка для водіїв. Дорога в Козьмещик взимку зазвичай вкрита льодом, але без стрімких підйомів і великих каменів, ям і колій. Загалом, звичайні легковики туди зазвичай заїжджають, буси і повнопривідні машини заїжджають без проблем, ланцюгів не треба, аби гума була зимова. Перед місточком справа будете бачити галявинку з каменем посередині, на якому фарбою нашкрябаний знак паркінгу.
Якщо у вас не джип, не раджу - там багнюка в найкращих її проявах, і якщо сьогодні вона замерзла, то в день виїзду розтане і вам знадобиться трактор. Трактора, доречі, в Козьмещику немає - є буханки, але за певну плату вони погоджуються побути трактором. Якщо переїхати місточок, десь в районі вказівника можна з'їхати на узбіччя і там лишити машину. Проїзд, звісно, не перекриваємо - вище в бік Петроса і Говерли в деяких випадках їздить транспорт екстрених служб, та і туристи теж.

Ночівлі в Козьмещику є на різний смак і гаманець, ну і колиби на полонинах для романтиків взимку теж відкриті. Загалом, гарна локація для зимових сходжень на Говерлу, але будь ласка - не в кросівках, не в шторм і не вигадувати своїх маршрутів. На в'їзді в ліс буде КПП, там зареєструєтесь у рятувальників. Дивіться прогноз погоди до в'їзду в ліс - потім зв'язку не буде.
Вітер понад 30 км/год - сидимо в чані і п'ємо чай/каву/глінтвейн, бо зимові вітри на Говерлі це дуже небезпечно. Обирайте для сходження оптимальну погоду, майте запас днів на очікування вікна. Не так страшний туман (бо є зимове маркування), як вітер - бо тут ми вам нічим не зарадимо. І завжди варто вчасно повернути вниз, якщо щось пішло не так чи в душу закрались сумніви, аніж йти до останнього і втрапити в халепу.

Безпечних мандрівок!

Теги: Говерла, Карпати, туризм
Автор: Редакція 4sport.ua за матеріалами Аліна Косовська, https://www.facebook.com/alinkakosovska
Опубліковано в спортивний туризм

МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ

ІНШІ НОВИНИ РОЗДІЛУ