Ми продовжуємо публікацію статей Історія альпінізму в особистостях >>>>, в цій статті ми розповімо про:
Ліліан Баррард (Liliane Barrard)
9 грудня 1948 року, Франція - 24 червня 1986 рроку, восьмитисячник К2 (Пакистан)
Ліліан Баррард (Liliane Barrard)
Ліліан Баррард (дівоче призвіще Ліліан Бонтемпс (Liliane Bontemps) народилася 9 грудня 1948 року у Франції.
Її любов до альпінізму почалася в 13 років у Шамоні.
У 1973 році Моріс Баррард (Maurice Barrard) очолив успішну експедицію Французького альпійського клубу до гірського масиву Кордильєра-Бланка в Перу.
У цій експедиції французи здійснили перше сходження по північно-східної стіни вершини Уаскаран Північна (Huascaran North) заввишки 6655 метрів, а Моріс зустрів Ліліан.
Через чотири роки пара одружилася і переїхали в долину Луари.
Згодом вони стали найвідомішою альпіністською парою свого часу.
Уаскаран Північна (Huascaran North) заввишки 6655 метрів
У 1977 році Баррард повернувся в Анди, щоб у сольному сходжені пройти південну стіну гори Артесонраху (Artesonraju) заввишки 6025 метрів в масиві Кордильєра-Бланк в Перуа.
Він також відкрив новий маршрут на південній стороні піку Піско (Pisco Peak) заввишки 5752 метрів.
Ліліан, яка щойно вийшла заміж за Моріса, також брала участь у цій експедиції. Через кілька днів вона, її брат Ален Бонтемп (Alain Bontemps) і Крістіан Буньо (Christian Bougnao) повторили маршрут сходження на вершину Піско.
Окрім цього французька команда відкрила ще декілька перших сходжень у цьому районі.
Влітку 1980 року Моріс Баррард і його постійний партнер Жорж Нарбо (Georges Narbaud) піднялися на вершину восьмитисячника Гашербрум I (Gasherbrum I, 8080 метрів). Їхня надлегка експедиція, що проходила без використання кисневих балонів також не мала матеріально-технічної підтримки та висотних носіїв.
Моріс Баррард (Maurice Barrard)
«Найвища сімейна пара в світі»
Незабаром після цього Моріс почав сходити на вершини гір разом зі своєю дружиною як постійною напарницею; вони проводили свої сходження завжди у легкому стилі і без помічників-шерпів і без використання кисневих балонів.
Баррарди вирішили стати «найвищою сімейною парою світу» - зробити перше у світі сходження на вершину восьмитисячника в якості сімейної пари.
12 червня 1982 року вони разом з Аленом Бонтемпом (Alain Bontemps) піднялися на вершину восьмитисячника Гашербрум II (Gasherbrum II, 8034 м) у Каракорумі.
Це сходження вони зробили за чотири дні після виходу з базового табору.
Базовий табір Гашербрум II (Gasherbrum II, 8034 м) у Каракорумі. Фото Slex Gavan
Влітку 1983 року Ліліан і Моріс спробували піднятися на вершину восьмитисячника Нанга-Парбат (Nanga Parbat, 8126 метрів); вони вибрали варіант сходження по маршруту стіни Діамір.
Але їм це не вдалося, і в тій довгій, голодній експедиції Моріс та Ліліан скинули більше десяти кілограмів. Ліліан також втратила палець на нозі від обмороження.
Через рік Баррарди повернулися до восьмитисячнка Нанга-Парбат і піднялися на нього без використання кисневих балонів! Таким чином Ліліан стала першою жінкою, яка піднялася на вершину цього восьмитисячника!
Навесні 1985 року подружжя спробувало піднятися на вершину восьмитисячника Макалу (Makalu, 8485 м) .
Вони знов проводили експедицію без використання кисневих балонів, разом із партнерами Еріхом Бодом (Erich Beaud) та Жоржем Нарбо (Georges Narbaud).
На Макалу тієї весни французи були єдиною командою. У сходженні вони не використовували ані завчасно встановлених висотних таборів, ані мотузок і йшли маршрутом через перевал Макалу Ла–Північно-Західний хребет–Північну стіну.
На висоті 8430 м їм довелося повернути назад через сильний вітер і обмороження пальців ніг.
Окрім цього сходження вони планували спуск з вершини на лижах, але на горі не було снігу, тільки скелі та лід.
Ліліан Баррард (Liliane Barrard)
Броуд Пік
У серпні 1985 року подружжя спробувало піднятися на восьмитисяник Броуд-Пік (Broad Peak, 8051м). Незважаючи на чотири спроби штурму, вони так і не змогли досягти вершини через погану погоду, досягнувши висоти 7800 метрів. У цій експедиції Баррарди допомагали Ванді Руткевич (Wanda Rutkiewicz) шукати її подругу Барбару Козловську (Barbara Kozlowska), яка потонула, перепливаючи льодовикову річку.
Потім вони допомогли її поховати.
восьмитисячник Макалу (Makalu, 8485 м). Фото Sebastian Alvaro
К2
Ще в 1979 році Моріс Баррард і французька експедиція спробували подолати надскладний маршрут "Magic Line", що проходить по південно-південно-західному ребру восьмитисячника К2 (K2, Chhogori, 8611 м)
У 1986 році Моріс і Ліліан спробували подолати вершину К2 разу разом.
До них приєдналися й легендарна польська альпіністка Ванда Руткевич та француз Мішель Пармантьє (Michel Parmentier ).
Вчетвером вони планували піднятися стандартним маршрутом по ребру Абруцці без сторонньої допомоги і без використання кисневих балонів.
Нажаль, з самого початку їхню експедицію переслідували невдачі.
За словами Джима Керрана в його книзі K2: Тріумф і трагедія (K2: Triumph and Tragedy), Баррарди втратили весь бюджет експедиції: тисячі доларів США, а також авіаквитки та паспорти, коли їхали на таксі у Пакистані.
Незважаючи на це, вони продовжили рух до гори.
Того літа 1986 року загалом дев'ять експедицій отримали дозвіл на сходження на К2 різними маршрутами.
Баррарди, Парментьє та Руткевич розпочали сходження на вершину ще до того, як були прокладені фіксовані мотузки.
Для Ліліан та Ванди Руткевич це сходження мало бути видатною подією світового масштабу, адже до того часу жодна жінка не підіймалась на вершину цього восьмитисячника!
Маршрут сходження на К2. Найнебезпечніша ділянка "пляшкове горло" - Bottleneck (на відмітці приблизно 8200 метрів) відмічена жовтим кольором. Фото Ali Sadpara
Незабаром сталася трагедія.
21 червня американські альпіністи Джон Смолич (John Smolich) і Аллан Пеннінгтон (Allan Pennington), намагаючись піднятися на південно-південно-західний хребет, загинули під час лавини на висоті 6000 метрів.
Команда Баррарда, до складу якої входили Руткевич, Парментьє, Ліліан і Моріс, була першою, яка досягла вершини К2 того літа.
Баррардс і Парментьє піднялися на останню ділянку К2 повільніше, ніж Руткевич, яка досягла вершини о 10:30 ранку 23 червня. Таким чином саме Руткевич стала першою жінкою, яка піднялася на вершину К2.
Ліліан і Моріс Баррард приєдналися до неї через півгодини об 11 ранку.
Ніхто з них не використовував кисневі балони. Усі четверо пробули на вершині до полудня.
Також того дня на вершину піднялися й двоє іспанців: Марі Абрего (Mari Abrego) та Хосема Казіміро (Josema Casimiro).
Вид на "пляшкове горло" на К2
Фатальний спуск
У той час як Абрего та Казіміро без пригод спустилися до свого висотного табору на висоті 8000 метрів, команда Баррарда не справлялася з цією задачею.
Вони спустилися лише до свого останнього бівуаку на висоті 8300 метрів біля "пляшкового горла", але в тому наметі у них не було передбачено спальних мішків.
24 червня, після важкої ночі на великій висоті у "зоні смерті", дуже втомленими, група Баррарда продовжила спуск. У них закінчилося паливо для пальників.
Пармантьє, який вирушив першим, хотів позичити трохи палива в іспанців Абрего та Казіміро, які були у своєму таборі трохи нижче за них. Руткевич йшла слідом за Парментьє, а Баррарди замикали групу.
На жаль, у Казіміро та Абрего також закінчилося пальне, тож вони, Парментьє та Руткевич поспішили якомога швидше вниз до висотного табору 3 на висоті 7800 метрів.
Звідти Абрего, Казіміро та Руткевич продовжили спускатися, а Парментьє залишився в третьому таборі, щоб чекати на Баррардів.
Бенуа Шаму (Benoit Chamoux), який також знаходився у третьому висотному таборі, намагався переконати Парментьє продовжити спуск, але той наполягав на тому, щоб дочекатися Ліліан і Моріса.
Але Баррарди так і не прибули до табору.
Через сильний вітер і страждаючи від холоду, Парментьє врешті-решт спустився в темряві, його спуск керували по рації з базового табору.
Нарешті всі четверо альпіністів групи дісталися базового табору, але Баррарди зникли безвіти.
Можливо, вони збилися з маршруту в умовах поганої видимості, десь нижче відмітки 8300 метрів. Можливо, вони зірвалися з гори або загинули від гіпоксії та виснаження.
Через місяць, південнокорейська команда виявила тіло Ліліан Баррард на висоті 5300 метрів.
Тіло Моріса Баррара було знайдено через 12 років на льодовику над Базовим табором.
Обидва вони поховані на меморіалі Гілкі (Gilkey Memorial) у подніжжя К2.
Ліліан Баррард (Liliane Barrard) та Моріс Баррард (Maurice Barrard). Фото: fr. valandre .com
Жахливий рік на K2
Загалом, 1986 рік був найжахливішім на восьмитисянику К2.
Тоді на вершину гори здійснювали сходження 27 альпіністів і 13 з них загинули!
Це був один із найтрагічніших сезонів на восьмитисячниках.
Детальніше про цю трагедію Ви можете дізнатись у статті: "К2. Торкаючись неба"
Ліліан Баррард (Liliane Barrard)
Ліліан Баррард (дівоче призвіще Ліліан Бонтемпс (Liliane Bontemps) народилася 9 грудня 1948 року у Франції.
Її любов до альпінізму почалася в 13 років у Шамоні.
У 1973 році Моріс Баррард (Maurice Barrard) очолив успішну експедицію Французького альпійського клубу до гірського масиву Кордильєра-Бланка в Перу.
У цій експедиції французи здійснили перше сходження по північно-східної стіни вершини Уаскаран Північна (Huascaran North) заввишки 6655 метрів, а Моріс зустрів Ліліан.
Через чотири роки пара одружилася і переїхали в долину Луари.
Згодом вони стали найвідомішою альпіністською парою свого часу.
Уаскаран Північна (Huascaran North) заввишки 6655 метрів
У 1977 році Баррард повернувся в Анди, щоб у сольному сходжені пройти південну стіну гори Артесонраху (Artesonraju) заввишки 6025 метрів в масиві Кордильєра-Бланк в Перуа.
Він також відкрив новий маршрут на південній стороні піку Піско (Pisco Peak) заввишки 5752 метрів.
Ліліан, яка щойно вийшла заміж за Моріса, також брала участь у цій експедиції. Через кілька днів вона, її брат Ален Бонтемп (Alain Bontemps) і Крістіан Буньо (Christian Bougnao) повторили маршрут сходження на вершину Піско.
Окрім цього французька команда відкрила ще декілька перших сходжень у цьому районі.
Влітку 1980 року Моріс Баррард і його постійний партнер Жорж Нарбо (Georges Narbaud) піднялися на вершину восьмитисячника Гашербрум I (Gasherbrum I, 8080 метрів). Їхня надлегка експедиція, що проходила без використання кисневих балонів також не мала матеріально-технічної підтримки та висотних носіїв.
Моріс Баррард (Maurice Barrard)
«Найвища сімейна пара в світі»
Незабаром після цього Моріс почав сходити на вершини гір разом зі своєю дружиною як постійною напарницею; вони проводили свої сходження завжди у легкому стилі і без помічників-шерпів і без використання кисневих балонів.
Баррарди вирішили стати «найвищою сімейною парою світу» - зробити перше у світі сходження на вершину восьмитисячника в якості сімейної пари.
12 червня 1982 року вони разом з Аленом Бонтемпом (Alain Bontemps) піднялися на вершину восьмитисячника Гашербрум II (Gasherbrum II, 8034 м) у Каракорумі.
Це сходження вони зробили за чотири дні після виходу з базового табору.
Базовий табір Гашербрум II (Gasherbrum II, 8034 м) у Каракорумі. Фото Slex Gavan
Влітку 1983 року Ліліан і Моріс спробували піднятися на вершину восьмитисячника Нанга-Парбат (Nanga Parbat, 8126 метрів); вони вибрали варіант сходження по маршруту стіни Діамір.
Але їм це не вдалося, і в тій довгій, голодній експедиції Моріс та Ліліан скинули більше десяти кілограмів. Ліліан також втратила палець на нозі від обмороження.
Через рік Баррарди повернулися до восьмитисячнка Нанга-Парбат і піднялися на нього без використання кисневих балонів! Таким чином Ліліан стала першою жінкою, яка піднялася на вершину цього восьмитисячника!
Навесні 1985 року подружжя спробувало піднятися на вершину восьмитисячника Макалу (Makalu, 8485 м) .
Вони знов проводили експедицію без використання кисневих балонів, разом із партнерами Еріхом Бодом (Erich Beaud) та Жоржем Нарбо (Georges Narbaud).
На Макалу тієї весни французи були єдиною командою. У сходженні вони не використовували ані завчасно встановлених висотних таборів, ані мотузок і йшли маршрутом через перевал Макалу Ла–Північно-Західний хребет–Північну стіну.
На висоті 8430 м їм довелося повернути назад через сильний вітер і обмороження пальців ніг.
Окрім цього сходження вони планували спуск з вершини на лижах, але на горі не було снігу, тільки скелі та лід.
Ліліан Баррард (Liliane Barrard)
Броуд Пік
У серпні 1985 року подружжя спробувало піднятися на восьмитисяник Броуд-Пік (Broad Peak, 8051м). Незважаючи на чотири спроби штурму, вони так і не змогли досягти вершини через погану погоду, досягнувши висоти 7800 метрів. У цій експедиції Баррарди допомагали Ванді Руткевич (Wanda Rutkiewicz) шукати її подругу Барбару Козловську (Barbara Kozlowska), яка потонула, перепливаючи льодовикову річку.
Потім вони допомогли її поховати.
восьмитисячник Макалу (Makalu, 8485 м). Фото Sebastian Alvaro
К2
Ще в 1979 році Моріс Баррард і французька експедиція спробували подолати надскладний маршрут "Magic Line", що проходить по південно-південно-західному ребру восьмитисячника К2 (K2, Chhogori, 8611 м)
У 1986 році Моріс і Ліліан спробували подолати вершину К2 разу разом.
До них приєдналися й легендарна польська альпіністка Ванда Руткевич та француз Мішель Пармантьє (Michel Parmentier ).
Вчетвером вони планували піднятися стандартним маршрутом по ребру Абруцці без сторонньої допомоги і без використання кисневих балонів.
Нажаль, з самого початку їхню експедицію переслідували невдачі.
За словами Джима Керрана в його книзі K2: Тріумф і трагедія (K2: Triumph and Tragedy), Баррарди втратили весь бюджет експедиції: тисячі доларів США, а також авіаквитки та паспорти, коли їхали на таксі у Пакистані.
Незважаючи на це, вони продовжили рух до гори.
Того літа 1986 року загалом дев'ять експедицій отримали дозвіл на сходження на К2 різними маршрутами.
Баррарди, Парментьє та Руткевич розпочали сходження на вершину ще до того, як були прокладені фіксовані мотузки.
Для Ліліан та Ванди Руткевич це сходження мало бути видатною подією світового масштабу, адже до того часу жодна жінка не підіймалась на вершину цього восьмитисячника!
Маршрут сходження на К2. Найнебезпечніша ділянка "пляшкове горло" - Bottleneck (на відмітці приблизно 8200 метрів) відмічена жовтим кольором. Фото Ali Sadpara
Незабаром сталася трагедія.
21 червня американські альпіністи Джон Смолич (John Smolich) і Аллан Пеннінгтон (Allan Pennington), намагаючись піднятися на південно-південно-західний хребет, загинули під час лавини на висоті 6000 метрів.
Команда Баррарда, до складу якої входили Руткевич, Парментьє, Ліліан і Моріс, була першою, яка досягла вершини К2 того літа.
Баррардс і Парментьє піднялися на останню ділянку К2 повільніше, ніж Руткевич, яка досягла вершини о 10:30 ранку 23 червня. Таким чином саме Руткевич стала першою жінкою, яка піднялася на вершину К2.
Ліліан і Моріс Баррард приєдналися до неї через півгодини об 11 ранку.
Ніхто з них не використовував кисневі балони. Усі четверо пробули на вершині до полудня.
Також того дня на вершину піднялися й двоє іспанців: Марі Абрего (Mari Abrego) та Хосема Казіміро (Josema Casimiro).
Вид на "пляшкове горло" на К2
Фатальний спуск
У той час як Абрего та Казіміро без пригод спустилися до свого висотного табору на висоті 8000 метрів, команда Баррарда не справлялася з цією задачею.
Вони спустилися лише до свого останнього бівуаку на висоті 8300 метрів біля "пляшкового горла", але в тому наметі у них не було передбачено спальних мішків.
24 червня, після важкої ночі на великій висоті у "зоні смерті", дуже втомленими, група Баррарда продовжила спуск. У них закінчилося паливо для пальників.
Пармантьє, який вирушив першим, хотів позичити трохи палива в іспанців Абрего та Казіміро, які були у своєму таборі трохи нижче за них. Руткевич йшла слідом за Парментьє, а Баррарди замикали групу.
На жаль, у Казіміро та Абрего також закінчилося пальне, тож вони, Парментьє та Руткевич поспішили якомога швидше вниз до висотного табору 3 на висоті 7800 метрів.
Звідти Абрего, Казіміро та Руткевич продовжили спускатися, а Парментьє залишився в третьому таборі, щоб чекати на Баррардів.
Бенуа Шаму (Benoit Chamoux), який також знаходився у третьому висотному таборі, намагався переконати Парментьє продовжити спуск, але той наполягав на тому, щоб дочекатися Ліліан і Моріса.
Але Баррарди так і не прибули до табору.
Через сильний вітер і страждаючи від холоду, Парментьє врешті-решт спустився в темряві, його спуск керували по рації з базового табору.
Нарешті всі четверо альпіністів групи дісталися базового табору, але Баррарди зникли безвіти.
Можливо, вони збилися з маршруту в умовах поганої видимості, десь нижче відмітки 8300 метрів. Можливо, вони зірвалися з гори або загинули від гіпоксії та виснаження.
Через місяць, південнокорейська команда виявила тіло Ліліан Баррард на висоті 5300 метрів.
Тіло Моріса Баррара було знайдено через 12 років на льодовику над Базовим табором.
Обидва вони поховані на меморіалі Гілкі (Gilkey Memorial) у подніжжя К2.
Ліліан Баррард (Liliane Barrard) та Моріс Баррард (Maurice Barrard). Фото: fr. valandre .com
Від редакції:
Меморіал Гілки (Gilkey Memorial) - це пам'ятний знак який був побудований Мухаммедом Ата Улла (Muhammad Ata Ullah) і командою Американської експедиції на К2 біля Базового табору цього восьмитисячника на згадку про загиблого їхнього товариша Артура Гілка (Arthur Gilkey5), який на схилі К2 страждав від тромбофлебіту і в результаті зник за загадкових обставин.
Згодом цей Меморіал став пам'ятником усім загиблим альпіністам долини Baltoro.
Жахливий рік на K2
Загалом, 1986 рік був найжахливішім на восьмитисянику К2.
Тоді на вершину гори здійснювали сходження 27 альпіністів і 13 з них загинули!
Це був один із найтрагічніших сезонів на восьмитисячниках.
Детальніше про цю трагедію Ви можете дізнатись у статті: "К2. Торкаючись неба"
